904/414/18 Про зобов'язання вчинити певні дії - 11.10.2018 Прийняття

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кукленка Олександра Сергійовича на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 (головуючий суддя Вечірко І. О., судді Березкіна О. В., Чус О. В.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Кукленка Олександра Сергійовича до Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунального підприємства "Земград" Дніпровської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

Короткий зміст позовних вимог

1. 05.02.2018 Фізична особа-підприємець Кукленко Олександр Сергійович (далі - Позивач) звернувся до Комунального підприємства "Дніпровський електротранспорт" Дніпровської міської ради (далі - Відповідач) третя особа - Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради з позовом, в якому просив заборонити Відповідачу до моменту закінчення терміну дії дозволів вчиняти демонтаж рекламних конструкцій Позивача ("конвексборд") розташованих на таких опорах контактних мереж:

- № 1506/1 по вул. Пушкіна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 99;

- № 1506/2 по пр. Героїв, м. Дніпро, № опори контактної мережі 276;

- № 1506/15 по пр. Героїв, м. Дніпро, № опори контактної мережі 293;

- № 1506/16 по пр. Героїв, м. Дніпро, № опори контактної мережі 292;

- № 1506/23 по пр. Гагаріна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 888;

- № 1506/47 по вул. Пастера, м. Дніпро, № опори контактної мережі 23;

- № 1506/48 по вул. Володимира Мономаха, м. Дніпро, № опори контактної мережі 37;

- № 1506/52 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 163;

- № 1506/54 по пр. Івана Мазепи, м. Дніпро, № опори контактної мережі 278;

- № 1506/55 по пр. Івана Мазепи, м. Дніпро, № опори контактної мережі 279;

- № 1506/57 по пр. Івана Мазепи, м. Дніпро, № опори контактної мережі 280;

- № 1506/58 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 173;

- № 1506/60 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 181;

- № 1506/62 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 191;

- № 1506/63 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 167;

- № 1506/72 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 161;

- № 1506/74 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 182;

- № 1506/75 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 172;

- № 1506/79 по пр. Сергія Нігояна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 180;

- № 1506/81 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 159;

- № 1506/82 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 140;

- № 1506/83 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 143;

- № 1506/84 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 132;

- № 1506/85 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 115;

- № 1506/86 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 104;

- № 1506/87 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 100;

- № 1506/88 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 97;

- № 1506/89 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 83;

- № 1506/90 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 53;

- № 1506/91 по пр. Пушкіна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 40;

- № 1506/92 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 20;

- № 1506/93 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 219;

- № 1506/94 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 32;

- № 1506/95 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 200;

- № 1506/96 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 195;

- № 1506/97 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 194;

- № 1506/98 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 205;

- № 1506/99 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 177;

- № 1506/100 по вул. Андрія Фабра, м. Дніпро, № опори контактної мережі 23;

- № 1506/101 по пр. Пушкіна, м. Дніпро, № опори контактної мережі 38;

- № 1506/102 по пл. Вокзальній, м. Дніпро, № опори контактної мережі 8;

- № 1506/103 по вул. Святослава Хороброго, м. Дніпро, № опори контактної мережі 66;

- № 1506/104 по вул. Андрія Фабра, м. Дніпро, № опори контактної мережі 33;

- № 1506/105 по вул. Андрія Фабра, м. Дніпро, № опори контактної мережі 25;

- № 1506/108 по вул. Короленка, м. Дніпро, № опори контактної мережі 174а;

- № 1506/110 по вул. Шмідта, м. Дніпро, № опори контактної мережі 30;

- № 1506/111 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 51;

- № 1506/112 по вул. Андрія Фабра, м. Дніпро, № опори контактної мережі 15;

- № 1506/113 по пр. Дмитра Яворницького, м. Дніпро, № опори контактної мережі 38.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач з порушенням нормативних актів органу місцевого самоврядування не тільки змушує Позивача укладати з ним договір щодо використання місць розміщення реклами, хоча такі договори повинні укладатись тільки з Комунальним підприємством "Земград" Дніпровської міської ради (Третя особа), але і вимагає зняти конструкцію у зв'язку з закінченням терміну договору № 159 від 30.12.2016 на право використання опор контактної мережі для розміщення рекламних засобів типу "конвексборд", при цьому Відповідач не пояснює своє небажання укласти договір на використання опор на 2018 рік. Втім укладення договору з Відповідачем не є обов'язковим для розміщення "конвексборду" у зв'язку з тим, що Позивач уклав відповідний договір з Третьою особою та має чинні дозволи, строк дії яких не закінчився.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

2. 23.04.2018 Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив позов задовольнити у повному обсязі; заборонити Відповідачу до моменту закінчення терміну дії дозволів вчиняти демонтаж рекламних конструкцій Позивача "конвексборд", розташованих на опорах контактних мереж згідно з переліком.

Судом встановлено, що відповідно до рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 16.05.2017 №339 "Про внесення змін до Порядку розміщення зовнішньої реклами в м. Дніпрі" та рішення Дніпровської міської ради від 13.04.2017 №17/19 "Про внесення змін до Положення про порядок оплати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів у м. Дніпропетровську" комунальною установою, до повноважень якої віднесено укладання договорів про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів та отримання плати за цими договорами, визначено Третю особу.

01.06.2017 між Позивачем та Третьою особою укладено договір № 1506 "Про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів", відповідно до пункту 1.1 якого Третя особа на підставі дозволів на розміщення зовнішньої реклами надає Позивачу у тимчасове користування місця для розташування рекламних засобів, які перебувають у комунальній власності, а Позивач розташовує рекламні засоби згідно з виданими дозволами та здійснює оплату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів. Згідно з пунктом 7.1 договору термін його дії встановлено до закінчення строку дії дозволу та виконання зобов'язань за договором. Відповідно до пункту 2.1 договору Третя особа зобов'язана надати в тимчасове користування місце для розташування рекламного засобу, а згідно з пунктом 1.2 договору місця розташування рекламних засобів зазначаються в додатку, що є невід'ємною частиною договору.

Листом від 26.01.2018 Відповідач повідомив Позивача про відсутність наміру укладати договір на право використання опор для розміщення рекламних конструкцій на 2018 рік та запропонував до 15.02.2018 демонтувати конструкції. Також попередив Позивача про те, що у разі нездійснення демонтажу конструкцій Відповідач має право здійснити це самостійно з віднесенням на Позивача відповідних витрат.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку про те, що, оскільки положення Конституції України (254к/96-ВР) та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Позивачем обрано зазначений вище спосіб захисту своїх прав і, зважаючи на намір Відповідача здійснити демонтаж належних Позивачу рекламних конструкцій за наявності у Позивача діючих дозволів на їх розміщення, суд дійшов висновку, що цей спосіб є цілком ефективним та обґрунтованим.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

3. 03.07.2018 Дніпропетровський апеляційний господарський суд вирішив апеляційну скаргу Відповідача задовольнити; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 скасувати; прийняти нове рішення; в задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд апеляційної інстанції також встановив, що відповідно до пункту 6.1 Договору-1 демонтаж рекламного засобу після закінчення строку тимчасового користування місцем розташування, у разі дострокового розірвання Договору, а також в інших випадках, зазначених у Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі, Положенні про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпрі та/або у цьому Договорі (в тому числі рекламного засобу, розміщеного з недодержанням зазначеного у дозволі місця розташування рекламного засобу та/або конструкції рекламного засобу, рекламного засобу у разі тривалого або неодноразового порушення правил благоустрою території міста тощо), здійснює розповсюджувач зовнішньої реклами власними силами (за свій рахунок) у передбачений термін. Пунктом 3.4 Договору-1 також передбачено, що розташування рекламних засобів у межах охоронних зон інженерних комунікацій необхідно здійснювати згідно з вимогами утримувачів зазначених комунікацій, підключення рекламних засобів до існуючих мереж зовнішнього освітлення здійснювати відповідно до вимог, встановлених законодавством. Опори контактної мережі тролейбусних та трамвайних маршрутів є невід'ємною складовою частиною основних засобів, які знаходяться на балансі Відповідача з жовтня 2003 року (довідка № 1043 від 02.04.2018 року).

30.12.2016 року між Відповідачем (виконавець) Позивачем (замовник) укладено договір № 159 (далі - Договір-2) на право використання опор контактної мережі для розміщення рекламних засобів типу "конвексборд", за умовами якого виконавець надав замовнику право використання опор контактної мережі для розміщення рекламних засобів типу "конвексборд". Договір набуває чинності з 01.01.2017 і діє по 31.12.2017, але у будь-якому разі до повного виконання взятих на себе зобов'язань сторонами за цим договором згідно з пунктом 5.1. Листом від 24.11.2017 № 2550/25 Відповідач повідомив Позивача про збільшення договірної ціни на право використання опор контактної мережі для розміщення "конвексбордів" та технічне узгодження умов розміщення рекламних конструкцій з 01.01.2018, а також зазначив, що підписання нового Протоколу узгодження договірної ціни буде відбуватися при підписанні договору на 2018 рік.

26.01.2018 року Відповідач звернувся до Позивача з листом № 229, в якому посилався на те, що згідно з пунктом 5.1 Договору-2 термін дії цього договору сплив 31.12.2017, Відповідач в подальшому не планує укладення договору на право використання опор контактної мережі під розміщення рекламних засобів типу "конвексборд" з Позивачем на 2018 рік. Відповідач зазначив, що на цей час, без законних підстав на опорах контактної мережі знаходяться рекламні конструкції типу "конвексборд", які належать Позивачу в кількості 49 одиниць. У зв'язку з цим Відповідач запропонував Позивачу до 15.02.2018 демонтувати рекламні конструкції в кількості 49 одиниць. Також зазначив, що у випадку нездійснення Позивачем демонтажу, Відповідач має право самостійно демонтувати рекламні конструкції і повернути їх замовнику після сплати коштів за демонтаж та зберігання за діючими на момент оплати розцінкам.

Постанова суду апеляційної інстанції з урахуванням наведених обставин мотивована тим, що відповідно до пункту 2.4 Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів у місті Дніпропетровську, затвердженого рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 31.08.2011 № 1148, організація та проведення примусового демонтажу рекламних засобів здійснюється Комунальним підприємством "Адміністративно-технічне управління" (правонаступником якого є Третя особа) власними силами або із залученням сторонніх організацій. Таким чином Відповідач не наділений повноваженнями щодо проведення демонтажу рекламних засобів комунальної власності, оскільки такі повноваження має тільки Третя особа - Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради. Позивачем не надано суду доказів вчинення Відповідачем дій щодо демонтажу рекламних засобів, розміщених на опорах контактних мереж, отже Позивач не довів наявності порушення його прав Відповідачем, що є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

4. 19.07.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2018 залишити без змін.

5. У встановлений строк відзиви на касаційну скаргу від учасників справи не надійшли.

Доводи Скаржника, викладені в касаційній скарзі

6. Заявлені Позивачем вимоги мають ознаки аналогії способу захисту, що передбачений пунктом 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

7. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

8. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Позиція Верховного Суду

9. Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

10. Таким чином, підставою звернення до господарського суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного або оспорюваного права права чи законного інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб'єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або законних інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

11. Відповідно до пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (v018p710-04) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

12. Отже вирішуючи спір, суд має перевірити наявність у особи, яка звертається з позовом, порушеного або оспорюваного права чи законного інтересу, на захист якого подано цей позов, з'ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. Обставини, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, становлять підставу позову, предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення.

13. Предметом позову є вимога Позивача заборонити Відповідачу до закінчення терміну дії дозволів вчиняти демонтаж рекламних конструкцій Позивача ("конвексборд"), розташованих на опорах контактних мереж, що розміщені за адресою, зазначеною у позовній заяві. Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, на підтвердження своїх вимог Позивач не надав суду доказів вчинення Відповідачем дій з демонтажу рекламних засобів, тобто вчинення дій, які б порушували право Позивача, на захист якого подано цей позов, отже не довів наявності порушення його прав Відповідачем, що є підставою звернення з позовом до господарського суду.

14. Крім того встановлено, що Відповідач не наділений повноваженнями здійснювати демонтаж рекламних засобів комунальної власності, оскільки такі повноваження має лише третя особа - Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради. З огляду на викладене суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

15. Суд відхиляє доводи Скаржника (пункт 6) про те, що заявлені вимоги мають ознаки аналогії способу захисту, що передбачений пунктом 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, яка визначає, що способом захисту цивільних прав і інтересів може бути припинення дії, яка порушує право, оскільки питання про обраний спосіб захисту має місце у разі наявності порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи інтересу у особи, яка звертається з відповідним позовом, що у цій справі не встановлено.

З цих же підстав Суд відхиляє посилання Скаржника (пункт 7) на те, що відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, враховуючи, що підставою звернення до господарського суду є порушення, невизнання або оспорювання прав чи законних інтересів.

16. Доводи Скаржника (пункт 8) про те, що порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням неспроможні, оскільки надання оцінки ефективності обраного Позивачем способу захисту та відповідності його вказаній нормі може бути здійснено виходячи зі змісту інтересу чи права, яке порушене, не визнається або оспорюється та на захист якого подано позов, тобто зміст порушеного права та інтересу, за їх наявності, визначає яким чином таке право та інтерес може бути поновлено.