904/947/18 Про внесення змін до окремого пункту договору про спільний обробіток земельної ділянки - 31.10.2018 Прийняття

У березні 2018 року Комунальний заклад "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" Дніпропетровської обласної ради (далі - КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат") звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимівка" (далі - ТОВ "Любимівка"), у якому просив внести зміни до пункту 9.1 договору № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 і викласти його у редакції, відповідно до якої цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 сільськогосподарських років. Також позивач просив стягнути з ТОВ "Любимівка" заборгованість за 2016 рік за цим договором у сумі 87 811,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем допускається істотне порушення умов договору від 20.05.2016 № 20/05-1, внаслідок чого, ураховуючи рівність часток учасників у спільному майні, позивач отримує прибуток у значно нижчому розмірі, ніж вартість його вкладу у спільну діяльність.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2018 (з урахуванням ухвал цього ж суду від 06.06.2018, 14.06.2018 про виправлення описок), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.08.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Любимівка" на користь КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" заборгованість за 2016 рік за договором № 20/05-1 про спільний обробіток земельної ділянки від 20.05.2016 у розмірі 23,80 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 0,48 грн. У решті позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що згідно з умовами договору, укладеного між сторонами, (пункт 5.1.1 договору) станом на грудень 2016 року прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно до часток, визначених у статті 4 цього договору, тому посилання позивача на те, що сума прибутку мала ділитись між сторонами не пропорційно внеску, а у рівних частинах є безпідставним; посилання позивача на пункт 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 27.12.2017 № 3 суд вважав необґрунтованими, оскільки умови цієї додаткової угоди, у тому числі щодо розподілу прибутку між сторонами у рівних частках, вступають в силу з моменту її підписання, тобто з 27.12.2017, та не поширюються на правовідносини, що виникли між сторонами у 2016 році; ТОВ "Любимівка" за результатами спільної діяльності у строк до 20.12.2016 мало сплатити позивачу частину прибутку, отриманого сторонами у 2016 році, у розмірі 31 036,96 грн, проте, згідно з платіжним дорученням від 20.12.2016 № 641 позивачу було перераховано 31 013,19 грн, тому борг у сумі 23,80 грн підлягає стягненню на користь позивача; позивачем не доведено обставин істотного порушення договору відповідачем; судом відхилено посилання позивача на те, що відповідач отримує прибуток (грошові кошти) від спільної діяльності на свій розрахунковий рахунок набагато раніше у часі, ніж позивач з огляду на те, що умовами договору про спільний обробіток земельної ділянки встановлено порядок та строки перерахування частини отриманого прибутку, які були узгоджені сторонами та не були порушені відповідачем.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у вересні 2018 року КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Касаційну скаргу обґрунтовано неналежним з'ясуванням судами обставин справи на предмет обґрунтованості заявлених позовних вимог, зокрема судами не враховано, що положення договору в частині розподілу прибутку не відповідають вимогам закону, з цих умов неможливо визначити суму, яка підлягає розподілу, тому розподіл прибутку, на думку скаржника, повинен відбуватися згідно з положеннями статті 1139 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) у рівних частках; у зв'язку із цим, судами безпідставно відмовлено у стягненні на користь позивача частини прибутку за 2016 рік у заявленому розмірі; відмовляючи у задоволенні вимог про внесення змін до пункту 9.1 договору, судами не враховано, що оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених статтею 651 ЦК, тому судом безпідставно не взято до уваги, що відповідач не тільки отримує грошові кошти від спільної діяльності на свій рахунок набагато раніше у часі, але й розподіляє їх несправедливо.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Любимівка" зазначає про правильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін.

КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" і ТОВ "Любимівка" в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "Вячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 20.05.2016 між КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" (сторона-2) і ТОВ "Любимівка" (сторона -1) укладено договір про спільну обробку земельної ділянки № 20/05-1, за умовами якого сторони домовились про організацію спільного використання земельної ділянки, що належить стороні-2 для отримання сільськогосподарської продукції за рахунок залучених стороною-1 коштів, матеріалів, ресурсів, тощо.

Згідно з пунктом 2.1 договору сторона-1 (відповідач) зобов'язана: після підписання цього договору приступити до здійснення робіт за ним (п.п. 2.1.1); власними силами та за власний рахунок провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування продукції, яка обумовлена договором, зокрема: підготовка ґрунту для посіву, посів з внесенням мінеральних добрив, культивація, внесення засобів захисту рослин, збір врожаю (п.п. 2.1.2); відповідно до п.п. 2.2.4 пункту 2.2. договору сторона-1 має право отримувати частку від вартості отриманої сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, у порядку, розмірі та на умовах, визначених статтею 5 цього договору.

У пункті 3.1 договору встановлено, що сторона-2 (позивач) зобов'язана надати земельну ділянку у визначених межах для подальшого спільного використання та ніяким чином не перешкоджати стороні-1 у її використанні в цілях даного договору; за пунктом 3.2 сторона-2 має право на отримання фіксованої частки від вартості отриманої сільськогосподарської продукції у порядку, строки, розмірах і на умовах, визначених статтею 5 цього договору; сторона-2 не має права до закінчення строку, передбаченого пунктом 9.1.1 цього договору, відмовитись від виконання зобов'язань за цим договором, передавати земельну ділянку третім особам у користування, відчужувати чи якимось іншим чином передавати права на земельну ділянку, у тому числі в якості застави чи інших видів забезпечення зобов'язань сторони-2 перед третіми особами (пункт 3.3).

Відповідно до пункту 4.1 договору внеском сторони-1 (відповідача) є залучені ресурси у період дії договору на цілі спільної діяльності, а також робота сільгосптехніки, паливно-мастильні матеріали, обробка ґрунтів, сівба, посадка, внесення добрив, тощо. Частка сторони-1 визначається згідно зі складеним актом витрат ресурсів, який затверджується сторонами договору, і є підставою для визначення частки сторони-1.

Згідно з пунктом 4.2 договору, внеском сторони-2 (позивача) є нерухоме майно: земельна ділянка 176,8 га згідно з державним актом серії ІІ-ДП № 007739 від 06.03.1998. Частка сторони-2 становить 3 % від грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується на підставі даних, отриманих в Управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області.

У пункті 5.1 договору сторонами визначено, що всі доходи, отримувані за цією угодою внаслідок спільної обробки земельної ділянки, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат. Усі доходи, що отримуються за цим договором у результаті спільної діяльності, використовуються в першу чергу на відшкодування матеріальних затрат.

Згідно з пунктом 5.1.1 договору прибуток, що отримується сторонами від спільної діяльності, підлягає розподілу пропорційно до часток визначених у статті 4 цього договору. Розрахунок підсумків спільної діяльності та розподіл прибутку між сторонами здійснюється на підставі окремого звіту, який складає сторона-1 (відповідач) кожен рік (пункт 5.2 договору).

За змістом пункту 5.3 договору кожна зі сторін не має права розпоряджатися своєю часткою у спільному майні без згоди інших учасників цього договору до затвердження окремого звіту, складеного стороною-1, за винятком тієї частини продукції та доходів від спільної діяльності, яка надходить у розпорядження кожного з учасників після фактичної о розподілу. Фактичний розподіл прибутку здійснюється шляхом перерахування на розрахунковий рахунок відповідної частки прибутку стороні-2 у строк до 20 грудня кожного поточного календарного року (пункт 5.4). Фактичний обсяг спільної діяльності з його розподілом за видами затрат між сторонами визначається в окремому звіті, що складається стороною-1 (пункт 6.3).

У пункті 7.1 договору сторони погодили, що дострокове припинення цього договору або внесення до нього змін можливе лише за взаємною згодою сторін та здійснюється шляхом складання окремої письмової додаткової угоди.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 7 сільськогосподарських років. У разі, якщо жодна із сторін за місяць до закінчення договору не повідомить іншу сторону про бажання припинити договір, він вважається продовженим на такий же строк і на тих же умовах (пункт 9.1 договору). Умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмової додаткової угоди (пункт 9.3).

Згідно з актом приймання-передачі 20.05.2016 позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку площею 176,8 га для подальшого спільного її обробітку відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору від 20.05.2016 № 20/05-1, яка знаходиться на території Любимівської сільської ради Дніпропетровського району.

27.05.2016 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору від 20.05.2016 № 20/05-1, якою, зокрема, внесено зміни у пункт 4.2 договору, за змістом яких частка сторони-2 становить 4,5 % грошової оцінки земельної ділянки, яка розраховується на підставі даних отриманих в Управлінні Держгеокадастру у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області; у пункті 4 додаткової угоди № 1 сторони визначили, що невід'ємною частиною додатку № 1 до договору є розрахунок вартості внеску сторони-2 згідно з довідкою Держгеокадастру від 20.05.2016 № 8-403-99-4-1408/2-16, а саме: 32 527,61 грн/га* 176,8 га = 5 750 381,45 грн *4,5 % = 258 789,67 грн; ця додаткова угода вступає в силу з моменту її підписання сторонами і є невід'ємною частиною договору від 20.05.2016 № 20/05-1 (пункт 7).

30.05.2016, 31.08.2016, 30.11.2016 комісією у складі представників позивача та відповідача складено акти, якими затверджено всі виконані роботи на земельній ділянці площею 176,8 га, яка знаходиться у користуванні КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат"; також зазначено, що перелічені роботи виконано якісно на всій площі. До актів додано реєстри розрахунків у грошовому виразі відповідно до пункту 4.1 договору. За актом комісії від 15.09.2016 валовий збір соняшника на зазначеній земельній ділянці склав 217 100 кг.

20.12.2016 ТОВ "Любимівка" на виконання пункту 5.4 договору перерахувало на рахунок позивача 31 013,19 грн - частку прибутку за договором від 20.05.2016 № 20/05-1, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 20.12.2016 № 641.

У подальшому 02.03.2017 між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоди № 2, а 27.12.2017 - додаткову угоду № 3 до договору про спільну обробку земельної ділянки від 20.05.2016 № 20/05-1, за якою сторони змінили редакцію пунктів 1.1, 1.2, 4.2, 5.1, 5.1.1, 5.4 договору. Також сторонами визначено, що ці додаткові угоди є невід'ємною частиною договору і набирають чинності з моменту їх підписання.

У зв'язку з виникненням питань щодо правильності проведення розрахунків суми доходів згідно з договором від 20.05.2016 № 20/05-1 наказом КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" від 15.02.2018 № 23-о "Про створення комісії для проведення інвентаризації договірних відносин" створено комісію для проведення інвентаризації договірних відносин щодо вищевказаного договору та задля здійснення детального аналізу кінцевого розрахунку суми доходів за 2016-2017 роки, наданих товариством.

За результатами проведеної інвентаризації договірних відносин комісією КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" складено кінцевий розрахунок суми доходу за 2016 рік згідно з договором від 20.05.2016 № 20/05-1, відповідно до якого: внесок позивача: 32 527,61 грн *176,8 га = 5 750 881,45 грн, 4,5 % = 258 789,67 грн; внесок відповідача: 605 394,85 + 737 519,00 +380 494,98 = 1 723 408,83 грн; загальний прибуток становить: 271,100 тон *10 225,00 грн = 2 219 847,50 грн; чистий дохід становить: 2 219 847,50 - 258 798,67 - 1 723 408,83 грн = 237 649,00 грн; чистий дохід розподілений у процентному співвідношенні до розміру внеску сторін, а саме: позивача - 13,05% = 31 013,19 грн; відповідача - 86,95 % = 206 635,81 грн.

16.02.2018 КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" направив на адресу відповідача лист-вимогу вимогу №1-54/2 на суму 87 811,31 грн, у якому зазначив, що ним недоотримано частину прибутку з усього розміру прибутку (237 649,00 грн) за 2016 рік згідно з договором від 20.05.2016 № 20/05-1 з урахуванням рівності часток учасників у спільному майні та виплачених позивачем 31 013,19 грн, тому просив сплатити зазначену суму на розрахунковий рахунок позивача.

Також, 16.02.2018 КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" направив на адресу відповідача лист-вимогу № 1-54/1, у якому запропонував внести зміни у пункт 9.1 договору щодо строку його дії та у пункт 4.2 стосовно розміру земельної ділянки та прав користування нею.

У листі від 23.02.2018 № 100/2 ТОВ "Любимівка" повідомило, що не вбачає підстав для задоволення вимоги про сплату 87 811,31 грн, оскільки за договором від 20.05.2016 № 20/05-1, у редакції, яка діяла у 2016 році, прибуток, що отримується сторонами, мав розподілятися пропорційно часток, визначених у статті 4 договору, отже, розмір частини прибутку позивача у 2016 році за договором становить 31 013,19 грн, а у листі від 23.02.2018 № 100/1 повідомило відповідача про те, що строк дії договору погоджено сторонами та заплановано у господарській діяльності відповідача, тому товариство згоду на зміну його умов не надає.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відносини сторін щодо спільного обробітку земельної ділянки урегульовано договором від 20.05.2016 № 20/05-1, який за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 ГК та статей 11, 202, 509 ЦК.

Відповідно до статей 1130, 1131 ЦК за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників. Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками (стаття 1133 ЦК).

Згідно із частиною 1 статті 1139 ЦК прибуток, одержаний учасниками договору простого товариства в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників.

За встановленими судами попередніх інстанцій фактичними обставинами у справі, сторони договору від 20.05.2016 № 20/05-1 узгодили такі його умови, за якими в процесі організації спільного використання земельної ділянки, що належить позивачу, для отримання сільськогосподарської продукції за рахунок залучених відповідачем коштів, матеріалів, ресурсів тощо, прибуток, одержаний учасниками договору в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно до їх часток, визначених у статті 4 (пункти 4.1, 4.2) договору у редакції, що діяла станом на грудень 2016 року, тобто у період, за який позивач просить стягнути заборгованість з виплати недоотриманої частини прибутку. При цьому розмір внеску, з якого проведено розподіл прибутку за 2016 рік, за умовами договору (у відповідній редакції) у процентному співвідношенні становив: позивача - 13,06 %, відповідача - 86,94 %.

Будь-яких обставин, які б свідчили про недійсність договору у частині положень, якими урегульовано розподіл прибутку між сторонами в процесі спільної діяльності, судами встановлено не було, а позивачем відповідно до вимог статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) належними та допустимими доказами не було доведено тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Отже, посилання КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" у касаційній скарзі на те, що за умовами договору прибуток, отриманий від спільної діяльності, мав бути розподілений у рівних частках, є безпідставними, оскільки спростовуються як встановленими у справі фактичними обставинами, так і нормами права, які регулюють спірні правовідносини.

Доводи позивача стосовно того, що відповідно до пункту 5.1.1 договору, у редакції додаткової угоди від 27.12.2017 № 3, прибуток, одержаний сторонами договору розподіляється за домовленістю сторін (учасників спільної діяльності), а саме: частина прибутку у розмірі 50 % від загальної суми прибутку отриманого протягом поточного сільськогосподарського року належить стороні-1, інша частина прибутку у розмірі 50 % від загальної суми прибутку отриманого протягом поточного сільськогосподарського року належить стороні-2, правомірно не взято судами до уваги, оскільки додаткова угода, яка містить такі умови, набирає чинності з моменту її підписання сторонами, тобто з 27.12.2017, і не поширюється на правовідносини, що виникли між сторонами у 2016 році, що відповідає положенням частини 3 статті 653 ЦК.

Аргументи КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" стосовно того, що судами попередніх інстанцій при вирішенні позовних вимог щодо внесення змін у пункт 9.1 договору щодо строку його дії, відповідно до частини 2 статті 651 ЦК неправильно надано оцінку істотним порушенням договору зі сторони відповідача, що полягають у отриманні останнім коштів від спільної діяльності набагато раніше у часі ніж позивачем, відхиляються судом касаційної інстанції з огляду на те, що за встановлених судами обставин, відповідачем не порушувалося умови договору щодо перерахування на розрахунковий рахунок позивача відповідної частки прибутку у строк, передбачений пунктом 5.4 договору, а інших обставин які б були підставою для внесення змін до договору відповідно до частини 2 статті 651 ЦК судами встановлено не було.

У зв'язку з наведеним, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки щодо відсутності у відповідача обов'язку з виплати позивачу як учаснику спільної діяльності заборгованості за договором від 20.05.2016 № 20/05-1 у заявленому позивачем розмірі, а також відсутності підстав для внесення змін до зазначеного договору. При цьому суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Ураховуючи викладене вище та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга КЗ "Дніпропетровський геріатричний пансіонат" підлягає залишенню без задоволення.