ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2018 року
м. Київ
Справа № 04/01/5026/1089/2011
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.
за участі секретаря судового засідання Корпусенка А.О.
за участю представників: ліквідатора ПП "Під ключ" Носань Н.С. - Назаренко С.А. (довіреність від 23.10.2018),
прокурор - Гудименко Ю.В. (посвідчення № 049040)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6
на ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.02.2017
(суддя - Хабазня Ю.А.)
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018
(колегія суддів: Верховець А.А. - головуючий, Пантелієнко В.О., Дикунська С.Я.)
за заявою боржника в особі ліквідатора банкрута
про стягнення з ОСОБА_6 2 177 253,11 грн.
у справі № 04/01/5026/1089/2011
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокол"
до Приватного підприємства "Під ключ"
про банкрутство, -
ВСТАНОВИВ:
1. В провадженні господарського суду Черкаської області перебуває справа №04/01/5026/1089/2011 про банкрутство Приватного підприємства "Під ключ".
2. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., подано заяву від 16.12.2016 №02-03/502 з вимогою стягнути з ОСОБА_6 на користь боржника 2177253,11 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій ухвалених за результатами розгляду позову в межах справи про банкрутство
3. Заяву мотивовано тим, що у період з 15.08.2013 по 26.03.2015 ПП "Під ключ" видало з розрахункового рахунку (шляхом зняття готівки за чеками) ОСОБА_6 кошти на загальну суму 2177253,11 грн., яка у грошових чеках ПАТ "Банк "Софійський" вказана як фінансова допомога; що ОСОБА_6 отримав кошти безпідставно, всупереч вимогам ч.8 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме, без дозволу на це розпорядника майна ПП "Під ключ"; що видача третій особі коштів з рахунку банкрута без погодження з розпорядником майна, тим більше в якості фінансової допомоги (у той час як саме підприємство-боржник мало незадовільний фінансовий стан) є незаконним; що за таких обставин кошти у сумі 2177253,11 грн. мають бути стягнуті з ОСОБА_6 на користь ПП "Під ключ".
4. Ухвалою господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 заяву боржника в особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Назаренка С.А., від 16.12.2016 №02-03/502 задоволено повністю.
5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 у справі № 04/01/5026/1089/2011 залишено без змін.
6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:
6.1. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з грошовими чеками ПАТ "Банк "Софійський" від 26.03.2015 МА0408852 на суму 14990,00 грн., від 04.02.2015 ЛИ9706920 на суму 60000,00 грн., від 30.01.2015 ЛИ9706919 на суму 20000,00 грн., від 14.01.2015 ЛИ9706910 на суму 50000,00 грн., від 26.01.2015 ЛИ9706916 на суму 30000,00 грн., від 28.01.2015 ЛИ9706918 на суму 40000,00 грн., від 20.01.2015 ЛИ9706913 на суму 75000,00 грн., від 21.01.2015 ЛИ9706914 на суму 60000,00 грн., від 13.01.2015 ЛИ9706912 на суму 50000,00 грн., від 16 січня 2015 року ЛИ9706911, від 02.12.2014 ЛИ9706909 на суму 15000,00 грн., від 06.02.2015 ЛИЮ9706921 на суму 30000,00 грн., від 26.11.2014 ЛИ9706908 на суму 30000,00 грн., від 05.11.2014 ЛИ9706907 на суму 15000,00 грн., від 22.08.2014 ЛИ 9706906 на суму 20000,00 грн., від 21.08.2014 ЛИ9706904 на суму 79500,00 грн., від 20.08.2014 ЛИ9706902 на суму 50000,00 грн., від 14.08.2014 ЛИ9706901 на суму 30000,00 грн., від 08.08.2014 ЛИ9705873 на суму 65000,00 грн., від 12.08.2014 ЛИ9705875 на суму 19000,00 грн., від 06.08.2014 ЛИ9705869 на суму 50000,00 грн., від 07.08.2014 ЛИ9705870 на суму 50000,00 грн., від 04.08.2014 ЛИ9705867 на суму 50000,00 грн., від 05.08.2014 ЛИ9705868 на суму 50000,00 грн., від 30.07.2014 ЛИ9705866 на суму 50000,00 грн., від 09.07.2014 ЛИ9705864 на суму 50000,00 грн., від 21.07.2014 ЛИ9705865 на суму 50000,00 грн., від 13.06.2014 ЛИ9705860 на суму 50000,00 грн., від 26.06.2014 ЛИ9705862 на суму 40000,00 грн., від 12.06.2014 ЛИ9705859 на суму 25000,00 грн., від 12.06.2014 ЛИ9705858 на суму 25000,00 грн., від 02.06.2014 ЛИ9705857 на суму 20000,00 грн., від 17.03.2014 МА0408235 на суму 50000,00 грн., від 12.05.2014 ЛИ9705855 на суму 25000,00 грн., від 06.05.2014 ЛИ9705854 на суму 30000,00 грн., від 14.04.2014 МА0408246 на суму 15000,00 грн., від 24.04.2014 ЛИ9705851 на суму 50000,00 грн., від 18.04.2014 МА0408250 на суму 20000,00 грн., від 17.04.2014 МА0408249 на суму 44000,00 грн., від 03.04.2014 МА0408241 на суму 30000,00 грн., від 03.04.2014 МА0408240 на суму 50000,00 грн., від 01.04.2014 МА0408239 на суму 50000,00 грн., від 04.04.2014 МА0408243 на суму 23000,00 грн., від 11.04.2014 МА0408245 на суму 70000,00 грн., від 10.04.2014 МА0408244 на суму 70000,00 грн., від 28.03.2014 МА0408237 на суму 40000,00 грн., від 31.03.2014 МА0408238 на суму 40000,00 грн., від 05.03.2014 МА0408234 на суму 45000,00 грн., від 04.03.2014 МА0408233 на суму 40000,00 грн., від 13.02.2013 МА0408231 на суму 43228,12 грн., від 19.03.2014 МА0408236 на суму 40000,00 грн., від 15.11.2013 МА0408228 на суму 20000,00 грн., від 16.10.2013 МА0408227 на суму 33727,76 грн., від 15.08.2013 МА0408226 на суму 29807,23 грн., від 25.12.2013 МА0408229 на суму 10000,00 грн. ПП "Під ключ" передало ОСОБА_6 кошти на загальну суму 2177253,11 грн. (а.с. 32-59 т.34). У цільовому призначенні згідно з вказаними грошовими чеками вказано, що кошти передано як фінансову допомогу.
6.2. Боржник звернувся до ОСОБА_6 з вимогою від 16.01.2017 №02-03/32 про повернення коштів на вказану суму, відповіді на яку не отримав (а.с.68 т.34).
6.3. Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі встановив, що у матеріалах справи відсутні як докази укладення у письмовій формі договорів про надання фінансової допомоги як одного цілісного документа, так і докази фіксації факту вчинення відповідних правочинів у кількох документах.
6.4. Наведене стало підставою для висновку суду першої інстанції, що правові підстави для перерахування коштів боржником і їх набуття ОСОБА_6 відсутні.
6.5. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком про те, що правові підстави для перерахування коштів боржником і їх набуття ОСОБА_6 відсутні.
6.6. Також в постанові суду апеляційної інстанції наведено висновок, що надані ОСОБА_6 суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів не підтверджують факт здаванням ним готівки до каси ПП "Під ключ", так як на них проставлений відбиток печатки яка не належить цьому підприємству.
6.7. Наведений висновок було зроблено на підставі того, що відповідно до висновку експерта №220 від 27.09.2013 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, порівнюючи відбитки печатки ПП "Під ключ" на грошових чеках і у висновку експерта з відбитком печатки на квитанціях до прибуткових касових ордерів, наданих ОСОБА_6 встановлено що на печатці цього підприємства, перед словом "Житомир" відсутня літера "м." та надпис "і.к.33020013" розташований значно ближче до надпису "Під ключ" що свідчить про те, що на квитанціях наданих ОСОБА_6 стоїть печатка яка не належить ПП "Під ключ".
7. Висновки судів попередніх інстанцій мотивовані приписами ст. 1212 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу
8. До Верховного Суду від ОСОБА_6 (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій учасник справи просить суд скасувати ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 і ухвалити інше рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення грошових коштів.
9. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні заяви про стягнення з ОСОБА_6 на користь боржника 2177253,11 грн Скаржник у касаційній скарзі наводить наступні доводи:
9.1. Висновок судів попередніх інстанцій про те, що слід стягнути з ОСОБА_6 безпідставно набуті кошти з підстав передбачених ст. 1212 ЦК України є таким що не відповідає дійсним обставинам справи.
9.2. Суд апеляційної інстанції не дослідив всі зібрані у справі докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
10. До Верховного Суду від Ліквідатора ПП "Під ключ" Носань Н.С. надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Ліквідатор Банкрута просить суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_6 без задоволення а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
11. Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі №04/01/5026/1089/2011 за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.02.2018 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у даній справі; призначено до розгляду касаційну скаргу ОСОБА_6 у відкритому судовому засіданні на 24 жовтня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.
12. Заслухавши у відкритому судовому засіданні доповідь судді-доповідача та пояснення представників учасників у справі, а також дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що слід відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення слід залишити без змін, виходячи з наступного.
13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
15. Щодо доводу касаційної скарги про те, що висновок судів попередніх інстанцій про необхідність стягнення з ОСОБА_6 безпідставно набутих коштів з підстав передбачених ст. 1212 ЦК України є таким що не відповідає дійсним обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
16. Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
17. Суди попередніх інстанцій встановили, що згідно з грошовими чеками ПАТ "Банк "Софійський" (а.с. 32-59 т.34) кошти на суму 2 177 253,11 грн. ПП "Під ключ" передало ОСОБА_6 У цільовому призначенні згідно з вказаними грошовими чеками вказано, що кошти передано як фінансову допомогу.
18. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутні як докази укладення у письмовій формі договорів про надання фінансової допомоги як одного цілісного документа, так і докази фіксації факту вчинення відповідних правочинів у кількох документах.
19. Зазначене також не заперечується чи спростовується Скаржником.
20. Разом з тим у касаційній скарзі Скаржник зазначає, що фінансової допомоги від ПП "Під ключ" не отримував, договорів про надання фінансової допомоги не укладав. Кошти отримував виключно як бухгалтер підприємства та відразу ж здавав їх у касу підприємства. Як доказ скаржник надав суду корінці від прибуткових касових ордерів, а також копію наказів про прийняття та звільнення, копію посадової інструкції.
21. Також в касаційній скарзі Скаржник вказує, що наказ, який було подано як доказ підтверджує те, що ОСОБА_6 був посадовою особою ПП "Під ключ" (у трудову книжку запис не робився, бо Скаржник був прийнятий на роботу за сумісництвом).
22. Наведені аргументи спростовуються тим, що суд апеляційної інстанції встановив обставину щодо того що на квитанціях наданих ОСОБА_6 стоїть печатка яка не належить ПП "Під ключ", на підставі дослідження висновку експерта №220 від 27.09.2013 Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
23. Суд касаційної інстанції, відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, не має право вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
24. Враховуючи встановлені фактичні обставини справи про те, що у матеріалах справи відсутні як докази укладення у письмовій формі договорів про надання фінансової допомоги як одного цілісного документа, так і докази фіксації факту вчинення відповідних правочинів у кількох документах, а також те, що на квитанціях наданих ОСОБА_6 стоїть печатка яка не належить ПП "Під ключ", колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що правові підстави для перерахування коштів боржником і їх набуття ОСОБА_6 відсутні.
25. Беручи до уваги те, що особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно (ч. 1 ст. 1212 ЦК України), колегія суддів суду касаційної інстанції вважає необґрунтованим довід касаційної скарги, який викладений у підпункті 9.1. пункту 9 даної постанови.
26. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив всі зібрані у справі докази, колегія суддів зазначає наступне.
27. Вказаний довід обґрунтований тим, що суд апеляційної інстанції дослідив лише два докази, не надавши оцінку доказам, які було подано Скаржником до суду апеляційної інстанції.
28. Відповідно до приписів ч. ч. 2, 3 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
29. Скаржник у касаційній скарзі не наводить підстав та обґрунтувань, відповідно до яких докази, котрі були ним подано до суду апеляційної інстанції неможливо було подати до суду першої інстанції.
30. Окрім того, подані ОСОБА_6 суду копії квитанцій до прибуткових касових ордерів, були судом апеляційної інстанції оцінені, про що також вказано в підпунктах 6.6. та 6.7. пункту 6 даної постанови.
31. Згідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
32. З урахуванням приписів ст. ст. 13, 269, 300 ГПК України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги який викладений у підпункті 9.2. пункту 9 даної постанови.
33. Згідно приписів п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
34. Відповідно положень ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
35. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_6 дійшла до висновку, що ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
36. Враховуючи наведене, касаційна скарга ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 - залишенню без змін.
37. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.
Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011 залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 28.02.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 у справі № 04/01/5026/1089/2011залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий С.В. Жуков
Судді В.В. Білоус
Н.Г. Ткаченко