442/2830/16-а Про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил - 25.10.2019 Прийняття

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 0909/20911/16 від 25 березня 2016 року, складену відносно нього заступником начальника Львівської митниці ДФС Мірошниченком М.І.; звільнити його від адміністративної відповідальності, передбаченої оскаржуваною постановою; закрити справу про порушення митних правил № 0909/20911/16.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що постанова у справі про порушення митних правил № 0909/20911/16 від 25 березня 2016 року прийнята відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам справи. Крім того, відповідачем не дотримано процедуру розгляду та вирішення даної справи, не взято до уваги наявні докази та пояснення позивача, чим обмежено його права як учасника провадження.

Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області постановою від 10 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив у зв`язку з наявністю в діях позивача складу порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, що свідчить про правомірність прийняття спірної постанови.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. При цьому в обґрунтування касаційної скарги позивач посилався на доводи, аналогічні тим, що були викладені в позовній заяві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .

У своїх запереченнях на касаційну скаргу Львівська митниця ДФС просила залишити касаційну скаргу без задоволення з огляду на законність та обґрунтованість рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

13 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України (2747-15) ) передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 25 березня 2016 року заступник начальника Львівської митниці ДФС прийняв постанову у справі про порушення митних правил № 0909/20911/16, відповідно до якої позивача визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів на суму 283 739,16 грн.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 01 лютого 2016 року стосовно позивача працівники митного поста "Краковець" Львівської митниці ДФС склали протокол про порушення митних правил № 0309/20909/16 за ознаками порушення, передбаченого частиною третьою статті 470 Митного кодексу України. Вказаний протокол складений у зв`язку з перевищенням позивачем визначеного статтею 95 Митного кодексу України строку доставки автомобіля марки Opel Calibra, VIN НОМЕР_1, р.н.з. НОМЕР_2, що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення.

19 лютого 2016 року під час розгляду вказаного протоколу ОСОБА_1 пояснив, що зазначений автомобіль 31 жовтня 2014 року потрапив у ДТП, внаслідок чого зазнав значних пошкоджень. Пізніше 11 грудня 2014 року позивач продав цей автомобіль невідомій особі в м. Самбір за 200 доларів США на металобрухт і про місцезнаходження автомобіля йому невідомо.

За таких обставин відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог та обмежень, встановлених розділом V Митного кодексу України (4495-17) , а саме здійснено використання товарів, відносно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано пільги, чим вчинено протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів у розмірі 94 579,72 грн (сума несплачених митних платежів визначена відповідно до службової записки Управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання Львівської митниці ДФС від 16 лютого 2016 року № 289/13-70-25/46-ЕП).

Порядок провадження у справах про порушення митних правил, процесуальні дії та порядок їх проведення, оскарження постанов у справах про порушення митних правил визначено розділом ХІХ Митного кодексу України (4495-17) .

Відповідно до частини першої статті 458 Митного кодексу України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

За змістом статті 485 Митного кодексу України використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ввіз транспортний засіб на митну територію України в митному режимі транзиту з метою особистого користування.

Так, згідно зі статтею 90 Митного кодексу України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 95 Митного кодексу України встановлено строк транзитного перевезення, який для автомобільного транспорту становить 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Відповідно до статті 93 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, не повинні використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту, та мають бути доставленими у митний орган призначення до закінчення строку, встановленого статтею 95 зазначеного Кодексу.

Згідно зі статтею 284 Митного кодексу України за умови дотримання вимог та обмежень, встановлених розділом V "Митні режими" цього Кодексу, застосовується умовне повне звільнення від оподаткування ввізним митом до товарів, поміщених у митний режим транзиту.

Пунктом 2 частини першої статті 292 Митного кодексу України визначено, що митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України (2755-17) , інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв`язку з якими його надано.

Системний аналіз змісту наведених норм свідчить про те, що нормами Митного кодексу України (4495-17) встановлено особливі вимоги щодо використання митного режиму транзиту, які полягають у виконанні обов`язків щодо строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту та заборони використання транспортних засобів з будь-якою іншою метою, окрім транзиту. Лише при виконанні таких умов застосовується умовно повне звільнення від оподаткування ввізним митом.

Як встановили суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи, ОСОБА_1 ввіз транспортний засіб марки Opel Calibra, VIN НОМЕР_1, р.н.з. НОМЕР_2, на митну територію України 31 жовтня 2014 року в митному режимі "транзит", щодо якого надано пільги зі сплати митних платежів, та 11 грудня 2014 року продав цей автомобіль невідомій особі в м. Самбір за 200 доларів США на металобрухт, тобто використав транспортний засіб в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Посилання позивача на те, що відповідно частини третьої статті 193 Митного кодексу України він звільняється від зобов`язання щодо сплати митних платежів, оскільки ввезений ним транспортний засіб 31 жовтня 2014 року потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок чого отримав механічні пошкодження, колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 193 Митного кодексу України перевізник звільняється від зобов`язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Згідно зі статтею 30 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Між тим, жодних із вищенаведених документів, які б підтверджували факт знищення автомобіля, позивачем не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що дії позивача мають ознаки порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України, оскільки позивач всупереч забороні на використання транспортного засобу з жодною іншою метою, крім транзиту, використовував його на митній території України в інших цілях. Постанова у справі про порушення митних правил № 0909/20911/16 від 25 березня 2016 року прийнята відповідачем правомірно з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням встановленої Митним кодексом України (4495-17) процедури.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності доводів судів попередніх інстанцій, якими мотивовані судові рішення, та не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 травня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року без змін.