918/725/17 Про стягнення заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів у власних напіввагонах - 19.10.2018 Прийняття

1.1. Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" (далі - ПАТ "Укрзалізниця") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Володимирецьке лісове господарство" (далі - ДП "Володимирецьке лісове господарство") про стягнення 382 268,97 грн, з яких: 366 126,41 грн заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів у власних напіввагонах та 16 142, 56 грн пені.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що на підставі договору № 2122/1136-2012 від 25.12.2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" надав ДП "Володимирецьке лісове господарство" послуги з перевезення вантажу, однак останній вартість послуг у розмірі 70 107,00 грн за серпень 2016 не оплатив. Крім того, ПАТ "Укрзалізниця" просить суд стягнути суму додаткових зборів за маневрову роботу, пов'язану з затримкою вагонів на прикордонних станціях, за зберігання вантажів у вагонах через затримку вагонів на прикордонних станціях, за надання інформації про вантажні роботи, за зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях, плату за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, та провізну плату у розмірі 296 019,41 грн за перевезення, які здійснювалися у травні 2016 року. Матеріально-правовою підставою визначено статті 509, 525, 530, 615, 625, 629 Цивільного кодексу України, статті 193, 230 Господарського кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.12.2017 у справі № 918/725/17 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" відмовлено.

2.2. Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 918/725/17 рішення Господарського суду Рівненської області від 08.12.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Державним підприємством "Володимирецьке лісове господарство" (замовник) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) 25.12.2012 укладено договір № 2122/1136-2012 про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах (далі - договір) в редакції додаткової угоди № 4 від 01.12.2015 до нього, за яким виконавець зобов'язується за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання визначених цим договором послуг, пов'язаних з організацією внутрішніх та міжнародних перевезень вантажів у власних напіввагонах (п. 1.1. договору);

- додатком № 1 від 01.12.2015 до додаткової угоди № 4 сторони погодили перелік додаткових послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів до договору від 25.12.2012 № 2122/1136-2012;

- додатком № 2 від 01.12.2015 до додаткової угоди № 4 сторони затвердили протокол погодження договірної ціни до договору від 25.12.2012 № 2122/1136-2012;

- відповідно до п.п. 2.2.5. п. 2.2. договору, замовник зобов'язаний здійснювати попередню оплату за послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, шляхом перерахування коштів у сумах, що відповідають обсягу замовлених послуг (з урахуванням режиму роботи банківських установ, але не менше ніж середньодобове нарахування протягом 3 діб, що склалося за поточний місяць) на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання виконавця № 26038300148905 у ТВБВ № 10026/01 філії - Головного управління по м. Києву та Київської області AT "Ощадбанк", МФО 322669, код за ЄДРПОУ № 40123465 та забезпечувати своєчасне надходження коштів на зазначений рахунок виконавця;

- підпунктом 2.2.7 пункту 2.2 договору сторони передбачили обов'язок замовника проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезеннями вантажів, які замовлені замовником, відповідно до розділу 3 договору;

- у відповідності до п.п. 3.4.1. пункту 3.4 договору, загальна ціна договору визначається сторонами в Протоколі погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 2 договору);

- згідно з підпунктом 3.4.5 пункту 3.4 договору виконавець відображає в особовому рахунку використання замовником коштів для оплати послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником, та щодобово протягом періоду надання послуг надає замовнику в електронному вигляді переліки перевізних документів;

- виконавець надає замовнику не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, акти наданих послуг та виписки з особового рахунку за звітний місяць. В акті наданих послуг відображається вартість: послуг з перевезення по кожній регіональній філії ПАТ "Укрзалізниця" окремо, вагонної складової плати (тарифу), плати за користування вагонами за межами України, пені, ПДВ. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих виконавцем. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня (підпункт 3.4.6 пункту 3.4 договору);

- підпунктом 3.4.7 пункту 3.4 договору встановлено, що акти наданих послуг та виписки з особового рахунку оформлюються сторонами щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця. Замовник протягом 5 робочих днів з дня отримання акту наданих послуг зобов'язаний надіслати виконавцю підписаний акт наданих послуг або підписати акт наданих послуг із зауваженнями. У випадку підписання акту наданих послуг із зауваженнями між замовником та виконавцем здійснюється перевірка наданих послуг та за результатами перевірки проводиться коригування, яке відображається в наступних актах. У випадку якщо одна із сторін не підписала акт наданих послуг протягом 15 днів з дня їх складання без письмового обґрунтування, акт наданих послуг вважається затвердженим обома сторонами;

- згідно з пунктом 9.1 договору, останній набирає чинності з дати підписання та діє до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків за надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажів - до повного здійснення розрахунків;

- на виконання умов договору ПАТ "Укрзалізниця" надано ДП "Володимирецьке лісове господарство" в травні 2016 року послуги з перевезення у власних вагонах вантажу "деревина паливна" та "колоди із сосни" відповідно до накладних № № 540955, 540963, 540971, 540989, 541151, 541169, 541177, 544205, 544247, 544262, 544270, 544809, 540948. Даний вантаж відправлявся зі станції Антонівка, Рафаловка, Львівської залізниці призначенням на станцію Дорнешти ЧФР;

- на шляху прямування до станції призначення на вимогу митних органів України були зупинені вагони №№ 96396387, 96290382, 96393376, 68750884, 68702067, 68816487, 68824572, 67898031, 60427580, 64439318, 90900739 та вагони № 96391545, № 66230418 для огляду товарів. На підставі заявок митних органів вказані вагони були затримані з метою проведення митного контролю, про що складені акти загальної форми. Причиною затримки митними органами цих вагонів є саме товари лісопродукції ("деревина паливна" та "колоди із сосни"), що в них перевозилися. Зазначені дії митних органів призвели до нарахування додаткових зборів;

- за затримку вагонів Львівською залізницею нараховано додаткові збори в розмірі 270 751,15 грн за маневрову роботу пов'язану з затримкою вагонів на прикордонних станціях, за зберігання вантажів у вагонах через затримку вагонів на прикордонних станціях, за надання інформації про вантажні роботи, за зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях, плату за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, та провізну плату за маршрутом Антонівка-Ходорів-Скнилів-Вадул-Сірет(експ.) Львівської залізниці;

- в результаті проведення перевірки, виправлено неточності з нарахуваннями, та здійснено коригування на суму 8 990,00 грн по накладних № 541151 та № 541177;

- сума додаткових зборів за дане перевезення з урахуванням коригування становить 261 761,15 грн;

- з врахуванням кредитового сальдо, яке обліковувалося на особовому рахунку ДП "Володимирецьке лісове господарство" на момент виникнення заборгованості, сума боргу склала 109 475,98 грн;

- на виконання умов договору ПАТ "Укрзалізниця" надано відповідачу в травні 2016 року послуги з перевезення у власних вагонах № 66184219 та № 68704667 вантажу "деревина паливна" відповідно до накладних № 550889 та № 550939, зі станції Рафаловка Львівської залізниці призначенням на станцію Батево (МАВ);

- на шляху прямування на станціях Батьова, Чоп, Мукачево Львівської залізниці вагони затримано з причини: "поглибленого митного огляду", про що складено акти загальної форми. Після огляду вантажу митницею складено протоколи про порушення митних правил, в зв'язку з чим, вагони відправлено на станцію Мукачево Львівської залізниці для зберігання затриманого вантажу та подальшого вивільнення вагону і передачі його власнику;

- за затримку вагонів Львівською залізницею нараховано додаткові збори в розмірі 186 543,43 грн. за маневрову роботу пов'язану з затримкою вагонів на прикордонних станціях, за зберігання вантажів у вагонах через затримку вагонів на прикордонних станціях, за надання інформації про вантажні роботи, за зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях, плату за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, та провізну плату за маршрутом Батьово-Чоп-Мукачево Львівської залізниці. Відповідно, сума додаткових зборів за дане перевезення з урахуванням всіх коригувань становить 186 543,43 грн;

- в серпні 2016 року здійснювалося перевезення у власних вагонах №№ 67874974, 67385658, 68403658, 66707175, 32263410 вантажу "дрова всяких порід дерев" відповідно до накладних №№ 508226, 508234, 508242, 508259, 508267, зі станції Рафаловка Львівської залізниці призначенням на станцію Вадул-Сирет ЧФР, та у вагоні № 66751231 з вантажем "піловник всяких порід дерев" відповідно до накладної № 38245288, зі станції Рафаловка Львівської залізниці призначенням на станцію Одесса-Порт. Так, сума, яку нараховано за дану організацію перевезення вантажів складає 70 107,00 грн;

- з метою досудового врегулювання спору, ПАТ "Укрзалізниця" звертався до ДП "Володимирецьке лісове господарство" з претензією № ЦТЛ-22/96 від 27.02.2017 року з вимогою сплатити заборгованість та пеню, яка залишена підприємством без задоволення;

- відсутність сплати заборгованості та пені стало підставою для звернення Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" до суду з вимогою стягнути з ДП "Володимирецьке лісове господарство" зазначену заборгованість та пеню в сумі 382 268,97 грн.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Укрзалізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" про стягнення 382 268,97 грн, місцевий господарський суд визнав доведеними обставини щодо нарахуванням Залізницею додаткового збору за затримку вагонів на загальну суму 296 019,41 грн та 70 107,00 грн за організацію перевезення вантажів, проте, враховуючи заявлене ДП "Володимирецьке лісове господарство" клопотання про застосування строків позовної давності, керуючись нормами статей 261, 267 Цивільного кодексу України, ст. 315 Господарського кодексу України, положеннями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, статтями 137 Статуту залізниць України дійшов висновку, що позов пред'явлено з пропуском встановленого шестимісячного строку.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції апеляційний господарський суд зазначив, що оскільки договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах від 25.12.2012 № 2122/1136-2012 в редакції додаткової угоди № 4 від 01.12.2015 за своєю правовою природою є саме договором перевезення, відтак на зазначені правовідносини поширюється спеціальні норми Статуту залізниць України та Господарського кодексу України (436-15) , які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.12.2017 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі № 918/725/17 Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції в частині встановлення правової природи договору, укладеного між ПАТ "Укрзалізниця" та ДП "Володимирецьке лісове господарство" скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр транспортної логістики" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця":

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що договір про надання послуг з організації перевезень вантажів у власних напіввагонах має ознаки договору перевезення;

- вибірково досліджено та застосовано до спірних правовідносин окремі пункти Статуту ПАТ "Укрзалізниця", Положення про філію "Центр транспортної логістики", не враховано пп. 13 п. 6 Статуту ПАТ "Укрзалізниця", предмет діяльності філії ПАТ "Укрзалізниця" як суб'єкта господарювання та не зазначено причину такого неврахування;

- судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми матеріального права, зокрема, статті 307 Господарського кодексу України, статей 909, 929 Цивільного кодексу України, статей 8, 9- 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність";

- на думку скаржника судами невірно застосовано норми Статуту залізниць України, як норми, що встановлюють порядок обчислення строку позовної давності.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Відповідно до статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб'єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

4.2. Положеннями статті 119 Статуту залізниць передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх вантажовласнику. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати. Зазначена плата стягується також з вантажовідправників, вантажоодержувачів у разі затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням.

4.3. Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерам за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

4.4. Пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів визначено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.

4.5. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

4.6. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

4.7. Крім того, частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.

4.8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт затримки вагонів документально підтверджено наявними в матеріалами справи доказами, зокрема складеними позивачем актами загальної форми ГУ-23: № 162 від 18.05.2016, № 182 від 20.05.2016, № 175 від 20.05.2016, № 1395 від 20.05.2016, № 1398 від 20.05.2016, № 1436 від 20.05.2016, № 10978 від 24.05.2016, № 1478 від 28.05.2016, № 210 від 28.05.2016, № 211 від 28.05.2016, № 212 від 28.05.2016, № 213 від 28.05.2016, № 214 від 28.05.2016, № 215 від 28.05.2016, № 216 від 28.05.2016, № 217 від 28.05.2016, № 218 від 28.05.2016, № 219 від 28.05.2016, № 220 від 28.05.2016, № 1522 від 01.06.2016, № 752 від 04.06.2016, № 753 від 04.06.2016, № 755 від 04.06.2016, № 765 від 05.06.2016, № 784 від 07.06.2016, № 785 від 07.06.2016, № 792 від 07.06.2016, № 795 від 07.06.2016, № 419 від 10.06.2016, № 4595 від 10.06.2016, № 565 від 29.06.2016, № 119 від 30.06.2016, № 4612 від 30.06.2016, № 127 від 14.07.2016, № 133 від 19.07.2016, № 145 від 27.07.2016, № 4616 від 27.07.2016, № 12 від 28.07.2016, № 16 від 28.07.2016, які були складені відповідно до вимог чинного законодавства та на підставі яких було розраховано плату за користування вагонами, збір за зберігання вантажу, плата за маневрову роботу, зважування, які були виконані залізницею через затримку спірних вагонів на загальну суму 366 126,41 грн. Зазначені акти загальної форми відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 129 Статуту залізниць є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника ДП "Володимирецьке лісове господарство" - відповідача у справі.

4.9. При цьому судами встановлено, що затримка вагонів відбулася у зв'язку з проведенням митного огляду вантажу, що перевозився у зазначених вагонах.

4.10. Відповідно до частини першої статті 4 Митного кодексу України яка визначає митний контроль як сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. При цьому, митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

4.11. Статтею 318 Митного кодексу України визначено, що митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

4.12. Відповідно до статті 336 Митного кодексу України митний огляд (огляд та переогляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення) є формою митного контролю, який здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів.

4.13. Згідно з частиною другою статті 218 Митного кодексу України розвантажувальні, навантажувальні, перевантажувальні та інші операції, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, проводяться підприємствами залізниці за рахунок власників товарів або уповноважених ними осіб.

4.14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що дії стосовно здійснення митного огляду після митного оформлення є митними формальностями, а тому на них поширюються положення статті 218 Митного кодексу України.

4.15. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до статті 137 Статуту залізниць позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців; акти загальної форми, на підставі яких позивачем здійснювалось нарахування платежів за затримку вагонів, складалися протягом травня-серпня 2016 року, тобто у період проведення Закарпатською митницею Державної фіскальної служби України митних формальностей з належним відповідачу вантажем; до господарського суду Рівненської області позовна заява з доданими до неї документами направлена 10.10.2017, про що свідчить штамп на поштовому конверті, а тому позов подано поза межами шестимісячної позовної давності.

4.16. Відповідно до пункту 4 статті 1 Статуту залізниць України (далі - Статут) перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

4.17. Враховуючи вимоги Закону України "Про приєднання України до Протоколу від 3 червня 1999 року, що стосується змін Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 травня 1980 року" (3091-15) та те що, Україна приєдналась 05.06.1992 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 при вирішенні спорів, пов'язаних з перевезенням вантажів у міжнародному залізничному сполученні, слід застосовувати приписи Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Конвенції про міжнародні залізничні перевезення.

4.18. Як встановлено судами попередніх інстанцій ПАТ "Укрзалізниця" надано послуги з перевезення у власних вагонах вантажу "деревина паливна" та "колоди із сосни" зі станцій Антонівка, Рафаловка Львівської залізниці з призначенням на станції Угорщини та Дорнешти ЧФР (Румунії), які на шляху прямування до станції призначення на вимогу митних органів України були зупинені (вагони №№ 96396387, 96290382, 96393376, 68750884, 68702067, 68816487, 68824572, 67898031, 60427580, 64439318, 90900739,96391545, 66230418, 66184219 та 68704667) та затримані, у зв'язку з чим за затримку зазначених вагонів Львівською залізницею нараховано додаткові збори за маневрову роботу пов'язану з затримкою вагонів на прикордонних станціях, за зберігання вантажів у вагонах через затримку вагонів на прикордонних станціях, за надання інформації про вантажні роботи, за зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях, плату за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, та провізну плату.

4.19. Для засвідчення обставин, що підтверджують здійснення митних формальностей, у період травень - липень 2016 року були складені акти загальної форми ГУ-23, з нарахуванням належних платежів за затримку згідно зі ставками Збірника тарифів № 1 із застосуванням коригувального коефіцієнта.

4.20. Судами встановлено, що ДП "Володимирецьке лісове господарство" звернулося із заявою про застосування строків позовної давності.

4.21. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

4.22. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 Цивільного кодексу України).

4.23. Згідно з частино першою статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

4.24. Відповідно до частини п'ятої статті 315 Господарського кодексу України та статті 137 Статуту залізниць для позовів перевізника до вантажоодержувача чи вантажовідправника, що випливають з перевезення, встановлено шестимісячну позовну давність.

4.25. Статтею 926 Цивільного кодексу України та частиною 6 статті 315 Господарського кодексу України встановлено, що позовна давність, порядок пред'явлення позовів у спорах, пов'язаних з перевезеннями у закордонному або міждержавному сполученні, встановлюються міжнародними договорами України, транспортними кодексами (статутами).

4.26. В період виникнення спірних відносин Угода про міжнародне вантажне сполучення були викладена в редакції зі змінами від 06.06.2014 (дата набрання сили для України 01.07.2015) та в редакції зі змінами від 16.10.2015 (дата набрання сили для України 01.07.2016).

4.27. Відповідно до статті 31 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (в редакції зі змінами від 06.06.2014, дата набрання сили для України 01.07.2015) претензії та позови відправника або одержувача до залізниць по договору перевезення, а також вимоги та позови залізниць до відправників та одержувачів про сплату провізних платежів, штрафів та про відшкодування шкоди можуть бути заявлені протягом 9 місяців.

4.28. У статті 48 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (в редакції зі змінами від 16.10.2015, дата набрання чинності для України 01.07.2016), якою врегульовано позовну давність, не міститься положень про строки позовної давності на подання залізницею позовів до вантажовідправників.

4.29. Відповідно до 1 та 2 ст. 48 Єдиних правил до договору про міжнародні залізничні перевезення вантажів (додаток B до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення від 9 травня 1980 року) строк давності позовів, які ґрунтуються на договорі перевезення, закінчується через один рік. Строк давності починається: а) стосовно відшкодування повної втрати вантажу - з тридцятого дня після закінчення строку доставки; b) стосовно відшкодування часткової втрати, пошкодження або прострочення доставки - з дня видачі вантажу; c) у решті випадків - з дня, коли можуть бути пред'явлені позови. День, зазначений як початок відліку строку давності, ніколи не включається до строку.

4.30. Враховуючи зазначені норми, колегія суддів не може погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин, зокрема відносин, пов'язаних з перевезенням вантажу у міжнародному сполученні, положень національного законодавства, зокрема, ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України та пункт 137 Статуту залізниць України, яке встановлює шестимісячний строк позовної давності. Така правова позиція узгоджується із позицією, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.07.2018 у справі № 906/429/17.

4.31. Перебіг позовної давності за вимогами залізниці про стягнення збору за зберігання вантажу та додаткових нарахувань починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову. Зазначений висновок узгоджуєтся із позицією, викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16.

4.32. Як встановлено судами, позивачем на підставі настання певних подій складено акти загальної форми ГУ-23: № 162 від 18.05.2016, № 182 від 20.05.2016, № 175 від 20.05.2016, № 1395 від 20.05.2016, № 1398 від 20.05.2016, № 1436 від 20.05.2016, № 10978 від 24.05.2016, № 1478 від 28.05.2016, № 210 від 28.05.2016, № 211 від 28.05.2016, № 212 від 28.05.2016, № 213 від 28.05.2016, № 214 від 28.05.2016, № 215 від 28.05.2016, № 216 від 28.05.2016, № 217 від 28.05.2016, № 218 від 28.05.2016, № 219 від 28.05.2016, № 220 від 28.05.2016, № 1522 від 01.06.2016, № 752 від 04.06.2016, № 753 від 04.06.2016, № 755 від 04.06.2016, № 765 від 05.06.2016, № 784 від 07.06.2016, № 785 від 07.06.2016, № 792 від 07.06.2016, № 795 від 07.06.2016, № 419 від 10.06.2016, № 4595 від 10.06.2016, № 565 від 29.06.2016, № 119 від 30.06.2016, № 4612 від 30.06.2016, № 127 від 14.07.2016, № 133 від 19.07.2016, № 145 від 27.07.2016, № 4616 від 27.07.2016, № 12 від 28.07.2016, № 16 від 28.07.2016.

4.33. При цьому судами попередніх інстанцій залишено поза увагою визначення початку перебігу строку позовної давності у зв'язку з виникненням обставин, що стали підставою для звернення до суду із позовом, як настання події, в тому числі і при затримці вагонів, оскільки затримка вагонів на станції призначення є єдиною подією, яка фіксується як порушення одноразово, та, водночас триває певний проміжок часу, і щодо якої як єдиної події й розпочинається перебіг позовної давності. При настанні події, що є підставою для подання позову, складається акт загальної форми (форми ГУ-23) та в якому вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

4.34. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що за перевезення, яке здійснювалося в серпні 2016 року у власних вагонах №№ 67874974, 67385658, 68403658, 66707175, 32263410 вантажу "дрова всяких порід дерев" відповідно до накладних №№ 508226, 508234, 508242, 508259, 508267, зі станції Рафаловка Львівської залізниці призначенням на станцію Вадул-Сирет ЧФР, та у вагоні № 66751231 з вантажем "піловник всяких порід дерев" відповідно до накладної № 38245288, зі станції Рафаловка Львівської залізниці призначенням на станцію Одесса-Порт, нараховано за дану організацію перевезення вантажів 70 107,00 грн.

4.35. Проте, застосовуючи до зазначених правовідносин строк позовної давності, із оскаржуваних судових рішень не вбачається, що судами встановлювалося правомірність нарахування провізної плати за перевезення, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язане із встановленням обставин порушення прав.

4.36. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 904/5743/16, в постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/4080/16, від 03.07.2018 у справі № 906/429/17.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.