922/189/18 Про визнання недійсним договору підряду на виконання проектних робіт - 11.10.2018 Прийняття

на рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2018 (суддя Добреля Н. С.) і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 (судді: Терещенко О. І. (головуючий), Сіверін В. І., Россолов В. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт"

про визнання недійсним договору.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" (далі - ТОВ "С-Инвест") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" (далі - ТОВ "Дрімлайт") про визнання недійсним договору від 03.12.2007 № 144 (далі - договір).

2. Позовну заяву обґрунтовано тим, що у спірному договорі, укладеному між сторонами, не погоджено істотні умови, а саме не визначено складу та змісту проектно-кошторисної документації, а також строку її надання, у зв`язку з чим договір не відповідає вимогам частини 2 статті 877 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

3. Відповідач заявив про сплив позовної давності для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

5. Рішення та постанову мотивовано тим, що у матеріалах справи немає належних доказів виконання договору сторонами, за спірним договором сторони не узгодили умов щодо об'єму, характеру, вартості матеріалів і робіт, які повинні узгоджуватися сторонами у проектно-кошторисній документації, а тому цей договір суд визнав неукладеним, оскільки відсутність зазначених істотних умов не може бути підставою для визнання договору недійсним. Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, клопотання відповідача про застосування строків позовної давності залишено без розгляду.

6. Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 04.06.2018 заяву ТОВ "Дрімлайт" про стягнення витрат на правову допомогу задоволено частково; стягнуто з ТОВ "С-Инвест" на користь ТОВ "Дрімлайт" 25000,00 грн витрат на правову допомогу; у частині стягнення 67 043,00 грн відмовлено.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 21.05.2018 і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018, ТОВ "Дрімлайт" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій просило постанову скасувати, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального і процесуального права, змінити мотивувальну частину рішення, виклавши його у редакції постанови за результатами розгляду цієї скарги, резолютивну частину рішення залишити без змін, оскільки справу правильно вирішено по суті, однак наведено неправильне правове обґрунтування.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

8. В обґрунтування зазначеної ним правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме статей 6, 627 ЦК України, порушення норм процесуального права, а саме частин 1, 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), наголошуючи на тому, що: 1) сторони на власний розсуд, не порушуючи принципу свободи договору, врегулювали питання узгодження проектно-кошторисної документації, отже досягли згоди щодо цієї істотної умови; 2) факт укладення договору між сторонами є обставиною, встановленою рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2018 у справі № 922/3821/17, а тому сторони звільнені від доказування факту укладення спірного договору у справі, що розглядається.

Узагальнені доводи інших учасників справи

9. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

10. 03.12.2007 між ТОВ "С-Инвест" і ТОВ "Дрімлайт" укладено договір, предметом якого є будівництво офісного центру з об'єктами інфраструктури за адресою: м. Харків, вул. Бажанова, 28, і передача у власність ТОВ "Дрімлайт" нежитлового приміщення орієнтовною площею 163 м-2, розташованого на 9 поверсі, у 4-ому кварталі 2009 року.

11. Згідно з пунктом 3.1 договору передбачена ним вартість приміщення - 1 238 429,18 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 206 404,86 грн, що на час підписання договору становить в еквіваленті 240 425,00 дол. США.

12. За змістом пункту 3.2 договору замовник здійснює оплату за договором у національній валюті України за курсом НБУ на момент оплати, збільшеному на корегуючий коефіцієнт 1,02, шляхом перерахунку грошових коштів на рахунок забудовника або безпосередньо через касу забудовника відповідно до узгодженого графіка, зазначеного у додатку № 2 до договору, який є невід`ємною його частиною.

13. Станом на 14.02.2018 на виконання умов договору відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у сумі 700 664,78 грн, що підтверджується копіями банківських виписок.

14. Пунктом 2.2 договору сторони передбачили обов`язки позивача, до яких належить, зокрема: підготовка та погодження у визначеному порядку проектно-кошторисної документації; здійснення у встановлений строк і з відповідною якістю будівництва об`єкта згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, здача його в експлуатацію.

15. Відповідно до пункту 7.2 договору він діє до повного виконання сторонами всіх зобов`язань.

Позиція Верховного Суду

16. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

17. Суть спору у цій справі становить наявність або відсутність підстав для визнання недійсним договору, укладеного між сторонами.

18. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

19. За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

20. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

21. За змістом статей 180, 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

22. Відповідно, якщо буде доведено, що спірний договір його сторонами виконується, це виключає кваліфікацію договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

23. Згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

24. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.05.2018, у справі № 922/3821/17 установлено, що відповідно до пункту 4 додаткової угоди № 1 до договору станом на 30.09.2008 замовником внесено грошові кошти в сумі 700 664,78 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 116 777,46 грн, згідно з графіком здійснення платежів (додаток № 2 до договору), що становить еквівалент 136 025,00 доларів США. Також у зазначеній справі суд встановив, що дозвіл на виконання будівельних робіт на об'єкті № ХК12412029814 ТОВ "С-Инвест" отримано 27.02.2012, будівельно-монтажні роботи поновлено на початку 2012 року.

25. Таким чином, у справі № 922/3821/17 суд установив факт внесення ТОВ "Дрімлайт" грошових коштів на виконання умов договору, а також неналежного виконання (із порушенням строків) умов договору ТОВ "С-Инвест", що стало підставою для розірвання оспорюваного договору та зобов'язання відповідача повернути позивачеві перераховані грошові кошти за встановленою договором формулою. Це рішення набрало чинності, а встановлені ним факти не підлягають повторному встановленню.

26. Отже, кваліфікація судами попередніх інстанцій спірного правочину як неукладеного є помилковою, її зроблено без урахування положень частини 4 статті 75 ГПК України.

27. Разом із тим колегія суддів зазначає, що визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону.

28. За умовами спірного договору сторони погодили, що підготовка та узгодження проектно-кошторисної документації є обов'язком забудовника (пункт 2.2 договору). Таким чином, колегія суддів вважає правильними аргументи скаржника про те, що відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони на власний розсуд, не порушуючи принципу свободи договору, врегулювали питання узгодження проектно-кошторисної документації, отже досягли згоди щодо цієї істотної умови.

29. Крім того, Верховний Суд погоджується із доводами ТОВ "Дрімлайт" про порушення судами попередніх інстанцій вимог статті 75 ГПК України, оскільки суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані судові рішення, не надали оцінки обставинам справи № 922/3821/17 з точки зору їх преюдиційності для справи № 922/189/18.

30. У свою чергу, колегія суддів відхиляє викладені у відзиві на касаційну скаргу доводи позивача, безпідставність яких підтверджується наведеною вище позицією Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

32. За наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають вимогам закону щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності.

33. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій прийняли правильні процесуальні рішення про відмову в позові, але з помилкових мотивів (визнали оспорюваний договір неукладеним), а не з огляду на відсутність підстав для задоволення позову, тобто неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, відповідно до частини 4 статті 311 ГПК України наявні підстави для зміни рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2018 і постанови Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у їх мотивувальних частинах згідно з наведеними вище висновками Верховного Суду.

Щодо судових витрат

34. Відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, підпунктів "б", "в" пункту 4 частини 1 статті 315 ГПК України суд касаційної інстанції проводить новий розподіл судових витрат у цій справі.

35. Оскільки за наслідками касаційного перегляду судових актів попередніх інстанцій рішення у справі залишається таким, що ухвалено на користь відповідача, витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у касаційній інстанції покладаються на позивача.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2018 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 922/189/18 змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Харківської області від 21.05.2018 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі № 922/189/18 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "С-Инвест" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрімлайт" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у сумі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн.