ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/13287/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Захист-Агро" (далі - Товариство),

представник позивача - не з'яв.,

відповідач-1 - Інститут мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України (далі - Інститут),

представник відповідача-1 - Кутуков С.О. - адвокат (посвідчення від 04.03.2011 № 527);

відповідач-2 - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (далі - Міністерство),

представник відповідача-2 - Потоцький М.Ю. (за довіреністю від 02.02.2018 № 2434-03/65),

розглянув касаційну скаргу Інституту

на рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018

(суддя Підченко Ю.О.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018

(головуючий суддя - Доманська М.Л., судді: Пантелієнко В.О. і Остапенко О.М.)

у справі № 910/13287/17

за позовом Товариства

до: Інституту;

Міністерства

про визнання недійсним патенту на винахід.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Позов було подано про: визнання недійсним патенту на винахід від 15.08.2005 № НОМЕР_3 (далі - Патент); зобов'язання Міністерства внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання Патенту недійсним та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені.

Позов обґрунтовано тим, що Інститут отримав патент на винахід, який завідомо не був новим, тобто не відповідав критеріям патентоздатності "винахідницький рівень" і "новизна", та, отримавши такий патент, став зловживати своїм правом, здійснюючи "кримінальне переслідування" своїх конкурентів, зокрема й Товариства, з метою встановлення монополії на біопрепарат, який є загальновідомим; у зв'язку з цим Товариство, за його доводами, позбавлене можливості використовувати належну Товариству корисну модель та продовжувати виробничу діяльність.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018: позов задоволено; Патент визнано недійсним; Міністерство зобов'язано внести відповідні зміни до Державного реєстру патентів України про визнання Патенту недійсним та здійснити про це публікацію в офіційному бюлетені; з Інституту стягнуто на користь Товариства витрати зі сплати судового збору в сумі 3 200 грн. та витрати на оплату експертизи в сумі 28 000 грн. Рішення і постанову мотивовано обґрунтованістю позовних вимог.

У касаційній скарзі до Верховного Суду Інститут, зазначаючи про незабезпечення судами справедливого, неупередженого вирішення даного спору, прийняття оскаржуваних судових рішень за неправильного застосування норм матеріального права та неповного встановлення всіх обставин, що підлягають з'ясуванню, просить скасувати оскаржувані судові рішення зі справи та передати останню на новий розгляд до суду першої інстанції. Так, за доводами, наведеними в касаційній скарзі:

- суди в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку, що винахід за спірним патентом не відповідає умовам надання правової охорони за критерієм "новизна", оскільки не був новим на дату (28.11.2013) подання заявки № u201313798 до Державної служби інтелектуальної власності України, тоді як датою подання заявки для отримання Патенту було 10.03.2004, а номер заявки - 2004031748, про що вказано в оскаржуваних рішеннях;

- суд першої інстанції не перевірив повноту та достатність експертного висновку;

- суди дійшли хибного висновку про наявність у позивача інтересу, що підлягав би судовому захисту; Товариство не є належним позивачем у даній справі;

- судами неправильно застосовано норми права про позовну давність;

- суди безпідставно не залучили до участі у справі Державну службу інтелектуальної власності України.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає про незгоду з доводами, викладеними в касаційній скарзі, вважаючи, що вони виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції та зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу Інституту залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 - без змін.

Від інших учасників справи відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим і апеляційним господарськими судами з'ясовано та зазначено, зокрема, що:

- Інститут є власником Патенту "ІНФОРМАЦІЯ_2", що був оприлюднений у бюлетені № 8 "Промислова власність" 15.08.2005;

- на думку позивача, винахід за Патентом не відповідає критерію новизни, оскільки сукупність його суттєвих ознак стала загальнодоступною у світі до дати подання відповідних заявок. Так, біопрепарат для підвищення врожаю рослин на основі культурного середовища, що містить штами Pseudomonas aureofaciens ІMB В-7096 та ІMB В-7097, розроблено у середині 80-х років, а вперше технічні умови на виробництво біопрепарату Гаупсин (ТУ 400 ТО "А" 110.271-247-02-92) введено у 1992 році, та починаючи з 1992 року кожний аграрій міг придбати ці штами на будь-якій біологічній станцій України, Росії, Білорусі й виробляти біопрепарат Гаупсин;

- як вказує позивач: у березні 2017 року СВ УСБУ в Одеській області проведено обшуки в його (позивача) офісних і виробних приміщеннях у рамках кримінального провадження за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 177 Кримінального кодексу України, у ході яких було вилучено всю сировину, продукцію, тару, упаковку, бухгалтерську та фінансову документацію позивача; підставою для внесення відомостей до ЄРДР та проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні стала заява директора Інституту про те, що ОСОБА_7, засновник і директор Товариства, через мережу своїх підприємств незаконно використовує винахід, що належить на праві власності Інституту;

- Інститутом було заявлено про застосування позовної давності з посиланням на те, що 15.08.2005 - дати офіційної публікації відомостей про видачу Патенту інформація про нього стала загальнодоступною, й Товариство мало реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, спричинені видачею Патенту;

- крім того, Товариство вказує, що 25.03.2009 у бюлетені № 6 було оприлюднено зареєстрований на ім'я власника і директора Товариства ОСОБА_8 патент на корисну модель № НОМЕР_2 "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - Патент на КМ), а в його описі вказано, що "найбільш до заявленої корисної моделі є винахід, який захищений патентом № НОМЕР_3 від 15.08.2005 "ІНФОРМАЦІЯ_2". Тобто позивач починаючи з 25.03.2009 міг звернутися до суду з позовними вимогами про визнання Патенту недійсним;

- позовна заява була подана до суду 04.08.2017, та Товариство, своєю чергою, просило визнати поважними причини пропуску позовної давності, мотивуючи це тим, що до березня 2017 (тобто до здійснення у позивача зазначених вище обшуків) у нього не було об'єктивної можливості дізнатися про порушення своїх прав. На підтвердження позивачем подано суду: копію клопотання слідчого СВ УСБУ в Одеській області від 24.03.2017 на адресу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси про накладення арешту на тимчасово вилучене майно Товариства у кримінальному провадженні; копію ухвали слідчого судді того ж суду від 24.03.2017; копію листа Біляївського ВП ГУНП в Одеській області від 18.09.2017; витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні. З урахуванням наведеного суди дійшли висновку, що порушення прав позивача відбулося у березні 2017 року, і, отже, ним не пропущено позовну давність;

- у справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Стародубову І.В. За висновком судового експерта, винахід за Патентом не відповідає критеріям патентоздатності "новизна" та "винахідницький рівень" і сукупність ознак даного винаходу була розкрита (стала загальнодоступною в світі) до дати подання відповідної заявки 2004031748 на його оформлення, тобто до 10.03.2004.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним Патенту та, відповідно, публікації відомостей про це в офіційному бюлетені.

Відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України (1798-12) (далі - ГПК (1798-12) України):

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86);

- судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини перша і п'ята статті 236).

Наведеним приписам процесуального закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Так, обидві судові інстанції у прийнятті зазначених рішень виходили з того, що "порушення прав позивача відбулось у березні 2017 року, а отже - позивачем не пропущено строки позовної давності щодо заявлених у даному позові вимог".

Відповідний висновок зроблено судами за неправильного застосування (тлумачення) норми матеріального права.

Так, згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, по-перше, початок перебігу позовної давності законом пов'язується з конкретною датою (днем), а не з періодом часу (місяць, рік тощо). По-друге, такою датою є день, коли особа довідалася/могла довідатися про порушення свого права, а не день, коли порушення відбулося (відповідні дні можуть співпадати, а можуть бути відмінними один від одного).

Водночас і у прямому зв'язку з наведеним в оскаржуваних судових рішеннях не з'ясовано й не підтверджено відповідними доказами, що позивач (Товариство) до березня 2017 року з незалежних від нього причин не довідався і не міг довідатися про існування (наявність) оспорюваного Патенту, - при тому, що, як зазначалося в судових інстанціях відповідачем (Інститутом), офіційну публікацію відомостей про видачу цього патенту було здійснено ще 15.08.2005, і, крім того, засновником і керівником Товариства 25.03.2009 отримано Патент на КМ з посиланням у відповідній заявці на винахід за патентом як на найбільш схожий. Оцінки відповідних доводів і доказів скаржника попередніми судовими інстанціями взагалі не здійснено.

До того ж оскаржувані судові рішення містять помилки й неточності, як-от: у них зазначено, що "винахід за спірним винахід за патентом не відповідає умовам надання правової охорони за критерієм "новизна" як передбачено ч. 1 ст. 460 ЦК та ч. 2 ст. 7 Закону України "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", оскільки вона не була новою на дату (28.11.2013) подання заявки № u201313798 до Державної служби інтелектуальної власності України, і в тих же судових рішеннях (в інших абзацах) вказано інший номер заявки - 2004031748; у постанові апеляційної інстанції значиться "оскаржуваним рішенням суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі", тоді як у дійсності рішенням суду першої інстанції позов у даній справі задоволено.

Не встановивши усіх обставин справи, не здійснивши оцінки доводів відповідача і поданих ним доказів, суди попередніх інстанцій, як зазначалося, припустилися порушення вказаних норм процесуального права. Водночас суд касаційної інстанції в силу частини другої статті 300 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Отже, оскаржувані судові рішення відповідно до частини третьої статті 310 названого Кодексу підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін і поданим ними доказам належну правову оцінку та вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Інституту мікробіології і вірусології ім. Д.К. Заболотного НАН України задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2018 зі справи № 910/13287/17 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов