912/2059/18 Про стягнення заборгованості, неустойки та річних за договором купівлі-продажу продукції - 24.06.2019 Прийняття

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (далі - ТОВ "INTER CARS UKRAINE", позивач) звернулося до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Торохтій Алли Борисівни (далі - ФОП Торохтій А.Б., відповідач) про стягнення 346 100,38 грн, з яких 227 219,80 грн основного боргу, 15 376,53 грн 3% річних, 65 163,80 грн збитків від інфляції, 38 340,25 грн пені.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу №ІСО 0000022518 від 23.05.2016 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. 31 березня 2016 року між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" (постачальник), ФОП Торохтій А.Б. (покупець) та ФОП Сопруненко О .В. (третя сторона) укладено договір № U31698, відповідно до розділу 1 якого, Постачальник зобов`язується, використовуючи послуги Третьої сторони (яка є комерційним посередником, тобто надає) в укладенні Постачальником угод поставки; просуває від імені Постачальника товар; узгоджує та оформлює партії поставки, комплектує та відповідає за їх доставку), передати на замовлення та у встановлений строк Покупцю запасні частини до автомобілів, автохімію, масла, супутні товари для автотранспорту тощо окремими партіями в асортименті (номенклатурі), за цінами та у кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є специфікаціями у розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають його невід`ємну частину, а Покупець зобов`язується прийняти товар для здійснення підприємницької діяльності та оплачувати його.

2.2. 23 травня 2016 року між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" (Постачальник) та ФОП Торохтій А.Б. (Покупець) укладено договір № IСО 0000022518, за яким позивач зобов`язався продати відповідачу обладнання для станцій технічного обслуговування автомобілів. Перелік товару вказано в додатку до договору.

Згідно з додатками до договору, укладеного між ТОВ "INTER CARS UKRAINE" та ФОП Торохтій А.Б., сторонами узгоджено: графік розрахунків за обладнання та перелік обладнання, відповідно до якого відповідач мав сплатити: 27.05.2016 - 35000 аванс; кожного 27 числа з 27.06.2016 по 27.07.2017 по 21943,45 грн.

2.3. Підставою для виникнення спору, за твердженням позивача, стало те, що відповідач, отримавши товар за договором № IСО 0000022518, розрахувався за нього частково на суму 71 101,05 грн. Стягнення решти вартості поставленого товару, а також 3% річних, інфляційних втрат та пені за несвоєчасну оплатуу є предметом спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.11.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Торохтій А.Б . на користь ТОВ "INTER CARS UKRAINE суму основного боргу у розмірі 227 219,80 грн, 3% річних у розмірі 12 825,35 грн, пеню у розмірі 9 826,39 грн, збитки від інфляції у розмірі 49 112,88 грн, а також 4 484,77 грн судового збору. У задоволені позову в іншій частині відмовлено.

3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.3. Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили таке.

3.3.1. Позивач у підтвердження своїх вимог надав банківські виписки по особовому рахунку та фіскальні чеки, акти звірки розрахунків, де відображено про сплату відповідачем коштів в розмірі 441 453,84 грн за обома договорами. Відповідач у свою чергу, не надав доказів сплати ним вказаних коштів, з яких можливо було б встановити дату сплати, призначення платежу та його розмір.

Позивач надав зведені податкові накладні з відміткою про проставлення електронного цифрового підпису з розшифровками по контрагенту ФОП Торохтій А.Б. за період з 31.03.2016 по 02.11.2016 (з дати першої поставки по дати останньої поставки товару на адресу відповідача).

3.3.2. Відповідач, натомість, заперечує сам факт укладення договору від 23.05.2016 №IСО 0000022518, проте доказів зазначеному не надає. Суд першої інстанції оглянув оригінали документів наданих позивачем, зокрема договір від 31.03.2016 № U31698 та договір від 23.05.2016 № IСО 0000022518 з додатками, накладну № UAUK1 160007046 від 31.05.2016. За результатами огляду суд встановив, що підпис на договорі купівлі-продажу від 23.05.2016 № ІСО 0000022518 та додатках до нього скріплено печаткою відповідача, проти якої ФОП Торохтій А.Б . не заперечувала. Клопотання про необхідність проведення почеркознавчої експертизи відповідач також не заявляла.

Отже, за висновком суду, наявні у матеріалах справи докази у своїй сукупності спростовують твердження відповідача про те, що договір від 23.05.2016 № ІСО 0000022518 нею не укладався.

3.3.3. Суди відхилили твердження ФОП Торохтій А. Б. про те, що вона передавала грошові кошти за обладнання менеджерам позивача, оскільки доказів зазначеного не надано, а менеджер не є відповідальною особою та не має доступу до грошових коштів підприємства, на відміну від касира, який на філіалі позивача є єдиною уповноваженою особою для роботи з грошовими коштами.

Отже, доводи відповідача щодо привласнення посадовими особами позивача сплачених нею коштів не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи.

3.3.4. Суди врахували письмові пояснення позивача щодо специфіки програмного забезпечення, яке ним використовується, а також те, що перелік товару у накладній майже повністю відповідає переліку товару, наведеного у додатку до цього договору, чим підтверджується отримання відповідачем товару за видатковою накладною №UAUK1 160007046 від 31.05.2016 за договором №ІСО0000022518 від 23.05.2016. Доказів погашення заборгованості за вказаним договором відповідач не надала.

3.3.5. Таким чином, суди дійшли висновку, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем поставки товару. Відповідач, в свою чергу, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконала, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в розмірі 227 219,8 грн підлягають задоволенню.

Здійснивши перерахунок заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, місцевий суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача 3% річних у сумі 12 825,35 грн, збитків від інфляції - 49 112,88 грн та пені - 9 826,39 грн.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, ФОП Торохтій А.Б. звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

4.2. В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на таке.

4.2.1. Поставка товарів позивачем здійснювалась виключно на підставі договору №U31698 від 31.03.2016. Позивач не повідомляв, що поставка здійснюється за будь-яким іншим договором, а договір №ІСО0000022518 від 23.05.2016 у відповідача взагалі відсутній. Первинний документ, наданий позивачем (видаткова накладна №UAUK1 160007046 від 31.05.2016), не відповідає договору №ІСО0000022518 від 23.05.2016, на який позивач посилається як на підставу позову.

4.2.2. Відповідач здійснювала розрахунки за поставлений позивачем товар безпосередньо передаючи кошти в руки керівника Кіровоградської філії TOB "INTER CARS UKRAINE" - Олександра Супруненка та менеджера Євгенія Телегіна .

4.2.3. Матеріалами справи підтверджено, що відповідач сплатила позивачу 441 52,97 грн за товари, поставлені на виконання умов Договору №U31698 від 31.03.2016. Натомість позивач поставив відповідачу товару на загалом на 426 472,37 грн.

4.2.4. Відповідач вважає, що службові особи Кіровоградської філії TOB "INTER CARS UKRAINE", зловживаючи своїми службовими повноваженнями, підробили дані бухгалтерського обліку щодо фактично поставленого Торохтій Аллі Борисівні товару, за результатом чого створено неіснуючий борг в загальній сумі 227 219,80 грн, який TOB "INTER CARS UKRAINE" намагається стягнути з Торохтій А. Б. у судовому порядку.

Зазначена сума нестачі, яка є предметом розслідування кримінального злочину, може бути сумою коштів сплаченими відповідачем позивачу, а позивач в свою чергу намагається у незаконному порядку стягнути відсутній борг через суд.

4.2.5. Позивачем до матеріалів справи додав претензію від 31.05.2018 за вих. №470, яку відповідач не отримувала.

4.2.6. Висновок суду першої інстанції щодо здійснення поставок товару на підставі банківських виписок є абсурдним, таким, що порушує норми матеріального та процесуального права та загальні засади господарського судочинства.

4.2.7. Суд першої інстанції не надав належної оцінки запереченням відповідача щодо неналежності поданих позивачем податкових накладних, що є порушенням завдань господарського судочинства, визначених у ч.1 ст. 2 ГПК України.

4.2.8. Приблизно 80% мотивувальної частини оскаржуваного судового рішення побудовані на поясненнях позивача.

4.3. У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечує проти доводів та вимог касаційної скарги ФОП Торохтій А.Б. та просить залишити її касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення, ухвалені у справі, - без змін.

Позивач наполягає на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій вірно дослідили усі фактичні обставини справи, а рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Касаційна скарга відповідача не містять підтвердження ухвалення судових рішень, що оскаржуються, з порушенням ст.ст. 310, 311, 313 ГПК України

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 300 ГПК України).

5.1.3. Отже, не можуть бути предметом оцінки суду касаційної інстанції доводи скаржника про неналежність доказів, що містять у справі, їх неправильну оцінку судами попередніх інстанцій та неповне встановлення судами фактичних обставин справи, оскільки оцінка таких доводів виходить за межі компетенції, наданої Суду.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується правовідносин, що виникли з договору поставки.

5.2.2. Відповідно до ч.1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

5.2.3. Суди попередніх інстанцій, діючи в межах визначених законом повноважень, дослідивши подані сторонами докази, встановили дійсність укладеного між сторонами спору договору поставки №IСО 0000022518 від 23.05.2016, за яким позивач поставив відповідачу обладнання для станцій технічного обслуговування автомобілів, що підтверджується видатковою накладною №UAUK1 160007046 від 31.05.2016.

Як зазначено вище у п. 3.3.2 постанови, протилежні доводи ФОП Торохтій А.Б. щодо неукладеності цього договору та здійснення позивачем поставки товарів виключно на виконання умов договору №U31698 від 31.03.2016 суди відхилили як необґрунтовані та помилкові.

Таким чином, аналогічні доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі (п. 4.2.1 постанови) суд касаційної інстанції відхиляє як безпідставні та такі, що спрямовані на переоцінку встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що не є компетенцією суду касаційної інстанції.

5.2.4. Предметом дослідження та оцінки судами попередніх інстанцій були і доводи ФОП Торохтій А .Б . щодо безпосереднього розрахунку за отриманий товар шляхом передачі готівкових коштів керівнику та менеджеру позивача (п.4.2.2 постанови). Суд касаційної інстанції вважає переконливим висновок судів першої та апеляційної інстанції, про який йшлося вище у п.3.3.3 цієї постанови, що за відсутності у матеріалах справи доказів, поданих відповідачем у підтвердження викладених нею обставин, її доводи про привласнення посадовими особами позивача сплачених нею коштів є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Аналогічне стосується і тверджень скаржника про умисні дії посадових осіб Кіровоградської філії TOB "INTER CARS UKRAINE" щодо намагань стягнути з ФОП Торохтій А.Б. 227 219,80 грн неіснуючого боргу, що є предметом розслідування у кримінальному провадженні, порушеному за заявою відповідача (п.4.2.4 постанови). Рішення судів не можуть ґрунтуватися на припущеннях та домислах однієї зі сторін спору. Незавершене досудове розслідування у кримінальному провадженні не підтверджує достовірність зазначених доводів скаржника, тоді як матеріали справи не містять інших документів, які б свідчили про обґрунтованість позиції відповідача.

5.2.5. Доводи скаржника, про які йшлося у п.п.4.2.3, 4.2.5 цієї постанови, суд касаційної інстанції відхиляє та зазначає, що оцінка цих доводів виходить за межі наданої суду касаційної інстанції компетенції.

5.2.6. Твердження ФОП Торохтій А.Б. щодо ненадання судами попередніх інстанцій належної оцінки поданим позивачем податковим накладним (п.4.2.7 постанови) є безпідставним та спростовується змістом ухвалених у справі рішення та постанови, аналіз яких дозволяє констатувати, що суди дослідили ці документи та правильно застосувавши, зокрема, положення п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, взяли їх до уваги як належні докази у справі.

Відтак необґрунтованим є аргумент відповідача про недотримання судами першої та апеляційної інстанції завдань господарського судочинства.

5.2.7. Твердження скаржника про те, що 80% мотивувальної частини оскаржуваних судових рішень побудовані на поясненнях позивача (п.4.2.8 постанови), суд касаційної інстанції сприймає критично. Проаналізувавши зміст ухвалених у справі судових рішень, суд касаційної інстанції вважає, що рішення ухвалені на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам як позивача, так і відповідача. Отже, рішення та постанова судів відповідають критерію обґрунтованості згідно з приписами ч.5 ст. 236 ГПК України.

5.2.8. Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, встановивши, що позивач належним чином виконав умови договору №IСО 0000022518 від 23.05.2016 щодо поставки автомобільного обладнання для ФОП Торохтій А.Б., яка в свою чергу оплатила поставлений їй товар не у повному обсязі, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення 227 219,80 грн основної суми заборгованості за договором.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у разі порушення покупцем п. 5.1 договору, він сплачує на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості товару за кожен день прострочення виплати встановленої суми.

Згідно з вимогами ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Перевіривши здійснений судами розрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені, які були задоволені частково, суд касаційної інстанції вважає його правильним.

5.2.9. Отже, за результатами перегляду у касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, Суд дійшов висновку про правильність кваліфікації спірних правовідносини судами попередніх інстанцій, з правильним застосуванням до них норм матеріального права. Порушень норм процесуального права не встановлено.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови та рішення судів попередніх інстанцій - без змін.