911/90/18 Про визнання недійсним договору застави рухомого майна - 16.07.2019 Прийняття

1.1 11.01.2018 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Валок" (далі - відповідач-1, ТОВ "Валок") та ОСОБА_2 (далі - відповідач-2, ОСОБА_2 ), в якому просив визнати недійсним договір застави рухомого майна від 11.04.2011 з додатком № 1 до нього, укладений між відповідачами.

1.2. Позовна заява мотивована порушенням відповідачами при укладенні оспорюваного правочину ч.1 ст. 5 Закону України "Про заставу", ч.ч.1, 6 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та ч.1 ст. 576 Цивільного кодексу України, які передбачають, що не може бути предметом застави майно, яке знаходиться під арештом і забороною його відчуження.

2. Короткий зміст рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2.1 31.05.2018 Господарський суд Київської області ухвалив рішення про відмову у позові, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019.

2.2 Відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили з того, що позивачем не доведено правових підстав для визнання недійсним спірного правочину, оскільки основні засоби, наведені у додатку №1 до оспорюваного договору застави від 11.04.2011 не відносяться до предметів, застава яких заборонена законом, будь-яких заборон відчуження та арешту рухомого майна на момент укладення відповідачами договору не існувало.

3. Встановлені судами обставини

3.1 Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 10.11.2009 (№ 2з-195/2009) за заявою ОСОБА_1 вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Валок", а саме: нежитлові будівлі, комплекс будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", розташовані за адресою: АДРЕСА_1, а також заборони Комунальному підприємству "Ленінське бюро технічної інвентаризації" Ленінської районної ради АР Крим вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження нежитлових будівель, комплексу будівель та споруд бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ". Окрім того, зобов`язано Ленінську Державну нотаріальну контору внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна заборону на відчуження нежитлових будівель, комплексу будівель та споруд бази відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1", а відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим - провести огляд, стан та оцінку вказаного майна та направити відповідний акт до Кіровського районного суду міста Дніпропетровська.

3.2 Рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27.10.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09.02.2011 у справі № 2-1169/2010 (22ц-94/11), задоволено первісний позов ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 та ТОВ "Валок", як солідарних боржників, заборгованості за договорами позики №1, №2 від 15.08.2009 у сумі 1 297 923,43 грн. та 1 624 274,70 грн. пені. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Валок" до ОСОБА_1 про визнання договорів поруки та позики нікчемними відмовлено.

3.3 На виконання вказаного рішення Кіровським районним судом міста Дніпропетровська видано виконавчий лист № 2-1169/2010 від 23.03.2011, за яким постановами відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим від 29.03.2011 відкрито виконавче провадження № 25440979, накладено арешт на усе майно, що належить ТОВ "Валок", а саме базу відпочинку за адресою: АДРЕСА_1, а також заборонено здійснювати відчуження цього майна.

3.4 11.04.2011 між ОСОБА_2, як заставодержателем, та ТОВ "Валок", як заставодавцем, укладено договір застави, за умовами якого (п.п.1.1, 2.1-2.3) забезпечується виконання ОСОБА_4 (боржник) зобов`язань перед заставодержателем, що випливають із договору безвідсоткової позики від 11.04.2011 (основний договір), за яким ОСОБА_4 одержав від заставодержателя грошові кошти у сумі 4 500 000,00 грн. Предметом застави є основні засоби, які оцінюються сторонами в 4 500 000,00 грн., наведені у додатку № 1 до договору та належать заставодавцю на праві власності. Заставодавець стверджує, що предмет застави нікому іншому не переданий, не відчужений іншим способом, не заставлений, під забороною (арештом) не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не внесений, правами третіх осіб не обтяжений.

3.5 В додатку № 1 до договору застави від 11.04.2011 наведено перелік основних засобів, переданих у заставу.

3.6 Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 06.12.2012 порушено провадження у справі № 5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ "Валок" за заявою ОСОБА_1 на підставі ст. ст. 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3.7 Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.04.2013 визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора ОСОБА_1 до боржника в сумі 2 923 928,13 грн., відносно боржника застосовано судову процедуру банкрутства - розпорядження майном.

3.8 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Київської області із заявою про відновлення провадження у справі господарського суду Автономної Республіки Крим про банкрутство ТОВ "Валок", яка була задоволена ухвалою суду від 12.08.2015, справу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-3/4321-2012 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство ТОВ "Валок" прийнято до провадження Господарського суду Київської області.

В подальшому ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2015 у справі № 5002-3/4321-2012 затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого включено вимоги ОСОБА_1, зокрема, нерухоме майно базу відпочинку ТОВ "Валок", заг.пл. 2 464,60 кв.м., адреса АДРЕСА_1.

3.9 Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 5002-3/4321-2012, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2016, визнано грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника у сумі 4 502 436,00 грн. - перша черга задоволення вимог кредиторів, а також окремо включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Валок" рухоме майно товариства згідно з додатком № 1 до договору застави від 11.04.2011 (за виключенням зазначеного в пункті 30) заставною вартістю 4 500 000,00 грн., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, база відпочинку "ІНФОРМАЦІЯ_1".

Майно, зазначене в пункті 30 додатку № 1 до договору застави від 11.04.2011 (водонапірна башня) не включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Валок", оскільки за своєю природою є нерухомим майном, передача якого відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 577 Цивільного кодексу України передбачає необхідність нотаріального посвідчення та державної реєстрації застави, а тому назване майно не може забезпечувати виконання зобов`язання за договором безвідсоткової позики.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1 02.05.2019 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019, прийняти нове рішення про задоволення позову.

5. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1 Матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про те, що в момент укладення оспорюваного правочину відповідачами навмисно допущено порушення вимог ч.2 ст. 4 Закону України "Про заставу", ч.ч.1, 6 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" та ч.1 ст. 576 Цивільного кодексу України, що дає всі підстави для визнання такого правочину недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст. 203, ч.ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

5.2 Постанова про результати перевірки виконавчого провадження від 21.06.2011, на яку послалися суди першої та апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваних у даній справі рішень, стосується не ТОВ "Валок", а іншого боржника - ОСОБА_3 . Тобто, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №25440979 від 29.03.2011 відносно ТОВ "Валок" не скасовувалася, у зв`язку з чим відсутні підстави піддавати сумніву наявність арешту всього майна вказаного товариства на час укладення оспорюваного правочину.

5.3 Суди дійшли хибних висновків про наявність підстав вважати недійсною постанову державного виконавця від 29.03.2011 про накладення арешту на усе майно боржника - ТОВ "Валок" і відсутність перешкод для укладення між відповідачами договору застави рухомого майна від 11.04.2011.

5.4 Поза увагою судів залишено доводи позивача про внесення запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису від 01.04.2011 про арешт та заборону відчуження рухомого майна ТОВ "Валок".

5.5 Укладаючи оспорюваний правочин, директор ТОВ "Валок" ОСОБА_4 умисно вчинив протиправні дії щодо розпорядження майном товариства, яке перебувало під арештом із забороною його відчуження та зазначив неправдиву інформацію у пункті 2.3 укладеного між відповідачами договору застави завідомо неправдиву інформацію про те, що заставне майно не арештовано та не обтяжене.

6. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

6.1 Згідно з частиною 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2 Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

6.3 Норми частини 1 статті 215 названого Кодексу визначають, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6.4 Позивач не є стороною оспорюваного ним правочину, але виходячи зі змісту частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

При цьому судом касаційної інстанції враховано, що ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2016 у справі № 5002-3/4321-2012 відмовлено у прийнятті заяви ОСОБА_1 про визнання правочину недійсним в межах справи про банкрутство ТОВ "Валок", оскільки чинна до 19.01.2013 редакція Закону України "Про банкрутство" (2343-12) не передбачала можливості прийняття та розгляду заяв про визнання недійсними правочинів боржника на стадії розпорядження майном.

Також ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 24.03.2017 закрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ "Валок", ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - арбітражний керуючий, розпорядник майна Мартиненко Н.М., ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

6.5 Позивач вважає, що він є заінтересованою особою в розумінні ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, оскільки наслідком укладення договору застави від 11.04.2011 та звернення до суду ОСОБА_2 при розгляді справи № 5002-3/4321-2012 про банкрутство ТОВ "Валок", провадження в якій порушено за заявою позивача, стало включення ОСОБА_2, як заставного кредитора, до першої черги реєстру вимог кредиторів ТОВ "Валок", а отже спірний правочин, впливає на права та законні інтереси позивача, як ініціюючого кредитора при розгляді справи № 5002-3/4321-2012 про банкрутство названого товариства. В той же час, позивач є заінтересованою особою щодо договору застави в частині рухомого майна, яке включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Валок" ухвалою господарського суду Київської області від 26.01.2016 у справі № 5002-3/4321-2012, тобто за виключенням пункту 30 додатку № 1 до договору застави (водонапірної башні), оскільки дане майно не було включено до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Валок".

6.6 Позивач просив визнати недійсним договір застави від 11.04.2011 з підстав, зазначених у п.1.2 цієї постанови, з огляду на перебування переданого у заставу майна під арештом та забороною на його відчуження відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим від 29.03.2011.

6.7 Відповідно до ч.2 ст. 4 Закону України "Про заставу" (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути звернено стягнення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.1 ст. 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно з частинами 1, 6 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

6.8 Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що за результатами проведеної виконуючим обов`язки відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції Созоновою Е.А. перевірки виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Кіровського районного суду м. Дніпропетровська №2-1169/2010 від 23.03.2011 встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2011 винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , внаслідок чого прийнято рішення (постанова від 21.06.2011) про скасування названої постанови .

У зв`язку зі скасуванням постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2011, скасовано також і постанову про накладення арешту на майно на оголошення про заборону на його відчуження, прийняту в рамках цього виконавчого провадження.

6.9 Доводам скаржника про те, що на дату укладення оспорюваного ним правочину рухоме майно ТОВ "Валок" перебувало під арештом відповідно до постанови відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції АР Крим від 29.03.2011, а в Державний реєстр обтяжень рухомого майна було внесено відповідний запис від 01.04.2011 надано належну оцінку судами попередніх інстанцій, які встановили, що рухоме майно ТОВ "Валок", вказане у додатку №1 до договору застави від 11.04.2011, на час його укладення не перебувало під арештом та забороною на його відчуження, що не спростовано скаржником.

6.10 Аргументи скаржника про те, що постановою про результати перевірки виконавчого провадження від 21.06.2011 не скасовувалася постанова про відкриття виконавчого провадження № 25440979 від 29.03.2011 відносно ТОВ "Валок" спростовуються змістом названої постанови від 21.06.2011, згідно з яким постанову від 29.03.2011 про відкриття виконавчого провадження скасовано в цілому та зобов`язано державного виконавця винести постанову про відкриття виконавчого провадження відносно боржника - ТОВ "Валок", що також було враховано судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних у даній справі рішень.

6.11 Колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції про те, що оскільки постанова державного виконавця від 29.03.2011 про відкриття виконавчого провадження скасована, то вона не породжує правових наслідків з моменту її прийняття, в тому числі щодо накладення арешту в цьому виконавчому провадженні. Заперечення скаржника з цього приводу є безпідставними з огляду на те, що скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не передбачає проведення державним виконавцем виконавчих дій.

6.12 Твердження скаржника про порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме ч.4 ст. 74 ГПК України, у зв`язку з тим, що суд вийшов за межі наданих йому повноважень та за власною ініціативою витребував інформаційну довідку від 11.04.2018 про виконавче провадження № 25440979, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідно до ч.2 ст. 311 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Натомість в даному випадку використання місцевим господарським судом ресурсу Автоматизована система виконавчих проваджень з метою отримання відповідної довідки не є процесуальним порушенням, яке впливає на суть прийнятого у даній справі рішення.

6.13 Позивачем не доведено вчинення відповідачами порушень вимог чинного на дату укладення оспорюваного правочину законодавства та не доведено існування обставин, які зумовлюю недійсність цього правочину, що свідчить про відсутність правових підстав для задоволення позову.

6.14 Решта аргументів касаційної скарги вищенаведених висновків не спростовують.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

6.15 З огляду на викладене та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2018 та постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2019 у справі № 911/90/18 підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані з мотивів, наведених в цій постанові.