910/6272/16 Про визнання кредитних договорів недійсними - 06.11.2018 Прийняття

1. Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Златобанк" (далі - Відповідач-1) та Публічного акціонерного товариства "Юніон стандарт банк" (далі - Відповідач-2) про визнання недійсними кредитних договорів, укладених між відповідачами відповідно до підтверджень по системі S.W.I.F.T. №ММ45400 LT від 13.02.2015 на суму 640000,00 доларів США, №ММ45402 LT від 13.02.2015 на суму 380000,00 євро, №ММ45394 LT від 13.02.2015 на суму 1000000,00 доларів США, №ММ45396 LT від 13.02.2015 на суму 2000000,00 доларів США, № ММ45398 LT від 13.02.2015 на суму 1300000,00 доларів США, №ММ45392 LT від 13.02.2015 на суму 1000000,00 доларів США (далі - Кредитні договори).

2. Позов мотивований невідповідністю Кредитних договорів вимогам постанови Правління Національного банку України від 04.12.2014 №777/БТ щодо обмеження діяльності Відповідача-1 зі здійснення ним нових кредитних операцій. На думку Позивача, укладення Кредитних договорів порушує його права як одного з кредиторів Відповідача-1, оскільки їх укладення має наслідком надання Відповідачу-2 переваг у задоволенні його кредиторських вимог перед іншими кредиторами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що зміна черговості задоволення кредиторських вимог відбулась не у зв'язку з укладенням Кредитних договорів, а у зв'язку з укладенням договору застави, який не є предметом оскарження у даній справі. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що постанова правління Національного банку України від 04.12.2014 №777/БТ не обмежила Відповідача-1 у отриманні кредитних коштів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

5. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції положень статей 509, 1054 Цивільного кодексу України, пункту 7 частини 1 статті 73 Закону України "Про банки і банківську діяльність", пункту 7.9 глави 7 розділу ІІ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.08.2012 №346 (z1590-12) , пункту 2 постанови Правління НБУ від 04.12.2014 №777/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Златобанк" до категорії проблемних".

7. Також, на думку Позивача, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статей 15, 16, 573 Цивільного кодексу України щодо відсутності порушення Кредитними договорами прав Позивача.

8. Крім того, Позивач вважає, що суди порушили вимоги статті 27 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній до 15.12.2017) у зв'язку з прийняттям рішення про права, інтереси та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі - Компанії "Джунакс Шеарс Лімітед" (Junax Shares Limited), що є майновим поручителем за укладеним між Позивачем та Відповідачем-1 кредитним договором.

9. Національний банк України (далі - Третя особа-2) подав відзив на касаційну скаргу. Відзив Третьої особи-2 мотивований тим, що при укладенні Кредитних договорів порушені вимоги статті 56 Закону України "Про Національний банк України" в частині недотримання вимог постанови Правління Національного банку України від 19.08.2014 №506/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Златобанк" шляхом призначення куратора", а також допущені порушення умов договору застави майнових прав №13/ЗМП від 05.03.2014, укладеного між Третьою особою-2 та Відповідачем-1.

10. Відповідач-1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач-1 зазначає, що Позивач не є стороною Кредитних договорів та не довів порушення цими договорами його прав як кредитора банку, оскільки сам по собі факт існування Кредитних договорів не змінює черговість задоволення вимог кредиторів у межах ліквідаційної процедури банку. Також Відповідач-1 вважає, що оскаржувані рішення жодним чином не впливають на права і обов'язки Компанії "Джунакс Шеарс Лімітед" (Junax Shares Limited).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Між відповідачами укладений Генеральний договір №56/57 від 11.03.2014 про загальні умови і порядок проведення міжбанківських операцій (далі - Генеральний договір).

12. Відповідно до пункту 1.1 Генерального договору його предметом є порядок укладення сторонами угод на проведення міжбанківських операцій і загальні умови їх виконання.

13. Укладення угод відповідно до Генерального договору відбувається шляхом визначення їх умов у кожному конкретному випадку шляхом проведення переговорів між дилерами сторін за допомогою системи REUTERS DEALING, по телефону або іншими узгодженими засобами зв'язку та обміну відповідними підтвердженнями по телексу, системі SWIFT, електронній пошті НБУ або іншими узгодженими засобами зв'язку (пункт 5.1 Генерального договору).

14. Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 №777/БТ (далі - Постанова №777/БТ) віднесено Відповідача-1 до категорії проблемних строком до 180 днів. Пунктом 2 зазначеної постанови встановлено для Відповідача-1 обмеження в його діяльності, зокрема:

- не допускати проведення будь-яких активних операцій з інсайдерами та пов'язаними особами;

- не здійснювати нових кредитних операцій (у тому числі з урахуванням векселів, лізингових, факторингових, овердрафту);

- не здійснювати операцій з цінними паперами (крім операцій з казначейськими та іншими цінними паперами, що рефінансуються Національним банком України, та цінними паперами, емітованими Національним банком України), у тому числі за дорученням клієнтів, крім операцій з продажу цінних паперів за грошові кошти;

- не здійснювати бездокументарних операцій (гарантії, авалі, акредитиви), а також не надавати порук та інших зобов'язань;

- погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями Відповідача-1, приймати тільки в грошовій формі;

- погашення заборгованості за наданими кредитами та іншими активними операціями шляхом набуття права власності на об'єкти застави здійснювати за погодженням з куратором Відповідача-1;

- не здійснювати виплати дивідендів акціонерам чи розподілу капіталу в будь-якій формі, крім спрямування коштів на збільшення статутного капіталу банку та до резервного фонду тощо.

15. 16 грудня 2014 року між відповідачами укладений договір застави №56/57-3 (далі - Договір застави).

16. Пунктом 1.2 Договору застави визначено, що застава забезпечує виконання заставодавцем перед заставодержателем зобов'язань, які виникають або можуть виникнути в майбутньому, за Генеральним договором та за всіма угодами про проведення міжбанківських операцій, що укладені між сторонами на підставі та у виконання Генерального договору, а саме: угоди по залученню і розміщенню МБК/МБД у національній валюті, ОКВ і ВКВ за плату або зобов'язання з їх оплати; угоди з купівлі/продажу однієї валюти проти іншої валюти за курсом, узгодженим в момент їх укладення; угоди типу "SWAP".

17. Предметом застави за Договором застави є майнові права вимоги у повному обсязі (включаючи право на отримання відсотків, пені та штрафів, які існують на дату укладення Договору застави або виникнуть у майбутньому) за Кредитним договором №07/12-KLMV від 18.01.2012, укладеним між Відповідачем-1 та Позивачем (позичальник), відповідно до якого Позивач повинен повернути Відповідачу-1 грошові кошти за наданим кредитом (кредитною лінією) в розмірі згідно з фактично наданими траншами (максимальний ліміт кредитної лінії складає 15000000 доларів США), з кінцевим терміном повернення 20 травня 2015 року та сплачувати відсотки за користування кредитом за ставкою 12,9% процентів річних. Зобов'язання, що виникли та/або можуть виникнути у майбутньому з кредитного договору №07/12-KLMV від 18.01.2012 та всіх додаткових угод і змін до нього забезпечуються договором застави майнових прав №07/12-KLMV/S-4 від 10.01.2013, іпотечним договором від 09.10.2012, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюком Д.М. та зареєстрований у реєстрі за №5047, 5048. Протягом дії даного договору кредитний договір може бути забезпеченим додатковими договорами.

18. Відповідно до пункту 1.3 Договору застави сторони дійшли згоди, що у випадку неможливості виконання Відповідачем-1 будь-якого зобов'язання за Генеральним договором належним чином до Відповідача-2 переходять усі майнові права вимоги за кредитним договором, укладеним між Відповідачем-1 та Позивачем, а також за всіма договорами забезпечення.

19. У межах Генерального договору 13 лютого 2015 року між відповідачами в системі SWIFT укладені Кредитні договори на загальну суму 5940000,00 доларів США та 380000,00 Євро.

20. На підставі постанови Правління Національного банку України від 13.02.2015 №105 "Про віднесення ПАТ "Златобанк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийняла рішення від 13.02.2015 №30 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Златобанк", яким з 14.02.2015 до 13.05.2015 запроваджена тимчасова адміністрація та призначена уповноважена особа Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у Відповідачі-1.

21. На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.05.2015 №310 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Златобанк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 13.05.2015 №99 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Златобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку". Рішенням від 24.03.2016 №391 виконавча дирекція Фонду продовжила строк здійснення процедури ліквідації Відповідача-1 на два роки до 13 травня 2018 року.

22. Позивач як один із кредиторів Відповідача-1 подав заяву від 17.06.2015 №01-19-187 про задоволення вимог кредитора на суму понад шістдесят мільйонів гривень. На запит Позивача уповноважена особа Фонду на ліквідацію Відповідача-1 повідомила про включення вимог Позивача в розмірі 23169012,95 грн. до реєстру акцептованих вимог кредиторів Відповідача-1 (довідка уповноваженої особи від 06.10.2015 №2881).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

23. Цивільний кодекс України (435-15) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом першої інстанції)

Стаття 16. Захист цивільних прав та інтересів судом

1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

2) визнання правочину недійсним;

Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи

1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 509. Поняття зобов'язання та підстави його виникнення

1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні

1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Стаття 516. Порядок заміни кредитора у зобов'язанні

1. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 1048. Проценти за договором позики

1. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Стаття 1054. Кредитний договір

1. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

24. Господарський кодекс України (436-15) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин та розгляду справи судом першої інстанції)

Стаття 55. Поняття суб'єкта господарювання

1. Суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Стаття 207. Недійсність господарського зобов'язання

1. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Стаття 345. Кредитні операції банків

1. Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність.

25. Закон України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 47. Види діяльності банку

Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті.

Банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

До банківських послуг належать:

3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Стаття 66. Форми регулювання банківської діяльності

Державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах:

I. Адміністративне регулювання:

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

Стаття 73. Заходи впливу

У разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об'єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать:

7) обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій;

12) віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного;

Стаття 75. Віднесення банку до категорії проблемних

Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею.

Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок.

26. Закон України "Про Національний банк України" (679-14) (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 6. Основна функція

Національний банк у межах своїх повноважень сприяє стабільності банківської системи за умови, що це не перешкоджає досягненню цілі, визначеної у частині другій цієї статті.

Стаття 56. Нормативно-правові акти Національного банку

Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.

27. Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затверджене постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 №346 (z1590-12) ,

1.2. Це Положення визначає підстави і порядок запровадження Національним банком особливого режиму контролю за діяльністю банків і філій іноземних банків, застосування заходів впливу, фінансових санкцій за порушення банками, філіями іноземних банків та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку, здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку,

1.3. Терміни, які використовуються в цьому Положенні, уживаються в таких значеннях:

здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку;

зупинення операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій;

обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном;

припинення операцій - безстрокова заборона здійснення банком окремих видів операцій;

7.9. Банк з моменту отримання рішення Національного банку про обмеження окремих видів здійснюваних банком операцій та протягом визначеного цим рішенням строку (або до визначеного терміну) укладає договори та здійснює операції, у тому числі згідно з договорами, що укладені ним з клієнтами до моменту отримання рішення, виключно з урахуванням установлених обмежень.

28. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17)

Стаття 50. Формування ліквідаційної маси банку

2. До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку. До ліквідаційної маси банку не включається майно у випадках, прямо передбачених законом, а також ліцензія, гудвіл.

Стаття 52. Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів

1. Кошти, одержані в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку, спрямовуються Фондом на задоволення вимог кредиторів у такій черговості:

3. Майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.

У разі продажу Фондом заставленого майна (активів) кошти, отримані від реалізації такого майна (активів), спрямовуються на погашення вимог заставодержателя у розмірі не більше основної суми заборгованості за забезпеченим таким майном (активами) зобов'язанням разом з нарахованими процентами після відшкодування Фонду витрат на утримання та продаж такого майна. Решта коштів включається до ліквідаційної маси банку.

У разі якщо обсяг коштів від продажу Фондом заставленого майна недостатній для задоволення вимог заставодержателя, незадоволені вимоги підлягають задоволенню в порядку черговості, встановленої цим Законом.

29. Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджене постановою Правління Національного банку України 25.01.2012 №23, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення)

1.10. У цьому Положенні терміни вживаються в таких значеннях:

активна банківська операція - операція з розміщення ресурсів банку, яка обліковується за активними балансовими рахунками банку або за активними рахунками позабалансового обліку. До таких операцій належать усі види кредитних операцій, операції з розміщення коштів на кореспондентських рахунках в інших банках, операції з придбання цінних паперів, інші активні банківські операції, уключаючи нараховані за всіма цими операціями доходи (далі - актив);

кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу);

30. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004 №361, (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Методика)

1.8. У документах Національного банку щодо ризик-менеджменту терміни та поняття вживаються в такому значенні:

активні операції банку - операції банку, спрямовані на розміщення ресурсів банку. Обліковуються за активом балансу або на активних рахунках позабалансового обліку (див. Резерви під втрати за активними операціями; негативно класифіковані активи; пасивні операції банку);

пасивні операції - операції банку, спрямовані на формування ресурсів банку. Обліковуються в пасиві балансу. Розрізняють пасивні операції з формування капіталу та пасивні операції з формування залучених коштів (див. Активні операції банку);

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

31. Суд виходить з того, що звертаючись з позовом про визнання недійсним правочину, позивач відповідно до вимог статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення позивачем обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову.

32. Суд бере до уваги, що відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України та статті 207 Господарського кодексу України підставою недійсності договору є, зокрема, укладення його учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності). Зважаючи на положення статті 55 Господарського кодексу України під господарською компетенцією розуміється сукупність господарських прав та обов'язків, якими наділений конкретний суб'єкт господарювання.

33. Обсяг прав та обов'язків суб'єкта господарювання визначається законодавством та установчими документами. Регулювання діяльності банків здійснюється, зокрема, Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) і Законом України "Про Національний банк України" (679-14) . Отож Суд погоджується з твердженням, що протягом строку, на який Відповідач-1 був віднесений до категорії проблемних, його діяльність повинна була здійснюватись з урахуванням обмежень, встановлених Постановою №777/БТ.

34. Оскільки положення наведених законів надають Національному банку України повноваження з віднесення банку до категорії проблемних, а також обмеження, зупинення чи припинення здійснення банком окремих видів операцій, на думку Суду, укладення банком договору всупереч встановленим Національним банком України обмеженням є порушенням його господарської компетенції та може бути підставою для визнання відповідного договору недійсним.

35. Суд враховує, що Постановою №777/БТ визначено Відповідачу-1 не здійснювати нові кредитні операції (у тому числі з урахуванням векселів, лізингових, факторингових, овердрафту). Також Суд приймає до уваги висновок суду першої інстанції про те, що укладення Кредитних договорів та їх виконання не є кредитними операціями в розумінні статті 345 Господарського кодексу України та Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) , оскільки за Кредитними договорами Відповідач-1 не надавав кредит, а навпаки отримував кошти.

36. При цьому Суд звертає увагу, що згідно з положеннями названих нормативно-правових актів кредитні операції полягають саме в розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб та громадян. З огляду на визначення відповідних понять, надані Національним банком України, зокрема, в Положенні та Методиці, кредитні операції віднесені до активних банківських операцій, тобто є операціями з розміщення ресурсів банку. Натомість операції, спрямовані на формування ресурсів банку (у тому числі формування капіталу та формування залучених коштів) є пасивними операціями.

37. Згідно з дослідженими судами першої та апеляційної інстанцій обставинами умовами Кредитних договорів передбачено отримання Відповідачем-1 кредитних коштів, тобто укладення Кредитних договорів спрямовано саме на формування Відповідачем-1 власних ресурсів та не пов'язано з розміщенням Відповідачем-1 коштів, залучених ним від юридичних і фізичних осіб.

38. Водночас Суд вважає слушними доводи Позивача про залишення судом першої інстанції поза увагою невідповідності Кредитних договорів вимогам встановленого Постановою №777/БТ обмеження, яким визначено Відповідачу-1 не надавати порук та інших зобов'язань.

39. При цьому Суд враховує, що зважаючи на положення статей 509, 1048, 1054 Цивільного кодексу України на підставі кредитного договору у позичальника виникають зобов'язання з повернення наданих йому банком грошових коштів (кредиту) та сплати процентів у встановлені договором строки (терміни). Отож, уклавши Кредитні договори, Відповідач-1 як позичальник набув нові зобов'язання в кредитних правовідносинах, що склались між ним та Відповідачем-2.

40. Разом з тим відсутність врахування судом першої інстанції наведеного, за висновком Суду, не є підставою для скасування судових рішень у справі, оскільки не спростовує правильність висновків судів щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, заявлених Позивачем, з огляду на наступне.

41. Так, Суд звертає увагу, що згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у даній справі), статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

42. Зважаючи на те, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Позивач не довів обставини порушення його права (охоронюваного законом інтересу) внаслідок укладення між відповідачами Кредитних договорів, Суд вважає правильним висновок судів про відсутність правових підстав для задоволення позову.

43. При цьому Суд враховує, що Позивач не є стороною та безпосереднім учасником правовідносин, які виникли на підставі Кредитних договорів між Відповідачем-1 та Відповідачем-2.

44. Водночас Суд погоджується з неприйняттям до уваги судами попередніх інстанцій доводів Позивача про те, що внаслідок забезпечення виконання Кредитних договорів заставою майнових прав згідно з Договором застави він як кредитор Відповідача-1 може очікувати на задоволення своїх вимог лише після задоволення вимог Відповідача-2.

45. З цього приводу Суд зазначає, що згідно з положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами (стороною) встановлених законодавством вимог саме в момент вчинення правочину. Однак з встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин не вбачається доведення Позивачем наявності в нього на момент укладення Кредитних договорів права на задоволення його вимог до Відповідача-1 в певну чергу, передбачену статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наведеною правовою нормою передбачена черговість задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна (активів) банку. Проте згідно з встановленими судами обставинами на момент укладення Кредитних договорів у Відповідачі-1 не була розпочата процедура ліквідації.

46. Також з встановлених судами попередніх інстанцій обставин Суд не вбачає доведення Позивачем того, що укладення Кредитних договорів мало наслідком відсутність задоволення вимог Позивача до Відповідача-1 в результаті його ліквідації, а за відсутності Кредитних договорів відповідні вимоги були б задоволені.

47. До того ж під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій Позивач не довів обставини, які свідчать про те, що у зв'язку з укладенням Кредитних договорів змінився розмір вимог Відповідача-2, які підлягали задоволенню позачергово за рахунок предмета застави з урахуванням укладених раніше кредитних договорів, що були забезпечені за Договором застави, та положень абзацу 3 частини 3 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

48. Крім того, Суд відхиляє аргументи Позивача про те, що суди у даній справі прийняли судові рішення про права, інтереси та обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі - Компанії "Джунакс Шеарс Лімітед" (Junax Shares Limited), яка є майновим поручителем за укладеним між Позивачем та Відповідачем-1 Кредитним договором №07/12-KLMV від 18.01.2012.

49. При цьому Суд виходить з того, що посилаючись у позовній заяві на наявність між Відповідачем-1 і Відповідачем-2 спору в справі №910/24607/15 щодо прав вимоги, зокрема, за договорами забезпечення до Кредитного договору №07/12-KLMV від 18.01.2012, Позивач не зазначає, яким саме чином зміна кредитора у забезпечувальному зобов'язанні впливає на права, інтереси та обов'язки Компанії "Джунакс Шеарс Лімітед" (Junax Shares Limited) з урахуванням положень частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України.

50. Суд не приймає до уваги доводи Третьої особи-2 щодо порушення при укладенні Кредитних договорів вимог постанови Правління Національного банку України від 19.08.2014 №506/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Златобанк" шляхом призначення куратора" та умов договору застави майнових прав №13/ЗМП від 05.03.2014, укладеного між Третьою особою-2 та Відповідачем-1. Зазначені обставини не були визначені підставами позовних вимог, заявлених Позивачем, тому виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України. До того ж наведені аргументи не спростовують висновок судів про недоведеність факту укладення Кредитних договорів з порушенням прав Позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Виходячи з викладеного, Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги.

52. Рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають залишенню без змін.

Судові витрати

53. Понесені Позивачем у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Висновки про правильне застосування норм права

54. Згідно з положеннями статті 1 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у даній справі), статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту господарським судом цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.

55. У разі недоведеності позивачем під час розгляду справи судами обставин порушення його права (охоронюваного законом інтересу) внаслідок укладення між відповідачами оспорюваного договору, правові підстави для задоволення позову відсутні.