925/960/16 Про відмову поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду - 17.10.2018 Прийняття

1. Ухвалою господарського суду Київської області від 12.10.2016 порушено провадження у справі № 925/960/16 за спільною заявою ПП "Сіам-М" (правонаступником якого є ТОВ "Прайм Фінексперт") та ТОВ "Черкаси-Егс-Трейд" про банкрутство ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат" за загальною процедурою банкрутства, передбаченою статтею 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16 заяву Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково. Визнано грошові вимоги Головного управління ДФС у Київській області до ПАТ "Ватутінський хлібокомбінат" у сумах: 101 466,22 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 88 175,95 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів (в ліквідаційній процедурі). В іншій частині заяву відхилено.

3. Головне управління ДФС у Київській області неодноразово зверталося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017.

4. 01.06.2018 Головне управління ДФС у Київській області втретє звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017. Одночасно скаржник подав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.

5. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16 - залишено без руху. Запропоновано Головному управлінню ДФС у Київській області усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки.

6. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 925/960/16 відмовлено Головному управлінню ДФС у Київській області у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

7. 16.07.2018 Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 925/960/16, підтвердженням чого є штамп відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 925/960/16 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2018 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 925/960/16 залишено без руху на підставі частин 2 та 3 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, оскільки скаржником не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, та не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання касаційної скарги. Надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги до 14.08.2018 шляхом надання суду оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 925/960/16 та, шляхом звернення до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку навівши інші підстави для поновлення строку.

10. 14.08.2018 Головне управління ДФС у Київській області направило до Верховного Суду клопотання про усунення недоліків касаційної скарги, яке містить клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та оригінал документу (платіжного доручення № 1507 від 06.08.2018) про сплату судового збору у розмірі 1 762,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 у справі № 925/960/16.

11. Ухвалою Верховного Суду від 20.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 925/960/16 за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018; розгляд касаційної скарги призначено на 17.10.2018 об 11 год. 15 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

12. Не погодившись з прийнятою ухвалою Головним управлінням ДФС у Київській області подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження та направити справу для розгляду до Київського апеляційного господарського суду.

13. Обґрунтовуючи заявлені вимоги скаржник зазначає наступне.

13.1 З 07.09.2017 було заблоковано рахунки скаржника для сплати судового збору.

13.2 Судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали порушено норми процесуального права.

14. Представник скаржника в судовому засіданні 11.10.2018 підтримав касаційну скаргу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

15. Представник боржника в судовому засіданні 17.10.2018 заперечив проти касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

16. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

17. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

18. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

19. Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, Головне управління ДФС у Київській області звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило апеляційну скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 в частині відхилення кредиторських вимог в розмірі 26 190,92 грн. ЄСВ та 34 562,39 грн. ПДВ, включити кредиторські вимоги в розмірі 26 190,92 грн. ЄСВ та 34 562,39 грн. ПДВ до реєстру вимог кредиторів.

20. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 (у складі: головуючий суддя Сотніков С.В., Остапенко О.М. Верховець А.А.) апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16 з доданими до неї документами повернуто скаржнику. Клопотання Головного управління ДФС у Київській області про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без розгляду.

21. 03.04.2018 (згідно вхідного штампу місцевого господарського суду) Головне управління ДФС у Київській області вдруге звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017. Одночасно скаржник порушив клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.

22. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 16.04.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області передано на розгляд колегії суддів у складі: Верховець А.А. (головуючий суддя), Іоннікова І.А., Остапенко О.М.

23. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16 залишено без руху на підставі частини 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, надано заявнику строк на усунення недоліків скарги, а також вказано спосіб усунення таких недоліків (зазначено: скаржнику необхідно вказати інші підстави для поновлення строку (за наявності) та надати докази сплати судового збору у встановленому розмірі).

24. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018, у зв'язку з не усуненням недоліків, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16 з доданими документами повернуто скаржнику без розгляду.

25. 01.06.2018 (згідно вхідного штампу місцевого господарського суду) Головне управління ДФС у Київській області втретє звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017. Одночасно скаржник заявив клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження.

26. Згідно протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 01.06.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області передано на розгляд колегії суддів у складі: Верховець А.А. (головуючий суддя), судді: Остапенко О.М., Сотніков С.В.

27. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2018 апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16 - залишено без руху. Запропоновано Головному управлінню ДФС у Київській області усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: вказати інші підстави для поновлення строку (за наявності) на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 14.11.2017 у справі № 925/960/16 протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Також судом апеляційної інстанції було зазначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, судом буде відмовлено у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 Господарського процесуального кодексу України.

28. 18.06.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від Головного управління ДФС у Київській області надійшла заява про усунення недоліків у справі № 925/960/16 в якій скаржник виклав клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження. Дане клопотання мотивовано тим, що строк на апеляційне оскарження може бути поновлено в разі пропуску з інших поважних причин, а тому, враховуючи, що Головне управління ДФС у Київській області звертається в інтересах держави, скаржник просив суд визнати причини пропущеного строку на апеляційне оскарження поважними та поновити його. Крім того, в обґрунтування своїх доводів скаржник посилався на постанову Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 911/506/17.

29. Частиною 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо:

1) апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню;

2) є ухвала про закриття провадження у зв'язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення;

3) є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення;

4) скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

30. Пропуск процесуального строку в процесуальному праві це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

31. Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

32. Судом апеляційної інстанцій вірно встановлено, що можливість подання апеляційної скарги на оскаржувану ухвалу в найкоротші строки з моменту усунення перешкод для звернення з відповідною апеляційною скаргою (відсутність асигнувань, тощо), залежала виключно від волевиявлення скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, оскільки поштові квитанції датовані 27.02.2018, платіжні доручення про сплату судового збору датовані 22.12.2017, 23.01.2018 та 08.05.2018.

33. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що скаржник мав можливість звернутись до суду апеляційної інстанції негайно після усунення недоліків, проте двічі звертаючись до Київського апеляційного господарського суду апеляційна скарга скаржника не відповідала вимогам Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (вперше: апеляційна скарга подана без підпису; вдруге: не містила доказів сплати судового збору у встановленому розмірі).

34. У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

35. У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані."

36. За таких обставин, суд апеляційної інстанції правомірно визнав неповажними наведені Головним управлінням ДФС у Київській області підстави для поновлення строків на апеляційне оскарження.

37. Окрім того, судом апеляційної інстанції правомірно відхилено посилання скаржника на постанову Верховного суду від 03.04.2018 у справі № 911/506/17, так як у вказаній справі оскаржувалась ухвала Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018 якою було відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області. При цьому, суд касаційної інстанції зауважив, що "якщо підстави, зазначені скаржником у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, були визнані судом неповажними, суду слід було залишити апеляційну скаргу без руху відповідно до частини 3 статті 260 ГПК України в редакції з 15.12.2017, надавши йому строк для зазначення інших підстав для поновлення строку. Однак, апеляційний суд ухвалою 17.01.2018 одразу відмовив йому у відновленні строку та повернув апеляційну скаргу". Тому обставини касаційного оскарження ухвал апеляційних господарських судів у справі № 911/506/17 та у справі № 925/960/16 не є подібними.

38. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

39. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

40. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

41. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

42. Оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

43. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.