923/336/17 Про відмову у задоволенні заяви ТОВ про перегляд постанови апеляційного господарського суду за нововиявленими обставинами - 31.10.2018 Прийняття

за участю представників: ТОВ "DFT-Південь" - Єрашова І.Є., Тіхонцевої О.В., Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі - Бабія А.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь"

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "DFT-Південь" про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 за нововиявленими обставинами

у справі № 923/336/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь"

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне підприємство "Скадовський морський торговельний порт",

про визнання недійсним договору оренди державного майна від 07.07.2011 № 928-11-065, -

У квітні 2017 року ТОВ "DFT-Південь" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якому просило визнати недійсними з моменту укладення договір оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 та додаткові договори до нього, а також застосувати наслідки визнання правочину недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що на момент укладення договору оренди у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі було відсутнє зареєстроване у встановленому законом порядку право власності на об'єкт оренди, у зв'язку з чим відповідач не мав права передавати вказаний об'єкт в оренду позивачу.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.06.2017 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним з моменту укладення договір оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 та додаткові договори до нього. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 923/336/17 рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2017 у справі № 923/336/17 в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат скасовано, в цій частині прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 та додаткових угод до нього відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі №923/336/17 залишено без змін.

ТОВ "DFT-Південь" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з заявою про перегляд судового рішення (постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі №923/336/17) за нововиявленими обставинами, в якій заявник просив скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі №923/336/17, прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2017 у справі №923/336/17 без змін.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 (колегія суддів: Аленін О.Ю. - головуючий, Богатир К.В., Лашин В.В.) відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "DFT-Південь" про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишено в силі постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі №923/336/17.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ТОВ "DFT-Південь" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить:

скасувати ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №923/336/17;

прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі заяву ТОВ "DFT-Південь" про перегляд судового рішення (постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 923/336/17) за нововиявленими обставинами;

скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 923/336/17;

прийняти нове рішення, яким апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2017 у справі №923/336/17 без змін.

Підставами для скасування оскаржуваної ухвали позивач зазначає порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому, ТОВ "DFT-Південь" наголошує на тому, що рішенням Скадовської міської ради від 18.01.2017 №4 підтверджується той факт, що спірне майно перебуває у комунальній власності, а не у державній.

Як вказує заявник касаційної скарги, про те, що спірне майно є комунальною власністю він дізнався 21.02.2018, тобто під час прийняття Одеським апеляційним господарським судом постанови від 04.09.2017 та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду постанови від 14.02.2018 ТОВ "DFT-Південь" не знало і не могло знати про наявність істотної для справи обставини, що не була встановлена судом, не була і не могла бути відома заявнику.

За твердженням позивача, рішення Скадовської міської ради від 18.01.2017 №4, згідно п. 1.13 якого спірне нерухоме майно належить територіальній громаді міста Скадовська в особі Скадовської міської ради, є вирішальним доказом у даній справі.

У відзиві на касаційну скаргу позивача РВ ФДМУ по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі просить ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №923/336/17 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.

При цьому, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач наголошує, що факти, які стали відомі позивачу з листа Скадовської міської ради від 21.02.2018 №03-1п-355, жодним чином не спростовують встановлені судом факти щодо належності спірного майна до власності держави та є несвоєчасно поданими новими доказами, тому їх не можна ототожнювати з нововиявленими обставинами, які дають підстави для перегляду судового рішення за правилами глави 3 ГПК України (1798-12) .

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників ТОВ "DFT-Південь", РВ ФДМУ по Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 07.07.2011 між РВ ФДМУ по Херсонській області (орендодавцем) та ТОВ "DFT-Південь" (орендарем) укладено договір оренди державного майна №928-11-065, відповідно до умов якого орендарю передано в строкове платне користування державне майно - будівлю колишньої котельні площею 146,7 кв.м. на території ДП "Скадовський морський торговельний порт", що знаходиться на його балансі, за адресою: Херсонська обл., м. Скадовськ, вул. Пролетарська,2. Вартість державного майна станом на 15.03.2011 становить 98890,00грн., без урахування ПДВ. Майно передається в оренду з метою розміщення складських приміщень. Стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передачі.

За актом приймання-передачі від 07.07.2011 вищевказане майно передано орендарю. В подальшому, як встановлено судами, сторони укладали додаткові договори про внесення змін до договору оренди державного майна від 07.07.2011 №928-11-065 щодо орендної плати, а також продовжили строк дії договору до 08.05.2017.

Як вбачається з матеріалів справи, що розглядається, предметом спору є вимоги про визнання недійсним договору оренди державного майна від 07.07.2011 № 928-11-065 та застосування наслідків визнання правочину недійсним.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним договору оренди державного майна та додаткових договорів до нього, суд першої інстанції, посилаючись на приписи ст. 326, п. 1 ст. 761 ЦК України, ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України, виходив з обставин не доведеності відповідачем того факту, що власником будівлі колишньої котельні площею 146,7 кв.м., яка є предметом оспорюваного договору оренди, є Міністерство інфраструктури України, а балансоутримувачем - ДП "Скадовський морський торговельний порт".

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо застосування на підставі ст. 216 ЦК України наслідків визнання правочину недійсним, місцевий суд виходив з необґрунтованості зазначеної вимоги, оскільки оспорюваний договір оренди державного майна від 07.07.2011 №923-11-065 розірваний на підставі рішення господарського суду Херсонської області від 29.02.2016 у справі №923/2005/15, а ТОВ "DFT-Південь" зобов'язано повернути орендоване майно.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 923/336/17, з заявою про перегляд якої за нововиявленими обставинами звернулося ТОВ "DFT-Південь", рішення господарського суду Херсонської області від 19.06.2017 у справі № 923/336/17 в частині задоволення позовних вимог та розподілу судових витрат скасовано, в цій частині прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 та додаткових угод до нього відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Приймаючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з доведеності матеріалами справи того факту, що на час укладення спірного договору оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 майно, що було його предметом, а саме, будівля колишньої котельні площею 146,7 кв.м., знаходилось у повному господарському віданні ДП "Скадовський морський торговельний порт" та обліковувалось на його балансі за інвентарним номером 1114, тобто перебувало у державній власності.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27 - 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі "Попов проти Молдови" N 2).

Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28 жовтня 1999 року).

Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51 - 52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27 - 34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 923/336/17, якою відмовлено у задоволенні позову, була прийнята виходячи із доведеності матеріалами справи того факту, що на час укладення спірного договору оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 майно, що було його предметом, а саме, будівля колишньої котельні площею 146,7 кв.м., знаходилось у повному господарському віданні ДП "Скадовський морський торговельний порт" та обліковувалось на його балансі за інвентарним номером 1114, тобто перебувало у державній власності.

У заяві про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 923/336/17 ТОВ "DFT-Південь" послалося на те, що двічі зверталось до Голови Скадовської міської ради із заявами про надання інформації відносно спірного майна та лише 21.02.2018 директором ТОВ "DFT-Південь" отримано лист Скадовської міської ради від 21.02.2018 №03-1п-355 із додатком - витягом з рішення Скадовської міської ради від 18.01.2017 №4.

Як стверджує позивач, даним рішенням Скадовської міської ради від 18.01.2017 №4 підтверджується той факт, що спірне майно перебуває у комунальній власності, а не державній, у зв'язку з цим, відповідач у справі не мав правових підстав для укладання договору оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 з ТОВ "DFT-Південь".

Відповідно до ст. 320 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч. 2 ст. 320 ГПК України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відтак, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом (ч. 4 ст. 320 ГПК України).

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи, ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Разом із цим слід враховувати, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами Глави 3 ГПК України (1798-12) .

Перевіряючи обґрунтованість наведених позивачем доводів щодо наявності нововиявлених обставин, суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи сторін, дійшов висновку, що наведені ТОВ "DFT-Південь" обставини не є нововиявленими в розумінні приписів ст. 320 ГПК України, оскільки лист Скадовської міської ради від 21.02.2018 №03-1п-355 та рішення Скадовської міської ради від 18.01.2017 №4 є невчасно поданими доказами у справі, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Так, як вбачається із матеріалів справи, Одеським апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 04.09.2017, з заявою про перегляд якої за нововиявленими обставинами звернулося ТОВ "DFT-Південь", було досліджено та встановлено, що спірне майно не перебувало у комунальній власності та, навпаки, є державною власністю і цим обставинам надано належну оцінку.

Так, зокрема, апеляційний суд встановив, що на час укладення спірного договору оренди державного майна №928-11-065 від 07.07.2011 майно, що було його предметом, а саме будівля колишньої котельні площею 146,7 кв.м., знаходилось у повному господарському віданні ДП "Скадовський морський торговельний порт", обліковувалось на його балансі за інвентарним номером 1114, та перебувало у державній власності Міністерства транспорту та зв'язку України.

Постанова Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у даній справі була предметом перегляду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду та залишена без змін постановою від 14.02.2018.

Враховуючи викладене, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених у справі обставин, касаційний суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "DFT-Південь" про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 у справі № 923/336/17за нововиявленими обставинами.

Аргументи касаційної скарги ТОВ "DFT-Південь" про те, що рішення Скадовської міської ради від 18.01.2017 №4 підтверджує той факт, що спірне майно не є об'єктом державної власності, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені судом апеляційної інстанцій під час розгляду заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами, що в силу вимог ст. 300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Крім того, доводи касаційної скарги про скасування ухвали суду апеляційної інстанції та наявність підстав для задоволення заяви позивача про перегляд постанови від 04.09.2017 за нововиявленими обставинами, не містять належних обґрунтувань порушення апеляційним судом норм чинного законодавства при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації", у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Відтак, наведені позивачем у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та не обґрунтовують порушення або неправильного застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судом апеляційної інстанції при розгляді у даній справі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що ухвала Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "DFT-Південь" про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 за нововиявленими обставинами у справі № 923/336/17 прийнята судом у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "DFT-Південь" залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2018 про відмову у задоволенні заяви ТОВ "DFT-Південь" про перегляд постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 за нововиявленими обставинами у справі № 923/336/17 залишити без змін.