916/1776/17 Про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку - 31.10.2018 Прийняття

за позовом Прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп"

про припинення права постійного користування земельною ділянкою, скасування державного акту та зобов'язання повернути земельну ділянку,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У липні 2017 року Прокурор Одеської області (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації (далі - позивач-1), Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - відповідач-2), Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - відповідач-3) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одесарибгосп" (далі - відповідач) про:

- припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 99га, розташованої на території Біляївського району Одеської області з цільовим призначенням для розміщення рибдільниці ТОВ "Одесарибгосп", яке здійснюється на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №002967, виданого 29.12.2001 ЗАТ "Одесарибгосп";

- скасування Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №002967, виданого 29.12.2001 ЗАТ "Одесарибгосп";

- скасування запису про реєстрацію Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №002967, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №61;

- скасування в поземельній книзі запису щодо державної реєстрації за ЗАТ "Одесарибгосп" земельної ділянки площею 99га, розташованої на території Біляївського району Одеської області;

- зобов'язання ТОВ "Одесарибгосп" повернути земельну ділянку, загальною площею 99га, що фактично використовується ТОВ "Одесарибгосп", до земель комунальної та державної власності відповідно, зокрема, частину земельної ділянки, площею 61га, розташовану на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області в межах населеного пункту, повернути Великодальницькій сільській раді, іншу частину, площею 38га, що знаходиться на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту, повернути Одеській обласній державній адміністрації шляхом складання актів прийому-передачі.

2. В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД №002967 від 29.12.2001 підлягає скасуванню, а право постійного користування - припиненню, на підставі п. "в" ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), у зв'язку з припиненням ЗАТ "Одесарибгосп". Прокурор зазначає, що відповідач, який фактично користується спірною земельною ділянкою на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №002967 від 29.01.2001, не вчинив жодних дій щодо оформлення чи переоформлення права користування спірною земельною ділянкою, чим порушив встановлений законодавством порядок отримання у користування земельної ділянки.

3. Рішенням Господарського суду Одеської області (головуючий суддя Степанова Л.В., судді Дяченко Т.Г., Смелянець Г.Є.) від 16.02.2018 у справі №916/1776/17 позов задоволено.

3.1. Судом встановлено, що Рішенням Біляївської районної ради народних депутатів від 28.12.2001 №250-XХІІІ у постійне користування ЗАТ "Одесарибгосп" передано земельну ділянку, площею 99 га, для розміщення рибдільниці. На підставі вказаного рішення 29.12.2001 ЗАТ "Одесарибгосп" видано Державний акт серії І-ОД №002967 на право постійного користування земельною ділянкою, площею 99 га, розташованої на території Біляївського району Одеської області, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №61.

3.2. 26.03.2009 на підставі рішення засновників проведено державну реєстрацію припинення ЗАТ "Одесарибгосп" в результаті реорганізації (шляхом перетворення). Правонаступником ЗАТ "Одесарибгосп" є ТОВ "Одесрибгосп", державна реєстрація якого проведена 27.03.2009.

3.3. 08.01.2010 проведено державну реєстрацію ТОВ "Одесарибгосп", створеного шляхом виділу. Згідно інформації, що міститься в реєстрі, ТОВ "Одесарибгосп" є правонаступником ТОВ "Одесрибгосп".

3.4. Відповідно до п.1.1 Статуту ТОВ "Одесарибгосп" товариство засновано відповідно до рішення зборів засновників шляхом виділу ТОВ "Одесарибгосп" із ТОВ "Одесрибгосп" та є частковим правонаступником ТОВ "Одесрибгосп".

3.5. Із розподільчого балансу ТОВ "Одесрибгосп" від 26.01.2010 вбачається, що відповідач є частковим правонаступником прав та обов'язків ТОВ "Одесрибгосп", зокрема, зазначено - є правонаступником на державний акт на право постійного користування землею, площею 99 га, виданий ЗАТ "Одесарибгосп" Біляївською районною Радою народних депутатів Біляївського району Одеської області України 29.12.2001.

3.6. 09.09.2011 проведено державну реєстрацію припинення ТОВ "Одесрибгосп" в результаті його ліквідації. Спірна земельна ділянка площею 99 га перебуває у користуванні ТОВ "Одесарибгосп".

3.7. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що ТОВ "Одесарибгосп" не є підприємством державної або комунальної власності і відповідно до ст. 92 ЗК України не має права постійного користування земельною ділянкою. На підставі ст. 141 ЗК України, приймаючи до уваги припинення ЗАТ "Одесарибгосп", якому було надано спірну земельну ділянку у постійне користування та припинення його правонаступника ТОВ "Одесрибгосп" без зазначення наступних правонаступників, суд дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою площею 99 га, розташованої на території Біляївського району Одеської області за ТОВ "Одесарибгосп" підлягає припиненню. З огляду на припинення права постійного землекористування суд зазначив, що Державний акт І-ОД №002967 від 29.01.2001 підлягає скасуванню, пославшись на те, що вимоги про скасування запису про реєстрацію Державного акту в книзі записів державних актів та запис в поземельній книзі державної реєстрації за ЗАТ "Одесарибгосп" земельної ділянки - є похідними і також підлягають задоволенню.

4. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 у справі №916/1776/17 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

4.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач, в частині спірних прав та обов'язків, є правонаступником ТОВ "Одесрибгосп", яке в свою чергу було правонаступником ЗАТ "Одесарибгосп", а тому положення п. "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, як правонаступник постійного землекористувача, не є підприємством, установою, організацією, яке належить до державної або комунальної власності, а отже може набути земельну ділянку у користування на умовах оренди з переважним правом на належне оформлення правовідносин з власником землі.

4.2. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, прокурор подав касаційну скаргу, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

5. В обґрунтування касаційної скарги прокурор зазначає, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано норми матеріального права, а саме: ч.4 ст. 91, ч.1 ст. 104, ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), ч.2 ст. 92, п. "в" ч.1 ст. 141 ЗК України та порушено норми процесуального права, зокрема, ч.1 ст. 11, ст. 236 ГПК України.

6. Зокрема, скаржник посилається на те, що, у зв'язку з внесенням 09.09.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про припинення ТОВ "Одесрибгосп" за рішенням засновників, право постійного користування спірною земельною ділянкою підлягає припиненню на підставі п."в" ч.1 ст. 141 ЗК України.

7. Скаржник зазначає, що відповідач є новоствореною юридичною особою, яку зареєстровано 28.01.2010, та яка не належить до підприємств державної або комунальної власності, а тому, в силу вимог ч.2 ст. 92 ЗК України не може набути права постійного користування земельною ділянкою шляхом правонаступництва.

8. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги висновки, викладені в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі №916/1001/14.

9. Прокурор посилається на порушення судом апеляційної інстанції ч.2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", оскільки останнім не враховано висновок Вищого господарського суду України, викладений в постанові від 26.04.2017 у справі №917/1198/16.

10. Судом апеляційної інстанції не враховано, що за розподільчим балансом відповідач є правонаступником на державний акт на право постійного користування, а не на право постійного користування земельною ділянкою, в той час, як відповідно до вимог ст.ст. 125, 126 ЗК України державний акт лише посвідчує право постійного користування конкретної юридичної особи.

11. Відповідач є новоствореною юридичною особою, щодо якої відсутнє рішення відповідного органу, в порядку ст. 122 ЗК України, про передачу земельної ділянки, положеннями ЗК України (2768-14) не передбачено можливості правонаступництва або набуття права постійного користування земельною ділянкою юридичними особами, які не є державними або комунальними підприємствами, отже спірна земельна ділянка набута та використовується відповідачем без достатньої правової підстави і судом апеляційної інстанції невірно застосовано ст.ст. 1212, 1213 ЦК України.

Позиція інших учасників справи

12. У запереченнях на касаційну скаргу відповідач зазначає про необґрунтованість її доводів, просить залишити її без задоволення, оскаржувану постанову апеляційної інстанції - без змін з тих підстав, що доводи, викладені в касаційній скарзі не відповідають фактичним обставинам справи.

12.1. Обґрунтовуючи свої доводи відповідач зазначає, що він є правонаступником ТОВ "Одесрибгосп" на Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД №002967 від 29.12.2001, який є чинним, і відповідно до норм Конституції України (254к/96-ВР) не може бути позбавлений права користування спірною земельною ділянкою у зв'язку з прийняттям нової редакції ЗК України (2768-14) .

12.2. 29.10.2018 від Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшли пояснення на касаційну скаргу, які колегією суддів не приймаються на підставі ч. 2 ст. 118 ГПК України, оскільки подані після закінчення строку встановленого в ухвалі суду, без обґрунтування поважності пропуску такого строку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

13.1. Частиною 1 ст. 3 ЗК України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

13.2. Згідно зі ст. 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування"; ґ) заклади освіти незалежно від форми власності; д) співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку.

Право постійного користування земельними ділянками може вноситися державою до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту, утвореного відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування".

13.3. Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

13.4. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений ст. 123 ЗК України.

13.5. Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

13.6. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) (ст. 126 ЗК України).

13.7. Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст. 141 ЗК України.

14. З наведеного вище вбачається, що порядок набуття, виникнення, а також припинення права постійного користування земельною ділянкою, що, зокрема, перебуває у державній чи комунальній власності, врегульований нормами ЗК України (2768-14) .

15. Згідно з ч.1 ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

15.1. Відповідно до ч.1 ст. 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

16. Проте, суд апеляційної інстанції на дані положення закону не звернув уваги і помилково послався на ст. 109 ЦК України як пілставу переходу права постійного користування земельною ділянкою за розподільчим балансом до новоствореної юридичної особи, в той час, як порядок набуття права постійного користування врегульована нормами ЗК України.

17. Такого порядку набуття права користування земельною ділянкою, як перехід права постійного користування землею за розподільчим балансом до новоствореної юридичної особи в результаті виділу, нормами ЗК України не передбачено.

17.1. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою лише посвідчує факт надання такого права конкретній юридичній особі, в той час, як порядок отримання, виникнення та оформлення такого права визначений нормами ЗК України (2768-14) .

18. Відповідно до п. "в" ч.1 ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є припинення діяльності, зокрема, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.

18.1. Судами встановлено, що ЗАТ "Одесарибгосп", якому було надано в постійне землекористування спірну земельну ділянку площею 99 га, а також його повний правонаступник ТОВ "Одесрибгосп", утворений в процесі реорганізації ЗАТ, припинили у зв'язку з їх ліквідацією у 2009 та 2011 роках відповідно.

18.2. Спірна земельна ділянка площею 99 га перебуває у фактичному користуванні новоствореної юридичної особи - ТОВ "Одесарибгосп", яка є частковим правонаступником ТОВ "Одесрибгосп".

18.3. ТОВ "Одесарибгосп" не є підприємством державної або комунальної власності, а тому нього не поширюється дія статті 92 ЗК України щодо права постійного користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Попередніми судовими інстанціями не встановлено, що ЗАТ "Одесарибгосп" та його правонаступники зверталися до уповноважених органів з заявами про оформлення права на землю відповідно до чинного земельного законодавства.

18.4. За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора про припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, яке здійснюється на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД №002967, виданого ЗАТ "Одесарибгосп" від 29.12.2001, та похідних вимог щодо скасування Державного акта на право постійного користування землею серії І-ОД №002967, виданого 29.12.2001, скасування запису про реєстрацію вказаного Державного акта, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 61 та скасування в поземній книзі запису щодо державної реєстрації за ЗАТ "Одесарибгосп" спірної земельної ділянки.

18.5. Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду України від 21.02.2011 (справа №21-3а11) щодо переходу права постійного користування від ліквідованого землекористувача до його правонаступника у даному випадку є помилковим, оскільки правовідносини у даній справі не є подібними з огляду на те, що хоча мова і йде про застосування норми права - п. "в" ч. 1 ст. 141 ЗК України, проте у справі №21-3а11, у якій Верховний Суд України дійшов відповідного висновку, спірним було питання набуття права постійного користування земельною ділянкою учбовим закладом, який по-перше, є державною організацією, по-друге, є правонаступником, до якого перейшли всі майнові права попередньої юридичної особи, в т.ч. і право користування земельною ділянкою, тобто, на підставі ст. 108 ЦК України. У даній же справі таких обставин судами не встановлено. Водночас, встановлено, що відповідач не є підприємством державної чи комунальної власності та є новоствореною юридичною особою шляхом виділу (ст. 109 ЦК України) та є частковим правонаступником, що не виключає його права на оформлення права користування земельною ділянкою, на якій розміщені належні йому будівлі та споруди, у порядку, встановленому земельним законодавством.

18.6. Колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції помилково відхилив доводи відповідача про те, що він є правонаступником ТОВ "Одесрибгосп", та вказав, що його припинення відбулося "без зазначення наступних правонаступників", про що правильно зазначив суд апеляційної інстанції, оскільки відповідач є частковим правонаступником за розподільчим балансом. Проте, це не вплинуло на правильність висновків суду першої інстанції щодо неможливості набуття відповідачем спірної земельної ділянки площею 99 га саме на праві постійного користування з посиланням на положення ст. 92 ЗК України, оскільки відповідач не є підприємством державної або комунальної власності. Також, слід погодитися з судом першої інстанції, що зазначення у розподільчому балансі "є правонаступником на державний акт на право постійного користування" не є тотожним "на право постійного користування", оскільки державний акт є лише документом, що посвідчує право. Водночас, суд апеляційної інстанції наведеного не врахував і дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позову.

19. Колегія суддів також вважає помилковим висновок апеляційного господарського суду про те, що за наявності чинного державного акта, який не визнано недійсним за рішенням суду, підстави для його скасування відсутні.

19.1. Колегія суддів зазначає, що судом помилково пов'язується, що скасування Державного акту має бути наслідком визнання його недійсним в судовому порядку, оскільки, в даному випадку, скасування Державного акту є наслідком припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою, а тому доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

20. Щодо позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки, колегія суддів зазначає таке.

20.1. В касаційній скарзі прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки, викладені в постанові Одеського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі №916/1001/14 за позовом ТОВ "Дальник-Фіш" до ТОВ "Одесарибгосп", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Біляївська районна державна адміністрація Одеської області, Великодальницька сільська рада Біляївського району про визнання права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 99 га відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії І-ОД №002967 та про зобов'язання відповідача не чинити перешкоди ТОВ "Дальник-Фіш" у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

21. З тексту даної постанови вбачається, що згідно з п. 5.2 розподільчого балансу, затвердженого зборами засновників ТОВ "Одесарибгосп" від 26.09.2012 ТОВ "Дальник-Фіш" є правонаступником на державний акт на право постійного користування землею, площею 99 га, виданий ЗАТ "Одесарибгосп" Біляївською районною Радою народних депутатів Одеської області 29.12.2001.

22. Окрім того, в матеріалах справи наявні листи ТОВ "Одесарибгосп" (вих.№5 від 30.03.2017, вих.№16 від 07.09.2017), в яких зазначено, що в результаті реорганізації ТОВ "Одесарибгосп" шляхом виділу утворене ТОВ "Дальник-Фіш", до якого перейшла частина прав і обов'язків згідно розподільчого балансу, в тому числі право на будівлі та споруди, які знаходяться на земельній ділянці, площею 99 га та право користування даною земельною ділянкою. Крім того, на спірній земельній ділянці розташовані гідротехнічні споруди площею близько 22 га, які перебувають у віданні ДП "Укрриба"

23. Вирішуючи позовні вимоги щодо повернення відповідачем спірної земельної ділянки до земель державної та комунальної власності, ані судом першої, ані судом апеляційної інстанції дані докази у справі враховані не були та не досліджено обставин справи щодо наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна, що належить як самому відповідачу, так і іншим особам, а також факту користування іншими особами спірною земельною ділянкою.

24. Окрім того, за наявності обставин, які свідчать, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд зобов'язаний відповідно до ч.2 ст. 50 ГПК України вирішити питання про залучення таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

25. Отже, зважаючи на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки до земель державної та комунальної власності не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні наявних у справі доказів, що є необхідним для правильного вирішення спору в цій частині.

26. Щодо доводів викладених в касаційній скарзі та у запереченнях по суті позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки до земель державної та комунальної власності, то вони не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції, з огляду на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного дослідження наявних у справі доказів.

27. Водночас, під час нового розгляду в частині застосування норм Глави 83 ЦК України (435-15) судам слід врахувати вимоги статей 3 і 4 ЦК України та ч. 1 ст. 9 ЦК України з огляду на врегулювання у Земельному кодексі України (2768-14) питання відповідальності за порушення земельного законодавства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

29. Враховуючи наведене вище, доводи касаційної скарги є частково обґрунтованими.

30. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України, постанова апеляційної інстанції підлягає скасуванню повністю, а рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині вирішення позовної вимоги про зобов'язання ТОВ "Одесарибгосп" повернути земельну ділянку, що фактично використовується ТОВ "Одесарибгосп", до земель комунальної та державної власності відповідно, зокрема, частину земельної ділянки, площею 61га, розташовану на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області в межах населеного пункту, повернути Великодальницькій сільській раді, іншу частину, площею 38га, що знаходиться на території Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області за межами населеного пункту, повернути Одеській обласній державній адміністрації шляхом складання актів прийому-передачі, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

31. В іншій частині рішення господарського суду першої інстанції слід залишити в силі з урахуванням мотивувальної частини даної постанови.

32. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

33. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 скасувати повністю. Рішення Господарського суду Одеської області скасувати в частині зобов'язання ТОВ "Одесарибгосп" повернути земельну ділянку загальною площею 99 га, а справу в цій частині направити на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.