910/20089/17 Про зобов'язання ТОВ за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку - 25.07.2019 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Господар 157" на рішення Господарського суду м. Києва від 15.11.2018р. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019

та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019

у справі № 910/20089/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Господар 157"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД"

про зобов'язання вчинити дії,

1. У зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.07.2019, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

2. У листопаді 2017 Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Господар 157" (далі - ОСББ "Господар 157", позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД" (далі - ТОВ "ВБФ "МЖКБУД", відповідач) про зобов'язання ТОВ "ВБФ "МЖКБУД" за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку № 157 по вул. Антоновича м. Києві в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що є Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 157 по вул. Антоновича в м. Києві. Відповідачу належить на праві власності нежилі приміщення суспільно-культурного центру МЖК, розташовані на першому поверсі вказаного будинку. У зазначених нежилих приміщеннях відповідачем були зроблені прорізи у зовнішній стіні будинку і прибудовані вхідні групи, чим була порушена цілісність несучої стіни, змінений зовнішній фасад будинку та захоплено прибудинкову територію. При цьому, позивач стверджував, що такі роботи здійснені відповідачем без погодження у встановленому порядку з відповідними державними органами і організаціями, а також без згоди ОСББ або будь-кого з співвласників будинку, що є порушенням ст. 369 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 р. у справі № 910/20089/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив облаштування спірних вхідних груп з порушенням архітектурно-будівельного законодавства, чинного на момент проведення таких будівельних робіт, в супереч санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, при цьому, позивачем не обґрунтовано яким чином улаштування спірних вхідних груп порушує права інших осіб, в тому числі позивача. Позивачем також не доведено, що облаштування відповідачем спірних вхідних груп впливає на міцність і безпечність будинку. Позивачем не доведено, факт здійснення відповідачем перешкод у реалізації його права користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також не зазначено в чому полягають такі перешкоджання, тому позов ОСББ "Господар 157" є необґрунтованим.

4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 у справі № 910/20089/17 змінено, викладено резолютивну частину в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД" за власний рахунок привести нежилі приміщення при влаштуванні вхідної групи до приміщень № 41 (1 поверх, літера А) будинку № 157 по вул. Антоновича у м. Києві з тильного фасаду через загальний вхід до житлової частини будинку до приміщення № 41-б в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремого входу на першому поверсі будинку. В іншій частині позову відмовити."

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд апеляційної інстанції посилався на те, що згідно висновку проведеної судової будівельно-технічної експертизи № 7551/18-43 від 30.08.2018, при влаштуванні вхідної групи до приміщень № 41 (1 поверх, літера А) будинку № 157 по вул. Антоновича у м. Києві з тильного фасаду через загальний вхід до житлової частини будинку до приміщення № 41-б мало місце втручання в конструкції, зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що таке втручання порушує права та законні інтереси позивача, що може призвести до загрози цілісності будинку, тому, позов підлягає частковому задоволенню в частині приведення за власний рахунок нежилих приміщень влаштованої вхідної групи до приміщень № 41 (1 поверх, літера А) будинку № 157 по вул. Антоновича у м. Києві з тильного фасаду через загальний вхід до житлової частини будинку до приміщення № 41-б в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремого входу на першому поверсі будинку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб які подали касаційні скарги

5. ТОВ "ВБФ "МЖКБУД" не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 в частині задоволення позовних вимог, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Підставами для скасування постанови суду апеляційної інстанції відповідач вважає порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 236, 237, 269, 311 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись з касаційною скаргою відповідач наголошує, що: 1) суд апеляційної інстанції змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов вийшов за межі позовних вимог, оскільки в позовній заяві позивач не заявляв вимог щодо вхідної групи № 41-6, суд не звернув уваги, що в позовній заяві позивач не використовує нумерацію вхідних груп та не конкретизує позовні вимоги; 2) крім того, частково задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених вимог.

6. ОСББ "Господар 157" не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Підставами для скасування судових рішень позивач вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. 382 Цивільного кодексу України, ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.042011 № 466, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Аргументуючи підстави для скасування судових рішень позивач посилається на те, що 1) судами не застосовано норми законодавства, якими встановлені необхідні документи для здійснення підготовчих будівельних робіт, саме Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) , Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.042011 № 466; 2) суди помилково посилались на Правила благоустрою міста Києва, оскільки відповідачем здійснювались роботи не з благоустрою, а роботи з будівництва (реконструкції); 3) судом першої інстанції безпідставно призначено експертизу улаштованих вхідних груп, оскільки позовні вимоги обґрунтовувались саме відсутністю дозвільної документації у відповідача на улаштування додаткових вхідних груп та згоди співвласників будинку, та недотриманням відповідачем архітектурно-будівельних норм при здійсненні будівництва (реконструкції).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "ВБФ "МЖКБУД" у відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Господар 157", посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, а також на те, що судами встановлено факт відсутності порушень прав позивача, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

8. ОСББ "Господар 157" у відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ВБФ "МЖКБУД" посилаючись на необґрунтованість доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, просить залишити скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

9. Судами встановлено, ОСББ "Господар 157" є об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку № 157 по вул. Антоновича в м. Києві.

10. Відповідач ТОВ "ВБФ "МЖКБУД", у свою чергу, є власником нежилих приміщень, розташованих у вказаному будинку.

Відповідно до свідоцтва про право власності серії НП № 010004794, колективному підприємству виробничо-будівельній фірмі "МЖКБУД" належали нежилі приміщення суспільно-культурний центр МЖК, загальною площею 1092,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Горького (на тепер вул. Антоновича), буд 157, а саме: - нежиле приміщення № 40 (1 поверх, літера А), загальною площею 287,80 кв. м.; - нежиле приміщення № 41 (1 поверх, літера А), загальною площею 129,50 кв. м.; - нежиле приміщення № 45 (1 поверх, літера А), загальною площею 147,00 кв. м.; - нежиле приміщення № 44 (8 поверх, літера А), загальною площею 226,30 кв. м.; - нежиле приміщення № б/н (9 поверх, літера А), загальною площею 302,30 кв. м.

У зв'язку з припиненням юридичної особи - колективного підприємства виробничо-будівельної фірми "МЖКБУД" шляхом перетворення в товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна фірма "МЖКБУД", відповідачем була здійснена перереєстрація права власності на вищевказані нежитлові приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності серії САС № 247960 від 11.02.2009.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані нежилі приміщення, згідно з поясненнями відповідача використовувались ним та його орендарями для розміщення офісів, сауни, спортивного залу, перукарні, тощо, що передбачало одночасне перебування у таких приміщеннях великої кількості осіб.

З метою ефективного використання нежилих приміщень та забезпечення дотримання вимог пожежної безпеки при їх використанні відповідачем були облаштовані окремі вхідні групи до нежилих приміщень № 40, № 41 та № 45, розташованих на першому поверсі будинку.

11. Звертаючись до суду з позовом, ОСББ "Господар 157" вказувало, що облаштування відповідачем окремих вхідних груп до нежилих приміщень порушило цілісність несучої стіни та змінило зовнішній фасад будинку, внаслідок облаштування окремих входів відповідачем було захоплено частину прибудинкової території. Крім того, позивач стверджував, що такі роботи здійснені відповідачем без погодження у встановленому порядку з відповідними державними органами і організаціями, а також без згоди ОСББ або будь-кого з співвласників будинку.

Позиція Верховного Суду

12. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників ОСББ "Господар 157" та ТОВ "ВБФ "МЖКБУД", дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

13. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві викладає предмет і підставу позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що стверджують позов, зокрема, факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.

14. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

15. Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачу в здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Предмет негаторного позову становитиме вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом (шляхом звільнення виробничих приміщень власника від неправомірного перебування у них майна третіх осіб, виселення з неправомірно займаних нежитлових приміщень власника, знесення неправомірно збудованих споруд, накладення заборони на вчинення неправомірних дій щодо майна власника тощо).

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення.

Отже, задоволення негаторного позову можливе за сукупністю двох підстав: наявність у позивача права вимоги усунення перешкод; вчинення перешкод відповідачем. За відсутністю хоча б однієї з обставин, підстави для задоволення негаторного позову відсутні.

16. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (3038-17) .

17. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

18. Статтею 104 ГПК України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

19. Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

20. Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Як вказувалось, предметом спору у даній справі є вимоги ОСББ "Господар 157" про зобов'язання ТОВ "ВБФ "МЖКБУД" за власний рахунок привести нежилі приміщення будинку № 157 по вул. Антоновича м. Києві в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремих входів на першому поверсі будинку. При цьому, позивач стверджував, що такі роботи здійснені відповідачем без погодження у встановленому порядку з відповідними державними органами і організаціями, а також без згоди ОСББ або будь-кого з співвласників будинку, що є порушенням ст. 369 Цивільного кодексу України, ст. 5 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", ст. 10 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку".

Суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позову та зобов'язуючи відповідача за власний рахунок привести нежилі приміщення при влаштуванні вхідної групи до приміщень № 41 (1 поверх, літера А), за вказаною адресою, з тильного фасаду через загальний вхід до житлової частини будинку до приміщення № 41-б в належний стан відповідно до проектної документації шляхом демонтажу влаштованих відповідачем окремого входу на першому поверсі будинку, не звернув належної уваги саме на підстави позову, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не проаналізував об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні позивачем своїх правомочностей, як і не з'ясував належним чином обставин, щодо наявності/відсутності підстави для задоволення негаторного позову.

Водночас суд апеляційної інстанції пославшись на висновок судово - будівельної експертизи № 7551/18-43 від 30.08.2018, також не звернув належної уваги на перелік питань, які було поставлено судом першої інстанції на вирішення експерта, апеляційним судом не було проаналізовано зазначені питання, як і сам висновок, з урахуванням заявлених позивачем підстав і предмету позову, вказане унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, що є порушенням апеляційним судом норм процесуального права та призвело до прийняття судом передчасного висновку про часткове задоволення позову.

21. Разом з цим, як видно з матеріалів справи відповідачем до суду першої інстанції подано заяву про застосування строку позовної давності.

22. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

23. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

24. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

25. При цьому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

26. Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

При цьому, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з цим, апеляційний господарський суд змінюючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, наведеного вище не врахував, всупереч приписам ст.ст. 269, 282 ГПК України та ст. 267 ЦК України, взагалі не вирішував питання щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, що є порушенням процесуальних норм та підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

27. Водночас за змістом ст.ст. 236, 238 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі, при цьому рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні правової кваліфікації відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та визначенні правових норм, які підлягають застосуванню для вирішення спору.

Зазначене судом апеляційної інстанції не було дотримано, а тому суд касаційної інстанції погоджується з доводами касаційних скарг ОСББ "Господар 157" та ТОВ "ВБФ "МЖКБУД" зазначеними у абзаці 5, 6 постанови, саме щодо порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права при перегляді рішення суду першої інстанції та наявності підстав для скасування постанови апеляційного суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

29. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

30. Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

31. Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постанова суду апеляційної інстанції у даній справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

32. З огляду на викладене колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційних скарг: постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа передачі на новий апеляційний розгляд.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати наведене в тексті даної постанови, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, об'єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо судових витрат

33. З огляду на те, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України, розподіл судових витрат у справі має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.