905/147/18 Про стягнення збитків, завданих неналежним виконанням умов договору зберігання вугілля - 17.10.2018 Прийняття

У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (далі - ТОВ "Шахтарськтранс") звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика № 105" (далі - ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105") про стягнення 13 442 851,54 грн, у тому числі: 3 327 339,54 грн - завдані збитки, 6 553 712,00 грн - пеня, 3 561 800,00 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору зберігання від 27.03.2017 № 25/111, укладеного між сторонами, позивачем як поклажодавцем передано ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" (зберігачу) вугільну продукцію (вугільний концентрат) у кількості, асортименті, з якісними характеристиками та в порядку і на умовах, визначених цим договором.

У порушення умов договору відповідач не виконав вимогу позивача щодо відвантаження у квітні 2017 року вугільного концентрату у кількості 16 190 т, оскільки повернув товар не в повному обсязі та гіршої якості, ніж було прийнято на зберігання, чим заподіяно позивачу збитків у розмірі 3 327 339,54 грн, а також стало підставою для нарахування передбачених умовами договору пені у розмірі 0,1 % від вартості всього майна за кожен день прострочення виконання обов'язку щодо відвантаження майна та штрафу у розмірі 10 % від вартості майна, що підлягало відвантаженню, за недотримання вказівок поклажодавця.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 20.03.2018, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.07.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанції, у серпні 2018 року ТОВ "Шахтарськтранс" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційну скаргу ТОВ "Шахтарськтранс" обґрунтовує неповним з'ясуванням судами обставин справи, що призвело до неправильного вирішення спору та безпідставної відмови у задоволенні позову, зокрема скаржник посилається на те, що:

- судами не застосовано положення статей 550, 551, 624 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК), якими передбачено право позивача на отримання неустойки у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору зберігання;

- суди не дали оцінки акту приймання-передачі товару від 30.06.2017 і додатку до нього, у яких зафіксовано кількісні та якісні характеристики вугільного концентрату, переданого зі зберігання, показники якого є відмінними (гіршими) від характеристик продукції, переданої позивачем на зберігання за договором, а також безпідставно зазначили про обов'язок позивача відображати відповідні зауваження щодо якості продукції у цьому акті;

- суди належним чином не визначили характер спірних правовідносин та не врахували, що предметом позову є стягнення неустойки за неналежне виконання відповідачем умов договору та стягнення фактично завданих збитків.

ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" свого представника в судове засідання не направило, хоча було повідомлено про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи наведене, те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ "Шахтарськтранс", дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 27.03.2017 між ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" (зберігач) і ТОВ "Шахтарськтранс" (поклажодавець) укладено договір зберігання № 25/111, за умовами якого поклажодавець передає, а зберігач приймає на зберігання вугільну продукцію в кількості, асортименті, з якісними характеристиками та в порядку і на умовах, визначених цим договором (пункти 1.1, 1.2).

Відповідно до пункту 2.3 договору приймання-передача вугілля на/зі зберігання відбувається шляхом його передачі однієї стороною іншій та складанням відповідного акта приймання-передачі. В акті приймання-передачі зазначається кількість, якісні показники майна, що передається, місце, де відбудеться зберігання майна.

Акт приймання-передачі вугілля, що складається сторонами при передачі поклажодавцем вугілля на зберігання зберігачу, містить дані щодо кількісних та якісних характеристик вугілля та при поверненні вугілля поклажодавцю зі зберігання зберігач зобов'язаний повернути вугілля за якісними та кількісними характеристиками, що вказані в акті приймання-передачі вугілля (пункт 2.4 договору).

Згідно з пунктом 2.7 договору партія вугілля відвантажується після відбору об'єднаної проби (згідно з пунктом 6.4 ДСТУ 4083-2012). За результатами лабораторних випробувань об'єднаної проби оформлюється посвідчення про якість/сертифікат якості вугілля в партії.

У пункті 3.1.3 договору сторони визначили, що зберігач, після отримання листа від поклажодавця, зобов'язаний протягом 2 робочих днів здійснити відвантаження частини або усього майна, що знаходиться на зберіганні, в залізничні вагони та забезпечити відправлення вагонів залізницею на адресу вантажоотримувача, що вказаний у письмовій заявці поклажодавця. Інші дані необхідні для забезпечення відправлення майна залізницею надаються поклажодавцем в письмових заявках.

За умовами пунктів 5.4, 5.5 договору, приймання вугілля за кількістю та якістю здійснюється відповідно до умов Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по количеству", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСРвід 15.06.1965 № П-6 зі змінами та доповненнями та Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями. Кількість та якість вугілля, яке надійшло від поклажодавця та прийняте зберігачем на умовах цього договору, відображається в актах приймання-передачі вугілля.

Відповідно до пункту 3.1.4 договору зберігач зобов'язався відшкодувати усі витрати, збитки поклажодавця, що понесені внаслідок відвантаження зберігачем неякісного майна, що підтверджене згідно з умовами Інструкції "О порядке приемки продукции производственно-технического назначения и товаров народного потребления по качеству", затвердженої Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7 зі змінами та доповненнями.

Також умовами договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (пункт 7.1); порушення договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору (пункт 7.2); за кожен день прострочення виконання зберігачем обов'язку щодо відвантаження майна (всього або частини) залізницею за письмовою заявкою поклажодавця, зберігач сплачує на користь поклажодавця неустойку у вигляді пені в розмірі 0,1 % від вартості майна, що встановлюється на рівні ціни, що міститься в договорі на поставку вугілля та/або специфікації до такого договору, що укладені між поклажодавцем та третьою особою (пункт 7.5); зберігач відшкодовує поклажодавцю усі збитки, що понесені останнім внаслідок невиконання або неналежного виконання зберігачем свого обов'язку, що міститься в пункті 3.1.3 цього договору, щодо строків відвантаження майна (всього чи його частини), якісних характеристик та кількості майна (пункт 7.6); у разі недотримання зберігачем вказівок поклажодавця, що містяться в письмових заявках на відвантаження майна, зберігач сплачує на користь поклажодавця штраф у розмірі 10 % від вартості майна, що підлягало відвантаженню за ціною встановленою в порядку, визначеному для визначення розміру пені в пункті 7.5 цього договору (пункт 7.7).

За змістом пункту 9.2 договору він набирає чинності з дати його підписання та закінчується 31.12.2017. Через 31 календарний день поклажодавець має право передати у власність зберігача майно згідно з актом приймання-передачі. У разі відмови поклажодавця протягом 3-х календарних днів після закінчення договору забрати майно, зберігач не має права на свій розсуд розпорядитися збереженим майном і договір вважається продовженим на один рік.

Відповідно до акта приймання-передачі концентрату (продуктів збагачення) від 31.03.2017 ТОВ "Шахтарськтранс" передало, а ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" прийняло на зберігання концентрат марки ДГ 0-100 у кількості 5 536 т (зола 22,1 %, волога 11,5 %); концентрат марки Г (Г2) 0-100 у кількості 10 654 т (зола 22,4 %, волога 11,2 %).

Згідно з актом приймання-передачі концентрату (продуктів збагачення) від 30.06.2017 на підставі договору зберігання від 27.03.2017 № 25/111 зберігач (ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105") передав, а поклажодавець (ТОВ "Шахтарськтранс") прийняв концентрат марки ДГ 0-100 у кількості 475,316 т; концентрат марки Г (Г2) 0-100 у кількості 6 883,744 т. Додатком до цього акта є реєстр вагонів відвантажених на адресу ТОВ "Шахтарськтранс" згідно з договором зберігання від 27.03.2017 № 25/111.

У претензії від 28.07.2017 № 1 ТОВ "Шахтарськтранс" заявило до ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" вимогу про виплату збитків у розмірі 1 877 115,25 грн, завданих позивачу внаслідок повернення зі зберігання вугільного концентрату гіршого за якісними показниками ніж той, що приймався на зберігання.

Звертаючись до суду з позовом у справі, яка розглядається, ТОВ "Шахтарськтранс" послалося на те, що відповідач у порушення умов договору зберігання від 27.03.2017 № 25/111 не виконав вимогу, що містилася у листі-заявці позивача від 07.04.2017 № 235/04-09 щодо відвантаження вугільного концентрату у квітні 2017 року у повному обсязі - у кількості 16 190 т, у зв'язку із чим допустив прострочення виконання зобов'язання, за яке у пункті 7.5 договору передбачено відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,1 % від вартості майна за кожен день прострочення виконання зберігачем обов'язку щодо відвантаження майна, а також штраф за недотримання вказівок поклажодавця у розмірі 10 % від вартості майна, що підлягало відвантаженню (пункт 7.7 договору). За розрахунками позивача, наведеними у позовній заяві, розмір пені відповідно до пункту 7.5 договору за період з 01.05.2017 до 31.10.2017 становить 6 553 712,00 грн, а розмір штрафу відповідно до пункту 7.7 договору - 3 561 800,00 грн. Водночас позивачем було заявлено вимогу про стягнення збитків у розмірі 3 327 339,54 грн, заподіяних внаслідок відвантаження відповідачем вугільного концентрату гіршої якості ніж було прийнято на зберігання.

ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" у відзиві на позовну заяву заперечило проти наведеного позивачем розрахунку пені та штрафу, пославшись, зокрема на те, що на виконання умов договору відповідачем станом на 01.05.2017 було відвантажено вугільного концентрату у кількості 7 359,06 т, тому розрахунок штрафних санкцій, виходячи із загальної кількості переданого на зберігання майна (16 190 т), є неправомірним.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачем не доведено обставин, які б були підставою для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування збитків у зв'язку із поверненням зі зберігання майна неналежної якості, а оскільки вимоги про стягнення пені та штрафу є похідними від вимог про стягнення збитків, то відмова у задоволенні останніх є наслідком і відмови у задоволенні похідних вимог.

Проте, Касаційний господарський суд не погоджується із вказаними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони є передчасними, зробленими без належного з'ясування і оцінки обставин справи та з порушенням вимог чинного законодавства.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень статей 626, 627, 628, 629 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 ГК суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 525, 526 ЦК передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відносини сторін у справі, яка розглядається, урегульовано договором зберігання від 27.03.2017 № 25/111, який є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до положень статей 173, 174 ГК та статей 11, 202, 509 ЦК.

Відповідно до статті 936 ЦК за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

За змістом статей 949, 953 ЦК зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до зазначених норм чинного законодавства та укладеного між сторонами договору від 27.03.2017 № 25/111 у відповідача виник обов'язок із повернення об'єкта зберігання у відповідній кількості та якості, як було передано на зберігання за актом приймання-передачі концентрату (продуктів збагачення) від 31.03.2017.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" пені та штрафу у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за цим договором щодо відвантаження майна у кількості та строки, визначені позивачем відповідно до умов договору, а також стягнення збитків, заподіяних внаслідок відвантаження відповідачем вугільного концентрату гіршої якості ніж було прийнято на зберігання.

Відповідно до статті 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення зобов'язання наведено у статті 611 ЦК, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною 1 статті 624 ЦК, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За договором зберігання від 27.03.2017 № 25/111 сторонами за невиконання або неналежне виконання його умов було передбачено як стягнення неустойки (пені, штрафу), так і стягнення збитків (пункти 7.1, 7.2, 7.5, 7.6, 7.7 договору).

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій, зосередившись на питанні наявності/відсутності підстав для покладення на відповідача обов'язку з відшкодування позивачу збитків у зв'язку з поверненням зі зберігання майна неналежної якості, залишили поза увагою, не дослідили та фактично взагалі не вирішили позовні вимоги ТОВ "Шахтарськтранс" про стягнення з ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" неустойки (пені, штрафу) у зв'язку з простроченням відповідачем повернення майна зі зберігання у запитуваному позивачем обсязі; при цьому, визначивши ці вимоги похідними від вимог про стягнення збитків, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували зазначені положення чинного законодавства та умови договору зберігання від 27.03.2017 № 25/111 щодо правових наслідків порушення зобов'язання, належним чином не встановили характер спірних правовідносин сторін, не дали належної оцінки як доводам і доказам позивача з цього питання, так і запереченням відповідача, наведеним у відзиві на позов, який, зокрема, не спростовував обставини прострочення виконання зобов'язання щодо повернення майна у відповідному обсязі протягом квітня 2017 року.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) ) визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій не дотрималися вимог процесуального закону щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов'язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, тому висновки цих судів щодо відсутності підстав для задоволення позову є передчасними.

Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цієї справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Зважаючи на викладене, а також відповідно до положень статті 310 ГПК постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи сторін та подані ними докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.