925/503/17 Про стягнення заборгованості за виконані роботи за умовами договору перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні - 05.11.2018 Прийняття

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №28/12 від 28.12.2016. Так, позивач просив стягнути 1260 дол США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33818,40 грн - заборгованості за виконану роботу з міжнародного перевезення вантажу, 2500 євро (71675,00 грн.) штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору, 9,32 дол США (250,14 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 18,50 євро (530,39 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 316 дол США (8481,44 грн.) - збитків, пов'язаних з понаднормативним простоєм транспортного засобу, в порядку ст.ст. 22, 623 ЦК України, що разом складає 114755,34 грн та відшкодування судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 1725 грн.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 (повний текст рішення складено і підписано - 04.08.2017) позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного транспортного унітарного підприємства "Миронов В.А." на користь Приватного підприємства "Золтрансавто" заборгованість за виконану роботу (послуги) з міжнародного перевезення вантажу в сумі 1260 дол США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33818,40 грн, 508,36 грн судових витрат. В решті позову в частині стягнення 2500 євро (71675,00 грн) штрафу, 9,32 дол США (250,14 грн) пені, 18,50 євро (530,39 грн) пені, 316 дол США (8481,44 грн) збитків, 1216,64 грн судових витрат - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Золтрансавто" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 у справі №925/503/17 - залишено без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 у справі №925/503/17 - залишено без змін. Матеріали справи №925/503/17 повернуто до місцевого господарського суду.

Судові рішення обґрунтовані тим, що відповідач у порушення умов договору і наведених норм законодавства свої зобов'язання з оплати вартості перевезення в сумі 1260 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33818,40 грн, не виконав. А тому позовні вимоги в цій частині задоволено господарськими судами. Доказів надсилання (вручення) відповідачу оригіналів документів для оплати за надані послуги в порядку, визначеному п.п. 6.2., 6.3. цього договору, позивач не надав, відтак неможливо встановити період прострочення, тому його вимога в частині стягнення пені за прострочення розрахунків є недоведеною, а стягнення пені за прострочення сплати штрафу умовами договору не передбачено. А тому в задоволенні пені слід відмовити. Стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2500 євро (71675,00 грн) за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору за умови неналежного оформлення документів - є необґрунтованим. Позивачем у розумінні ст. 74 ГПК України не доведено, зокрема, наявність вини відповідача, а тому й стягнення збитків з відповідача є неправомірним.

26.05.2018 Приватне підприємство "Золтрансавто" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №925/503/17, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №925/503/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства "Золтрансавто" до Приватного транспортного унітарного підприємства "Миронов В.А." та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в позові було ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, господарськими судами не було проаналізовано причини та умови, що зумовили понаднормовий простій транспортного засобу. Окрім цього, залишено поза увагою переписку уповноважених осіб Приватного підприємства "Золтрансавто" по чату із замовником перевезення, в яких відповідач перевезення повідомляв замовника про вимушені затримки та інші обставини перевезення вантажу. В ході судового розгляду підтверджено належними доказами, що понаднормативний простій транспортного засобу пов'язаний з неправильним оформленням відповідачем документів. Господарськими судами не було враховано, що 01.03.2017 позивачем було направлено відповідачу досудову претензію щодо сплати 2400 Євро штрафу за 24 доби понаднормативного простою автомобіля, яка відповідачем не визнана і не виконана.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.09.2018 поновлено Приватному підприємству "Золтрансавто" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №925/503/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Золтрансавто" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №925/503/17. Призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного підприємства "Золтрансавто" на рішення Господарського суду Черкаської області від 25.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 у справі №925/503/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено, що 28.12.2016 відповідач (як замовник) та позивач (як виконавець) уклали договір перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні № 28/12 від 28.12.2016 (надалі - договір).

Згідно з ст. 1 договору, предметом цього договору є міжнародне перевезення вантажу автомобільним транспортом, у відповідності з якою виконавець зобов'язався доставити ввірений йому вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженим на отримання вантажу особам, а замовник - оплатити перевезення вантажу і здійснити інші, передбачені договором, виплати.

На виконання умов пунктів 2.3., 3.1.-3.4. договору, сторони того ж дня 28.12.2016 погодили і підписали заявку № 198, згідно з якою домовились про перевезення вантажу на наступних умовах: дата і час завантаження, розвантаження - 28.12.2016; тип і параметри транспортного засобу - тент, 82 куб.; місце завантаження - ТОВ "Харківенергоприбор", вул. Третього Інтернаціоналу, 9, м. Харків, 61075, Україна; місце розвантаження: Туркменістан, м. Ашхабад, згідно CMR; вид вантажу, його кількість, тоннаж - легкові автомобілі до 10 т; номер транспортного засобу (автопоїзда) - DAF FT 95.380 НОМЕР_1/НОМЕР_2; прізвище, ім'я, по-батькові водія - ОСОБА_5, його паспортні дані і контактні телефони; ставка фрахту - 6000 дол. США; форма розрахунків - попередня оплата після замитнення вантажу у розмірі 3500 дол. США безготівковим переказом, друга частина у розмірі 2500 дол. США після розвантаження; додаткові умови - на поштову адресу надіслати оригінали документів: CMR, акт виконаних робіт, рахунок, відмічена заявка і підписаний договір.

За взаємною згодою 20.02.2017 сторони внесли зміни до умов заявки в частині розміру ставки фрахта - змінили 6000 на 6300 дол. США.

25.11.2016 продавцем вантажу ТОВ "Харківенергоприбор" був складений упаковочний лист (рaking list) на вантаж, із якого вбачається, що вантажем є 3 комплекти мобільних лабораторій на базі Ford Transit, займає 6 місць, із яких 3 без упаковки і 3 у фанерних ящиках на фанерному піддоні.

30.12.2016 продавцем вантажу ТОВ "Харківенергоприбор" був складений додаток №1 до упаковочного листа (рaking list) на вантаж, із якого вбачається, що на автомобіль позивача НОМЕР_1/НОМЕР_2 підлягали завантаженню 1 мобільна лабораторія на базі Ford Transit (у тому числі автомобіль Ford Transit з вмонтованим обладнанням без коліс, частини мобільної лабораторії у фанерному ящику на фанерному піддоні, 4 шт. автомобільних колеса з дисками без упаковки), 2 шт. частин мобільних лабораторій у фанерних ящиках на фанерних піддонах. Всього 8 місць: 5 без упаковки, 3 у фанерних ящиках на фанерних піддонах.

Із рахунків/іnvoice № 39 на цей вантаж від 13.07.2016, виданих продавцем вантажу ТОВ "Харківенергоприбор", вбачається що вартість 3 комплектів мобільних лабораторій на базі Ford Transit становить 219600,00 дол. США, вартість 1 комплекту - 73200 дол. США.

В упаковочному листі (рaking list) і рахунках/іnvoice №39 зазначені продавцем вантажу ТОВ "Харківенергоприбор" (м. Харків, Україна), покупцем вантажу і платником - Kep Pover Testing Ltd., вантажоотримувачем - Calik Enerdji San. Ve Tic. A.S. Askabat Subesi (м. Ашхабад, Туркменістан).

Із поданих до суду першої інстанції представниками сторін CMR №585115 від 30.12.2017, рахунка-фактури №254 від 28.12.2016, акта звірки взаєморозрахунків від 10.04.2017, вбачається, що позивач, як перевізник, надав, а відповідач, як замовник, прийняв міжнародні транспортні послуги перевезення вантажу за маршрутом і на умовах, узгоджених сторонами у договорі №28/12, заявці №198 від 28.12.2016. Загальна вартість робіт (послуг) становить 6300 дол. США. Послуги виконані в повному обсязі, на оплату вартості перевезення (ставки фрахта) відповідачем сплачено позивачу 30.12.2016 - 3525,00 дол. США, 03.02.2017 - 1215,00 дол. США, 16.03.2017 - 300,00 дол. США.

За розрахунком позивача несплачена вартість робіт (послуг) становить 1260 дол. США (еквівалентних 33818,40 грн), вимога про їх стягнення, а також вимога про стягнення пені, згідно з п. 7.4. договору, за прострочення цього грошового зобов'язання у розмірі 9,32 дол. США (250,14 грн) за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017 є частиною предмета спору у даній справі.

На підтвердження своїх вимог у частині стягнення 2500 євро (71675,00 грн) штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору, 18,50 євро (530,39 грн) пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення сплати штрафу з 10.02.2017 по 24.04.2017, 316 дол. США (8481,44 грн) збитків, пов'язаних з понаднормативним простоєм транспортного засобу, в порядку ст.ст. 22, 623 ЦК України, позивач подав лист простою, датований 09.02.2017, за підписом директора ТОВ "Харківенергоприбор", із якого вбачається, що автомобіль DAF НОМЕР_1/НОМЕР_2 прибув у м. Харків 28.12.2016, вибув 04.01.2017, простояв 8 діб, із них 48 годин під завантаженням; лист простою, датований 05.04.2017, за підписом директора компанії "Yolun ak bolsun", м. Ашхабад, Туркменістан, із якого вбачається, що автомобіль DAF НОМЕР_1/НОМЕР_2 прибув у м. Ашхабад 20.01.2017, вибув 09.02.2017, простояв 20 днів, сплатив штраф у міграції 345 дол. і 3200 манат по курсу на 05.04.2017 1 дол.=3.52 манат; платіжні документи від 09.02.2017, за якими сплатив 225 дол. США за повторне придбання маршрутної карти для проїзду в Туркменістані і страховку; платіжні документи від 07.02.2017 і 09.02.2017, за якими сплатив 323 туркменських маната (що складає 91 дол. США) за стоянку автомобіля; переписку по чату із замовником перевезення, в якій виконавець перевезення повідомляв замовника про вимушені затримки і інші обставини перевезення вантажу.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2017 позивачем за вих. №14 направлено відповідачу претензію про сплату 2400 євро штрафу за 24 доби понаднормативного простою автомобіля, яка відповідачем залишена без відповіді та без виконання.

Відповідачем було подано до суду першої інстанції лист вантажоотримувача - компанії "Ашхабадська філія компанії Чалик Енерджі А.Ш." (Calik Enerdji San. Ve Tic. A.S. Askabat Subesi, м. Ашхабад, Туркменістан) від 05.04.2017 вих. № 12/74, із якого слідує, що вантажоотримувач, у зв'язку з відсутністю коштів у водія перевізника ОСОБА_5, оплатив йому в рахунок фрахта за перевезення штраф в міграції за несвоєчасний вихід у розмірі 345 дол. США, штраф за перевізника у розмірі 3200 манат, штраф за несвоєчасний вихід на митному переході 450 дол. США. При перевезенні вантажу було пошкоджене лобове скло автомобіля, який перевозився, про що складений відповідний акт на туркменській мові в присутності російськомовного перекладача і водія ОСОБА_5 Понаднормативний простій автомобіля DAF НОМЕР_1/НОМЕР_2 відбувся при розмитненні вантажу у зв'язку з ненаданням упаковочного листа (рaking list) відповідного вантажу, що перевозився у цьому автомобілі; акт пошкодження вантажу від 08.02.2017 на туркменській мові і фото таблиця до нього; податкові декларації (розрахунки) по податку на прибутки іноземної організації - Приватного підприємства "Золтрансавто", яка не здійснює діяльність в Республіці Білорусь" через постійне представництво, за 12 місяців 2016 року і 2 місяці 2017 року, довідку Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Державної виконавчої служби у Черкаській області від 04.01.2017 про президентство України Приватного підприємства "Золтрансавто" у розумінні договору про уникнення подвійного оподаткування між Україною і Республікою Білорусь, із яких слідує, що сума неповернутого Приватного транспортного унітарного підприємства "Миронов В.А." податку складає за 2016 рік у сумі 440,66 біл. рублів, за 2017 рік - 294,88 біл. рублів; переписку замовника перевезення і вантажоотримувача, замовника перевезення і виконавця про причини простою автомобіля і про додаткове погодження суми фрахту.

Суди попередніх інстанції дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення суми заборгованості в розмірі 1260 дол. США - є обґрунтованими. Тоді як вимоги в частині стягнення 2500 євро штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу, 9,32 дол. США пені, 18,50 євро пені та 316 дол. США збитків - судами визнано недоведеними і з цих підстав у їх задоволенні відмовлено.

Скаржник фактично оскаржує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині стягнення штрафу за понаднормативний простій транспортного засобу згідно з п. 7.5. договору, 9,32 дол США (250,14 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 18,50 євро (530,39 грн) - пені згідно з п. 7.4. договору за період прострочення з 10.02.2017 по 24.04.2017, 316 дол США (8481,44 грн.) - збитків.

В обґрунтуванні позову в частині вимог про стягнення штрафу і пені позивач посилався на умови пунктів 7.4., 7.5. договору, а збитків - на норми ст.ст. 22, 623 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України, абз. 6 ч. 2 ст. 20, ч. 1 ст. 224 ГК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно частин 1, 2, 3 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 623 ЦК розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Отже, обов'язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов'язання. Протиправність дії чи бездіяльності особи полягає у порушенні договірного зобов'язання.

Підставою виникнення спірних правовідносин є договір №28/12, заявку №198 від 28.12.2016 на перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні і CMR № 585115 від 30.12.2017.

У спірних правовідносинах позивач є перевізником, відповідач - замовником перевезення і вантажовідправником, наявність укладеного між ними договору транспортного експедирування ними не підтверджено.

За умовами договору № 28/12 від 28.12.2016 року сторони домовились, зокрема, про наступне:

- замовник здійснює всі розрахунки за перевезення шляхом безготівкового перерахування коштів в рублях РФ, білоруських рублях, доларах США, Євро виконавцю протягом 14 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів для оплати за надані послуги, визначених п. 6.3. цього договору (п.6.2.);

- при порушенні замовником строків оплати, передбачених п. 6.2. договору, він сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,01% від несплаченої у строк суми за кожний день прострочення платежу;

- замовник сплачує штраф за понаднормативний простій у розмірі, еквівалентному 100 євро за кожну почату добу понаднормативного простою автотранспортного засобу при умові повідомлення виконавця про початок простою і належного документального оформлення зазначеного факту в CMR-накладній або карті простою (п. 7.5.);

- у випадку виникнення спорів сторони будуть намагатись до їх врегулювання шляхом переговорів. Якщо врегулювання не буде досягнуте, то спори підлягають розгляду в судовій інстанції за місцем знаходження (реєстрації) позивача;

- всі зміни цього договору повинні бути взаємно погоджені і мають силу, якщо вони здійснені у письмовій формі та підписані особами, уповноваженими на це сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що доказів надсилання (вручення) відповідачу оригіналів документів для оплати за надані послуги в порядку, визначеному п.п. 6.2., 6.3. цього договору, позивач не надав, тому неможливо встановити період прострочення, і відповідно вимога в частині стягнення пені за прострочення розрахунків є недоказаною, а стягнення пені за прострочення сплати штрафу умовами договору не передбачено.

Як було вірно зазначено господарськими судами заявка №198 від 28.12.2016 року, укладена сторонами на виконання договору №28/12 від 28.12.2016 перевезення вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні, не містить достатньої інформації щодо здійснення спірного перевезення, наявність якої необхідна для визначення кола прав і обов'язків сторін при здійсненні саме спірного перевезення, та їх відповідальності за порушення зобов'язань.

Примірники CMR, подані сторонами, не є копіями одного документа - CMR №585115 від 30.12.2017 заповнення (складення) CMR-накладної здійснено з недотриманням вимог Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (z0128-98) , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (z0128-98) , Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (КДПВ).

Листи простою, подані позивачем на підтвердження спірних вимог, як доказ наявності події понаднормативного простою автотранспортного засобу, не передбачені умовами договору, відмітки в CMR-накладній про понаднормативний простій автотранспортного засобу відсутні, відтак сама подія порушення договірних зобов'язань у виді допущення понаднормативного простою автотранспортного засобу належними і допустимими доказами не підтверджена.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого, щоб якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки останні зводяться до переоцінки доказів, в той час як суд касаційної інстанції в силу положення частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Зазначеним вище, повністю спростовуються посилання скаржника на переписку уповноважених осіб Приватного підприємства "Золтрансавто" по чату із замовником перевезення, які лише свідчать про намагання позивача домогтися повторного перегляду справи судом касаційної інстанції з формальних міркувань, що є неприпустимим згідно норм чинного процесуального законодавства та не відповідає вищенаведеній практиці Європейського суду з прав людини.