905/306/18 Про стягнення боргу за договором про купівлю-продаж природного газу - 30.07.2019 Прийняття

1. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" (далі - Відповідач) про стягнення боргу в загальній сумі 20787221,73 грн., у тому числі: 9312564,92 грн. основного боргу, 914130,57 грн. 3% річних, 8997587,81 грн. інфляційних, 1562938,43 грн. пені.

2. Позов мотивований посиланням на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за договором №2506/14-КП-6 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Рішенням Господарського суду Донецької області від 19.06.2018, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018, позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 9312564,92 грн. основного боргу, 914016,13 грн. 3% річних, 8985034,53 грн. інфляційних, 1562442,58 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані встановленням обставин неналежного виконання Відповідачем умов Договору в частині оплати отриманого природного газу.

5. Водночас суди дійшли висновку, що Позивач при здійсненні розрахунку інфляційних збитків не врахував правил їх нарахування, що призвело до безпідставного збільшення заявленої до стягнення суми інфляційних.

6. Крім того, за висновком судів, за зобов`язаннями січня 2014 року пеня, 3% річних та інфляційні втрати підлягають стягненню лише по відношенню до залишку заборгованості в сумі 2076134,63 грн., який існував у період з 15.02.2014 по 01.11.2017.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

7. Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у стягненні 114,44 грн. 3% річних, 12553,28 грн. інфляційних втрат, 495,85 грн. пені, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зазначених позовних вимог.

8. Касаційна скарга мотивована незгодою Позивача зі здійсненим судами перерахунком інфляційних втрат. Позивач вважає заявлену до стягнення у позовній заяві суму інфляційних нарахувань законною і обґрунтованою.

9. На думку Позивача, оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням статті 625 Цивільного кодексу України через залишення поза увагою того, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений державною службою статистики, за період прострочення, починаючи з місяця наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція.

10. Позивач зазначає, що збільшення суми боргу на індекс інфляції здійснюється за кожний місяць, при цьому для розрахунку кожного наступного періоду має бути використана сума боргу, збільшена на індекс інфляції попереднього місяця.

11. Також Позивач вважає неправильним застосування судами до спірних правовідносин положень частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" у зв`язку з тим, що Відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

12. Відповідач у встановлений Судом термін не надав відзив на касаційну скаргу.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. За умовами Договору Позивач (продавець) зобов`язався передати у власність Відповідачу (покупець) у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України Позивачем за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а Відповідач зобов`язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах Договору.

14. Згідно з пунктом 2.1 Договору продавець передає покупцеві з 01.01.2014 по 31.12.2014 газ обсягом до 3080,983 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів (тис. куб. м): січень - 639,533, лютий - 610,622, березень - 512,064, квітень - 144,432, жовтень - 154,438, листопад - 427,982, грудень - 591,912.

15. Сторони неодноразово вносили зміни до Договору, внаслідок чого ціна за 1000 куб. м природного газу становила: з 1 квітня 2014 року - 4387,40 грн., крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 5264,88 грн. (додаткова угода №1 від 30.04.2014), з 1 травня 2014 року - 5173,48 грн., крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6208,18 грн. (додаткова угода №2 від 27.05.2014р.), з 1 червня 2014 року - 5185,18 грн., крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6222,22 грн. (додаткова угода №3 від 13.06.2014р.), з 1 вересня 2014 року - 5338,18 грн., крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6405,82 грн. (додаткова угода №4 від 30.09.2014р.), з 1 листопада 2014 року - 5568,70 грн., крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 6682,44 грн. (додаткова угода №5 від 26.11.2014р.), з 1 грудня 2014 року - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20%, всього до сплати з ПДВ - 7661,64 грн.

16. Відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженими представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

17. Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 Договору).

18. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 Договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п. 7.2 Договору).

19. Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 1 січня 2014 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2014 року, а у частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 Договору).

20. Позивачем і Відповідачем підписані акти приймання-передачі природного газу, згідно з якими продавець передав, а покупець прийняв у 2014 році природний газ, загальна вартість якого (з урахуванням послуги на транспортування газу) становила 9368254,57 грн., а саме: б/н від 31.01.2014 у січні 2014 року на суму 2131824,27 грн., б/н від 28.02.2014 у лютому 2014 року на суму 1594408,12 грн., б/н від 31.03.2014 у березні 2014 року на суму 1007255,91 грн., б/н від 30.04.2014 у квітні 2014 року на суму 307611,14 грн., б/н від 31.10.2014 у жовтні 2014 року на суму 361422,54 грн., б/н від 30.11.2014 у листопаді 2014 року на суму 1889205,97 грн., б/н від 31.12.2014 у грудні 2014 року на суму 2076526,62 грн.

21. Зобов`язання з оплати газу, який було прийнято протягом 2014 року, мали бути виконані наступним чином: за поставкою січня 2014 року на суму 2131824,27 грн. - 14 лютого 2014 року включно, за поставкою лютого 2014 року на суму 1594408,12 грн. - 14 березня 2014 року включно, за поставкою березня 2014 року на суму 1007255,91 грн. - 14 квітня 2014 року включно, за поставкою квітня 2014 року на суму 307611,14 грн. - 14 травня 2014 року включно, за поставкою жовтня 2014 року на суму 361422,54 грн. - 14 листопада 2014 року включно, за поставкою листопада 2014 року на суму 1889205,97 грн. - 15 грудня 2014 року включно (з урахуванням того, що останній день строку 14 грудня 2014 року припадав на вихідний день), за поставкою грудня 2014 року на суму 2076526,62 грн. - 14 січня 2015 року включно.

22. Відповідач перерахував на користь Позивача грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за Договором лише частково - на суму 55689,65 грн., та з порушенням встановлених договором строків. Зазначена частина заборгованості за січень 2014 року погашена Відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

23. На момент вирішення спору заборгованість Відповідача за спірними поставками природного газу становила 9312564,92 грн. Відповідач не надав суду доказів відсутності зазначеної заборгованості. Водночас Суди визнали недоведеними обставини відсутності вини Відповідача в порушенні строків виконання зобов`язань за Договором.

24. У зв`язку з наведеним Позивач нарахував пеню у загальній сумі 1562938,43 грн., у тому числі:

- 185869,09 грн. за поставкою січня 2014 року на суму 2131824,28 грн. за період з 15.02.2014 по 14.08.2014,

- 160314,46 грн. за поставкою лютого 2014 року на суму 1594408,11 грн. за період з 15.03.2014 по 14.09.2014,

- 110853,34 грн. за поставкою березня 2014 року на суму 1007255,91 грн. за період з 15.04.2014 по 14.10.2014,

- 35632,33 грн. за поставкою квітня 2014 року на суму 307611,14 грн. за період з 15.05.2014 по 14.11.2014,

- 75829,42 грн. за поставкою жовтня 2014 року на суму 361422,54 грн. за період з 15.11.2014 по 14.05.2015,

- 447715,94 грн. за поставкою листопада 2014 року на суму 1889205,97 грн. за період з 16.12.2014 по 14.06.2015,

- 546723,86 грн. за поставкою грудня 2014 року на суму 2076526,62 грн. за період з 15.01.2015 по 14.07.2015.

25. Також Позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у загальній суми 914130,57 грн., у тому числі:

- 231333,26 грн. за поставкою січня 2014 року на суму 2131824,28 грн. за період з 15.02.2014 по 01.11.2017,

- 173899,69 грн. за поставкою лютого 2014 року на суму 1594408,11 грн. за період з 15.03.2014 по 01.11.2017,

- 107293,45 грн. за поставкою березня 2014 року на суму 1007255,91 грн. за період з 15.04.2014 по 01.11.2017,

- 32008,41 грн. за поставкою квітня 2014 року на суму 307611,14 грн. за період з 15.05.2014 по 01.11.2017,

- 32141,85 грн. за поставкою жовтня 2014 року на суму 361422,54 грн. за період з 15.11.2014 по 01.11.2017,

- 163196,34 грн. за поставкою листопада 2014 року на суму 1889205,97 грн. за період з 16.12.2014 по 01.11.2017,

- 174257,56 грн. за поставкою грудня 2014 року на суму 2076526,62 грн. за період з 15.01.2015 по 01.11.2017.

26. Перевіривши розрахунки пені та 3% річних, суди визнали їх арифметично вірними.

27. Крім того, Позивач нарахував інфляційні у загальній сумі 8997587,81 грн., у тому числі:

- 2488408,69 грн. за поставкою січня 2014 року на суму 2131824,28 грн. за період з березня 2014 року по вересень 2017 року,

- 1835562,67 грн. за поставкою лютого 2014 року на суму 1594408,11 грн. за період з квітня 2014 року по вересень 2017 року,

- 1090381,54 грн. за поставкою березня 2014 року на суму 1007255,91 грн. за період з травня 2014 року по вересень 2017 року,

- 309545,36 грн. за поставкою квітня 2014 року на суму 307611,14 грн. за період з червня 2014 року по вересень 2017 року,

- 311829,28 грн. за поставкою жовтня 2014 року на суму 361422,54 грн. за період з листопада 2014 року по вересень 2017 року,

- 1463768,14 грн. за поставкою листопада 2014 року на суму 1889205,97 грн. за період з січня 2015 року по вересень 2017 року,

- 1498092,13 грн. за поставкою грудня 2014 року на суму 2076526,62 грн. за період з лютого 2015 року по вересень 2017 року.

28. Здійснивши перерахунок, суд першої інстанції встановив, що сума інфляційних за відповідний період становить 8985034,53 грн.

29. Водночас суди визнали обґрунтованими нарахування пені, 3% річних та інфляційних щодо зобов`язань за січень 2014 року лише стосовно залишку заборгованості в сумі 2076134,63 грн., який існував у період з 15.02.2014 до 01.11.2017.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

30. Цивільний кодекс України (435-15) (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин)

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

2. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 546. Види забезпечення виконання зобов`язання

1. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою

Стаття 549. Поняття неустойки

1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 610. Порушення зобов`язання

1. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов`язання

1. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

3) сплата неустойки;

Стаття 612. Прострочення боржника

1. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 625. Відповідальність за порушення грошового зобов`язання

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 655. Договір купівлі-продажу

1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 692. Оплата товару

1. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Стаття 712. Договір поставки

1. За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

2. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

3. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

31. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 173. Господарське зобов`язання

1. Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 230. Штрафні санкції

1. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

32. Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (набрав чинності з 30 листопада 2016 року)

Цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону (далі - заборгованість):

кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води;

процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства;

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Стаття 3. Порядок участі у процедурі врегулювання заборгованості

1. Для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Стаття 7. Списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення

3. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

33. Суд виходить з того, що згідно з положеннями статей 546, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання надає кредитору право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом, а боржник не доведе наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.

34. Крім того, Суд враховує, що частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі прострочення виконання грошового зобов`язання передбачений обов`язок боржника сплатити, окрім боргу, також нараховані на суму боргу інфляційні втрати і три проценти річних. Зазначені нарахування входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання.

35. Водночас Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, інфляційних втрат і трьох відсотків річних, нарахованих на заборгованість за постановлений природний газ у січні 2014 року в розмірі 55689,65 грн. Оскільки зазначена заборгованість була погашена Відповідачем до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , неустойка, інфляційні нарахування і 3% річних щодо неї підлягають списанню відповідно до частини 3 статті 7 наведеного Закону.

36. Суд відхиляє доводи Позивача про те, що положення частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" не поширюються на спірні правовідносини у зв`язку з тим, що Відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

37. На думку Суду, суди першої та апеляційної інстанції слушно зазначили, що наведеною правовою нормою не встановлені додаткові умови для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання у сфері теплопостачання (ненарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань і відсотків річних), окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

38. Тобто включення підприємства Відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, для звільнення від нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат, процентів річних, не є обов`язковим.

39. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.04.2018р. у справі №910/3945/16 та від 02.05.2018 у справі №920/1060/16.

40. Водночас Суд вважає передчасним висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо безпідставного збільшення Позивачем заявленої до стягнення суми інфляційних (щодо заборгованості, яка не була погашена до набрання чинності наведеним Законом) внаслідок неврахування ним правил їх розрахунку, адже суди не зазначили, в чому саме полягає помилка Позивача при обчисленні інфляційних нарахувань.

41. При цьому щодо твердження судів про те, що базою нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, суд звертає увагу на правову позицію, викладену Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

42. У зазначеній постанові Верховний Суд зазначив, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

43. Також Верховний Суд у зазначеній постанові дійшов висновку, що нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

44. Суд не вбачає підстав відступати від викладеної правової позиції та вважає слушними доводи Позивача щодо здійснення інфляційних нарахувань, зокрема, на суми, на які збільшився борг за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів.

45. Разом з тим зі змісту мотивувальних частин оскаржуваних рішення і постанови, Суд вбачає, що задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення інфляційних нарахувань, суди першої та апеляційної інстанції зазначили лише загальну суму інфляційних, розраховану судом, у розмірі 8985034,53 грн. При цьому суди конкретно не з`ясували розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість за поставлений природний газ у січні 2014 року в сумі 55689,65 грн., які підлягають списанню.

46. Відповідно, не вдаючись до дослідження обставин, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, Суд позбавлений можливості з`ясувати конкретний розмір частини інфляційних нарахувань, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо якої є передчасними.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що при вирішенні даного спору суди першої та апеляційної інстанцій не в повній мірі дотримались вимог статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

48. Тому касаційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань.

49. Зважаючи на встановлені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, справа в зазначеній частині підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. В іншій частині оскаржувані судові рішення слід залишити без змін.

51. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене і на підставі належних доказів з`ясувати обставини щодо розміру інфляційних нарахувань, які підлягають списанню відповідно до вимог частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", та дотримання Позивачем порядку обчислення інфляційних нарахувань, які не підлягають списанню.

Судові витрати

52. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат Судом не здійснюється.

Висновки про правильне застосування норм права

53. Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" включення підприємства відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, для звільнення від нарахування штрафних санкцій, інфляційних втрат, процентів річних, не є обов`язковим.

54. Нарахування передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому нарахування інфляційних втрат за наступний період має здійснюватися з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314- 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Донецької області від 19.06.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2018 у справі №905/306/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Горлівськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 12553,28 грн. інфляційних втрат. Справу в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.