916/5175/14 Про визнання незаконним та скасування рішення "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), ведення особистого селянського господарства" в частині, що стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, передачі у власність земельних ділянок, видачі державних актів на право власності на землю та внесення змін до земельно-кадастрової документації щодо окремої земельної ділянки - 16.10.2018 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 (головуючий суддя Богацька Н. С., судді Величко Т. А., Савицький Я. Ф.) у справі за позовом Військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Кабінету Міністрів України та за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Відділу Держкомзему у Біляївському районі Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення,

Короткий зміст позовних вимог

1. 23.12.2014 Військовий прокурор Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - Позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси (далі - Позивач-2) звернулись до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області (далі - Відповідач) з позовом про визнання незаконним та скасування рішення від 20.12.2010 № 27-VI "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), ведення особистого селянського господарства" (далі - Рішення) в частині, що стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, передачі у власність земельних ділянок, видачі державних актів на право власності на землю та внесення змін до земельно-кадастрової документації щодо земельної ділянки площею 0,071 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_2, громадянці ОСОБА_6; земельної ділянки площею 0,071 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_1 (б/н) громадянину ОСОБА_4; земельної ділянки площею 0,1952 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_4, громадянці ОСОБА_2; земельної ділянки площею 0,07 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_3, громадянину ОСОБА_2

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане Рішення в оспорюваній частині прийняте Відповідачем всупереч вимогам частини 2 статті 19 Конституції України, частин 1, 5 статті 116, статей 120, 141, частини3 статті 142 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ), частини 3 статті 24, частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", пунктів 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, оскільки зазначені земельні ділянки відносяться до земель оборони та є державною власністю. Таким чином Рішення прийняте Відповідачем з перевищенням повноважень, що зачіпає охоронювані законом інтереси держави.

2. Справа розглядалась судами неодноразово. Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2017 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.01.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 26.04.2016, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанову мотивовано тим, що господарські суди достеменно не дослідили та не встановили дійсної правої природи оспорюваного рішення сільської ради та підстави виникнення цивільного речового права осіб (зокрема, й права власності на землю) у спірних правовідносинах, на чому наголошував Вищий господарський суд України в своїй постанові від 25.10.2016. Господарським судами попередніх інстанцій необхідно було звернути увагу та дати належну правову оцінку, окрім іншого, запереченням третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про те, що спірна земельна ділянка, право користування якою мають намір відновити позивачі, розподілена між фізичними особами, які володіють та користуються нею на відповідних правових підставах, та чиї права та інтереси може бути порушено внаслідок скасування Рішення.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 20.11.2017 Господарський суд Одеської області вирішив позов задовольнити. Визнати незаконним та скасувати рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 20.12.2010 № 27-VI "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), ведення особистого селянського господарства" в частині, що стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, передачі у власність земельних ділянок, видачі державних актів на право власності на землю та внесення змін до земельно-кадастрової документації щодо: земельної ділянки площею 0,071 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_2, громадянці ОСОБА_6; земельної ділянки площею 0,071 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_1 (б/н) громадянину ОСОБА_4; земельної ділянки площею 0,1952 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_4, громадянці ОСОБА_2; земельної ділянки площею 0,07 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_3, громадянину ОСОБА_2 О. Ю.

Судом встановлено, що Виконавчим комітетом Біляївської районної ради народних депутатів Одеської області надано у постійне та безоплатне користування земельну ділянку загальною площею 34,7 га, розташовану на території Нерубайської сільської ради та отримано державний акт на право постійного користування землею серії Б № НОМЕР_1 від 1983 р. Чабанській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є КЕВ м. Одеси, яка і до теперішнього часу обліковується у Квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси як землі оборони (військове містечко № 13).

20.12.2010 Нерубайська сільська рада прийняла рішення № 27-VI "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), ведення селянського господарства", відповідно до якого було затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), ведення садівництва, дачного будівництва, індивідуального гаражного будівництва, ведення ОСГ на території Нерубайської сільської ради згідно додатку до рішення, та передано їх у власність громадян згідно додатку до рішення. До переліку осіб, які отримали у власність земельні ділянки на підставі даного рішення, увійшли зокрема: громадянка ОСОБА_6, земельна ділянка площею 0,071 га, розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_2; громадянин ОСОБА_4, земельна ділянка площею 0,071 га, розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_1(б/н); громадянка ОСОБА_2, земельна ділянка площею 0,1952 га, розташована за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_4; громадянин ОСОБА_2, земельна ділянка площею 0,0707 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_3.

Вказані земельні ділянки, передані у власність фізичним особам, як зазначають Позивачі, входять до складу земельної ділянки загальною площею 34,7 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, на якій розташоване військове містечко № 13, що підтверджується листом Управління Держземагенства у Біляївському районі Одеської області від 19.01.2015 № 2-1502-0.3-121/2-15, Проектом "Інженерно-геодезичні дослідження для визначення приналежності спірної земельної ділянки площею 0,09 га (згідно акта ЯК № НОМЕР_2), розташованого в с. Нерубайське по вул. Черкаська, б/н кордонам військового містечка Нерубайське-13, виготовленого державним підприємством Міністерства оборони України "Одеський проектний інститут" та зведеним планом меж спірних земельних ділянок в/м Нерубайське-13.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту припинення права користування Міністерством оборони України земельною ділянкою загальною площею 34,7 га, розташованою за адресою: Одеська область, Біляївський район, с. Нерубайське, на якій розташоване військове містечко № 13, отже оскаржуване Рішення незаконне, оскільки прийняте з перевищенням компетенції органу місцевого самоврядування.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

4. 07.03.2018 Одеський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити, рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2017 скасувати, у позові відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що, встановивши наявність порушеного права, яке підлягає захисту, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог з огляду на обраний Прокурором спосіб захисту, який не відновить порушеного права, оскільки у разі задоволення позову з цими вимогами право користування земельною ділянкою не припиняється, тому позов, предметом якого є лише розпорядження Відповідача, не може бути задоволений. Також суд врахував висновки постанови Судової палати у господарських справах і Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 30.09.2015 у справі № 3-553гс15 щодо того, що самостійний позов про визнання незаконними та скасування рішень органів місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок дійсно не виконує функції захисту прав особи, оскільки не впливає на права та обов'язки сторін таких правовідносин (у зв'язку з тим, що дія цих ненормативних актів вичерпується фактом їх виконання), що однак не виключає можливості оскарження зазначених актів у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів, та витребування із незаконного володіння земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. 18.05.2018 Відповідач-2 (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.03.2018 та залишити в силі рішення Господарського суду Одеської області від 20.11.2017.

6. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи у встановлений строк не надійшли.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

7. Висновки суду апеляційної інстанції суперечать нормам матеріального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а також обов'язковій до застосування практиці Верховного Суду України.

8. Висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постановах від 11.11.2014 у справі № 21-405-а14 та від 06.07.2016 у справі 916/876/13 є необґрунтованими та незаконними, оскільки висновки, викладені у цих постановах, не підлягають обов'язковому застосуванню у цій справі відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ).

Позиція Верховного Суду

9. Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно з абзацом 2 частини 1 статті 2 ГПК України в редакції, чинній на час звернення з позовом, господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. За положеннями пункту 6 частини 1 статті 12 ГПК України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

10. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) викладено в новій редакції. Відповідно до пунктів 6, 10, 15 частини 1 статті 20 ГПК України, в редакції, чинній на час перегляду справи в касаційному порядку, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

11. Поряд з цим згідно з пунктом 1 частини 2 статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на час звернення з позовом, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Аналогічну норму закріплено в частині першій статті 19 цього Кодексу в редакції, чинній на час перегляду справи в касаційному порядку.

Таким чином, до адміністративної юрисдикції належать спори, що виникають в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб'єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

12. Разом з цим відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), в редакції, чинній на час звернення з позовом, положення якої кореспондуються з частиною 1 статті 19 цього Кодексу, в редакції, чинній на час перегляду справи в касаційному порядку, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин та інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

13. Згідно із частинами 1, 4 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Пунктом 10 частини 2 статті 16 ЦК України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

14. Водночас правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами ЗК України (2768-14) , а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 2, 3 статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною статтею та статтями 118, 122 ЗК України. При цьому порядок паювання земель та виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) установлено відповідно Указом Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) і Законом України від 05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" (899-15) .

15. Таким чином, рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 911/4144/16.

16. Предметом позову у цій справі є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 20.12.2010 № 27-VI "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки), ведення особистого селянського господарства" в частині, що стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, передачі у власність земельних ділянок, видачі державних актів на право власності на землю та внесення змін до земельно-кадастрової документації щодо земельної ділянки площею 0,071 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_2, громадянці ОСОБА_6; щодо земельної ділянки площею 0,071 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_1 (б/н), громадянину ОСОБА_4; щодо земельної ділянки площею 0,1952 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_4, громадянці ОСОБА_2; щодо земельної ділянки площею 0,07 га, розташованої за адресою: Одеська область, Біляївський район, АДРЕСА_3, громадянину ОСОБА_2

17. Таким чином, враховуючи, що Позивачі звернулися до господарського суду з позовом про визнання недійсним та скасування рішення, що стосується затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, передачі у власність земельних ділянок, видачі державних актів на прав власності на землю та внесення змін до земельно-кадастрової документації фізичним особам - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки цих фізичних осіб.

18. З огляду на наведене Суд вважає, що судами першої та апеляційної інстанції помилково розглянуто цей спір в порядку господарського судочинства.

19. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. З огляду на викладене прийняті у справі рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

20. Згідно із частиною 2 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20 - 23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Судові витрати

21. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.