910/8963/17 Про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації - 01.11.2018 Прийняття

Товариство звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення третейського суду зі справи №45/16 за позовом Банку до Товариства, третя особа - Підприємство, про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 № 74-В/11/54/КЛ (далі - Кредитний договір) та на підставі договору поруки №1 від 25.05.2015 (далі - Договір поруки), що станом на 24.06.2016 склала 14 663 033, 66 дол. США та 48 835 598,12 грн.

Заява Товариства мотивована тим, що: склад третейського суду не відповідав вимогам закону, оскільки 08.08.2016 Товариством подано заяву про відвід третейського судді Лагренн С.С., від Банку не надходило жодних заперечень щодо такого відводу, відтак з огляду на положення частини сьомої статті 20 Закону України "Про третейські суди" і пункту 5 статті 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" третейський суддя Лагренн С.С. вважався відведеним з моменту подання Товариством заяви про відвід, а тому після вказаної дати не мав права приймати жодних рішень; третейські угоди (застереження), викладені у пункті 11.16 Кредитного договору та пункті 6.8 Договору поруки, є недійсними, оскільки укладені під впливом тяжких обставин для позичальника, на вкрай невигідних умовах; на розгляд третейського суду було передано спір, який не може бути підвідомчий третейському суду, оскільки предметом Кредитного договору є надання коштів у доларах США, що не є спором приватноправового характеру.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.01.2018 справу №910/8963/17 за заявою Товариства про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 по третейській справі № 45/16 передано для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018: відмовлено Товариству в задоволенні заяви про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у третейській справі №45/16; третейську справу № 45/16 повернуто до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована відсутністю підстав для задоволення заяви Товариства та скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у третейській справі №45/16, оскільки справа, в якій прийнято рішення третейського суду, була підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, та цим рішенням не вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду не визнано недійсною компетентним судом; склад третейського суду, яким прийнято рішення, відповідав вимогам статей 16- 19 Закону України "Про третейські суди"; третейський суд не вирішував питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Товариство звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, що прийнята судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати її та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 24.04.2017 у третейській справі №45/16 (далі - рішення третейського суду).

Згідно з доводами, викладеними в апеляційній скарзі:

- судом було неправильно застосовано положення статті 6 Закону України "Про третейські суди", норми Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (15-93) та, як наслідок, суд дійшов помилкового висновку про підвідомчість третейському суду справи про стягнення заборгованості в іноземній валюті;

- в оскаржуваній ухвалі судом не дано оцінки постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, в якій зроблено висновок про те, що спори про стягнення заборгованості за кредитними договорами в іноземній валюті не можуть розглядатися третейськими судами, оскільки мають публічно-правовий характер;

- судом порушено вимоги статей 7, 13, 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) щодо рівності учасників процесу, оскільки Банком надано суду документи та докази без дотримання встановлених законом вимог, а суд на порушення статті 80 ГПК України долучив їх до матеріалів справи та прийняв до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу Банк посилається на те, що доводи позивача, наведені в апеляційній скарзі, є хибними та такими, що спростовуються матеріалами справи, а ухвала Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 у справі №910/8963/17 та рішення третейського суду є такими, що прийняті з неухильним дотриманням норм матеріального та процесуального права при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до частини другої статті 24 ГПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, про видачу наказів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними господарськими судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом. Частиною другою статті 253 ГПК України встановлено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних господарських судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018: задоволено клопотання Товариства про зупинення провадження у справі №910/8963/17 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи №910/10797/17; зупинено провадження у справі №910/8963/17 за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 до прийняття відповідного рішення Великою Палатою Верховного Суду у справі №910/10797/17.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2018: поновлено апеляційне провадження у справі № 910/8963/17 за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018; призначено розгляд апеляційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 07 серпня 2018 року о 14 год. 15 хв.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018: витребувано у Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" матеріали третейської справи № 45/16 за позовом Банку до Товариства про стягнення заборгованості, третя особа - Підприємство; зупинено провадження у справі № 910/8963/17 до надходження з Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" матеріалів справи № 45/16.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.10.2018: поновлено провадження у справі № 910/8963/17 за апеляційною скаргою Товариства на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 13.03.2018; призначено розгляд касаційної скарги у засіданні Касаційного господарського суду на 01 листопада 2018 року о 10 год. 30 хв.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи та матеріали третейської справи №45/16, Верховний Суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано лише у випадках, передбачених цією статтею. Рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо: 1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; 2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; 3) третейську угоду визнано судом недійсною; 4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; 5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Аналогічні вичерпні підстави для скасування рішення третейського суду визначені частинами другою, третьою статті 51 Закону України "Про третейські суди".

Рішенням третейського суду: задоволено позов Банку до Товариства, третя особа - Підприємство; стягнуто з Товариства на користь Банку заборгованість за Кредитним договором та Договором поруки, що станом на 24.06.2016 склала 14 663 033, 66 дол. США та 48 835 598,12 грн., з яких: 11 792 336,52 дол. США заборгованість за кредитною лінією; 2 870 697,14 дол. США процентів за користування кредитною лінією, що нараховані за період з 07.12.2013 по 23.06.2016; 9 329 942, 45 грн. пені за прострочення сплати процентів за користування кредитною лінією за період 25.05.2015 - 03.06.2016; 39 505 655, 67 грн. пені за прострочення сплати основної заборгованості за кредитною лінією за період 13.02.2016 - 03.06.2016; стягнуто з Товариства на користь Банку 42 500 грн. витрат зі сплати третейського збору.

Не погоджуючись з рішенням третейського суду, Товариство звернулося до господарського суду із заявою про його скасування, яка мотивована тим, що: склад третейського суду не відповідав вимогам закону, оскільки 08.08.2016 Товариством подано заяву про відвід третейського судді Лагренн С.С., від Банку не надходило жодних заперечень щодо такого відводу, відтак з огляду на положення частини сьомої статті 20 Закону України "Про третейські суди" і пункту 5 статті 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" третейський суддя Лагренн С.С. вважався відведеним з моменту подання Товариством заяви про відвід, а тому після вказаної дати не мав права приймати жодних рішень; третейські угоди (застереження), викладені у пункті 11.16 Кредитного договору та пункті 6.8 Договору поруки, є недійсними, оскільки укладені під впливом тяжких обставин для позичальника, на вкрай невигідних умовах; на розгляд третейського суду було передано спір, який не може бути підвідомчий третейському суду, оскільки предметом Кредитного договору є надання коштів у доларах США, що не є спором приватноправового характеру.

Відповідно до положень Закону України "Про третейські суди" (1701-15) :

- до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина друга статті 1);

- юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (частина перша статті 5);

- третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: 1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів; 2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб; 3) справ, пов'язаних з державною таємницею; 4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів); 5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом; 6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство; 7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки; 8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення; 9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин; 10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств; 11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України; 12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України; 13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень; 14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки; стаття 6).

Як встановлено судом, сторонами була укладена третейська угода у вигляді третейського застереження, викладеного у пункті 11.16 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5, відповідно до якого "усі спори, розбіжності, або вимоги, що виникають з цього Договору чи у зв'язку з ним, в тому числі, що стосуються його укладення, виконання, зміни, порушення, розірвання, визнання недійсним повністю або частково, або визнання неукладеним, а також з будь-яких інших питань, що стосуються даного Договору, підлягають розгляду у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", місцезнаходження якого: 03142, м. Київ, вул. Заболотного, буд. 150, корпус А, офіс 25 (свідоцтво про реєстрацію постійно діючого третейського суду від 15.03.2013, видане Державною реєстраційною службою України) згідно з регламентом зазначеного третейського суду, який є невід'ємною частиною даної третейської угоди та знаходиться у відкритому доступі на сайті суду http://arbitrate.com.ua/. Спір розглядається одноособово суддею, призначеним Головою Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" зі списку суддів, що знаходиться у відкритому доступі на сайті цього суду http://arbitrate.com.ua/. При цьому, сторони договору підтверджують, що вони ознайомлені з регламентом Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України", добре розуміють положення цього регламенту. Сторони домовилися, що рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" є остаточними і обов'язковими з дати його винесення. Умови договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце і дата укладення третейської угоди відповідають місцю і даті укладення цього Договору".

Аналогічні положення містить пункт 6.8 Договору поруки.

Суд відхиляє доводи Товариства стосовно того, що третейські угоди (застереження), викладені у пункті 11.16 Кредитного договору та пункті 6.8 Договору поруки, є недійсними, оскільки Товариством не подано суду доказів визнання третейських угод, викладених у пунктах 11.16 Кредитного договору в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5 та пункті 6.8 Договору поруки судом, недійсними у встановленому законом порядку.

Натомість рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2017 у справі №910/6559/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.10.2017 та постановою Верховного Суду від 16.05.2018, за позовом Підприємства до Банку за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства, про визнання недійсним третейського застереження, викладеного в пункті 11.16 Кредитного договору, укладеного сторонами в редакції додаткового договору від 25.05.2015 №5, у задоволенні позову відмовлено.

Також не приймаються аргументи Товариства про те, що спір, в якому предметом Кредитного договору є надання коштів у доларах США, не може бути підвідомчий третейському суду, оскільки положення статті 6 Закону України "Про третейські суди" не містять застережень щодо неможливості розгляду третейськими судами спорів, що виникають з кредитних правовідносин, в яких кредит надавався в іноземній валюті.

Стосовно посилань Товариства на те, що рішення третейського суду прийнято складом третейського суду, який не відповідав вимогам закону, що за приписами частини третьої статті 51 Закону України "Про третейські суди" та пункту 4 частини другої статті 350 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення третейського суду, суд зазначає таке.

За твердженнями Товариства, третейська справа була розглянута судом, склад якого не відповідав вимогам закону, оскільки: 08.08.2016 Товариством подано заяву про відвід третейського судді Лагренн С.С.; від Банку не надходило жодних заперечень щодо такого відводу; відтак з огляду на положення частини сьомої статті 20 Закону України "Про третейські суди" і пункту 5 статті 16 Регламенту Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" третейський суддя Лагренн С.С. вважався відведеним з моменту подання Товариством заяви про відвід, а тому після вказаної дати не мав права приймати жодних рішень.

Частинами першою та третьою статті 16 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що склад третейського суду формується шляхом призначення чи обрання третейських суддів (третейського судді). У постійно діючому третейському суді кількісний та персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими регламентом третейського суду.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що формування складу третейського суду в постійно діючому третейському суді здійснюється в порядку, встановленому регламентом третейського суду.

Статтею 18 Закону України встановлено вимоги до третейських суддів. Так, третейські судді не є представниками сторін. Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору. Третейськими суддями не можуть бути: особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду; особи, які мають судимість; особи, визнані в судовому порядку недієздатними; судді судів загальної юрисдикції або Конституційного Суду України. У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду. При вирішенні спору третейським судом для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові вимоги до третейських суддів.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про третейські суди" третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу: якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи; якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках; на його прохання або за спільним рішенням сторін; у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення; у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі; у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим статтею 18 цього Закону; якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою. Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості. У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді.

Частинами четвертою та сьомою статті 20 названого Закону встановлено, що процедура відводу третейського судді у постійно діючому третейському суді визначається регламентом третейського суду з додержанням вимог цього Закону. Заява сторони про відвід подається третейському судді третейського суду для вирішення конкретного спору, кандидатура якого відводиться, або голові постійно діючого третейського суду. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.

Пунктами 3, 4 та 5 статті 16 Регламенту постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" встановлено таке: письмова мотивована заява про відвід третейського судді повинна бути подана одночасно з належними та допустимими доказами наявності підстав для відводу. Питання про відвід третейського судді вирішується в нарадчій кімнаті судом у складі, який розглядає справу, про що виноситься ухвала. За відсутності заперечень іншої сторони щодо заявленого відводу третейський суддя є відведеним з дня подання стороною заяви про його відвід.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, з матеріалів третейської справи вбачається таке.

Під час судового засідання 08.08.2016 представник Товариства заявила відвід третейському судді Лагренн С.С. відповідно до статей 18 та 19 Закону України "Про третейські суди" та статей 15, 18 Регламенту постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

У заяві про відвід не було наведено жодної вимоги з числа встановлених статтями 16- 19 Закону України "Про третейські суди", якій би не відповідав третейський суддя.

Представник Банку заперечував проти відводу третейського судді Лагренн С.С., посилаючись на відсутність підстав для такого відводу, про що зазначено в ухвалі постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" від 08.08.2016.

За наслідками розгляду згаданої заяви винесено ухвалу про відмову у задоволені заяви представника Товариства про відвід третейського судді Лагренн С.С.

Таким чином, посилання Товариства на відсутність заперечень іншої сторони (Банку) щодо заявленого відводу є безпідставними.

Крім того, 07.03.2018 Банк звернувся до Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" з проханням про повідомлення щодо дотримання Регламенту та Закону України "Про третейські суди" (1701-15) при розгляді заяви про відвід по справі 45/16 суддею Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

12.03.2018 Постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській організації "Союз інвесторів України" надав відповідь, в якій зазначив, що при розгляді заяви про відвід третейського судді Лагренн С.С. у справі №45/16 були дотримані вимоги Закону України "Про третейські суди" (1701-15) та Регламенту постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України".

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав заяви про скасування рішення третейського суду і заперечень проти неї, Київський апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення цієї заяви, оскільки заявник не довів існування вичерпних підстав, з якими чинне процесуальне законодавство пов'язує скасування рішення третейського суду.

Доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку.

Стосовно посилання Товариства в апеляційній скарзі на те, що Київський апеляційний господарський суд дійшов помилкового висновку про підвідомчість третейському суду справи про стягнення заборгованості в іноземній валюті та посилань на постанову Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, Касаційний господарський суд вважає за необхідне зазначити таке.

У вказаній постанові Верховний Суд України виходив зі змісту Закону України "Про третейські суди" (1701-15) в питанні розмежування компетенції щодо розгляду кредитних спорів між громадянами і банками, тобто спорів, що виникають з цивільних правовідносин про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті, зокрема, з огляду на публічну основу норм закону щодо регулювання обігу іноземної валюти в Україні та наявність у правовідношенні щодо проведення розрахунку за договором кредиту, наданого в іноземній валюті, такої концентрації суспільно - значимих публічних елементів, що не дозволяє віднести такі спори до спорів суто приватного характеру між приватними особами, які можуть розглядатися в приватному порядку - третейськими судами.

Чинне законодавство України, в тому числі статті 1, 5, 6 Закону України "Про третейські суди", розмежовує поняття цивільних і господарських правовідносин.

Так, у частині другій статті 9 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Кредитування суб'єктів господарювання врегульовано у статті 346 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), згідно з якою для одержання банківського кредиту позичальник надає банкові такі документи: клопотання (заяву), в якому зазначаються характер кредитної угоди, мета використання кредиту, сума позички і строк користування нею; техніко-економічне обґрунтування кредитного заходу та розрахунок економічного ефекту від його реалізації; інші необхідні документи. Для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб'єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці. З цією метою банк має право попередньо вивчити стан господарської діяльності позичальника, його платоспроможність та спрогнозувати ризик непогашення кредиту. Кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

У постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі №3-141гс11 зазначено, що положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Отже, відносини у сфері кредитування суб'єктів господарювання, в тому числі в іноземній валюті, серед іншого врегульовано нормами ГК України (436-15) , ЦК України (435-15) та іншими актами законодавства. При цьому чинним законодавством встановлено особливий порядок використання (ліцензування) іноземної валюти на території України.

Також слід врахувати, що згідно з приписами пункту 14 статті 6 Закону України "Про третейські суди" третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), тобто норми Закону виводять з компетенції третейських судів спори в тому разі, коли за своєю природою одна із сторін спору - споживач перебуває не в рівних умовах з потужною фінансовою структурою - банком, а тому потребує посиленого судового захисту споживача в державному суді.

Однак у цій справі стороною спору (боржником) є суб'єкт господарювання, який здійснює підприємницьку діяльність, в тому числі зовнішньоекономічну, на власний ризик та є вільним у виборі фінансових установ для кредитування.

Крім того, на підприємницькі (господарські) товариства не поширюються норми законодавства про захист прав споживачів, а тому не може йтися про наявність підстав для посилення судового захисту такого суб'єкта господарювання в державному суді, в тому числі у спорах про повернення кредитів, наданих в іноземній валюті.

Таким чином, оскільки господарські правовідносини щодо кредитування суб'єктів господарювання мають особливості регулювання, предмети позовів та суб'єктний склад у справі №6-831цс15 та справі, що розглядається, не є тотожними, то відсутні й підстави вважати правовідносини у цій справі подібними з правовідносинами у зазначеній цивільній справі.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у цивільній справі №6-831цс15, також з тих мотивів, що у подальшому при розгляді справи №6-1716цс15 про стягнення заборгованості по кредитному договору Верховний Суд України у постанові від 11.11.2015 зазначив, що у відповідності до положень статті 6 Закону України "Про третейські суди" ці суди можуть розглядати будь-які спори, що виникають з цивільних та господарських правовідносин, а виняток становлять лише спори про захист прав споживачів.

Крім того, слід зауважити, що у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15 не міститься вказівки на конкретну категорію спору, визначену пунктами 1-14 статті 6 Закону України "Про третейські суди", якою (вказівкою) мали б керуватися суди в інших справах при вирішенні питання про скасування рішення третейського суду.

Враховуючи викладене, а також те, що встановлений у статті 6 Закону України "Про третейські суди" перелік винятків з підвідомчих третейським судам справ є вичерпним та не включає в себе спорів, що виникають з господарських (кредитних) правовідносин, у яких грошове зобов'язання виражено в іноземній валюті, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі №6-831цс15, на яку посилається Товариство в обґрунтування своїх заперечень, до спірних правовідносин в межах цієї справи не можуть бути застосовані.

Посилання Товариства на те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги статей 7, 13 ГПК України щодо рівності учасників процесу, оскільки на порушення статті 80 ГПК України прийняв документи та докази Банку з порушенням строку та порядку їх подання, не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до частини п'ятої статті 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.03.2018 та 06.03.2018 Київським апеляційним господарським судом оголошувалися перерви в судовому засіданні з метою подання додаткових пояснень; обидві сторони судового процесу, користуючись своїми правами, подавали до суду свої додаткові пояснення. Зокрема, від Товариства 05.03.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів надійшло клопотання про долучення до матеріалів господарської справи Регламенту постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" в редакції, що діяла на момент розгляду третейської справи, та додаткові пояснення до заяви про скасування рішення третейського суду, які були оглянуті судом апеляційної інстанції та долучені до матеріалів справи.

Так, аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії), від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 05 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 названої Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.