ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/12449/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М. (головуючий), Банаська О.О., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Ксензової Г.Є.,

за участю представників:

позивача Райффайзен Банк Інтернаціональ (Raiffeisen bank international AG) - адвоката Гришка С.Ю. (дов. від 03.07.2018), адвоката Івасечка В.І. (дов. від 93.07.2018),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанія Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019

у справі № 910/12449/18

за позовом Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ (Raiffeisen bank international AG)

до Дочірнього підприємства "Аромат",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Компанія Мілкіленд Н.В. (Milkiland N.V.),

про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ (Raiffeisen bank international AG) (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Аромат" (далі - ДП "Аромат", відповідач) про звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 07.08.2012 та на предмет застави за договором застави рухомого майна від 31.10.2012, рухоме майно, придбане відповідачем в будь-який час протягом терміну дії названих договорів та встановлення способу реалізації предметів застави за договорами застави рухомого майна шляхом проведення публічних торгів.

1.2. В обґрунтування посилається на неналежне виконання позичальником за кредитним договором від 16.12.2011 взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим вказує на існування підстав для звернення стягнення на предмети застави за вказаними договорами.

1.3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2019 задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Компанію Мілкіленд Н.В. (Milkiland N.V.).

1.4. Від Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) надійшла позовна заява про залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у цій справі та звернення стягнення на майно відповідача на суму коштів в розмірі 100 євро, що еквівалентно 3052,07 грн по курсу НБУ, станом на 11.02.2019.

1.5. Позов мотивовано тим, що 07.02.2019 Компанією було отримано листа ДП "Аромат" №01/02/19 від 01.02.2019, в якому останній просив оплатити наявну заборгованість за кредитним договором від 16.12.2011. Компанією Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) 11.02.2019 було здійснено платіж в розмірі 100 євро.

1.6. Здійснивши вказаний платіж в розмірі 100 євро на користь позивача у рахунок погашення наявної у Компанії Мілкіленд Н.В. заборгованості за кредитним договором від 16.12.2011, в забезпечення виконання якого укладено договори застави рухомого майна від 07.08.2012 та від 31.10.2012, Компанія Мілкіленд Корпорейшн вважає, що здійснила на користь кредитора часткове погашення спірної заборгованості, а тому в порядку регресу набула права вимоги до боржника.

2. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 позовну заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) і додані до неї документи повернуто заявнику.

2.2. Ухвалу суду мотивовано тим, що вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, а тому не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

2.3. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що спільний розгляд позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) з первісним позовом Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ (Raiffeisen bank Іnternational AG) є недоцільним, що виключає можливість їх об`єднання в одне провадження.

2.4. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що у зв`язку з неможливістю встановити призначення платежу, відповідно до якого заявником було сплачено 100 євро, позовна вимога Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) не спростовує матеріально-правових вимог позивача до відповідача в межах спору у цій справі.

2.5. Не погодившись з прийнятою ухвалою, Компанія Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі №910/12449/18; матеріали справи передати до Господарського суду міста Києва для вирішення питання про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу.

2.6. Підставою для скасування скаржник зазначив порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, статей 49, 180 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ). Також скаржник вказує на те, що надаючи оцінку доданим до позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору доказам, а саме: платіжному дорученню, суд першої інстанції фактично розглянув позовну заяву по суті, що є неприпустимим на стадії вирішення питання про прийняття чи повернення даної заяви.

2.7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі №910/12449/18 залишено без змін.

2.8. Постанова з посиланням на положення частини 1 статті 49, частини 2 статті 180 ГПК України мотивована недоцільністю спільного розгляду позовної заяви Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) з первісним позовом Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ (Raiffeisen bank Іnternational AG), оскільки не містить вимог саме щодо предмету спору за основним позовом Райффайзен Банк Інтернаціональ (Raiffeisen bank international AG) у даній справі, яким є звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 07.08.2012 та на предмет застави за договором застави рухомого майна від 31.10.2012, що вказує на порушенням вимог частини другої статті 180 ГПК України.

2.9. Зазначене виключає можливість їх об`єднання в одне провадження та є підставою для повернення позовної заяви Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) і доданих до неї документів заявнику у відповідності до частини 6 статті 180 ГПК України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

3.1 Компанія Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) звернулась з касаційною скаргою, у якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 скасувати; передати справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду з вирішення питання про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу.

3.2. В обґрунтування підстав для скасування посилається на порушення норм процесуального права, а саме статей 49 та 180 ГПК України, оскільки суди не взяли до уваги, що Компанія Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) здійснила на користь кредитора часткове погашення спільної заборгованості, а тому в порядку регресу набула право вимоги до боржника.

4. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

4.1. Райффайзен Банк Інтернаціональ АГ (Raiffeisen bank international AG) у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити касаційну скаргу Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) без задоволення. Вважає, що оскаржувані ухвала та постанова прийняті із додержанням вимог процесуального права та повним з`ясуванням всіх обставин справи.

4.2. Подання явно штучної позовної заяви третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору та надуманих апеляційної та касаційної скарг становлять зловживання процесуальними правами в розумінні ГПК (1798-12) України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

5.1. У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

5.2. В частині 1 статті 49 ГПК України визначено, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

5.3. Таким чином, у процесі розгляду господарським судом спору між позивачем і відповідачем третя особа з метою захисту свого права може заявити самостійні вимоги щодо предмета спору.

5.4. Згідно з частиною 3 статті 49 ГПК України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, користуються усіма правами і несуть усі обов`язки позивача.

5.5. За приписами частини 5 статті 49 ГПК України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій вже відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

5.6. За приписами статті 180 ГПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом. Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною четвертою цієї статті, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу. Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику.

5.7. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17, передбачене статтею 49 ГПК України право особи вступити у справу шляхом подання позову до однієї або декількох сторін не є абсолютним. Таке право можна реалізувати лише за умови дотримання вимог процесуального законодавства.

5.8. На відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов`язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 ГПК України має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об`єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Відтак, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору. Водночас така вимога може бути заявлена у самостійному позову.

5.9. Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, предметом первісного позову є звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 07.08.2012 та на предмет застави за договором застави рухомого майна від 31.10.2012, рухоме майно, придбане відповідачем в будь-який час протягом терміну дії названих договорів та встановлення способу реалізації предметів застави за договорами застави рухомого майна шляхом проведення публічних торгів.

5.10. Натомість предметом позову Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) є звернення стягнення на майно відповідача на суму коштів в розмірі 100 євро, що еквівалентно 3052,07 грн по курсу НБУ, станом на 11.02.2019. При цьому Компанією Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) не зазначено на яке саме майно направлена його вимога.

5.11. З огляду на встановлені обставини, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовна заява Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) не містить вимог саме щодо предмету спору за позовом Райффайзен Банк Інтернаціональ (Raiffeisen bank international AG) у даній справі, яким є звернення стягнення на предмет застави за договором застави рухомого майна від 07.08.2012 та на предмет застави за договором застави рухомого майна від 31.10.2012, що виключає можливість їх об`єднання в одне провадження та є підставою для повернення позовної заяви Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) і доданих до неї документів заявнику згідно частини 6 статті 180 ГПК України.

5.12. Враховуючи, що стаття 49 ГПК України яка передбачає право третьої особи звернутися із самостійними вимогами щодо предмета спору у справі, містить положення про те, що до такої позовної заяви застосовуються положення статті 180 ГПК України, колегія суддів зазначає про безпідставність доводів касаційної скарги про помилковість повернення заяви з посиланням на частину 6 статті 180 ГПК України.

5.13. Доводи скаржника про те, що надаючи оцінку доданим до позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору доказам, а саме: платіжному дорученню, що, на його думку свідчить про розгляд позовної заяви по суті, є безпідставними, оскільки судом першої інстанції здійснено системний аналіз правових норм та вимог третьої особи та встановлено, що позовна вимога Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) не містить самостійних вимог саме щодо предмету спору у справі і не спростовує матеріально-правових вимог позивача до відповідача в межах спору у цій справі.

5.14. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої та апеляційної інстанції, Суд ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

5.15. Беручи до уваги конкретні обставини справи та критерії подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, тобто взаємопов`язаність з первісним позовом та самостійність вимог третьої особи саме щодо основного предмета спору, що встановлені практикою Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано повернув позовну заяву Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) у зв`язку з тим, що вона не є позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини 1 статті 49 ГПК України.

5.16. З огляду на конкретні обставини даної справи та положення частини 2 статті 43 ГПК України колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні вимог Райффайзен Банк Інтернаціональ про застосування до Компанією Мілкіленд Корпорейшн в особі її представника адвоката Мананкової І.П. заходів процесуального примусу.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, зважаючи на обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції, які не спростовані доводами касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та ухвала суду першої інстанції прийняті з додержанням норм процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

7. Судові витрати

7.1. Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись статтями 236, 238, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Компанії Мілкіленд Корпорейшн (Milkiland Corporation) залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2019 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 у справі № 910/12449/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Ткаченко Н. Г.