910/23976/16 Про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень - 16.10.2018 Прийняття

розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Контракт"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Маринченко Я.В.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Агрикова О.В., судді: Дикунська С.Я., Чорногуз М.Г.)

у справі № 910/23976/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про розірвання договору

за участю представників учасників справи:

позивача - Єгорова Н.М.

відповідача - Горпинченко Л.В.

третьої особи - Кустова Т.В.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк "Контракт" (далі - ПАТ Банк "Контракт") звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ГК "Укргаз" (далі - ТОВ ГК "Укргаз"), в якій просив суд розірвати договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.3015; зобов'язати ТОВ ГК "Укргаз" повернути на користь ПАТ Банк "Контракт" нежилі приміщення, які є предметом договору купівлі-продажу від 30.09.3015; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 30є.09.2015 № 11408434; визнати за ПАТ Банк "Контракт" право власності на нежилі приміщення, придбані ТОВ ГК "Укргаз" за договором.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що ТОВ ГК "Укргаз" не в повному обсязі розрахувався за придбані нежилі приміщення згідно договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015 та має заборгованість, що є істотним порушенням умов договору та підставою для односторонньої відмови Банку від договору, та надає право Банку "Контракт" вимагати повернення нежилих приміщень. Матеріально-правовою підставою позову визначено статті 651, 655, 691, 694, 695 Цивільного кодексу України.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 позов задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015, укладений між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ ГК "Укргаз". В іншій частині позову відмовлено.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/23976/16 в частині розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015, укладеного між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ ГК "Укргаз" скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015 відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 залишено без змін.

2.4. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між ПАТ Банк "Контракт" (продавець) та ТОВ ГК "Укргаз" (покупець) 30.09.2015 укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, за умовами якого позивач передав (продав), а відповідач прийняв у власність (купив) нежилі приміщення в літері А з №1 по №17 (групи приміщень №1), з №1 по №24 (групи приміщень №4), з №1 по №14 (групи приміщень №7), з №1 по №18 (групи приміщень №10), з №1 по №18 (групи приміщень №11), з №1 по №16 (групи приміщень №13), №1 (групи приміщень №15), №1 (групи приміщень №16) (далі - нежилі приміщення), загальною площею 1 169, 3 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Воздвиженська, 58 (далі - договір);

- відповідно до п. 2.1. договору продаж нежитлових приміщень за домовленістю сторін вчинено за 45 400 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 7 566 666, 67 грн, які покупець перераховує на рахунок продавця, відкритий у ПАТ Банк "Контракт" у такому порядку: 22 200 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 3 700 000, 00 грн ТОВ ГК "Укргаз" перераховує Банку в день укладення договору; 23 200 000, 00 грн, у тому числі ПДВ 3 866 666, 67 грн ТОВ ГК "Укргаз" перераховує Банку не пізніше 05.10.2015;

- згідно пункту 3.1. договору ТОВ ГК "Укргаз" набуває право власності на нежилі приміщення після нотаріального посвідчення цього договору та реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та підписання акту прийому-передачі вказаних нежилих приміщень. Сторони дійшли згоди, що право власності буде зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на ім'я ТОВ ГК "Укргаз" в день підписання цього договору;

- на виконання умов договору ПАТ Банк "Контракт" 30.09.2015 передано, а ТОВ ГК "Укргаз" прийнято нежитлові приміщення, що підтверджується підписаним між сторонами спору актом приймання-передачі приміщень;

- право власності на нежитлові приміщення зареєстровано за ТОВ ГК "Укргаз" в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підтверджується витягом № 44852474 від 30.09.2015 (державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокудіна Л.Д.);

- ТОВ ГК "Укргаз" здійснено оплату за нежилі приміщення на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015 наступним чином: 22 200 000,00 грн сплачено 01.10.2015; 6 269 000,00 грн сплачено 02.10.2015; 599 994,00 грн сплачено 06.10.2015 ;

- станом на 09.10.2015 ТОВ ГК "Укргаз" сплачено позивачеві 29 068 994,00 грн, а борг покупця перед Банком становить 16 331 006,00 грн;

- наявність невиконаного протягом більш як одного року зобов'язання по оплаті придбаного нерухомого майна за договором купівлі-продажу свідчить про позбавлення ПАТ Банк "Контракт" того на що останній розраховував при укладенні договору купівлі-продажу і є підставою для розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015 та зобов'язання повернути придбане за зазначеним договором приміщення.

2.5. Задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень, місцевий господарський суд дійшов висновку про істотне порушення відповідачем умов договору через довгострокову відсутність оплати без поважних причин, а також недоведеність можливості усунути наразі таке порушення, що позбавило позивача на отримання грошових коштів від продажу його майна як основної мети договору купівлі-продажу. При цьому, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, місцевий суд виходив з того, що дана норма не передбачає повернення позивачу як продавцю проданого майна, та до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України, що передбачає таке право на повернення. Зазначене стало підставою для відмови у задоволенні позову в частині повернення Банку проданого за договором майна.

В частині позовних вимог щодо визнання права власності на нежилі приміщення, що є предметом договору купівлі-продажу, місцевий господарський суд вказав, що ПАТ Банк "Контракт" не є власником спірного майна, права якого на це майно оспорюються або не визнаються відповідачем, а тому відсутні підстави для визнання права власності на це майно за Банком на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги Банку про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису від 30.09.2015 №11408434 з огляду на її похідний характер від вимоги про визнання права власності на майно за позивачем.

2.6. Суд апеляційної інстанції, не погоджуючись із висновком місцевого господарського суду в частині розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень на підставі ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, зазначив, що встановлений факт неналежного виконання ТОВ ГК "Укргаз" умов договору в частині проведення оплати не у повному обсязі не може слугувати достатньою правовою підставою для розірвання договору, оскільки таке порушення може бути усунуте боржником і не може вважатися істотним.

Врахувавши безпідставність вимог про розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині повернення майна, визнання за ПАТ Банк "Контракт" права власності на спірне майно та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису № 11408434 від 30.09.2015.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 та постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018, Публічне акціонерне товариство Банк "Контракт" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.09.2015 та повернення нерухомого майна та рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ Банк "Контракт" щодо повернення нерухомого майна та прийняти нове рішення, яким задовольнити зазначені позовні вимоги Банку до ТОВ ГК "Укргаз".

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт":

- судами першої та апеляційної інстанцій прийнято судові рішення при неправильному застосуванні норм матеріального права, що полягає у незастосуванні до спірних правовідносин статті 695 Цивільного кодексу України, оскільки договір купівлі-продажу нерухомого майна, укладений між Банком до ТОВ ГК "Укргаз" має всі істотні умови, встановлені чинним законодавством для договорів купівлі-продажу товарів в кредит з розстроченням платежу;

- судом апеляційної інстанції не враховано положення статей 638, 655- 657, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України, оскільки ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця, порушення останнім якого є істотним порушенням умов договору купівлі-продажу;

- скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції неправомірно не надано оцінку недобросовісності дій покупця та не застосовано статтю 537 Цивільного кодексу України, яка надає право боржнику, у випадку недобросовісності кредитора, виконати свій обов'язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного перегляду є рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції щодо розірвання договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015, укладеного між ПАТ Банк "Контракт" та ТОВ ГК "Укргаз" та зобов'язання повернути придбане за цим договором нерухоме майно.

4.2. Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

4.3. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про предмет та ціну. Ціна товару - це грошова сума, яка підлягає сплаті покупцем за одержану від продавця річ.

4.4. Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

4.5. При цьому якщо покупець не виконує свого обов'язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, то продавець набуває право вимоги такої оплати (частина 3 статті 692 Цивільного кодексу України), або розірвання договору з підстав, передбачених статтею 651 Цивільного кодексу України.

4.6. Частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.7. Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в т.ч. розірвання договору.

4.8. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

4.9. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

4.10. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

4.11. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, на яку посилається скаржник у своїй касаційній скарзі.

4.12. Судами попередніх інстанцій було встановлено та ТОВ ГК "Укргаз" не заперечувалось, що останнім не було виконано обов'язку за договором купівлі-продажу нежилих приміщень від 30.09.2015 в частині здійснення повної оплати вартості нежитлових приміщень у встановлені п. 2.1 договору строки - до 05.10.2015.

4.13. З аналізу норм статей 638, 655- 657, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України вбачається, що ціна є істотною умовою договору купівлі-продажу, а обов'язок з оплати товару є основним обов'язком покупця. Отже, порушення покупцем обов'язку щодо повної оплати фактично переданого нерухомого майна є істотним порушенням договору. Аналогічний правовий висновок підтверджено і постановою Верховного Суду України від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.

4.14. При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи суду апеляційної інстанції щодо нездійснення Банком свого права на пред'явлення вимоги з оплати, визначеного статтею 692 Цивільного кодексу України, оскільки за приписами статті 12 Цивільного кодексу України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та відповідно нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

4.15. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

4.16. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

4.17. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

4.18. В порушення вказаних вимог судом апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, не було досліджено питання істотності порушення товариством умов договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, що за договором купівлі-продажу апеляційним судом не враховано дату останнього платежу за придбане нерухоме майно та не зіставлено його з сумою заборгованості.

4.19. Колегія суддів вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин в частині повернення майна слід застосовувати частину 3 статті 653 Цивільного кодексу України, за якою сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, який зроблено без належної оцінки обставин справи та змісту статей 694, 695 Цивільного кодексу України.

4.20. Відповідно до статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

4.21. Умова про відстрочення або розстрочення платежу за договором купівлі-продажу може бути передбачена договором незалежно від складу суб'єктів такого договору та виду договору купівлі-продажу. Обмеження на встановлення умови про відстрочення або розстрочення платежу може встановлюватися тільки законом. Відстрочення - це встановлення більш пізнього строку оплати товару, ніж це передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України. Розстрочення - це встановлення обов'язку покупця оплатити товар частинами в більш пізні строки, ніж це передбачено частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України.

4.22. Частини 2-6 статті 694 Цивільного кодексу України, зокрема і щодо прострочення покупцем оплати товару, проданого в кредит, поширюється на продаж товарів у кредит як з відстроченням, так і розстроченням оплати.

4.23. Загальне правило про наслідок прострочення виконання покупцем обов'язку оплатити товар установлюється частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України. При продажу товарів у кредит наслідки по відношенню до покупця полягають у тому, що продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару, що не виключає пред'явлення замість цієї вимоги вимог, передбачених ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України з урахуванням ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України.

4.24. Згідно зі статтею 695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу.

4.25. Тобто на відносини, що виникають на підставі договору купівлі-продажу товару в кредит з умовою про розстрочення оплати, поширюється дія не тільки статті 695, а і статті 694 Цивільного кодексу України. Лише частина 4 статті 694 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини з приводу купівлі-продажу товару з умовою розстрочення оплати, оскільки ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу встановлено більш конкретне, ніж ч. 4 ст. 694 Цивільного кодексу України правило про те, що прострочення покупцем будь-якого чергового платежу дає продавцю право розірвати договорі купівлі-продажу шляхом односторонньої заяви про відмову від договору і одночасно, або в розумний строк пред'явити вимогу про повернення переданого товару.

4.26. Проте зазначене не було враховано ні місцевим судом, ні судом апеляційної інстанції, та не надано зазначеним відносинам, що склалися між сторонами, відповідної правової оцінки з врахуванням всіх обставин справи та норм законодавства.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.3. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Контракт" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Контракт" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/23976/16 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.