910/750/18 Про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - 10.10.2018 Прийняття

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округа Верповської Олени Володимирівни; 2. Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

1. У січні 2018 Приватне акціонерне товариство "Квазар" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанції

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі №910/750/18 у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Квазар" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення суду та прийняте нове, яким задовольнити позов.

4. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 року у справі №910/750/18 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі № 910/750/18 залишено без змін.

5. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

5.1 08.06.2010 між Публічним акціонерним товариством "Квазар" (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", іпотекодержатель) укладено іпотечний договір. (далі іпотечний договір; том 1, а.с. 13-20).

5.2 Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору у відповідності до якого забезпечення виконання зобов'язань іпотекодавця, які випливають із Договору про відкриття кредитної лінії № 05-В/10/47/КЛ, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем 29.04.2010, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії (надалі - основний договір), які (зобов'язання) перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку майно, зазначене в п. 3.1. договору (предмет іпотеки).

5.3 Відповідно до п. 3.1. договору іпотеки, предметом іпотеки є будівля виробничого корпусу № 2 (літ. Т) загальною площею 17 896,60 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, яка належить іпотекодавцю на праві власності згідно з Свідоцтвом про право власності серії ЯЯЯ № 355736, виданим Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 27 вересня 2005 року на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 27 вересня 2005 року № 1323-В, зареєстрованим за іпотекодавцем в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна. 16 липня 2007року за реєстровим № 129-3 в книзі № д 1з-228.

5.4 Згідно з п. 4.2.7. іпотечного договору, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов`язань зазначених в ст. 2 цього договору, забезпечених предметом іпотеки, у випадках, передбачених чинним законодавством України та/або цим договором.

5.5 Як вбачається з п. 6.1. іпотечного договору за рахунок предмета іпотеки банк має право задовольнити свої вимоги, що забезпечені іпотекою згідно зі ст. 2 іпотечного договору, у повному обсязі, що визначається на момент фактичного відшкодування (задоволення).

5.6 Також, пунктом 6.2. іпотечного договору встановлено, що іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання терміну (строку) виконання боржником будь-якого із зобов'язань, зазначених ст. 2 іпотечного договору, воно/и не буде/уть виконане/і або буде/уть виконане/і неналежним чином.

5.7 30.12.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. вчинено виконавчий напис № 5706, яким запропоновано відповідачу звернути стягнення на на будівлю виробничого корпусу № 2 (літ. Т) загальною площею 17 896,60 кв.м, за адресою: місто Київ, вулиця Північно-Сирецька, будинок № 1-3, реєстраційний номер 48803680000. (далі виконавчий напис; том 1, а.с. 60).

5.8 27.12.2017 відповідачем подано оскаржуваний виконавчий напис до виконання, на підставі чого було порушено виконавче провадження № 55500060. (том 1, а.с. 29).

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

6. 06.08.2018 Приватне акціонерне товариство "Квазар" через Київський апеляційний господарський суд звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою від 03.08.2018 № 295/А на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі № 910/750/18, підтвердженням чого є відбиток вхідного штампу Київського апеляційного господарського суду на першому аркуші касаційної скарги.

7. 09.08.2018, відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , справа № 910/750/18 Господарського суду міста Києва разом з вказаною касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Квазар" направлена до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/750/18 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.08.2018.

9. Ухвалою Верховного Суду від 16.08.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/750/18 за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Квазар" від 03.08.2018 № 295/А на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018; призначено розгляд касаційної скарги на 03.10.2018 об 11 год. 45 хв.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

10. Не погодившись з прийнятою постановою апеляційного суду, Приватним акціонерним товариством "Квазар" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.

11. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

11.1 Виконавчий напис вчинено на копії іпотечного договору, що суперечить законодавству, оскільки така дія вчиняється лише на оригіналі документа із зазначенням усіх необхідних реквізитів.

11.2 Період стягнення за виконавчим написом становить з 02.04.2016 по 10.10.2016, тоді як розрахунок відповідача зроблений за період з 29.07.2015 по 10.10.2016, без урахування платежів які здійснені позивачем в період з 10.10.2016 по 30.12.2016.

11.3 Право вимоги у відповідача не виникло, оскільки він не скористався правом звернення стягнення в позасудовому порядку, який передбачено договором.

11.4 Стягнення заборгованості рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/15888/17 та одночасна наявність виконавчого напису призведе до подвійного стягнення.

11.5 Судами попередніх інстанцій не врахована правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена в постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо нарахування процентів за користування кредитними коштами.

11.6 Судом апеляційної інстанції порушено принцип неупередженості та об'єктивності розгляду апеляційної скарги з огляду на відмову в задоволенні заяви про відвід суддів від розгляду апеляційної скарги.

12. Представник скаржника в судовому засіданні 10.10.2018 підтримала касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

13. Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2018 заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Позиція Верховного Суду

14. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

15. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

16. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

17. Відповідно до статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

18. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

19. Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

20. Згідно зі статтею 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

21. Відповідно до статті 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

22. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено таке.

22.1 В матеріалах справи наявні копії меморіальних валютних ордерів №3983250 від 30.04.2010, №5182778 від 02.06.2010 та 5492378 від 09.06.2010 згідно з яких вбачається отримання позивачем кредиту згідно кредитного договору №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 (том 1, а.с. 76-78).

22.2 Відповідно до виписки банку з рахунку позичальника вбачається, що станом на 21.10.2016 заборгованість ПАТ "Квазар" перед ПАТ "Сбербанк" становить 7 077 308 євро 41 євроцентів та 30 174 470, 94 грн. (том 1, а.с. 79-111).

22.3 29.07.2016 на адресу ПрАТ "Квазар" направлялась повідомлення-вимога іпотекодавцю/заставодавцю № 393/5/50 про сплату простроченої заборгованості за кредитним договором № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010.

22.4 На доказ направлення вимог матеріали справи містять фіскальні чеки від 01.08.2016, списки згрупованих поштових відправлень від 01.08.2016, рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що спростовує доводи апелянта на відсутність доказів надсилання вимог. (том 1, а.с. 53).

22.5 Факт наявності заборгованості позивача перед банком підтверджується матеріалами справи та позивачем не надано доказів погашення вказаної заборгованості, як і не надано доказів відмінності заявленої стягувачем суми боргу від реальної на думку позивача.

22.6 Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2016 Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Приватного нотаріуса Київського МНО Верповської О.В. з проханням, вчинити виконавчий напис на договорі іпотеки від 08.06.2010 (том 1, а.с. 61-66).

22.7 До заяви відповідачем були надані наступні документи:

- копія договору іпотеки від 08.06.2010, який посвідчено приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Морозовою С.В. та зареєстрований в реєстрі за №4706;

- належним чином засвідчені копії договору про відкриття кредитної лінії №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 та всіх додаткових угод;

- копії письмових вимог про усунення порушення виконання зобов`язання, що були надіслані боржнику та майновому поручителю (ПАТ "Квазар");

- копія поштового повідомлення про отримання повідомлення - вимоги;

- меморіальні ордери на підтвердження факту видачі кредиту на 2 аркушах №5492378 від 09.06.2010 та №3983250 від 30.04.2010;

- оригінали виписок з рахунків №20699023000376, №20698013000376, №20687013000376, №20676013000376, №20632013000376 (клієнт - ПАТ "Квазар");

- належним чином завірена копія витягу зі статуту ПАТ "Сбербанк", свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи;

- довідка про відсутність спору;

- копія довіреності. (том 2, а.с. 8-158).

23. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19, статті 34 Закону України "Про нотаріат"). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України "Про нотаріат" (3425-12) та глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

24. Відповідно до статті 87 Закону України "Про нотаріат" та п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (z0282-12) (далі - Порядок) для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

25. Відповідно до статті 88 Закону України "Про нотаріат" нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

26. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" (1172-99-п) в редакції від 12.06.2015 (далі - Перелік документів). Вказаний Перелік документів містить вичерпні підстави для вчинення виконавчого напису і розширювальному тлумачення не підлягає.

Для вчинення виконавчого напису необхідно здійснити перевірку наявності певних умов, за яких може бути вчинена ця нотаріальна дія.

Необхідно з'ясувати, чи передбачена заборгованість, щодо якої потрібно вчинити виконавчий напис, в Переліку документів.

27. Відповідно до пункту 2.3 глави 16 Порядку вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.

28. Відповідно до пункту 3.2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України заборгованість боржника визнається безспірною, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів. Чинним законодавством, що регулює нотаріальну діяльність, не надано визначення поняття "безспірна заборгованість", тому підтвердження наявності заборгованості боржника щодо виконання грошового зобов'язання стосовно юридичних осіб має ґрунтуватися на даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності контрагентів за договором.

29. Відповідно до п. 1-1 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", передбачено, що для стягнення заборгованості за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.

30. Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено, що як вбачається із документів, наданих суду приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та на підставі яких 30.12.2016 вчинено виконавчий напис, ПАТ "Сбербанк" подавалась зокрема розрахунок заборгованості по кредитному договору № 05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010; виписки по особовим рахункам позивача.

32. Доводи скаржника (пункт 11.1 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що судами цим доводам надавалася правова оцінка, з якої вбачається, що вчинення виконавчого напису на копії іпотечного договору не є правовою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

33. Такі правові висновки судів не суперечать наведеним вище та іншим вимогам чинного законодавства, а скаржник не навів положень законодавства, які б передбачали визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з наведених підстав.

34. Доводи скаржника (пункт 11.2 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що у касаційній скарзі скаржник не зазначає відомостей, які б могли ідентифікувати такі платежі, не наводить їх розмір.

35. Відповідно до приписів статті 300 частини 2 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

36. При цьому, доводи, викладені у касаційній скарзі (пункт 11.2 Постанови), зводяться до незгоди із встановленими судами обставинами справи та наданою судами оцінкою доказів, наявних у матеріалах справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

37. Доводи скаржника (пункт 11.3 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

37.1 Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

37.2 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц, звертаючись до висновків Верховного Суду України у постанові від 22.03.2017 у справі № 6-2967цс16, підкреслила, що законом передбачено три способи задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові - на підставі виконавчого напису нотаріуса та на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя.

37.3 Оскільки зазначений спосіб захисту цивільного права позивача встановлений наведеними умовами договору, такі доводи не дають правових підстав для скасування судових рішень.

38. Доводи скаржника (пункт 11.4 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

38.1 Так судами зазначено, що позивачем не подано доказів того, що на час вчинення виконавчого напису у суді розглядався спір щодо стягнення заборгованості з позивача, оскільки спір у Господарському суді міста Києва у справі № 910/15888/17 виник у вересні 2017 року, тоді як виконавчий напис був вчинений 30.12.2016.

38.2 Крім того відповідно до положень статті 328 частини 2 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

38.3 Отже у разі якщо обов'язок боржника буде відсутній у зв'язку з його припиненням, за зверненням боржника суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню і у такому випадку виключаються підстави для подвійного стягнення відповідних сум заборгованості.

38.4 Разом з тим відповідно до положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином. Отже відповідач у спірних правовідносинах вправі отримати належну йому суму коштів, а наявність судового рішення сама по собі не призводить до відновлення права, а лише спрямована на його захист, який має бути реалізований шляхом виконання такого рішення суду.

38.5 За вказаних обставин наявність рішення суду про стягнення заборгованості та одночасна наявність виконавчого напису, з урахуванням передбачених процесуальним кодексом наведених положень щодо виключення такого стягнення, сама по собі не порушить прав позивача, оскільки не призводить до подвійного стягнення, тому доводи касаційної скарги у цій частині є надуманими, такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства.

39. Доводи скаржника (пункт 11.5 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

39.1 В постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 встановлено, що за умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 24 місяці - до 3 червня 2008 року включно.

39.2 З наведеного вбачається, що обставини справи № 444/9519/12 відмінні від обставин даної справи, оскільки судами попередніх інстанцій при розгляді даної справи вірно встановлено, що відповідно до пункту 6.2 кредитного договору №05-В/10/47/КЛ від 29.04.2010 передбачено, що нарахування процентів повністю і остаточно припиняється в день фактичного повернення кредиту в повному обсязі.

40. Доводи скаржника (пункт 11.6 Постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

40.1 Як встановлено судом апеляційної інстанції, 06.07.2018 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла заява про відвід суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г.

40.2 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., суддів Дикунська С.Я., Чорногуз М.Г. дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу, у зв'язку з чим, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018 провадження у справі №910/750/18 зупинено, матеріали справи №910/750/18 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

40.3 Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2018 заяву Приватного акціонерного товариства "Квазар" про відвід суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г. передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.О., Тищенко О.В.

40.4 Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2018, колегією суддів у складі: головуючого судді Куксова В.В., суддів: Гончарова С.О., Тищенко О.В. у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Квазар" про відвід суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г. у справі №910/750/18 відмовлено.

40.5 Як вірно встановлено судом апеляційної інстанції заява Приватного акціонерного товариства "Квазар" про відвід суддів обґрунтована тим, що товариством при здійсненні аналізу судових рішень, постановлених судовими колегіями за участю вказаних суддів у спорах, які за суб'єктним складом учасників справи, підстав виникнення правовідносин та господарського спору, змісту та правових підстав рішень господарського суду першої інстанції, змісту апеляційних скарг, а також умов застосування правових норм спостерігається стала судова практика про відмову у задоволенню вимог, що викликає обґрунтований сумнів у неупередженості суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г.

40.6 Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

41. З огляду на викладене, доводи скаржника є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються вищевикладеним і змістом оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

42. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

43. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

44. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

45. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

46. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

47. Оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідають.

48. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

49. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані.

50. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Квазар" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2018 у справі № 910/750/18 залишити без задоволення.