820/5502/17 Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - 24.10.2019 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року (суддя: Білова О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року ( судді: П`янова Я.В., Зеленський В.В., Чалий І.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", про зобов`язання вчинити певні дії,

Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач, ВДВС ), в якому просила:

- зобов`язати відповідача зняти арешт з нерухомого майна, належного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Орджонікідзевським РВ у м. Харкові ГУ ДМСУ в Харківській області від 17 листопада 2016 р., і.к. НОМЕР_2 ), а саме:

1) житлової 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1, договір купівлі - продажу від 16 серпня 2002 року, реєстраційний № 2804;

2) житлової 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_2, договір купівлі - продажу від 12 грудня 2006 року, реєстраційний № 1883, що накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 вересня 2015 року Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області в рамках виконавчого провадження № 48803716.

В обґрунтування позовних вимог вказує на що після смерті її чоловіка, ОСОБА_1 звернулася до державної нотаріальної контори для вступу у спадщину. За результатами звернення позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно з підстав наявності зазначеного арешту ВДВС. Позивач звернулася до відповідного органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту на майно, але жодної відповіді не отримала. Позивач вважає, що державним виконавцем не дотримані приписи частини першої статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" в частині одночасного зняття арешту у разі закінчення виконавчого провадження, що порушує її право на отримання свідоцтва про спадщину. Тому просила зобов`язати державного виконавця винести постанову про скасування арешту з нерухомого майна, що накладений в рамках виконавчого провадження № 48803716.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з відсутності підстав для зняття арешту, оскільки як вбачається з постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 вересня 2015 року (а.с.12), арешт на майно ОСОБА_2 накладений державним виконавцем у зв`язку з невиконанням боржником ( ОСОБА_2 ) рішення Дніпровського районного суду відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому суди вказали, що наявність арешту не є законодавчо обумовленою перешкодою в отриманні позивачем свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідач не є судовим чи слідчим органом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року і прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У касаційній скарзі зазначає, що наявність арешту є перешкодою для отримання свідоцтва про права на спадщину.

Позиція інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

Рух касаційної скарги

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2018 року.

За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М.

Сторони не заявляли клопотання про розгляд справи за їх участю.

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

06 липня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до Четвертої Харківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Постановою державного нотаріуса Четвертої Харківської державної нотаріальної контори Козелько Т.М. від 11 липня 2017 року відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, а саме: у видачі на її ім`я свідоцтва про право власності на 1/2 частку майна, набутого під час зареєстрованого шлюбу, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 11 липня 2017 року № 91657107 виявлено арешт нерухомого майна на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження № 48803716 від 23 вересня 2015 р., номер обтяження 14121403.

З постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 23 вересня 2015 року вбачається, що арешт на майно ОСОБА_2 накладений державним виконавцем у зв`язку з невиконанням боржником ( ОСОБА_2 ) рішення Дніпровського районного суду відповідно до статті 57 Закону України "Про виконавче провадження".

Не погодившись наявністю арешту нерухомого майна, позивач звернувся до суду з даним позовом про зняття арешту.

Релевантні джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, зокрема, суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративною справою у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Частиною першою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно з частиною другою статті 30 ЦПК позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" вказав, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Занд проти Австрії" (заява № 7360/76, доповідь Європейської комісії з прав людини від 12.10.1978) висловлено думку, що термін "суд, встановлений законом" у статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до частини другої статті 55 Конституції України та статті 5 КАС України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) в порядку адміністративного судочинства.

Із змісту позовних вимог вбачається, що позивач звернулась з адміністративним позовом про зняття арешту з нерухомого майна, належного ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовані бажанням оформити право власності на арештоване майно у порядку спадщини.

Таким чином спір стосується правовідносин, пов`язаних з реєстрацією права власності.

За нормами ЦПК (1618-15) позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Отже, спір, який виник між позивачем та органом державної виконавчої служби (у тому числі із її посадовими і службовими особами), з приводу зняття арешту з нерухомого майна не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має розглядатися судами загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Аналогічний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 658/715/16-ц (провадження № 14-299цс18), від 18 вересня 2019 року у справі № 826/16025/18 (провадження 11-471апп 19).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Частиною першою статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За правилами частини першої статті 354 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Судові витрати

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України (в чинній редакції), якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.