904/4879/17 Про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - 11.10.2018 Прийняття

розглянув касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017 (суддя Загинайко Т. В.) та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2018 (головуючий - Чимбар Л. О., судді: Березкіна О. В., Подобєд І. М.) у справі

за позовом ОСОБА_4

до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У квітні 2017 року ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, Вкладник) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом (з урахуванням заяви від 25.07.2017 про уточнення позовних вимог) до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" Приходько Юлії Вікторівни (далі - Уповноважена особа) про зобов'язання відповідача включити позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Актабанк" (далі - ПАТ "Актабанк", Банк) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) за договором банківського вкладу №В21-17224/Т/630991 від 07.08.2014, з посиланням на статті 26, 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 №4452-VI (далі - Закон №4452-VI (4452-17) ).

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що листом від 26.03.2015 Вкладник направив Уповноваженій особі заяву, в якій просив виплатити гарантовану суму відшкодування за вкладом, розміщеним у ПАТ "Актабанк", про що свідчить відмітка 30.03.2015 на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, проте, відповідач неправомірно не включив позивача до відповідного переліку чим порушив його права, гарантовані Законом №4452-VI (4452-17) .

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.07.2017, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2018, позов задоволено.

4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 3, 4, 26, 27, 38 Закону №4452-VI та статей 75, 76 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), з урахуванням яких суди дійшли висновку про те, що позивач є тією особою, яка набула право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, тому вона протиправно не була включена до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування депозитних коштів. При цьому матеріали справи не містять відповідного повідомлення про нікчемність договору банківського вкладу, правові підстави для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Актабанк" відсутні, а бездіяльність відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду суперечить приписам Закону №4452-VI (4452-17) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, Уповноважена особа звернулася з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статті 27 Закону №4452-VI, наголошуючи на тому, що: 1) ОСОБА_7, закривши свій депозит на суму 253750 грн., що перевищує 200000 грн., за допомогою штучних конструкцій (повернення начебто взятих раніше позик) "роздробила" суму коштів, які знаходились на її рахунку, на декілька сум, шляхом перерахування на поточні рахунки фізичних осіб, в тому числі і на рахунок позивача і намагається повернути свої кошти фактично за рахунок бюджету, а не ліквідаційної маси Банку; 2) в період дії заборони на відкриття поточних та вкладних рахунків фізичним особам та перерахування на ці рахунки коштів, запровадженої постановою Правління Національного банку України №468/БТ від 07.08.2014, позивач 07.08.2014 зарахував на свій рахунок за договором банківського вкладу кошти в сумі 126500 грн., отримані від іншої фізичної особи - ОСОБА_7; 3) протоколом №2 від 10.05.2018 Уповноваженою особою було визнано вказаний правочин нікчемним та надіслано на адресу Вкладника повідомлення про нікчемність, яке на даний час не оскаржено позивачем.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Позивач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скарг.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 07.08.2014 між ПАТ "Актабанк" та ОСОБА_4 було укладено договір №В21-17224/Т/630991 банківського вкладу "Банківська класика" (надалі - договір банківського вкладу), за умовами пункту 1.1 якого Вкладник передає до Банку, а Банк приймає грошові кошти в сумі 126500 грн. терміном на 1 місяць з 07.08.2014 по 07.09.2014 включно (далі - строк вкладу) під 18% річних; днем закінчення строку вкладу та днем розрахунку вважається останній день строку вкладу; днем надходження вкладу у Банк є 07.08.2014.

9. Відповідно до пункту 1.2 договору банківського вкладу кошти на вкладний (депозитний) рахунок мають бути внесені вкладником готівкою в касу установи Банку, або в безготівковій формі з карткового поточного рахунку, відкритого в Банку.

10. 07.08.2014 між ПАТ "Актабанк" та позивачем було укладено договір №В21-055/Т/630991 про відкриття та обслуговування поточного рахунку фізичної особи (надалі - договір банківського рахунку), відповідно до пункту 1.1 якого Банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 в гривнях у відповідності до Інструкції НБУ "Про порядок відкриття та використання рахунку в національній та іноземній валюті" та здійснює його розрахунково-касове обслуговування, при наданні ним заяви та всіх необхідних документів.

11. Як вбачається з матеріалів справи, на депозитний рахунок позивача відповідно до умов договору банківського вкладу були зараховані кошти в розмірі 126500 грн., які надійшли з рахунку НОМЕР_1 з призначенням платежу "Залучення коштів на депозит, угода №В21-17224/Т/630991 від 07.08.2014р.", що підтверджується меморіальним ордером від 07.08.2014 №209089.

12. Постановою Правління Національного банку України від 16.09.2014 №576 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Актабанк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду 16.09.2014 прийнято рішення №90, яким розпочата процедура виведення ПАТ "Актабанк" з ринку шляхом запровадження з 17.09.2014 по 17.12.2014 тимчасової адміністрації та призначення Приходько Юлії Вікторівни уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Актабанк".

13. Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 15.12.2014 №144 було продовжено здійснення тимчасової адміністрації ПАТ "Актабанк" на один місяць по 17.01.2015 включно.

14. Відповідно до офіційного повідомлення, зробленого Фондом на його офіційному сайті, на підставі постанови Правління Національного банку України від 15.01.2015 №19 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Актабанк" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 16.01.2015 №6 "Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Актабанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Актабанк" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Актабанк" Приходько Юлію Вікторівну строком на 1 рік з 16.01.2015 по 15.01.2016 включно.

Позиція Верховного Суду

15. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

16. Відповідно до частини 1 статті 1 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

17. 15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , яким ГПК України (1798-12) викладено в новій редакції.

18. ГПК України (1798-12) в редакції, чинній на час розгляду цієї справи апеляційним господарським судом та Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини 1 статті 20 цього Кодексу).

19. Натомість частинами 1, 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на: правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій; публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

20. При розмежуванні юрисдикційних форм захисту порушеного права основним критерієм є характер (юридичний зміст) спірних відносин.

21. Позивач оскаржує дії щодо невключення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування.

22. У контексті конкретних обставин цієї справи зміст (суть) спірних правовідносин обмежується встановленням реальної правової природи відносин, які виникли між позивачем, Фондом та уповноваженою особою Фонду, і визначення яких залежить від з'ясування прав позивача, статусу Фонду, мети його створення, завдань, поставлених перед ним, повноважень та обов'язків Фонду і його уповноважених осіб, функцій, які на нього покладаються.

23. Законом № 4452-VI (4452-17) установлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

24. За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є не органом державної влади, а установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб і виведення неплатоспроможних банків з ринку. Аналіз функцій Фонду, викладених у статтях 4, 26, 27, 37, 38 вказаного Закону, свідчить, що Фонд бере участь у правовідносинах у різних статусах: з одного боку він ухвалює обов'язкові для банків та інших осіб рішення, а з іншого - здійснює повноваження органів управління банку, який виводиться з ринку, тобто представляє банк у приватноправових відносинах з третіми особами.

25. Вирішуючи спір про зобов'язання уповноваженої особи Фонду включити фізичну особу до переліку вкладників, які мають право на отримання гарантованого відшкодування, господарські суди першої та апеляційної інстанцій керувалися правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 16.02.2016 у справі №826/2043/15 та від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, у яких, з посиланням на норми Закону України від 14.05.1992 №2343-XII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) (далі - Закон №2343-ХІІ (2343-12) ) та приписи статті 12 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, вказано, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів. Проте, за правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 квітня 2018 року по справі №910/12294/16 та від 16.05.2018 по справі №910/24198/16, яка відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у зазначених постановах, такі правовідносин врегульовуються спеціальним Законом №4452-VI (4452-17) , а тому підстав для розгляду даної справи в порядку господарського судочинства немає.

26. За змістом пункту 17 частини 1 статті 2 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

27. Згідно з частинами 1, 2 статті 26 Закону №4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

28. Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру такого відшкодування після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

29. Відповідно до частини 1 статті 27 Закону №4452-VI уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону.

30. Згідно з частиною 1 статті 28 Закону №4452-VI Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

31. Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими Законом №4452-VI (4452-17) , для виконання Фондом відповідних зобов'язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб'єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків.

32. Правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на гарантоване відшкодування за рахунок коштів Фонду, щодо формування реєстру вкладників, які мають право на таке відшкодування, складаються без участі банку-боржника. Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в цих учасників виникають відповідні права та обов'язки. Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих осіб, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до Закону №4452-VI (4452-17) вирішує виключно Фонд.

33. Саме тому в частині 8 статті 36 Закону №4452-VI зазначено, що дія Закону №2343-ХІІ (2343-12) на банки не поширюється.

34. Відтак немає підстав вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються з участю банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте, процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг гарантованого відшкодування вкладникам.

35. Зважаючи на вищевикладене, Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 12.04.2018 по справі №820/11591/15, від 18.04.2018 по справі №813/921/16, від 23.05.2018 по справі №820/3770/16, від 27.06.2018 по справі №804/15260/15, від 27.06.2018 по справі №813/5827/15 та від 04.07.2018 по справі №815/5392/16 висловлено усталену правову позицію про те, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням граничного розміру відшкодування за вкладами, встановленого частиною 1 статті 26 Закону №4452-VI, тому його (спір) не можна вважати спором, пов'язаним з процесом ліквідації банку.

36. Як наслідок, на ці правовідносини не розповсюджуються норми статті 12 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) та статті 20 ГПК України (в редакції, чинній на час апеляційного перегляду справи), відтак, і юрисдикція господарських судів на такі спори не поширюється.

37. Отже, зважаючи на характер правовідносин у цій справі, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про необхідність розгляду цієї справи в порядку господарського судочинства.

38. За змістом пункту 1 частини 1 статті 175 і пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, а відкрите провадження у справі підлягає закриттю, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

39. Отже, перевіривши застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про наявність підстав для скасування та закриття провадження в цій справі.

40. Колегія суддів не надає оцінку доводам, викладеним у касаційній скарзі, оскільки згідно із частиною 2 статті 313 ГПК України порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

42. Ураховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що касаційна скарга Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Актабанк" підлягає частковому задоволенню, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Щодо судових витрат

43. Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.