920/1101/17 Про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства - 16.10.2018 Прийняття

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилалася на те, що під час скликання та проведення загальних зборів товариства було порушено його права та інтереси. Позбавлено позивача взяти участь у загальних зборах, прийнято рішення за відсутності кворуму, прийняті загальними зборами рішення з питань не включених до порядку денного загальних зборів товариства.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.02.2018 у справі №920/1101/17 в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське", оформленого протоколом №2 від 15.10.2008, відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, Господарський суд Сумської області одночасно послався на два аргументи 1) на відсутність порушень прав позивача, про що, на думку місцевого господарського суду, свідчить незмінність розміру частки позивача у статутному капіталі; 2) на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Не погоджуючись з даним рішенням суду ОСОБА_4 звернувся до Харківського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Судові витрати покласти на відповідача.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.02.2018 у справі № 920/1101/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське", оформленого протоколом №2 від 15.10.2008. Стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 1600,00 грн за подання позову та у розмірі 2400,00 грн за подання апеляційної скарги.

Дана постанова мотивована тим, що внаслідок прийнятих на зборах 15.10.2008 рішень значно змінився розподіл часток та баланс голосів учасників проти якого позивач заперечує, а отже, це рішення безпосередньо зачіпає майнові інтереси позивача. Таким чином, усунення позивача від управління товариством шляхом не здійснення повідомлення про час та місце проведення загальних зборів є грубим порушенням прав позивача, гарантованих ст. 116 ЦК України. Під час вирішення питання про застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства необхідно застосовувати загальну позовну давність, тобто 3 роки, оскільки права учасника товариства, які випливають з права його участі у господарському товаристві, не є особистими немайновими правами у розумінні статті 100 ЦК України, до якої застосовується положення ст. 268 ЦК України. Оскільки відповідач не забезпечив можливості позивачу дізнатися про рішення, яке було прийняте товариством 15.10.2008, місцевий господарський суд, застосовуючи строки позовної даності повинний був зазначити з якої дати (події, моменту) він обраховує ці строки і зазначити дату їх спливу. Відповідач на протязі семи років не реєстрував спірне рішення загальних зборів в державному реєстрі, а зареєстрував його тільки 22.05.2015 за номером запису 16221050006000183, що підтверджується витягом з реєстру. Ця обставина об'єктивно унеможливлювала можливість третіх осіб, в тому числі позивача, дізнатись про спірні рішення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до травня 2015 року. Колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не було пропущено строку позовної давності, оскільки державна реєстрація змін до установчих документів відповідача відбулась 22.05.2015, а позивач звернувся з позовом 16.11.2017.

09.07.2018 Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Деснянське" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018, повний текст складено 15.06.2018, у справі №920/1101/17, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Скаржник зазначає, що у оскаржуваній постанові не наведено жодного факту порушення прав учасника товариства рішенням Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське", оформлене протоколом від 15.10.2008 року. Позивач на сьогодні є учасником Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" (розмір частки 17 % статутного капіталу), наділений усіма корпоративним права і обов'язками, жодних перешкод у здійсненні участі в управлінні підприємством відповідачем не здійснюється. Оскільки було встановлено, що у 2007 році позивач виїхав до Російської Федерації, не повідомив про зміну свого місця проживання СТОВ "Деснянське", його посилання на неповідомлення його про скликання загальних зборів не може бути підставою для визнання рішень загальних зборів недійсними. Оскаржуване позивачем рішення було прийнято 15.10.2008, а відтак Господарським судом Сумської області правильно визначено закінчення строку позовної давності-15.10.2011.

Ухвалою Верховного суду від 26.07.2018 року поновлено Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Деснянське" строк на касаційне оскарження постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №920/1101/17. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №920/1101/17. Призначено розгляд касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" на 18.09.2018 о 09 год. 45 хв.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.09.2018 року у зв'язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В. для розгляду справи №920/1101/17 визначено наступний склад колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

18.09.2018 року у судове засідання в приміщенні Касаційного господарського суду з'явилися представники позивача та відповідача. Представники третьої особи в судове засідання не з'явилися. В розгляді касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" оголошено перерву до 09.10.2018.

У судовому засіданні 18.09.2018 оголошено перерву до 09.10.2018.

09.10.2018 у судове засідання в приміщенні Касаційного господарського суду з'явилися представники позивача та відповідача. Представники третьої особи в судове засідання не з'явилися. У судовому засіданні 09.10.2018 оголошено перерву до 16.10.2018.

Колегія суддів Касаційного господарського суду зазначає, що відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду касаційної скарги, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач є співзасновником відповідача - Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" з часткою в статутному капіталі 17 %.

Статут відповідача затверджений установчими зборами товариства 09.03.2000 та зареєстрований 21.08.2000.

Як зазначав позивач, він звернувся у 2017 за наданням правової допомоги до адвоката Мальченка Д.В., оскільки позивач є громадянином Російської Федерації та не проживає на території України.

Адвокат Мальченко Д.В. знайшов у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацію про існування рішень суду у справі №920/878/16, яка розглядалась господарським судом Сумської області і переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанції, у яких зазначається про проведення відповідачем 15.10.2008 загальних зборів та внесення на підставі рішень цих зборів відповідних змін до статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" з перерозподілом часток статутного капіталу між учасниками.

За результатами зборів були прийняті рішення, оформлені протоколом, а саме: виведено ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 із складу учасників товариства шляхом укладення договорів купівлі-продажу належних їм часток у статутному капіталі товариства, виведено зі скпаду учасників товариства ОСОБА_16 у зв'язку зі смертю та затверджено наступний розподіл часток у статутному капіталі: ОСОБА_17 - 52%, ОСОБА_18 - 17%, ОСОБА_19 - 7%, ОСОБА_20 - 17 %, СТОВ "Деснянське" - 7%; затверджено нову редакцію статуту товариства з урахуванням змін, що відбулися.

Як встановлено господарськими судами та не заперечується сторонами рішення загальних зборів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське", яке прийнято 15.10.2008 та оформлене спірним протоколом було одне інших рішень 15.10.2008 товариством не приймалось, а тому мова йде не зважаючи на різні номери на копіях, наданих сторонами, про одне й те саме рішення загальних зборів.

На підставі вищезазначеного рішення через сім років 22.05.2015 був зареєстрований статут відповідача в новій редакції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) учасники товариства мають право: а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом; б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів; в) вийти в установленому порядку з товариства; г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів; д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом. Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Право брати участь в управлінні справами товариства є базовим немайновим правом учасника товариства, яке забезпечує задоволення саме майнових інтересів цього учасника, оскільки, беручи участь в управлінні справами товариства, його учасники вирішують найважливіші питання його діяльності та визначають основні її напрямки, мають можливість контролювати ефективність використання інвестованих в товариство коштів, можуть визначати напрямки використання прибутків, тощо. Все це спрямоване до одного - забезпечення стабільного та прибуткового функціонування товариства. Корпоративне управління базується на способах та засобах, що, в першу чергу, визначають формування та функціонування організаційної структури товариства, а також права та обов'язки самих суб'єктів корпоративного права та створених ними органів товариства, основні принципи діяльності яких визначаються законодавством України.

Ще однією гарантією забезпечення права участі в управлінні справами товариства є те, що найвищий орган управління наділений найбільшими повноваженнями, а деякі з них навіть відносяться до виключної компетенції цих органів.

Згідно з ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах.

Пунктом 9.2 статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" (в редакції від 21.03.2000) встановлено, що засідання зборів учасників скликаються головою зборів учасників. Повідомлення про такі збори, дату та місце їхнього проведення, порядок денний повинні бути вивішені не менш як за 30 днів до дня проведення засідання в людних місяцях всіх населених пунктів, де мешкає та працює більшість учасників товариства. Якщо окремі учасники товариства мають інше місце проживання, їм у той же термін направляється письмове повідомлення.

Як встановлено судами і не заперечується відповідачем, жодного повідомлення про проведення загальних зборів 15.10.2008 позивачу не направлялося.

Публікація у засобах масової інформації повідомлення про скликання загальних зборів є додатковим заходом і саме по собі не свідчить про те, що позивач був повідомлений про скликання загальних зборів при відсутності персонального письмового повідомлення. Відповідач не довів обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів, на яких було прийнято спірне рішення.

Відповідачем не надано суду доказів направлення повідомлення позивачу на адресу, яка міститься в статуті на відому адресу позивача, та на адресу, яка зазначена відповідачем у його відзиві, а також не надано доказів, що відповідач перевіряв інформацію про місцезнаходження позивача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: - невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; - позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Це право (право участі в управлінні товариством) є безумовним і не може бути проігноровано товариством, а учасник не може бути позбавлений права участі в управлінні товариством з тих мотивів, що рішення загальних зборів не зачіпають розміру частки визначеного учасника.

Обов'язок доказування належного повідомлення учасника товариства про дату, час та місце проведення загальних зборів та їх порядок денний покладається законодавством саме на товариство.

Внаслідок прийнятих на зборах 15.10.2008 рішень значно змінився розподіл часток та баланс голосів учасників, проти якого позивач заперечує, а отже, це рішення безпосередньо зачіпає майнові інтереси позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що усунення позивача від управління товариством шляхом не здійснення повідомлення про час та місце проведення загальних зборів є грубим порушенням прав позивача, гарантованих ст. 116 ЦК України.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції одночасно послався на два взаємовиключні аргументи 1) на відсутність порушень прав позивача, про що, на думку місцевого господарського суду, свідчить незмінність розміру частки позивача у статутному капіталі; 2) на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом своїх прав.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про дотримання позивачем строку позовної давності при зверненні з позовом у цій справі, про застосування якої було заявлено відповідачем, та вважає, що судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 261 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 256, частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Цивільного кодексу України, частина перша якої пов'язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з'ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа довідалась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов'язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував наведеного та прийняв до уваги лише обставини, пов'язані з моментом, коли позивач довідався про порушення свого права та залишили поза увагою обставини, пов'язані з моментом, коли позивач, який вважає себе учасником товариства, міг (мав можливість) дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю скликаються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено установчими документами. Позачергові загальні збори учасників скликаються головою товариства при наявності обставин, зазначених в установчих документах, у разі неплатоспроможності товариства, а також у будь-якому іншому випадку, якщо цього потребують інтереси товариства в цілому, зокрема, якщо виникає загроза значного скорочення статутного капіталу.

П. 9.1. Статуту Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянське" чергові збори учасників проводяться не менше одного разу на фінансовий рік.

Однак, суд апеляційної інстанції не врахував визначену законом та статутом відповідача періодичність скликання зборів та не надав оцінку тій обставині, що учасник товариства, який відповідно до вимог закону обов'язково повідомляється про проведення, про дату, час та місце проведення загальних зборів, однак не отримує протягом тривалого періоду повідомлень від товариства про проведення загальних зборів та іншої інформації, міг за таких обставин проявити звичайну обачність, зацікавитися станом своїх корпоративних прав та довідатись про порушення свого права.

Поза увагою судів залишилось і те, що матеріали справи не містять доказів зняття позивача з реєстрації (довідка з реєстраційного відділу, і.т.д.), та чи в реєстраційної служби наявні відомості куди та за яким місцем постійного проживання вибув ОСОБА_4 Також судами не досліджено чи звертався відповідач до відповідних органів (реєстраційної служби) щоб дізнатися нову адресу позивача, знаючи що відповідач знявся з реєстрації.

Крім цього, під час нового розгляду господарським судам необхідно з'ясувати дотримання відповідачем періодичності скликання загальних зборів як того вимагає ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент спірних правовідносин)та п. 9.1. Статуту.

З огляду на викладене колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновок суду апеляційної інстанції про те, що позов у цій справі був пред'явлений в межах строку позовної давності, є передчасними, оскільки зроблений з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм 261 Цивільного кодексу України (435-15) щодо перебігу строку позовної давності, тобто не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в суді касаційної інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України). Відтак, встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку з неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Сумської області від 27.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 у справі №920/1101/17 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин щодо наявності чи відсутності підстав для застосування строку позовної давності, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін у зв'язку із застосування строку позовної давності, дати їм належну юридичну оцінку, встановити обставини, пов'язані з початком перебігу позовної давності, а також у разі встановлення обставин пропуску позивачем строку позовної давності, дослідити обставини поважності причин пропуску такого строку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.