908/2527/17 Про стягнення з ФОП заборгованості за кредитним договором - 19.10.2018 Прийняття

1.1. Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі - ФОП ОСОБА_5) про стягнення 321 216,00 грн заборгованості за кредитом, 320 681,12 грн заборгованості за відсотками, 112 654,20 грн заборгованості за комісіями, 44 327,81 грн втрати від інфляції за кредитом, 40 313,78 грн втрати від інфляції за відсотками.

1.2. Позовна заява мотивована неналежним виконанням Фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 зобов'язань перед ПАТ "Укрсоцбанк" за генеральним договором про надання кредитних послуг № 046/08 від 24.03.2008 з врахуванням додаткової угоди № 2 від 24.03.2008, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 625, 626, 1050 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі № 908/2527/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено. Суд стягнув з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" 321 216,00 грн заборгованості за кредитом, 320 681,12 грн заборгованості за відсотками, 112 654,20 грн заборгованості за комісіями, 44 327,81 грн втрат від інфляції за кредитом, 40 313,78 грн втрат від інфляції за відсотками.

2.2. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі № 908/2527/17 в частині стягнення заборгованості за комісіями в сумі 112 654,20 грн скасовано з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі № 908/2527/17 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (позичальник) 24.03.2008 укладено генеральний договір про надання кредитних послуг № 046/08 (далі - генеральний договір);

- відповідно до пункту 1 Основних положень генерального договору кредитор зобов'язався надавати позичальнику грошові кошти в валютах: євро, долар США, гривня, в межах загального ліміту, що встановлюється в базовій валюті гривні в сумі 1 000 000,00 (один мільйон) гривень (Загальний ліміт кредитування), на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, а позичальник зобов'язався повернути кредит у строки та на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, сплачувати проценти у розмірі, що визначатиметься у додаткових угодах до цього договору, але в будь-якому разі, не більше: 16,0 процентів річних в гривні, 12,0 процентів річних в євро, 14,2 процентів річних в доларах США, а також сплачувати комісії у розмірі та у порядку, визначеному тарифами на кредитні послуги, що містяться у додатку 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною;

- згідно із пунктом 2 Основних положень генерального договору надання кредитних послуг за цим договором здійснюється протягом періоду з 24.03.2008 по 23.03.2018 включно, надалі за текстом - "Строк дії загального ліміту кредитування";

- надання кредитних послуг за цим договором здійснюється шляхом укладення додаткових угод, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 3 Основних положень генерального договору);

- пунктом 5 Основних положень генерального договору визначено, що конкретні умови кредитної послуги, зокрема: валюта, сума, мета, строк, форма надання визначаються додатковими угодами;

- кредит вважається повернутим в момент зарахування на позичковий рахунок кредитора грошових коштів в сумі кредиту, а також на відповідні рахунки нарахованих відсотків, комісій та неустойки (за наявності) (п. 2.4. генерального договору);

- погашення кредиту здійснюється у строки/терміни, визначені цим договором та додатковими угодами до нього, але, у будь-якому разі, повне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту кредитування (пункти 1.3. та 2.5. генерального договору);

- нарахування процентів за користування кредитом (траншами кредиту) здійснюється кредитором у валюті кредиту; порядок сплати процентів за користування кредитом визначається відповідними додатковими угодами до цього договору (п. 2.6., п.2.7. генерального договору);

- нарахування та сплата комісій за користування кредитом здійснюється на зазначений рахунок в порядку, в сумі та в строки, що встановлені тарифами (п. 2.8. генерального договору);

- додатковою угодою № 2 від 24.03.2008 до генерального договору, сторонами визначено, що надання кредиту буде здійснюватися в межах максимального ліміту заборгованості у сумі 351 520,00 грн зі сплатою 14,5 відсотків річних в гривні та комісії, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів за генеральним договором, що містяться в додатку 1 до генерального договору;

- відповідно до пункту 4 додаткової угоди кредит надається на строк з 24.03.2008 по 23.03.2013 включно, із зниженням розміру максимального ліміту заборгованості щопівроку рівними частинами в сумі 70 304,00 грн, починаючи з 23.03.2011, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 23.03.2013. При цьому кожна наступна видача траншу кредиту здійснюється в межах вільного залишку максимального ліміту заборгованості станом на дату видачі такого траншу з урахуванням вже наданих траншів. Повне погашення кредиту має бути здійснене не пізніше останнього дня вказаного вище строку.

- згідно із пунктом 5 погашення кредиту здійснюється в порядку та строки, передбачені в п. 4 додаткової угоди. Позичальник зобов'язується не пізніше останнього робочого дня строку дії відповідного максимального ліміту заборгованості, встановленого на поточний період згідно з графіком зниження максимального ліміту заборгованості, зазначеним в п. 4 цієї додаткової угоди погашати кредитору частину заборгованості за кредитом, на яку поточна заборгованість за кредитом перевищуватиме максимальний ліміт заборгованості, встановлений на наступний період згідно з графіком, визначеним пунктом 4 цієї додаткової угоди;

- відповідно до п. 6 додаткової угоди № 2 сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті наданого кредиту щомісячно не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем, в якому нараховані проценти;

- Банк на виконання умов договору надав ФОП ОСОБА_5 кредитні кошті в розмірі: 25.03.2008 - 216 842,06 грн; 26.03.2008 - 66 283,83 грн; 27.03.2008 - 68 394,11 грн; 16.07.2010 - 70 000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позичальника за період з 10.03.2008 по 23.04.2009;

- за час кредитування, в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту ФОП ОСОБА_5 було сплачено 100 304,00 грн, а саме: 21.01.2009 - 70 304,00 грн; 22.11.2010 - 30 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позичальника;

- загальними зборами акціонерів 09.03.2010 прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та змінено найменування (назву) Банку на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк";

- наявність невиконаного зобов'язання по поверненню кредитних коштів в сумі 321 216,00 грн, 320 681,12 грн заборгованості за відсотками, 112 654,20 грн заборгованості за комісіями, стало підставою для звернення Банку з позовом до Господарського суду Запорізької області. У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх договірних зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків, банком здійснено нарахування інфляційних втрат за кредитом в сумі 44 327,81 грн та інфляційних втрат за відсотками в сумі 40 313,78 грн за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року.

2.4. Задовольняючи позовні вимоги Банку в повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що зобов'язання ФОП ОСОБА_5 не припинилися, оскільки фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Відповідно до положень статей 51, 52, 608- 609 Цивільного Кодексу України, статей 47- 49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Крім того, місцевий суд зазначив, що Банк звернувся до суду для захисту своїх порушених прав у межах строків позовної давності.

2.5. Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись із висновком місцевого господарського суду в частині стягнення заборгованості за комісіями в сумі 112 654,20 грн виходив з того, що вимога про стягнення зазначеної заборгованості всупереч статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України належними доказами не обґрунтована, відтак вимоги в цій частині є документально не підтвердженими. В іншій частині вимог суд апеляційної інстанції підтримав висновки місцевого господарського суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018, Фізична особа підприємець ОСОБА_5 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог ПАТ "Укрсоцбанк" відмовити у повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Фізичної особи підприємця ОСОБА_5:

- судами першої та апеляційної інстанцій в основу оскаржуваних рішень покладено неправильний висновок про те, що позивачем не пропущено строк позовної давності, так як кінцевим терміном повернення кредиту є 23.03.2013;

- викладені висновки в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій суперечать правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду України від 05.04.2017 у справі № 6-522цс17, від 29.03.2017 у справі № 6-1996цс16;

- судами не надано належної оцінки тому факту, що ФОП ОСОБА_5 було визнано банкрутом;

- скаржник вважає, що позов Банку подано до неналежного відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, так як відповідачем у даній справі має бути фізична особа ОСОБА_5.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" просило відмовити в її задоволенні, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 залишити без змін, як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного перегляду є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції про стягнення заборгованості за кредитним договором, а саме, кредитних коштів в сумі 321 216,00 грн, 320 681,12 грн заборгованості за відсотками, 112 654,20 грн заборгованості за комісіями, інфляційних втрат за кредитом в сумі 44 327,81 грн та інфляційних втрат за відсотками в сумі 40 313,78 грн за період з листопада 2016 року по жовтень 2017 року.

4.2. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

4.3. Згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

4.4. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами Цивільного кодексу України (435-15) мають різний зміст.

4.5. Відповідно до частини першої статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

4.6. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 Цивільного кодексу України).

4.7. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 Цивільного кодексу України).

4.8. Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.9. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

4.10. Судами першої й апеляційної інстанцій встановлено, що за умовами додаткової угоди ФОП ОСОБА_5 отримав на строк з 24.03.2008 по 23.03.2013 включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 351 520,00 грн, які зобов'язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 14,5 % річних.

4.11. Повернення кредиту ФОП ОСОБА_5 мав здійснювати платежами за кожні півроку рівними частинами в сумі 70 304,00 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 23.03.2013. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов'язання.

4.12. Отже сторони встановили строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення платежів щопівроку), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

4.13. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

4.14. У відповідності зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

4.15. Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.16. Як встановлено судами, умовами додаткової угоди передбачено графік погашення основної кредитної заборгованості, а саме: щопівроку рівними частинами в сумі 70 304,00 грн з кінцевим терміном погашення не пізніше 23.03.2013 (п. 4 додаткової угоди) з нарахуванням відсотків на фактичну суму заборгованості та сплатою їх відповідачем щомісячно не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем в якому нараховані проценти (пункт 6 додаткової угоди).

4.17. Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)- тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

4.18. Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

4.19. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 Цивільного кодексу України і пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

4.20. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 Цивільного кодексу України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 Цивільного кодексу України).

4.21. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

4.22. Перебіг позовної давності стосовно кожного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

4.23. Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право Банку вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.

4.24. У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 Цивільного кодексу України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду періодичні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

4.25. Встановлення загального строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником періодичних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором.

4.26. Проте зі змісту судових рішень взагалі не вбачається, що судами попередніх інстанцій зазначеним обставинам надавалася оцінка та не встановлювалося, чи мають місце обставини переривання строку позовної давності.

4.27. При цьому колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій про те, що Банк для захисту своїх порушених прав звернувся в межах строків позовної давності, а саме, не пізніше останнього дня строку дії загального ліміту.

4.28. Водночас суди дійшли передчасного висновку в частині вирішення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитними коштами за період з квітня 2008 по березень 2011 року.

4.29. Зазначивши про правомірність нарахування Банком відсотків, суди попередніх інстанцій не встановили з урахуванням умов пункту 6 додаткової угоди, яким передбачено щомісячне нарахуванням відсотків, чи не позбавлений кредитор права із застосуванням строків позовної давності вимагати сплати відсотків за користування кредитними коштами. При цьому судами не обґрунтовано задоволення вимог в частині нарахування відсотків в сумі 321 216,00 грн, так як із розрахунку вимог Банку вбачається нарахування відсотків в сумі 133 378,19 грн за період з квітня 2008 по березень 2011 року.

4.30. При виборі і застосуванні норм права до спірних відносин, колегія суддів, відповідно до ч. 4. ст. 236 Господарського процесуального кодексу України враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13, постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 03.04.2018 № 924/18/17, від 11.07.2018 № 911/2728/17, від 12.09.2018 № 910/16481/16.

4.31. Доводи підприємця про подання позову Банком до неналежного відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5, так як відповідачем у даній справі має бути фізична особа ОСОБА_5 відхиляються, оскільки судами встановлено, що ОСОБА_5 23.05.2013 знову зареєстрований як фізична особа-підприємець, що суб'єктивно пов'язано із фізичною особою ОСОБА_5, яка реалізує свою здатність до праці шляхом самостійної, на власний ризик діяльності з метою отримання прибутку.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити частково.

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.07.2018 та рішення Господарського суду Запорізької області від 29.03.2018 у справі № 908/2527/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.