ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/514/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс"

представник позивача - Турченко С. П.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет"

представник відповідача - Ємельяненко С. В., Дмитренко В. В.

третя особа-1 - Приватне акціонерне товариство "Сумбуд"

представник третьої особи-1 - Ємельяненко С. В.

третя особа-2 - Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області

представник третьої особи-2 - не з'явився

третя особа-3 - Сумська міська рада

представник третьої особи-3 - не з'явився

третя особа-4 - Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради

представник третьої особи-4 - не з'явився

третя особа-5 - Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради

представник третьої особи-5 - не з'явився

третя особа-6 - Фізична особа ОСОБА_4

представник третьої особи-6 - не з'явився

третя особа-7 - Фізична особа ОСОБА_5

представник третьої особи-7 - не з'явився

третя особа-8 - Фізична особа ОСОБА_6

представник третьої особи-8 - не з'явився

третя особа-9 - Фізична особа ОСОБА_7

представник третьої особи-9 - не з'явився

третя особа-10 - Фізична особа ОСОБА_8

представник третьої особи-10 - не з'явився

третя особа-11 - Фізична особа ОСОБА_9

представник третьої особи-11 - не з'явився

третя особа-12 - Фізична особа ОСОБА_10

представник третьої особи-12 - не з'явився

третя особа-13 - Фізична особа ОСОБА_11

представник третьої особи-13 - не з'явився

третя особа-14 - Фізична особа ОСОБА_12

представник третьої особи-14 - не з'явився

третя особа-15 - Фізична особа ОСОБА_13

представник третьої особи-15 - не з'явився

третя особа-16 - Фізична особа ОСОБА_14

представник третьої особи-16 - не з'явився

третя особа-17 - Фізична особа ОСОБА_15

представник третьої особи-17 - не з'явився

третя особа-18 - Фізична особа ОСОБА_16

представник третьої особи-18 - не з'явився

третя особа-19 - Фізична особа ОСОБА_17

представник третьої особи-19 - не з'явився

третя особа-20 - Фізична особа ОСОБА_18

представник третьої особи-20 - не з'явився

третя особа-21 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сумбуд Інвест"

представник третьої особи-21 - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" на рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2018 (головуючий суддя Спиридонова Н. О., судді Котельницька В. Л., Соп'яненко О. Ю.) та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 (головуючий суддя Слободін М. М., судді Сіверін В. І., Терещенко О. І.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Сумбуд", Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області, Сумської міської ради, Управління архітектури та містобудування Сумської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, Фізичної особи ОСОБА_4, Фізичної особи ОСОБА_5, Фізичної особи ОСОБА_6, Фізичної особи ОСОБА_7, Фізичної особи ОСОБА_8, Фізичної особи ОСОБА_9, Фізичної особи ОСОБА_10, Фізичної особи ОСОБА_11, Фізичної особи ОСОБА_12, Фізичної особи ОСОБА_13, Фізичної особи ОСОБА_14, Фізичної особи ОСОБА_15, Фізичної особи ОСОБА_16, Фізичної особи ОСОБА_17, Фізичної особи ОСОБА_18, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сумбуд Інвест" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

Короткий зміст позовних вимог

1. 16.05.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сенс" (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-Маркет" (далі - Відповідач) треті особи - Публічне акціонерне товариство "Сумбуд" (далі - Третя особа-1) та Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Сумській області (далі - Третя особа-2) з позовом про зобов'язання Відповідача знести об'єкт незавершеного будівництва, який розташований між АДРЕСА_1, що будується на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 загальною площею 15,5960 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач користується на праві постійного користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 1,48 га, кадастровий номер НОМЕР_2. Користувачем суміжної земельною ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 є Відповідач, який здійснює на цій земельній ділянці будівництво багатоквартирного будинку, що було розпочато у 2015 році. Зазначене будівництво здійснюється впритул до огороді діючої автомобільної стоянки Позивача, що є порушенням пункту 3.16 таблиці 3.2, пункту 7.50 таблиці 7.5 Наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92". Отже забудова суміжної земельної ділянки здійснюється Відповідачем у такий спосіб, що фактично унеможливлює використання Позивачем земельної ділянки за призначенням, оскільки такі будівельні роботи порушують встановлені гранично допустимі мінімальні відстані від діючих автостоянок до житлових будинків, загрожують життю та здоров'ю людей, а також майну, що передається на зберігання автостоянці. З огляду на зазначені обставини Позивач двічі звертався до Третьої особи-2 з заявами про проведення перевірки та зупинення будівельних робіт, проте жодних заходів за цими заявам вжито не було.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. 23.04.2018 Господарський суд Сумської області вирішив в задоволенні позовних вимог відмовити. Вказане рішення залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018.

4. Судами встановлено, що Позивач користується на праві постійного користування земельною ділянкою, загальною площею 1,48 га, за адресою: АДРЕСА_2, право на яку посвідчено державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_3 від 12.03.1997, зареєстрованим в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 151. Відповідно до рішення Сумської міської ради народних депутатів від 18.02.1993 за № 90 призначення земельної ділянки - для розміщення платної критої автомобільної стоянки.

5. 27.07.2005 між Сумською міською радою (далі також - Третя особа-3) та Відповідачем укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Третя особа-3 на підставі рішення Сумської міської ради від 20 липня 2005 року № 1329-МР "Про надання в оренду, вилучення, продовження терміну оренди земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради" надала, а Відповідач прийняв в оренду земельну ділянку, що знаходиться в АДРЕСА_1, під будівництво житлової соціальної інфраструктури, категорії землі житлової та громадської забудови, загальною площею 15,5960 га. Згідно з пунктом 1.1 цього договору Третя особа-3 гарантує, що зазначена земельна ділянка на момент укладення договору іншій особі не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, не знаходиться в іпотеці, в спорі та під забороною (арештом) не перебуває, не обмежена правами третіх осіб та не обтяжена недоліками щодо її використання. За пунктом 2.2 договір укладається терміном до 20.07.2015. 05.08.2005 договір зареєстровано в Сумському міському відділі Сумської регіональної філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 040561200093.

27.07.2005 земельна ділянка загальною площею 15,5960 га, що знаходиться в АДРЕСА_1, була передана Відповідачу на підставі акта прийому-передачі об'єкта оренди, підписаному належним чином та скріпленим печатками представників сторін.

6. 08.07.2015 Сумська міська рада VI скликання VII сесії прийняла рішення № 4579-МР "Про поновлення договорів оренди земельних ділянок підприємствам, установам, організаціям, підприємцям і громадянам", яким вирішила поновити договір оренди земельної ділянки з Відповідачем, загальною площею 15,5960 га на 5 років, з 21.07.2015. На підставі цього рішення між Відповідачем та Третьою особою-3 укладений договір оренди земельної ділянки від 29.10.2015, відповідно до умов якого Сумською міської радою передано Відповідачу земельну ділянку загальною площею 15,5960 га, кадастровий номер НОМЕР_1, на якій знаходяться житлові будівлі, категорія земель - землі житлової та громадської забудови під будівництво житлової соціальної інфраструктури. Згідно з пунктом 2.2 договір укладається терміном до 21.07.2020 (строк будівництва - 2 роки).

7. З початку 2013 року на орендованій земельній ділянці Відповідачем розпочато будівництво багатоквартирних житлових будинків. Відповідно до переліку містобудівних умов та обмежень, розміщеного на офіційному веб-сайті Сумської міської ради, згідно з містобудівними умовами та обмеженнями № 283 замовником будівництва багатоквартирного десятиповерхового житлового будинку між АДРЕСА_1 є Відповідач, а згідно з зареєстрованими деклараціями про початок будівельних робіт замовниками є Відповідач та Приватне акціонерне товариство "Сумбуд" (Третя особа-1).

Оскільки факт того, що вказана земельна ділянка, розташована у АДРЕСА_1, є суміжною з земельною ділянкою Позивача, що знаходиться у АДРЕСА_2, визнаний сторонами, то не підлягає додатковому доведенню.

8. Забудова Відповідачем зазначеної земельної ділянки, на думку Позивача, здійснювалася з порушенням містобудівного законодавства, а саме будівництво багатоквартирного житлового будинку (корпус 28), що було розпочато в 2015 році, здійснюється впритул до огорожі діючої автомобільної стоянки Позивача, що є порушенням пунктів 3.16 таблиці 3.2, пунктів 7.50 таблиці 7.5 наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92", відповідно до яких відстань наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до житлових і громадських будинків слід приймати не менше 50 метрів, так як кількість паркінгомісць автомобільної стоянки становить більше 300. Крім того, переміщення вантажу здійснюється безпосередньо над автомобільною стоянкою, де постійно знаходяться автомобілі та перебувають люди, що може призвести до загибелі людей, пошкодження майна.

9. Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 581 від 27.10.2017 фактично виконані будівельні роботи із будівництва багатоквартирного житлового будинку корпус АДРЕСА_3, розташованого на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1, не відповідають вимогам нормативно-правових актів у галузі будівництва, зокрема пункту 7.50 таблиці 7.5 "ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", в частині дотримання мінімально-допустимої відстані від огорожі автомобільної стоянки, що розташована на суміжній земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_2.

10. Прийняте у справі рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що на Інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю покладено обов'язок контролю за дотриманням законодавства, стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері містобудівної діяльності, в даному випадку саме Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю повинна звертатись до суду з відповідним позовом щодо порушення суб'єктами житлово-комунального господарства стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері містобудівної діяльності. Процесуального інтересу Позивача на подання позову не вбачається, оскільки у відповідності до приписів статті 15 ЦК України Позивач звертається до суду за відновленням порушеного права або за захистом законного інтересу, однак, з огляду на встановлені обставини, задоволення позову не служитиме поновленню порушеного права та ніякого іншого інтересу, а Позивач є неналежним і в цьому позові слід відмовити.

11. Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали позовної заяви та зібрані у справі докази підтверджують той факт. що володіння Позивача земельною ділянкою (фактичне панування над річчю) не порушене Відповідачем або Третіми особами, а порушення має інший характер, що є ознакою негаторної вимоги. Захист автомобільної стоянки, право на яку відсутнє, не тотожний захисту земельної ділянки, яка знаходиться у Позивача на праві постійного користування. При цьому автомобільна стоянка не підлягає негаторному захисту, оскільки на день вирішення спору вона як об'єкт права відсутня, однак до виникнення права власності на об'єкт нерухомості об'єктом права є тільки будівельні матеріали, отже нормативні приписи пункту 3.16 таблиці 3.2, пункту 7.50 таблиці 7.5 Наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" не розповсюджується на будівельні матеріали. В той же час порушення прав Позивача на земельну ділянку відсутні, оскільки жодний суб'єкт не перешкоджає в користуванні чи розпорядженні саме земельною ділянкою Позивача і таких фактів він суду не навів, а будівництво житлового будинку поблизу межі земельної ділянки Позивача не перешкоджає користуванню та розпорядженню цією земельною ділянкою.

Враховуючи, що національне законодавство передбачає знесення лише об'єкта самочинного будівництва (а не нерухомого майна) і виключно за вимогою органу влади, втручання, якого вимагає Позивач, за жодних умов не може бути визнано таким, що відповідає статті 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) . Також на час подання позову будівництво не було закінчено, об'єкт права у вигляді нерухомого майна не існував, відповідно і були відсутні власники такого майна; на час винесення рішення у спорі будівництво було закінчено, об'єкт нерухомості введений в експлуатацію шляхом подання декларації до органів державної архітектурно-будівельної інспекції, після чого квартири у будинку передані у власність, а також зареєстровані права власників квартир у багатоквартирному житловому будинку, які є суб'єктами спільної часткової власності на даний будинок. Обставини перебігу спору, які не залежали від волі сторін та суду, потягли виникнення такого правового стану, який унеможливив участь співвласників житлового будинку в якості відповідачів у даному спорі, в силу чого позов не може бути задоволений з огляду також на заборону незаконного втручання у право мирного володіння майном, закріпленого статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12. 31.08.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018, передати справу на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

13. Відзиви на касаційну скаргу у встановлений строк від учасників справи не надійшли.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

14. Постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам пунктів 3, 4 частини 1 статті 277, пунктів а), б), в) частини 3 статті 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), оскільки, встановивши невідповідність висновків суду першої інстанції щодо деяких обставин справи, суд мав скасувати повністю або частково рішення та ухвалити нове рішення або його змінити.

15. Суд апеляційної інстанції не застосував норму таблиці 7.5 пункту 7.50 ДБН 360-92, не врахувавши, що зазначена норма (згідно з приміткою до неї) встановлює мінімально допустимі відстані не тільки від автостоянок, що є об'єктами нерухомості (гаражі), а й до меж відкритих автостоянок, якою і є автостоянка Позивача.

16. Суди не надали належної оцінки доказам, а саме: технічному паспорту на автостоянку, висновку судово-будівельної експертизи № 581 від 27.10.2017, державному акту на право постійного користування земельною ділянкою, листу Нацполіції в Сумській області МВС України від 06.03.2017 № Т-34/аз з додатками, що свідчить про порушення судами частини 3 статті 86 ГПК України в частині повноти дослідження зібраних у справі доказів, частини 1 статті 104 ГПК України в частині невмотивування в рішеннях відхилення висновку експерта.

17. Суди в рішеннях не надали жодної оцінки доводам Позивача щодо порушення спірною забудовою його прав як суб'єкта господарювання, визначених частиною 1 статті 19, частиною 1 статті 47, частиною 7 статті 66 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), а отже судові рішення не відповідають частині 5 статті 236, пунктам 1, 3 частини 1 статті 237 ГПК України в частині їх обґрунтованості.

18. Суди безпідставно не застосували норму пункту б) частини 3 статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ) в поєднанні зі статтями 103, 104 ЗК України та статтями 391, 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), оскільки не врахували правову позицію щодо застосування цих норм, викладену в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 607/15489/15-ц.

19. Судами попередніх інстанцій безпідставно не застосовано норми статті 376 ЦК України в поєднанні зі статтями 16, 386, 391 ЦК України, оскільки не враховано позицію Верховного Суду щодо застосування цих норм, викладену в постановах від 27.06.2018 у справі № 495/8227/15-ц та від 08.02.2018 у справі № 753/22176/15-ц.

20. Суди неправомірно не застосували до спірних правовідносин норми частини 2 статті 16 ЦК України, відхиливши заявлені підстави позову як неналежні, не вказали який інший спосіб захисту прав Позивача був би ефективним та належним, чим порушили принцип ефективного захисту, визначений статтею 12 ГПК України.

21. Викладені судом апеляційної інстанції обґрунтування неналежності Відповідача як підстави для відмови у позові є безпідставними та суперечать статті 52 ГПК України.

22. Висновків щодо необґрунтованості відводів суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, оскільки Позивачем були надані докази, які свідчать про тиск на суддів. Судом також безпідставно відмовлено в задоволенні клопотання Позивача про виклик свідка.

Позиція Верховного Суду

23. Відповідно до частини 2 статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

24. Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів реєстрації права власності Позивача на автомобільну стоянку, отже станом на час вирішення спору судами вона не сформована як об'єкт права, у той час як до виникнення права власності на об'єкт нерухомості об'єктом права є будівельні матеріали, у зв'язку з чим нормативні приписи пункту 3.16 таблиці 3.2, пункту 7.50 таблиці 7.5 наказу Держкоммістобудування від 17.04.1992 № 44 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92" не можуть бути застосовані у цьому спорі.

Поряд з цим відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Тобто за відсутності сформованого об'єкта права - автостоянки, відсутні підстави для висновку про наявність порушеного права Позивача на цю автостоянку.

25. Крім того суд апеляційної інстанції підставно зауважив, що в аспекті захисту права власності на підставі заяви про недодержання нормативної відстані нормативи ДБН захищають не речове право власників будівель/споруд, а захищають публічний інтерес, метою якого є суспільна безпека і належний стан планування територій населених пунктів. Разом з цим, враховуючи, що автостоянка, розміщена на земельній ділянці, не є об'єктом права на час розгляду цієї справи, порушення чи перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою Позивачем відсутні, і таких фактів він судам не навів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав стверджувати щодо порушення прав Позивача на земельну ділянку. З огляду на наведене Суд відхиляє доводи Скаржника (пункти 15, 17) про незастосування до спірних правовідносин норм таблиці 7.5 пункту 7.50 ДБН 360-92 та про ненадання судами попередніх інстанцій жодної оцінки посиланням на порушення прав Позивача як суб'єкта господарювання, визначених частиною 1 статті 19, частиною 1 статті 47, частиною 7 статті 66 ГК України, у зв'язку з чим спростовуються доводи Скаржника про невідповідність судового рішення частині 5 статті 236, пунктам 1, 3 частини 1 статті 237 ГПК України.

26. Суд вважає необґрунтованими доводи Скаржника (пункт 19) про безпідставність незастосування судами до спірних правовідносин у поєднанні з статтями 16, 386, 391 ЦК України положень статті 376 ЦК України з огляду на те, що зазначена норма визначає поняття "самочинне будівництво", а також набуття права власності на об'єкт самочинного будівництва, однак встановлені у цій справі обставини не свідчать про те, що будівництво є самочинним, тобто не обумовлюють застосування зазначеної норми.

27. Відповідно до пункту б) частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Разом з тим відповідно до частини 2 цієї статті власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодуванням завданих збитків. Таким чином положення статті 152 ЗК України гарантують право власника земельної ділянки вимагати усунення порушень його права на землю, у тому числі шляхом відновлення стану земельної ділянки, що існував до порушення. Однак судами не встановлено, а учасниками справи судам не надані докази на підтвердження порушення прав Позивача саме як користувача земельної ділянки, у зв'язку з чим аргументи Скаржника (пункт 18) про безпідставність незастосування судами до спірних правовідносин статті 152 ЗК України недоречні.

28. Посилання Скаржника (пункт 16) на те, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доказам, спростовується змістом прийнятих у справі судових рішень, у зв'язку з чим Суд відхиляє доводи про порушення судами норм частини 3 статті 86, частини 1 статті 104 ГПК України.

29. Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права з огляду на висновки про відсутність підстав вважати, що заяви про відвід були відхилені безпідставно, оскільки проведення досудового слідства за відсутності встановлення відповідних фактів не може бути розцінене як тиск на суд, отже доводи Скаржника (пункт 22) в цій частині безпідставні.

30. Доводи Скаржника про те, що суди неправомірно незастосували до спірних правовідносин частину 2 статті 16 ЦК України, відхиливши заявлені підстави позову як неналежні та не вказавши інший спосіб захисту прав Позивача, а також безпідставно пославшись на те, що Відповідач є неналежним (пункти 20, 21) Суд відхиляє, враховуючи, що підставою відмови у задоволенні позову є відсутність підстав стверджувати про порушення прав Позивача щодо належної йому на праві користування земельною ділянкою.

31. Доводи Скаржника (пункт 14) про порушення судом апеляційної інстанції пунктів а), б), в) частини 3 статті 282 ГПК України безпідставні, тому не приймаються до уваги Судом. Посилання на встановлення судом апеляційної інстанції невідповідності висновків суду щодо деяких обставин справи, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягало скасуванню відповідно до пунктів 3, 4 частини 1 статті 277 ГПК України, необґрунтовані, враховуючи, що наведене не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору, а суд апеляційної інстанції навів свої висновки щодо оцінки обставин справи.

32. З огляду на викладене прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій законні та обґрунтовані, а тому зміні чи скасуванню не підлягають, з огляду на що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати

33. З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, судові витрати покладаються на Скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сенс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 23.04.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.08.2018 у справі № 920/514/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак