925/965/16 Про стягнення заборгованості з основного боргу за використання активної електричної енергії, поставленої відповідно до договору - 09.10.2018 Прийняття

1. 08.08.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Азот" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №925/965/16 в порядку статей 286 - 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) та клопотало про поновлення строку на касаційне оскарження, яка з матеріалами справи передана до Верховного Суду.

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №925/965/16 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2018.

3. Ухвалою від 03.09.2018 Верховний Суд поновив Публічному акціонерному товариству "Азот" строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження у справі №925/965/16 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Азот" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018, призначив розгляд касаційної скарги на 09.10.2018, за заявою Публічного акціонерного товариства "Азот" зупинив виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2018 у справі №925/965/16 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

4. Фонд державного майна України подав відзив на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Азот".

4.1. Представником ПАТ "Черкасиобленерго" адвокатом Ярошенко О.О. 05.10.2018 подано клопотання про відкладення розгляду справи 09.10.2018 на іншу дату, мотивоване зайнятістю адвоката у цей день в іншій справі №804/3718/18 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді. Розглянувши подане клопотання в судовому засіданні, колегія суддів касаційного суду дійшла висновку про його необґрунтованість з огляду на те, що про призначення справи до розгляду позивач повідомлений ухвалою Суду від 03.09.2018 заздалегідь та у нього було достатньо часу для вибору такого адвоката, який матиме можливості здійснювати представництво його інтересів у Верховному Суді.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

5. У серпні 2016 року до Господарського суду Черкаської області звернулось ПАТ "Черкасиобленерго" з позовом до ПАТ "Азот" про стягнення 1 276 177 255, 52 грн., з яких 1 091 346 413, 08 грн. основного боргу за активну електричну енергію, поставлену відповідачу відповідно до договору №524-213/24 від 24.05.2005 в період з грудня 2014 року по липень 2016 року, 126 659 691, 64 грн. інфляційних втрат, 18 113 773, 23 грн. - 3% річних та 40 057 377, 60 грн. пені за прострочення виконання грошових зобов'язань.

5.1. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за період з грудня 2014 року по липень 2016 року ПАТ "Черкасиобленерго" згідно з актами поставки електричної енергії на ПАТ "Азот" поставив, а останній отримав 993 121 434 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 451 505 019, 94 грн., однак ПАТ "Азот" оплатив її лише частково на суму 360 158 606, 86 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості відповідача за спожиту електроенергію станом на 01.08.2016 складав 1 091 346 413, 08 грн. Також, позивач нарахував відповідачу пеню і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання по 31.07.2016 та інфляційні втрати на суму заборгованості по червень 2016 року включно.

5.2. Ухвалою місцевого суду від 27.09.2016 задоволено клопотання ПАТ "Черкасиобленерго" та залучено до участі в справі ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа".

Короткий зміст рішення першої інстанції

6. Рішенням від 07.12.2016 Господарський суд Черкаської області припинив провадження у справі в частині вимоги про стягнення 74 000 000 грн. боргу, позов задовольнив частково, стягнув з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 510 969 029, 25 грн. боргу за активну електричну енергію, 1 750 889, 53 грн. пені, 6 038 201, 53 грн. три проценти річних, 37 402 330, 05 грн. індексу інфляції, 87 254, 46 грн. витрат на сплату судового збору. У решті позовних вимог ПАТ "Черкасиобленерго" до ПАТ "Азот" суд відмовив. Місцевий суд стягнув з ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 267 677 775, 21 грн. боргу за активну електричну енергію, 37 053, 99 грн. витрат на сплату судового збору.

6.1. Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив таке:

- 24.05.2005 Відкрите акціонерне товариство "Черкасиобленерго", яке в подальшому було перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Черкасиобленерго" (як Постачальник), та Відкрите акціонерне товариство "Азот", яке було перейменоване в Публічне акціонерне товариство "Азот" (як Споживач), уклали Договір про постачання електричної енергії №524-213/24 (далі - Договір);

- відповідно до пунктів 2.1., 2.2. Договору, Постачальник зобов'язався постачати електричну енергію Споживачу, а останній зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії";

- вказаний у Договорі "Порядок розрахунків" - це Додаток № 3 до Договору, пунктами 5, 6 якого передбачено, що Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу активної електричної енергії, заявленого на розрахунковий період до 15-го і 20-го числа розрахункового місяця по 30% вартості заявленого обсягу на розрахунковий період та остаточний розрахунок - протягом трьох банківських днів з дати підписання акта постачання електричної енергії зі сторони Постачальника та вручення його Споживачу;

- в пункті 8 Порядку розрахунків вказано, що у разі несвоєчасних розрахунків Споживач на момент погашення заборгованості сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,5 облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати. Пеня нараховується Електропостачальною організацією, починаючи з першого дня після дати розрахунків, що наведені в пунктах 5 і 6;

- за період з грудня 2014 року по липень 2016 року позивач згідно з актами поставки електричної енергії на ПАТ "Азот" поставив, а відповідач отримав 993 121 434 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 451 505 019, 94 грн., однак, ПАТ "Азот" оплатив її лише частково на суму 360 158 606, 86 грн., у зв'язку з чим залишок заборгованості за спожиту електроенергію станом на 01.08.2016 склав 1 091 346 413, 08 грн.;

- ПАТ "Азот", частково заперечуючи проти позову, зазначив, що його борг перед позивачем за отриману в зазначений період активну електричну енергію значно менший та складає на момент прийняття рішення 510 969 029, 25 грн., а решта заборгованості за рядом договорів про переведення боргу передана ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа", а зокрема, за такими договорами: №140-202 від 12.03.2015 в частині сплати вартості електричної енергії, поставленої за період з 01.12.2014 по 20.12.2014 включно на суму 47 641 173, 12 грн., №142-202 від 12.03.2015 за період з 21.12.2014 по 31.12.2014 включно на суму 31 304 803, 15 грн., №141-202 від 12.03.2015 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015 на суму 33 113 748, 67 грн., №183-202 від 20.03.2015 за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 включно на суму 47 872 035, 51 грн., №287-202 від 24.04.2015 за період з 01.03.2015 по 15.03.2015 включно на суму 32 261 500 грн., №301-202 від 30.04.2015 за період з 16.03.2015 по 31.03.2015 включно на суму 37 778 304, 77 грн., №1344-202 від 21.12.2015 за період з 20.10.2015 по 31.10.2015 включно на суму 37 706 209, 99 грн. Всього за цими договорами на ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" було переведено борг ПАТ "Азот" перед ПАТ "Черкасиобленерго" за активну електричну енергію на загальну суму 267 677 775, 21 грн., що звільняє відповідача-1 від його оплати;

- стверджуючи, що сума боргу ПАТ "Азот" перед позивачем значно менша, ніж заявлена позивачем у позові, та складає суму 510 969 029, 25 грн., відповідач-1 також посилався на те, що протягом листопада 2015 - листопада 2016 років відбулося зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до статей 601 ЦК України, 203 ГК України (436-15) , що підтверджується заявою №202-09/201 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 19 875 368, 36 грн. з метою погашення заборгованості відповідача-1 в цій же сумі за поставлену активну електричну енергію в жовтні 2015 року та рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.12.2015 у справі №925/1893/15, яким відмовлено у визнанні недійсним даного правочину із зарахування зустрічних вимог; заявою №202-09/02 про зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення свого зобов'язання та рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.02.2015 у справі №925/43/16 відмовлено у визнанні його недійсним; заявою №202-09/33 від 04.04.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 57 490 807, 93 грн.; заявою №202-09/39 від 10.05.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 50 000 000 грн.; заявою №202-09/45 від 21.06.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 15 000 000 грн.; заявою №202-09/51 від 03.08.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 50 000 000 грн., заявою №202-09/65 від 10.10.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 9 000 000 грн. (отримана позивачем 11.10.2016), заявою №202-09/64 від 10.10.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 25 000 000 грн. (отримана позивачем 11.10.2016), заявою №202-09/68 від 07.11.2016 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на суму 40 000 000 грн.(отримана позивачем 09.11.2016) за різними договорами про надання безвідсоткової фінансової допомоги, укладеними між ПАТ "Азот" та ПАТ "Черкасиобленерго".

6.2. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- позивач та відповідачі є самостійними юридичними особами, самостійними суб'єктами господарювання на ринку електричної енергії України. Їх діяльність регламентована положеннями Конституції України (254к/96-ВР) та приписами Цивільного, Господарського кодексів України (436-15) , Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , іншими підзаконними нормативними актами. Місце діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації, що регламентовано статтею 93 Цивільного кодексу України. Спір в цій частині відсутній;

- споживання електричної енергії в Україні допускається тільки на підставі письмового договору з постачальною організацією, укладеному згідно із статтею 275 ГК України і такий договір було укладено між позивачем та відповідачем-1 у справі;

- позивач поставив відповідачу-1, а останній отримав протягом грудня 2014 - липня 2016 року 993 121 434 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 451 505 019, 94 грн., про що сторони останнього дня кожного місяця підписували відповідні акти поставки електричної енергії на ПАТ "Азот" через електромережі ПАТ "Черкасиобленерго". Вартість поставленої позивачем у зазначений період електричної енергії по кожному акту вказана у розрахунку позивача, спору щодо цих сум між сторонами немає;

- переведення боргу на відповідача-2 - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" не змінює порядку та способу виконання заборгованості, що переведена, а лише передбачає заміну особи боржника відповідно до 522 ЦК України (435-15) ;

- обсяг прав та обов'язків відповідача-2 як нового боржника за договорами переведення боргу визначається на підставі Основного договору, тобто Договору №524-213/24 від 24.05.2005, укладеного між позивачем та відповідачем-1), і передбачає виконання боргу новим боржником на підставі Основного договору, а зокрема на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання, як це вказано у листах ПАТ "Черкасиобленерго", в яких останнім було надано згоду на укладення договорів переведення боргу на ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" шляхом надіслання листів. В цих листах чітко вказано волевиявлення про надання згоди на таке переведення боргу і відсутня умова про обов'язковість укладення цих договорів за участі ПАТ "Черкасиобленерго", тому доводи представників позивача в цій частині суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи;

- укладення договору про переведення боргу не призводить до заміни кредитора, а змінює боржника в окремому простроченому зобов'язанні та не спростовує обов'язок внесення оплати за спожиту електричну енергію на поточний рахунок енергопостачальника зі спеціальним режимом використання, тобто не змінює порядок виконання Споживачем електричної енергії умов Договору;

- ні частина 2 статті 15-1 та стаття 26 Закону України "Про електроенергетику", ні Правила користування електричною енергією (пункт 6.3), як й інші нормативні акти, не забороняють та не виключають можливості застосування механізмів оплати за електричну енергію третьою особою, хоча й передбачають, що такі кошти мають надходити на спеціальний рахунок споживача;

- у зв'язку з тим, що у відповідача-2 виникло зобов'язання за зазначеними договорами переведення боргу сплатити грошові кошти позивачу як Постачальнику електричної енергії на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, як це передбачено основним Договором №524-213/24 від 24.05.2005, порушення вимоги статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" не відбулось, а отже, укладення договорів про переведення боргу не порушило правовий режим оплати та зарахування грошових коштів за спожиту електричну енергію;

- в результаті укладення договорів переведення боргу, у відповідача-2 - ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" виникло зобов'язання сплатити позивачу кошти на загальну суму 267 677 775, 21 грн., однак оскільки зазначеним товариством ця сума коштів до цього часу на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання не перерахована, то цю суму належить стягнути з ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" за судовим рішенням;

- відповідачем-1 доведено і належними доказами підтверджено наявність умов, передбачених статтею 601 ЦК України для зарахування зустрічних однорідних вимог, та доведено відсутність обставин, передбачених статтею 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається, а Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) в редакції, чинній до 19.01.2013, не передбачено прямої заборони щодо проведення розрахунків за боргами ПАТ "Азот" третьою особою за спожиту електроенергію;

- суд визнав необґрунтованими доводи представників позивача щодо тверджень відповідачів про відповідність договорів переведення боргу та зарахування зустрічних однорідних вимог чинному законодавству України, а також твердження представників позивача про те, що надаючи листи про надання згоди на переведення боргу, позивач вважав, що буде укладений тристоронній договір, однак у тексті цих листів така умова відсутня, а їх зміст чіткий і однозначний, що свідчить про погодження позивачем переведення боргу шляхом надіслання попереднього листа-погодження;

- суд звернув увагу на те, що в розрахунку позовних вимог позивачем враховані всі зміни призначення платежів, про які вказував ПАТ "Азот" у листах від 22.01.2015, 30.04.2015, 30.11.2015 (які подані позивачем 25.11.2016);

- суд перевірив бухгалтерські розрахунки, подані позивачем та відповідачем-1, звірив їх відповідність первинним документам, врахував наведені вище договори переведення боргу на відповідача-2 і матеріали щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, їх суми та періоди, в які вони зараховувалися у заявах відповідача-1;

- оскільки борг на суму 74 000 000 грн. зарахований відповідно до приписів статті 601 ЦК України на підставі заяв ПАТ "Азот" після подання позовної заяви до суду, тому суд вважає, що по частині боргу на зазначену суму відсутній предмет спору, отже в цій частині позовних вимог слід припинити провадження у справі згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України в редакції на час прийняття рішення місцевого суду;

- до прийняття рішення у даній справі представник ПАТ "Азот" подав заяву про застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені за період з 07.01.2015 по 16.08.2015, оскільки ПАТ "Черкасиобленерго" звернулось з даним позовом до суду 17.08.2016 і правильним є задоволення позовних вимог про стягнення пені в межах строку за один рік, а також дійшов висновку про задоволення клопотання про зменшення розміру пені;

- проаналізувавши визначені договором строки виконання відповідачем-1 зобов'язання та дати фактичного виконання цього зобов'язання, дати переведення боргу на відповідача-2 та дати заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, місцевий суд дійшов висновку, що доводи відповідача-1 в частині застосування позовної давності до вимоги про стягнення пені та її зменшення є обґрунтованими, поважних причин такого пропуску позивачем не зазначено і вагомих доводів для захисту порушеного права поза межами строків позовної давності не надано; а тому суд, врахувавши важкий фінансовий стан відповідача-1, дійшов висновку про стягнення з нього пені на суму 1 750 889, 53 грн. за період з 17.08.2015 по 31.07.2016, зменшеної на 90% від суми, яка б належала до сплати за зазначений період.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

7. Постановою від 03.07.2018 Київський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Азот" залишив без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 07.12.2016 у справі №925/965/16 скасував, прийняв нове рішення, яким позов ПАТ "Черкасиобленерго" до ПАТ "Азот" про стягнення заборгованості задовольнив частково, стягнув з ПАТ "Азот" на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 1 091 346 413, 08 грн. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 126 659 691, 64 грн. інфляційних втрат, 18 113 773, 23 грн. 3% річних, 24 854 321, 29 грн. судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в іншій частині позовних вимог ПАТ "Черкасиобленерго" до ПАТ "Азот" (стягнення пені) відмовив, в частині позовних вимог ПАТ "Черкасиобленерго" до ПрАТ "Холдингова компанія "Енергомережа" відмовив, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги поклав на ПАТ "Азот".

Під час апеляційного розгляду ухвалою суду від 29.01.2018 залучено третіми особами на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Фонд державного майна України (далі - ФДМУ), Державне підприємство "Енергоринок", а також третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національне антикорупційне бюро України. Також, ухвалою від 29.01.2018 відмовлено у залученні третьою особою на стороні відповідача-1 Компанії PLG UA LIMITED.

7.1. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

- за результатами розгляду позовних заяв Національного антикорупційного бюро України у справах №№910/24258/16, 910/24257/16, 910/24267/16, 910/24265/16, 910/24262/16, 910/24260/16, 910/131/17, визнано недійсними договори про переведення боргу від 12.03.2015 №140-202, від 12.03.2015 №142-202, від 12.03.2015 №141-202, від 20.03.2015 №183-202, від 24.04.2015 №287-202, від 30.04.2015 №301-202, від 21.12.2015 №1344-202 та у справах №№925/1217/17, 925/1218/17, 925/1/17, 925/4/17, 925/3/17, 925/2/17, 925/5/17, 925/6/17, 925/1219/17 визнано недійсними угоди у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог №202-09/201 від 30.11.2015, №202-09/02 від 12.01.2016, №202-09/33 від 04.04.2016, №202-09/39 від 10.05.2016, №202-09/45 від 21.06.2016, №202-09/51 від 03.08.2016, №202-09/65 від 10.10.2016, №202-09/64 від 10.10.2016, №202-09/68 від 07.11.2016. Задовольняючи позови Національного антикорупційного бюро України, господарські суди виходили з того, що зазначені вище правочини суперечать вимогам статей 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику", Правилам користування електроенергією (далі - ПКЕЕ), частини 3 статті 228 ЦК України, яка кореспондується з частиною 1 статті 207 ГК України.

- приймаючи рішення у цих справах, суди зазначили, що сторонами порушено вимоги Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) і ПКЕЕ щодо оплати вартості поставленої електричної енергії виключно шляхом перерахування коштів споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. Сторони фактично провели розрахунки за поставлену електричну енергію в іншому порядку, без використання поточного рахунку із спеціальним режимом використання енергопостачальника, і тим самим уникнули перерахування іншим учасникам оптового ринку електричної енергії (Державному підприємству "Енергоринок", яке є третьою особою на стороні позивача) коштів із такого поточного рахунку за відповідним алгоритмом оптового ринку електричної енергії, що відповідно до статті 26 Закону України "Про електроенергетику" не вважається оплатою спожитої ПАТ "Азот" електричної енергії;

- при виникненні господарських правовідносин щодо постачання електроенергії статус споживача та постачальника є пов'язаним з відповідними суб'єктами господарювання та не може набуватися іншими особами на підставі договору про переведення боргу, оскільки внаслідок вчинення такого правочину новий боржник не стає споживачем електричної енергії, тому Законом України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) виключається можливість переведення боргів споживача електроенергії на третю особу ;

- як положеннями договору постачання від 24.05.2005 (додаток №3 до договору), так і нормами чинного законодавства передбачалось отримання постачальником (ПАТ "Черкасиобленерго") оплати спожитої електричної енергії безпосередньо від споживача (ПАТ "Азот") шляхом їх перерахунку грошовими коштами на рахунок із спеціальним режимом використання, що виключає можливість проведення будь-яких заліків зустрічних вимог за іншими договорами (зокрема, за договорами безпроцентної позики) з такого рахунку;

- з матеріалів справи вбачається що ПАТ "Азот" визнав фактичне постачання позивачем відповідачу-1 протягом грудня 2014 - липня 2016 року 993 121 434 кВт/год електричної енергії на загальну суму 1 451 505 019, 94 грн., визнання сторонами договору проведення оплати ПАТ "Азот" за спірну поставку електроенергії на суму 360 158 606, 86 грн., у зв'язку з чим залишок основного боргу склав 1 091 346 413, 08 грн. станом на 01.08.2016;

- виходячи із сум вартості поставленої електричної енергії, відображених в Актах постачання електричної енергії, та із встановленого в додатку №3 обов'язку споживача здійснити остаточний розрахунок протягом трьох банківських днів, колегія суддів апеляційного господарського суду здійснила перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, дійшла висновку, що він є арифметично правильним та обґрунтованим, а тому з ПАТ "Азот" належить стягнути на користь ПАТ "Черкасиобленерго" 126 659 691, 64 грн. інфляційних втрат та 18 113 773, 23 грн. - 3% річних;

- розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення пені на суму 40 057 377, 60 грн. та проаналізувавши обставини звернення позивача з даним позовом до суду 17.08.2016, заяву ПАТ "Азот" про застосування позовної давності, апеляційний суд погодився з доводами відповідача-1 про пропуск позивачем строку позовної давності щодо стягнення пені за прострочення сплати боргу за період з 07.01.2015 по 16.08.2015, а тому у задоволенні вимог про стягнення пені за цей період відмовив; також, здійснивши власний розрахунок пені, апеляційний суд дійшов висновку, що за прострочення сплати боргу за спожиту активну електричну енергію за період з 17.08.2015 по 31.07.2016 з ПАТ "Азот" слід стягнути 24 854 321, 29 грн. пені, відмовивши у клопотанні про зменшення розміру пені до 100 грн. з посиланням на відсутність виняткових обставин для такого зменшення та враховуючи пропорційність заявлених вимог щодо стягнення пені в порівнянні з основним боргом, який перевищує 1 мільярд гривень;

- постанова апеляційного суду мотивована з посиланням на порушення відповідачем-1 вимог статей 256- 258, 610- 612, 625 ЦК України, частини 6 статті 231 ГК України, неправильним застосуванням судом першої інстанції статей 193, 202, 207 ГК України, статті 1, частини 2 статті 15-1, частини 8 статті 26 Закону України "Про електроенергетику", пункту 1 Положення про проведення розрахунків за електричну енергію, затвердженого Постановою КМУ №1136 від 19.07.2000 (1136-2000-п) та пункту 6.3 ПКЕЕ, які в сукупності визначають такий статус споживача електричної енергії, який не може відступатися за цивільними договорами іншим особам, що виключає будь-які можливості переведення боргу споживачем електричної енергія чи можливості проведення зустрічного заліку грошових вимог за зобов'язаннями за договором електропостачання на зустрічні вимоги, що випливають з інших договорів.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ В КАСАЦІЙНОМУ СУДІ

Доводи скаржника (відповідач-1 у справі)

8. Скаржник доводив, що питання правомірності правочину із урахуванням зустрічних однорідних вимог за заявами №202-09/201 від 30.11.2015 та №202-09/02 від 12.01.2016 вже розглядались господарським судом у справах №925/1893/15 та №925/43/16, питання їх законності судом вирішено, а тому висновки суду, викладені в рішенні від 29.12.2015 у справі №925/1893/15 та від 23.02.2016 у справі №925/43/16, є обов'язковими та повинні бути враховані при вирішенні даного спору в силу вимог статті 75 ГПК України. Апеляційний суд не дав жодної оцінки тим обставинам, що за цими рішеннями заборгованість скаржника перед позивачем за постачання електричної енергії зменшилась на 66 175 268, 36 грн. (рішення від 29.12.2015 у справі №925/1893/15 - 19 875 368, 36 грн., рішення від 23.02.2016 у справі №925/43/16 - 46 300 000 грн.), а тому постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права в частині неврахування преюдиційних судових рішень.

8.1.Також, скаржник не погодився з висновками апеляційного суду про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, зазначивши про те, що на момент винесення постанови скаржник перерахував позивачу 1 696 179, 51 грн. боргу за активну електричну енергію, 1 750 889, 53 грн. пені, 6 038 201, 53 грн. 3% річних, 37 402 330, 05 грн. інфляційних втрат, 87 254, 46 грн. судових витрат, що підтверджувалося мировою угодою, укладеною 29.06.2018 між позивачем та відповідачем-1.

8.2. Скаржник зазначив, що апеляційним судом в порушення статті 86 ГПК України не було надано оцінки доказам про арешт його рахунків у березні 2015 року у кримінальному провадженні за фактами розтрати майна ДК "Газ України" - природного газу у підземному сховищі газу, належному ПАТ "Азот", що на думку скаржника, обґрунтовувало неможливість виконувати зобов'язання перед позивачем з розрахунку за поставлену електроенергію.

8.3. Скаржник наполягав, що постанова апеляційного суду не є належно мотивованою в цілому, а тому не відповідає вимогам до справедливого судового рішення відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з посиланням на рішення ЄСПЛ у справах "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", "Хаджинастасіу проти Греції" щодо ігнорування судом доречних аргументів сторони та відсутності такого юридичного аналізу його доводів у постанові апеляційного суду, який би підтверджував, що наведені скаржником доводи "були почуті".

Доводи інших учасників справи

9. Фонд державного майна України просить залишити без змін постанову апеляційного суду та зазначає, що ПАТ "Азот" під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не надав суду доказів та не довів, що порушення ним зобов'язань за договором електропостачання сталося, як виняток, навпаки, апеляційний суд дійшов правильного висновку, що відповідач-1 систематично ухилявся від належного виконання прийнятих на себе зобов'язань, укладав недійсні договори з метою переведення боргу на іншу юридичну особу та порушення процедури, передбаченої законодавством про електроенергетику про персональний розрахунок споживача за використану електроенергію. Тому апеляційний суд дійшов в цілому правильного висновку про відсутність виняткових підстав для зменшення судом розміру пені до 10% її фактичного розміру в межах строків позовної давності, що відповідає приписам процесуального права.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

10. Цивільний кодекс України (435-15)

Частини 3-4 статті 6 - сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Частина 5 статті 12 - якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

Частина 1 статті 13 - цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частина 1 статті 510 - сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Частина 1 статті 513 - правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Стаття 520 - боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом .

Стаття 521 - форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.

Пункт 5 частини 1 статті 602 - не допускається зарахування зустрічних вимог в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 610 - порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 627 - відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

11. Господарський кодекс України (436-15) в редакції, чинній на період здійснення постачання електроенергії грудень 2014 року-липень 2016 року

Частина 1 статті 275 - за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору про постачання електричної енергії встановлюються законами України "Про засади функціонування ринку електричної енергії України" (663-18) та "Про електроенергетику" (575/97-ВР) .

Частина 7 статті 276 - оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

12. Закон України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) в редакції чинній на момент укладення спірного договору та здійснення постачання електроенергії у 2014-2016 роках

Абзац 27 частини 1 статті 1 - поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії (далі - поточні рахунки із спеціальним режимом використання) - рахунки суб'єктів господарської діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Абзац 28 частини 1 статті 1 - алгоритм оптового ринку електричної енергії це порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частина 1 статті 4 - регулювання відносин в електроенергетиці має особливості, визначені цим Законом.

Частина 1 статті 15 - купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких перевищують граничні показники (крім випадків, передбачених цим Законом), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.

Частина 2 статті 15-1 - споживачі, які купують електричну енергію у енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, вносять плату за поставлену їм електричну енергію виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника в уповноваженому банку. У разі перерахування споживачами коштів за електричну енергію на інші рахунки отримувачі повинні повернути ці кошти за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту їх отримання. У разі неповернення споживачу у цей термін коштів, сплачених на інші, не на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, ці суми підлягають вилученню до Державного бюджету України як санкція за вчинене правопорушення і не зараховуються як оплата електричної енергії. Зарахування коштів до Державного бюджету України не звільняє їх отримувача від повернення цих коштів споживачу електричної енергії.

Частина 3 статті 15-1 - кошти з поточних рахунків із спеціальним режимом використання енергопостачальників, що здійснюють господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, перераховуються згідно з алгоритмом оптового ринку електричної енергії виключно на: поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії; поточний рахунок підприємства, яке здійснює розподіл електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами; поточний рахунок енергопостачальника; поточний рахунок із спеціальним режимом використання для погашення заборгованості оптового постачальника електричної енергії.

Частина 8 статті 15-1 - умови про оплату електричної енергії коштами та про відкриття поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії (енергопостачальника, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території) є обов'язковими умовами договору купівлі-продажу електричної енергії між оптовим постачальником електричної енергії та енергопостачальником (договору на постачання електричної енергії між енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, та споживачем).

Частина 8 статті 26 - споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії.

13. Положення про порядок проведення розрахунків за електричну енергію, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №1136 від 19.07.2000 (1136-2000-п)

Пункт 1 - споживачі, яким електрична енергія постачається енергопостачальником, що провадить підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та купує електричну енергію в оптового постачальника, зобов'язані оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточній рахунок із спеціальним режимом використання такого енергопостачальника (його структурного підрозділу), відкритий в уповноваженому банку.

14. Правила користування електричною енергією

Пункт 6.3. - оплата вартості електричної енергії постачальнику електричної енергії за регульованим тарифом, у тому числі на підставі визнаної претензії, здійснюється виключно коштами в уповноваженому банку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

15. Господарський процесуальний кодекс України (1798-12) в редакції з 15.12.2017

Стаття 7 - правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Стаття 13. Змагальність сторін

1. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

2. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

3. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

4. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

5. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Частина 4 статті 75 ГПК України - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частина 3 статті 86 - суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

16. З урахуванням компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України та переглядаючи постанову апеляційного суду в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржника про неправильне застосування судами статей 7, 13, 75, 76, 269 ГПК України.

А.2. Щодо застосування норм матеріального та процесуального права та мотиви прийняття (відхилення) доводів касаційної скарги

17. Системний аналіз положень 6, 12, 13, 520 ЦК України (435-15) дозволяє зробити висновок про те, що свобода сторін в укладенні договору про переведення боргу, зарахування зустрічних позовних вимог може бути обмежена у випадках, передбачених законом. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

18. Відповідно до приписів статей 275, 276 ГК України, статей 1, 4, 15-1, 26 Закону України "Про електроенергетику" законодавцем в імперативному порядку визначено обов'язок сплачувати кошти за поставлену електроенергію за регульованим тарифом саме споживача та виключно на поточний рахунок постачальника із спеціальним режимом використання, оскільки після такої оплати зазначені кошти розподіляються між іншими учасниками оптового ринку електричної енергії України. При виникненні господарських правовідносин щодо постачання електроенергії статус споживача та постачальника є пов'язаним з відповідними суб'єктами господарювання та не може набуватися іншими особами на підставі договору про переведення боргу чи інших угод, оскільки внаслідок вчинення таких правочинів новий боржник не набуває статусу "споживача електричної енергії ".

Отже, доводи скаржника з посиланням на те, що у законодавстві відсутня пряма заборона щодо заміни боржника у зобов'язанні, Суд вважає необґрунтованими оскільки господарським законодавством та спеціальними положеннями Закону України "Про електроенергетику" (575/97-ВР) , чинними на період стягнення спірної суми заборгованості, прямо передбачено процедуру розрахунків за договором електропостачання, яка виключає можливість переведення зобов'язань "споживача електричної енергії" на третіх осіб за наслідком укладення будь-яких правочинів.

19. Посилання скаржника на те, що апеляційним судом не прийнято до уваги "питання правомірності правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами №202-09/201 від 30.11.2015 та №202-09/02 від 12.01.2016", які вже розглядались Господарським судом Черкаської області у справах №925/1893/15 та №925/43/16 колегія суддів Касаційного господарського суду вважає необґрунтованими з огляду на таке:

- предметом спору у справі №925/1893/15 було визнання недійсним вчиненого відповідачем-1 правочину із зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за заявою від 30.11.2015 №202-09/201 на суму 19 875 368, 36 грн. заборгованості за перетікання реактивної енергії згідно з договором від 24.05.2005 №524-213/24, та рішенням місцевого суду від 29.12.2015, яке не оскаржувалося, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Разом з тим, згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області 24.01.2018 у справі №925/1217/17, яке залишено в силі постановою апеляційного суду від 11.04.2018 та постановою касаційного суду від 25.07.2018, що аналізувалася апеляційним судом при винесенні постанови 03.07.2018 у даній справі, прийнято до уваги, що правочин із зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за заявою від 30.11.2015 №202-09/201 визнано недійсним з інших правових підстав;

- предметом спору у справі №925/43/16 було визнання недійсним вчиненого відповідачем-1 правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою 12.01.2016 №202-09/02 за поставлену активну електричну енергію в листопаді 2015 року на суму 46 300 000 грн., та рішенням місцевого суду від 23.02.2015, яке не оскаржувалося, у задоволенні позовних вимог відмовлено. Разом з тим, згідно з рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.10.2017 у справі №925/1218/17, яке залишено в силі постановою апеляційного суду від 25.01.2018 та постановою касаційного суду від 02.05.2018, що аналізувалася апеляційним судом при винесенні постанови від 03.07.2018 у даній справі, прийнято до уваги, що правочин із зарахування зустрічних однорідних грошових вимог за заявою від 30.11.2015 №202-09/201 визнано недійсним з інших правових підстав;

- за змістом апеляційної скарги ПАТ "Азот" від 25.09.2017 вбачається, що скаржником не здійснювалися посилання на судові рішення у справах №925/43/16 та №925/1893/15 як на обґрунтування доводів поданої ним скарги.

Отже, в цілому висновки апеляційного господарського суду про недійсність правочинів зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами 12.01.2016 №202-09/02 та 30.11.2015 №202-09/201 з посиланням на рішення судів у справах №925/1218/17 та №925/1218/18 є правильними та здійсненими з дотриманням принципів оцінки доказів відповідно до статей 7, 13, 75 ГПК України, які мають значення для справи, що не виключає можливості існування інших судових рішень, якими не встановлено недійсності таких правочинів з інших правових підстав, які не матимуть значення для розгляду спору про стягнення спірних сум боргу.

20. Доводи скаржника про те, що апеляційним судом не прийнято до уваги фактичних обставин часткового погашення спірної суми боргу відповідно до пункту 8.1 мотивувальної частини даної постанови, Суд вважає необґрунтованими з огляду на те, що апеляційним судом було дано оцінку доказам, наданим скаржником в обґрунтування часткового погашення боргу, як неналежним, а зокрема, скаржником здійснювалося посилання на мирову угоду у даній справі від 29.06.2018, яку апеляційний суд відмовився затвердити ухвалою від 03.07.2018 та не було надано копій платіжних документів про перерахування грошових сум на погашення боргу.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначає, що відповідно до частини 3 статті 13 ГПК України, на сторони у справі покладається обов'язок подання доказів на обґрунтування поданих ними вимог та заперечень, а невчинення належних дій стороною з подання таких доказів може мати негативні наслідки на предмет доказування фактичних обставин, які згідно з частиною 4 статті 13 ГПК України покладаються на сторону, яка неналежно виконала свій обов'язок. З огляду на зазначене, Суд не вбачає порушення апеляційним судом вимог статті 13 ГПК України в даному випадку.

21. Аргументи скаржника про порушення статті 86 ГПК України внаслідок ненадання оцінки апеляційним судом доказам про те, що арешт рахунків відповідача-1 у березні 2015 року у кримінальному провадженні унеможливив виконання ним зобов'язань перед позивачем з розрахунку за поставлену електроенергію, як підстава для зменшення розміру пені на 90% від заявленої суми, колегією суддів касаційного суду відхиляються з огляду на те, що до компетенції касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України не належить здійснення оцінки чи переоцінки доказів у справі.

Відтак, висновки апеляційного суду, який в цілому оцінив обставини справи та встановив укладення позивачем ряду недійсних правочинів, які були направлені на порушення встановленого державою порядку розрахунку за електроенергію, не можуть переглядатися в касаційному порядку з посиланнями на неврахування одного доказу, в той час як судом були враховані інші докази, оскільки касаційний суд не вправі здійснити переоцінку доказів.

22. Як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник на підтвердження власних доводів, посилався на договори про переведення боргу та угоди у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, які були покладені місцевим господарським судом в основу прийнятого рішення. Однак, як встановлено судом апеляційної інстанції, за результатами розгляду позовних заяв Національного антикорупційного бюро України у справах №№910/24258/16, 910/24257/16, 910/24267/16, 910/24265/16, 910/24262/16, 910/24260/16, 910/131/17 визнано недійсними договори про переведення боргу від 12.03.2015 №140-202, від 12.03.2015 №142-202, від 12.03.2015 №141-202, від 20.03.2015 №183-202, від 24.04.2015 №287-202, від 30.04.2015 №301-202, від 21.12.2015 №1344-202 та у справах №№925/1217/17, 925/1218/17, 925/1/17, 925/4/17, 925/3/17, 925/2/17, 925/5/17, 925/6/17, 925/1219/17 визнано недійсними угоди у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог №202-09/201 від 30.11.2015, №202-09/02 від 12.01.2016, №202-09/33 від 04.04.2016, №202-09/39 від 10.05.2016, №202-09/45 від 21.06.2016, №202-09/51 від 03.08.2016, №202-09/65 від 10.10.2016, №202-09/64 від 10.10.2016, №202-09/68 від 07.11.2016.

Відтак, в силу положень частини 1 статті 204 ЦК України, статей 7, 13, 74, 75 ГПК України, договори про переведення боргу та угоди у формі заяв про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог не можуть бути належними та допустимими доказами в розумінні статей 76- 77 ГПК України, оскільки є судові рішення про визнання недійсними таких правочинів. Отже, апеляційний суд дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача-1 про переведення ним боргу на відповідача-2 з дотриманням чинного законодавства.

23. Доводи скаржника згідно з пунктом 8.3 мотивувальної частини постанови з посиланням на порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Суд вважає необґрунтованими з огляду на таке. У рішеннях ЄСПЛ у справах "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації", "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України", "Хаджинастасіу проти Греції" зазначається про те, що ігнорування судом доречних аргументів сторони та відсутності такого юридичного аналізу його доводів, який би підтверджував, що наведені скаржником доводи "були почуті" є порушенням права на справедливий судовий розгляд в розумінні статті 6 Конвенції.

Разом з тим, за наслідком касаційного перегляду, виходячи з доводів касаційної скарги Верховним Судом не встановлено обставин ігнорування апеляційним судом вагомих доводів скаржника та порушення вимог національного процесуального закону, які були б підставою для твердження, що доводи скаржника "не були почуті в суді апеляційної інстанції".

24. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин при розгляді даної справи зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судом апеляційної інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування постанови апеляційного суду у даній справі.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Відповідно до статті 309 ГПК України, Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

26. З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови судом апеляційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відповідача-1 та залишення без змін постанови апеляційного суду від 03.07.2018 у справі №925/965/16.