ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1686/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.,

за участю представників:

позивача - Панченко В.В.

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Черкаської міської ради на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 (головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) у справі №925/1686/17

за позовом Черкаської міської ради

до Багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради

про визнання недійсною додаткової угоди до договору,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У грудні 2017 року Черкаська міська рада (далі - позивач) звернулася в Господарський суд Черкаської області з позовом до Багатогалузевого об'єднання "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану (далі - відповідач) про визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 13.05.2015 до договору суперфіція від 04.08.2011, укладеного між позивачем та відповідачем (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

2. Позов мотивовано тим, що оспорюваний правочин від імені Черкаської міської ради підписано секретарем міської ради ОСОБА_5 з перевищенням повноважень, після припинення дії договору суперфіція від 04.08.2011 та без дотримання процедури продажу прав суперфіція на аукціоні на користь відповідача.

3. Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 04.08.2011 між Черкаською міською радою (суперфіціар) в особі міського голови Одарича С.О. та Багатогалузевим об'єднанням "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану (суперфіціарій) в особі генерального директора Калашника І.М. було укладено договір суперфіція (далі - договір суперфіція), відповідно до умов якого відповідачу у строкове безоплатне користування передано земельну ділянку площею 4,5 га за адресою м. Черкаси, мікрорайон Перемога-2 в межах вул. Академіка Корольова, вул. Десантників та вул. Конєва для котеджної забудови. Земельна ділянка знаходиться в межах площі ділянки, наданої третій особі по справі КП "Черкасиінвестбуд" Черкаської міської ради згідно державного акту на право постійного користування землею від 21.06.2011 № ЯЯ 340686 (п. 1.1., 2.1), метою надання ділянки відповідачу є здійснення ним будівництва (котеджна забудова) згідно із затвердженим проектом будівництва (п. 1.2.).

3.1. Пунктом 2.4 договору суперфіція узгоджено, що відповідач здійснює будівництво на земельній ділянці відповідно до проекту будівництва.

3.2. Згідно з пунктом 3.1 договору суперфіція, договір укладено на 4 роки і після закінчення строку договору, суперфіціарій має переважне право укладання договору на новий строк (п. 3.2).

3.3. Пунктом 9.3.4. договору суперфіція погоджено, що дія договору припиняється у разі, зокрема, невикористання земельної ділянки для забудови протягом 2х років.

3.4. 13.03.2015 між Черкаською міською радою (суперфіціар) в особі секретаря міської ради Радуцького О.В., який діє на підставі ст. ст. 42, 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рішення Черкаської міської ради від 23.06.2011 № 2-625 "Про затвердження Порядку надання права користування земельними ділянками для забудови на умовах договору суперфіція та надання згоди на суборенду земельних ділянок" та Багатогалузевим об'єднанням "Інтербуд" Української спілки ветеранів Афганістану (суперфіціарій) в особі генерального директора Калашника І.М. було укладено додаткову угоду № 1 до договору суперфіція, пунктом 3 якої сторони погодили, що строк дії договору суперфіція продовжено по 20.10.2019 на тих самих умовах, які передбачені договором. Крім того, пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 13.03.2015 сторони узгодили кадастровий номер земельної ділянки: 7110136700:05:016:012.

4. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 02.05.2018 у справі №925/1686/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

4.1. Мотивуючи судові рішення, суди виходили з того, що:

- оспорюваний правочин підписаний секретарем міської ради за наявності достатнього обсягу повноважень у період перебування міського голови у щорічній відпустці на підставі розпорядження міського голови від 09.12.2014 № 296-р "Про виконання обов'язків міського голови, секретаря міської ради, першого заступника заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради в період їх відсутності, та про розподіл обов'язків", відповідно до якого в період відсутності міського голови його обов'язки виконує секретар міської ради ОСОБА_5 (з питань, пов'язаних з діяльністю ради);

- нормами Земельного кодексу України (2768-14) не передбачено порядку продовження договору суперфіція лише за результатами земельних торгів;

- правовідносини сторін щодо виконання умов договору (зокрема і в частині дотримання строків забудови), не впливають на оцінку дійсності оспорюваного правочину в момент його укладення;

- між сторонами існував спір щодо отримання містобудівних умов та обмежень забудови спірної земельної ділянки, за результатами розгляду якого на користь відповідача Соснівським районним судом м.Черкаси винесено постанову від 22.08.2014 у справі №712/10923/14а, якою зобов'язано виконком Черкаської міської ради і Департамент архітектури надати відповідачу містобудівні умови та обмеження на забудову спірної земельної ділянки;

- 13.03.2015 між сторонами також було укладено додаткову угоду № 2 до договору суперфіція від 04.08.2011, якою сторони змінили вид будівництва з котеджної забудови на малоповерхову та багатоповерхову житлову забудову, яка також від імені Черкаської міської ради укладена секретарем міської ради ОСОБА_5 і позивачем не оспорювалася;

- відповідач зареєстрував зміни до договору суперфіція за додатковими угодами № 1 та № 2 до нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що засвідчується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

4.2. Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5. Рішення судів попередніх інстанцій прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, неповним дослідженням обставин справи.

6. Господарськими судами не враховано, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 23.06.2011 №2-625 міський голова є єдиною особою, уповноваженою на представництво при підписанні договорів суперфіція, стороною яких є Черкаська міська рада, в тому числі й оспорюваного правочину.

7. Судами не взято до уваги, що у зв'язку з невиконанням відповідачем п.9.3.4 договору суперфіцію, правовідносини за вказаним договором на момент укладення додаткової угоди були припиненими.

8. Укладення додаткової угоди суперечить ст. 134 Земельного кодексу України, оскільки Черкаською міською радою не здійснювався продаж права суперфіція на аукціоні відповідачу.

Позиція учасників справи

9. 31.10.2018 від відповідача надійшов відзив, який підлягає залишенню без розгляду на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки поданий після закінчення строку, встановленого в ухвалі суду, без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.

9.1. Третя особа не скористалася правом на подання відзиву на касаційну скаргу, наданим їй відповідно до положень ст. 295 ГПК України, що не перешкоджає перегляду судових рішень, що оскаржуються.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

10. Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним і настання певних юридичних наслідків.

10.1. Нормами ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

10.2. Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

10.3. Вирішуючи спір про визнання угоди (правочину) недійсною, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.4. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

10.5. Судами враховано, що в пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" (v0011600-13) роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.

10.6. Отже, позивачем при зверненні до суду з вимогами про визнання договору недійсним повинно бути доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.

11. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження обставин, які є підставами для визнання недійсною додаткової угоди.

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що секретар міської ради підписав оспорюваний правочин від імені міської ради відповідно до наданих йому розпорядженням міського голови від 09.12.2014 №296-р повноважень.

13. Також, судами встановлено, що на момент підписання оспорюваного правочину правовідносини за договором суперфіція не припинились, даний договір був дійсним та відповідачем вчинялись дії щодо його виконання. Водночас, додаткова угода №1 від 13.03.2015 була підписана сторонами до закінчення дії договору суперфіція.

14. За встановлених обставин справи, колегія суддів не вбачає неправильного застосування судами попередніх інстанцій ст.ст. 203, 215, 237, 240 ЦК України.

15. Щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами ст. 134 Земельного кодексу України, відносно вчинення оспорюваного правочину без проведення земельних торгів, то вони спростовані судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що нормами Земельного кодексу України (2768-14) не передбачено обов'язку проведення земельних торгів для продовження договору суперфіція. Водночас, позивачем в позовній заяві не ставилась вимога про визнання недійсним договору суперфіція з цих підстав.

16. З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на недоведення позивачем факту недійсності додаткової угоди №1 від 13.03.2015.

17. Водночас, зазначаючи про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, скаржник насправді фактично вдається до заперечення обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями у розгляді справи, та перегляді вже здійсненої названими судами оцінки доказів у справі, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України). Тому пов'язані з наведеним аргументи позивача не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом. Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути й оцінити ті ж самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

17.1. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, яких у цьому випадку немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

18. Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових рішень, то Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

19. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2018 та рішення Господарського суду Черкаської області від 02.05.2018 у справі №925/1686/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.