910/17549/17 Про визнання припиненим зобов'язання Товариства перед Банком за договором кредитної лінії та зобов'язання вчинити певні дії - 09.10.2018 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 910/17549/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК ",

представник позивача - Єршова О.І. адвокат (довіреність від 17.09.2018),

відповідач 1 - публічне акціонерне товариство "Діамантбанк",

представник відповідача 1- Абросімов С.С. адвокат (довіреність від 14.06.2018 № 40),

відповідач 2 - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімонін Олександр Олексійович,

представник відповідача 2 - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Діамантбанк"

на рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 (головуючий суддя Літвінова М.Є.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 (головуючий Чорногуз М.Г, судді: Агрикова О.В. і Мальченко А.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервіс ПМК " (далі - Товариство)

до публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" (далі - Банк) та

уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Діамантбанк" Тімоніна Олександра Олексійовича (далі - Фонд)

про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банку та Фонду в якому просило: зобов'язати Фонд вчинити всі необхідні фактичні та юридично значущі дії щодо зарахування зустрічних однорідних вимог по зобов'язаннях, які виникають між Товариством та Банком з договору банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 та договору кредитної лінії від 09.9.2016 № 106 на суму 1 000 721,28 грн; визнати припиненим зобов'язання Товариства перед Банком за договором кредитної лінії від 09.09.2016 № 106 на суму 1 000 721,28 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог; визнати припиненим зобов'язання Банку перед Товариством за договором банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 на суму 1 000 721,28 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.09.2016 між Товариством та Банком було укладено договір кредитної лінії № 106, за умовами якого Банк відкриває Товариству відновлювальну кредитну лінію до 08.09.2017 на суму 1 440 000,00 грн. Товариством на виконання умов договору було частково погашено наданий кредит на суму 439 278,72 грн, а відтак заборгованість Товариства перед Банком на момент звернення з позовною заявою становила 1 000 721,28 грн. Водночас позивач зазначав, що на підставі договору банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 він має поточний банківський рахунок в Банку на якому знаходяться грошові кошти у розмірі 1 000 721,28 грн, а відтак Товариство є одночасно боржником і кредитором Банку. Крім того, позивач вказував на те, що Банк перебуває в стадії ліквідації, а відтак на підставі приписів пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" просив зарахувати зустрічні однорідні вимоги на стадії ліквідації банку з дотриманням вказаних у цій статті вимог.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.03.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018, позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненим зобов'язання Товариства перед Банком за договором кредитної лінії від 09.09.2016 № 106 на суму 1 000 721,28 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Визнано припиненим зобов'язання Банку перед Товариством за договором банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 на суму 1 000 721,28 грн зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Стягнуто з Банку на користь Товариства 3 200, 00 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що вимоги за договором кредитної лінії від 09.09.2016 № 106 та договором банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 є зустрічними та однорідними, а позивач є одночасно боржником та кредитором банку, а відтак наявні всі передбачені законодавством України обставини можливості зарахування зустрічних однорідних вимог у зобов'язаннях стороною яких є неплатоспроможний банк.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Банк звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству у задоволенні позовної заяви про визнання зобов'язання припиненим та зобов'язання вчинити певні дії.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що

- судами неправильно застосовано приписи пункту 8 частини другої статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та не враховано пункти 6.1, 6.2, 6.5 постанови Національного Банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2014 № 22;

- пункт 4.3 договору від 16.03.2011 передбачає договірне списання коштів з поточного рахунку в погашення заборгованості в межах договору банківського рахунку за надані клієнту послуги по обслуговуванню поточного рахунку, а не списання коштів на погашення заборгованості за договором кредитної лінії;

- у договорі кредитної лінії від 09.09.2016 № 106 відсутній пункт, який визначає реквізити договору між платником та отримувачем, що передбачає право отримувача на договірне списання, а відтак при укладенні договору не були враховані вимоги пункту 26.2 статті 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та пункт 6.2 постанови Національного Банку України "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" від 21.01.2014 № 22;

- вимоги товариства були акцептовані та віднесені до сьомої черги кредиторів, виплата по яких на момент винесення судових рішень не здійснювалась, а відтак задоволення вимоги про зарахування зустрічних однорідних вимог прийнято з порушенням черговості задоволення вимог кредиторів, чим було порушено приписи статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- Банком було задоволено заяву Товариства про включення вимог кредиторів до реєстру акцептованих вимог від 14.07.2017 вих.№ 388 за договором банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073, а відтак, на думку скаржника, Банк здійснив всі доступні та необхідні заходи для захисту прав Товариства.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги позивача про визнання припиненим його зобов'язання зі сплати заборгованості за договором кредитної лінії в розмірі 1 000 721,28 грн на користь Банку та зобов'язання відповідача по сплаті на користь Товариства боргу за договором банківського рахунку на суму 1 000 721,28 грн на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 09.09.2016 між Банком як кредитодавцем та Товариством як позичальником укладено договір кредитної лінії № 106, відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець 09.09.2016 відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію до 08.09.2017 у наступних розмірах: 3 700 000,00 грн - з 09.09.2016 по 08.04.2017; 3 083 333,34 грн - з 09.04.2017 по 08.05.2017; 2 466 666,68 грн - з 09.05.2017 по 08.06.2017; 1 850 000,02 грн - з 09.06.2017 по 08.07.2017; 1 233 333,36 грн - з 09.07.2017 по 08.08.2017; 616 666,70 грн - з 09.08.2017 по 08.09.2017.

Додатковою угодою від 09.09.2016 № 1 сторонами внесено зміни до Кредитного договору, а саме: "12.09.2016 року кредитодавець надає позичальнику кредитний транш у розмірі 2 000 000,00 грн в межах кредитної лінії, відкритої згідно Кредитного договору".

16.03.2011 між Банком та Товариством укладено Договір банківського рахунку № 11-03-16-000073, відповідно до умов якого Банк відкрив клієнту поточний рахунок № 2600831911208 та зобов'язався приймати й зараховувати на поточний рахунок грошові кошти, що надходять клієнту, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з поточного рахунка та проведення інших операцій за поточним рахунком, передбачених чинним законодавством України, за умови, що клієнт погоджується з тарифами банку, чинними на момент надання зазначених послуг.

Згідно з наданим позивачем звітом по рахунку з 14.09.2017 по 14.09.2017 залишок коштів на рахунку Товариства № 2600831911208.980 станом на 14.09.2017 року складав 1 000 721,28 грн; вказане також підтверджується наданим позивачем реєстром розрахункових документів.

На підставі рішення Правління Національного банку України від 24.04.2017 № 264-рш/БТ "Про віднесення ПАТ "Діамантбанк" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24.04.2017 № 1684 "Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", з 17:00 24.04.2017 до 23.05.2017 (включно).

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Діамантбанк" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким була розпочата процедура ліквідації ПАТ "Діамантбанк" з 24.06.2017 до 23.06.2019 включно.

03.05.2017 Товариство звернулося до Фонду із листом № 252, у якому зазначало про здійснення ним 24.04.2017 до 17:00 платежів у загальній сумі 863 477,12 грн, які не були списані з рахунку позивача, оскільки кошти у сумі 1 000 721,28 грн з 24.04.2017 заблоковані на рахунку позивача, а також враховуючи наявність у нього бажання достроково виконати зобов'язання за кредитним договором, позивач просив розблокувати поточний рахунок або прийняти платіжне доручення у паперовій формі для подальшого зарахування коштів, що знаходяться на банківському рахунку в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором № 106.

14.07.2017 Товариство подало до Фонду заяву № 388 про включення вимог кредитора до реєстру акцептованих вимог. Про отримання вказаного документа свідчить відтиск штампу позивача на титульній сторінці вказаного листа.

03.08.2017 позивач надав Фонду заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, в якому зазначив, про наявність у нього станом на 07.07.2017 заборгованості за кредитним договором у розмірі 1 440 000,00 грн та просив здійснити зарахування зустрічних однорідних грошових вимог по зобов'язаннях, які виникли з договору банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 та договору кредитної лінії від 09.09.2016 № 106 на суму 1 000 721,28 грн та після повного виконання зобов'язань за кредитним договором вчинити дії щодо зняття передбачених укладеним у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором іпотеки обтяжень з предмету іпотеки. Про отримання вказаного документа від 03.08.2017 за № вх. 927/л свідчить відтиск штампу позивача на титульній сторінці вказаного листа.

13.09.2017 Товариством відповідно до платіжного доручення від 13.09.2017 № 1617 з призначенням платежу "сплата кредитної лінії р., згідно договору № 106 від 09.09.2016р. на рахунок №29091300070551" сплачено на користь Банку 439 278,72 грн.

29.09.2017 позивач повторно звернувся до Фонду із заявою від 28.09.2017 № 515 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог по зобов'язаннях, які виникли з договору банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 та договору кредитної лінії від 09.09.2016 № 106 на суму 1 000 721,28 грн. Направлення вказаного листа підтверджується поштовим чеком та описом вкладення у цінний лист.

Доказів надання відповідей на зазначені листи матеріали справи не містять.

Листом від 20.11.2017 Фонд повідомив господарський суд міста Києва про те, що 11.09.2017 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 4077 "Про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Діамантбанк", яким акцептовано вимоги позивача у сумі 1 000 721,28 грн та віднесені до сьомої черги погашення акцептованих вимог кредиторів".

Довідкою від 21.11.2017 Фонд повідомив господарський суд міста Києва про те, що станом на дату складання цього документу заборгованість позивача за кредитним договором загалом складає 1 911 973,73 грн.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, які знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом (статті 1066, 1074 ЦК України).

За приписами статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно зі статтями 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема, грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Наслідки початку процедури ліквідації банку визначено статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 46 Закону з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком. Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за договором кредитної лінії від 09.09.2016 № 106 Банк є кредитором, а Товариство - боржником, водночас за договором банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 Товариство є кредитором, а Банк - боржником, що свідчить про те, що вимоги, які виникли між сторонами на підставі цих договорів, є зустрічними.

При цьому грошові вимоги мають розглядатися як однорідні у силу недиференційованості грошей як предмета виконання зобов'язань. Гроші як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошами. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, оскільки зобов'язання які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.

Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що у листі від 03.05.2018 позивач висловлював своє бажання реалізувати право на здійснення дострокового погашення боргу за договором кредитної лінії, а також, враховуючи положення пункту 1.1 договору кредитної лінії (за змістом якого кредитну лінію відкрито до 08.09.2017), строк виконання заявлених позивачем вимог на момент повторного звернення із заявою про зарахування та на момент звернення з даним позовом є таким, що настав.

Однак під час запровадження в банку тимчасової адміністрації відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відповідач був позбавлений можливості зарахувати залишок грошових коштів з поточного рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором (заява позивача № 352 від 03.05.2017, яка подавалась під час дії тимчасової адміністрації), і зазначеним законом передбачено таку можливість тільки під час процедури ліквідації банку.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства та умови укладених сторонами правочинів, у Товариства виникло право вимагати від Банку зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що приписи пункту 8 частини другої статті 46 Закону не є перешкодою для зарахування коштів, що знаходились на рахунках позичальника (який є одночасно і кредитором (договір банківського рахунку № 11-03-16-00007) і боржником (договір кредитної лінії № 106) в рахунок оплати його зобов'язань за договором кредитної лінії № 106.

Водночас судами попередніх інстанцій надано оцінку і умовам укладених між сторонами договорів та встановлено, що:

- відповідно до пунктів 3.2.11 та 3.2.12 договору кредитної лінії серед обов'язків позичальника визначено: щомісячне підтримання (до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим Договором) на рахунках, відкритих у ПАТ "Діамантбанк", грошових потоків від господарської діяльності у розмірі 100% загальних надходжень позичальника. В день укладення цього Договору відкрити у кредитодавця поточний рахунок в національній валюті, а також поточний рахунок у валюті кредиту (якщо валюта кредиту є іноземною), у випадку відсутності таких рахунків;

- станом на момент відкриття кредитної лінії у позивача було відкрито рахунок у відповідача за договором банківського рахунку;

- пунктом 4.1 договору кредитної лінії передбачено право кредитодавця самостійно, без додаткового узгодження з позичальником, списувати на встановлених пунктом 7.9 цього договору умовах грошові кошти з поточного рахунку позичальника;

- пунктом 4.2.2 договору кредитної лінії визначено, що позичальник має право достроково погашати заборгованість за цим договором;

- за змістом пункту 7.9 договору кредитної лінії сторони домовились, що кредитодавець має право здійснювати договірне списання в разі настання терміну сплати комісій та/або неустойки за цим Договором, а також прострочення позичальником термінів погашення кредиту (частини кредиту) та/або процентів за ним, на суму вказаних платежів та з урахуванням таких умов договірного списання: найменування особи отримувача - Публічне акціонерне товариство "Діамантбанк" (місто Київ, МФО 320854); реквізити рахунку позичальника (платник), з якого має здійснюватись договірне списання - при списанні коштів в погашення комісій та неустойки, а також виданого в національній валюті кредиту та процентів за користування ним: поточний рахунок позичальника №2600831911208 в ПАТ "Діамантбанк" (місто Київ, МФО 320854); документи, які повинен мати кредитодавець для договірного списання коштів - документи, що підтверджують надання кредиту позичальнику;

- Банк має право здійснювати списання коштів з поточного рахунку без розпорядження клієнта у випадках, передбачених законодавством України, що передбачено пунктом 3.2.3 договору банківського рахунку;

- право банку на договірне списання коштів також визначено пунктом 4.3 договору банківського рахунку, який не містить положень про те, що визначене у ньому договірне списання розповсюджується виключно на реалізацію банком права списання передбаченої тарифами винагороди.

З наведеного вбачається, що сторонами було погоджено можливість договірного списання грошових коштів позивача, які знаходилися на його рахунку і за рахунок яких позивач просить зробити зарахування. Товариство скористалося своїм правом та подало відповідачу заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, при цьому судами було встановлено та це підтверджено матеріалами справи, що кошти за договором банківського рахунку від 16.03.2011 № 11-03-16-000073 перебували на рахунках банку на дату початку процедури виведення Фондом, згідно із Законом, вкладів фізичних осіб ПАТ "Діамантбанк" з ринку (24.04.2017).

Відтак оскільки позивач, який є боржником банку за договором кредитної лінії № 106, є одночасно кредитором банку за договором банківського рахунку, а умовами укладених між сторонами договорів передбачено договірне списання коштів з рахунків, суди дійшли правомірного висновку, що у банку не було обмежень на договірне списання грошових коштів (а не проведення інших операцій з цими грошовими коштами) з розрахункового рахунку позивача на погашення заборгованості за кредитним договором у вигляді зарахування зустрічних вимог.

Окрім того, суд вважає, що відповідачем не доведено, яким чином договірне списання коштів у вигляді зарахування зустрічних вимог особи, що одночасно є і кредитором і боржником неплатоспроможного банку, який знаходиться на стадії ліквідації, могло порушити баланс інтересів інших кредиторів банку та черговість задоволення вимог кредиторів з урахуванням наявності можливості такого зарахування, передбаченого пунктом 8 частини другої статті 46 Закону.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 21.03.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2018 у справі № 910/17549/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко