911/2740/17 Про визнання недійсним наказу та витребування земельних ділянок - 04.10.2018 Прийняття

за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: 1) Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України", 2) Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантера ЛТД", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) ОСОБА_3, 2) ОСОБА_4 про визнання недійсним наказу та витребування земельних ділянок,

за участю представників:

від позивача-1 - не з'явились,

від позивач-2 - не з'явились,

від відповідача-1 - не з'явились,

від відповідача-2 - Білошук О.Т., адвокат,

від третьої особи-1 - не з'явились,

від третьої особи-2 - не з'явились,

від Генеральної прокуратури України - Кравчук О.А.,

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Заступник прокурора Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Національного наукового центру "Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України" (далі - ННЦ "ІЗ НААН", позивач-1) та Державного підприємства "Дослідне господарство "Чабани" ННЦ "ІЗ НААН" (далі - ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "ІЗ НААН", позивач-2) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Пантера ЛТД" (далі - ТОВ "Пантера ЛТД", відповідач-2), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, - ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, третя особа-1) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4, третя особа-2) про визнання недійсним наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.02.2014 № КИ/3222481600:02:001/00013584 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" та витребування на користь держави в особі ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "ІЗ НААН" із незаконного володіння ТОВ "Пантера ЛТД" земельних ділянок: площею 0,5761 га, кадастровий номер НОМЕР_1; площею 1,1048 га, кадастровий номер НОМЕР_2; площею 0,3 га, кадастровий номер НОМЕР_3 загальною вартістю 63 329,68 грн.

1.2. В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор послався на те, що наказ ГУ Держземагенства від 21.02.2014 "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" видано з порушенням норм чинного законодавства, оскільки земельна ділянка без припинення права користування чи вилучення незаконно вибула із користування позивача-2 та у подальшому була відчужена та поділена на декілька земельних ділянок.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 21.02.2014 № КИ/3222481600:02:001/00013584 затверджено проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та надано у власність для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_3 земельну ділянку на території Гатненської сільської ради Києво-Святошинського району площею 1,9809 га, кадастровий номер НОМЕР_4.

2.2. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2014 № 2701 відчужила вказану земельну ділянку на користь ОСОБА_4, який у свою чергу на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2015 відчужив її ТОВ "Пантера ЛТД".

2.3. В подальшому ТОВ "Пантера ЛТД" на підставі заяви від 23.06.2015 здійснило поділ земельної ділянки площею 1,9809 га, кадастровий номер НОМЕР_4, внаслідок чого утворилося дві земельні ділянки: площею 1,6809 га, кадастровий номер НОМЕР_5 та площею 0,3 га, кадастровий номер НОМЕР_3.

2.4. Також, на підставі заяви від 20.06.2017 ТОВ "Пантера ЛТД" здійснило поділ земельної ділянки площею 1,6809 га, внаслідок чого утворилося дві земельні ділянки: площею 0,5761 га, кадастровий номер НОМЕР_1 та площею 1,1048 га, кадастровий номер НОМЕР_2.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.12.2017 (колегія суддів у складі: Щоткін О. В., Бацуца В. М., Янюк О. С.) позов задоволено.

3.2. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка відноситься до особливо цінних земель; за інформацією Кабінету Міністрів України від 19.08.2017 № 7337/0/2-17, рішення щодо вилучення особливо цінних земель у ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "ІЗ НААН", за рахунок яких у подальшому відведено у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку, не приймалося; відповідно до інформації Верховної Ради України від 22.08.2017 № 04-12/13-656, припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою Верховною Радою України не погоджувалось.

3.3. Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Іоннікової І. А., Тарасенко К. В., Тищенко О. В. від 07.06.2018, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

3.4. Постанова мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження знаходження спірної земельної ділянки (переданої у власність відповідачеві-2) в межах 5 га земельної ділянки, які є особливо цінними землями, а також тим, що прокурором, при визначенні органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не враховано, що ані ННЦ "ІЗ НААН", ані ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "ІЗ НААН" не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи іншими суб'єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, що свідчить про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. Перший заступник прокурора Київської області у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

4.2. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема положень Земельного кодексу України (2768-14) (далі - ЗК України (2768-14) ), Закону України "Про прокуратуру".

4.3. Заявник наголошує на помилковості висновків суду апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка не відноситься до особливо цінних земель, а також зазначає, що порушення інтересів держави полягає в тому, що відбулось незаконне вибуття із власності держави особливо цінної земельної ділянки, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в України, наведеним у статті 14 Конституції України, статті 5 ЗК України.

4.4. Представник Генеральної прокуратури України у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у касаційній скарзі.

5. Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

5.1. ТОВ "Пантера ЛТД" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін, наголошуючи на її законності і обґрунтованості. Заявник зазначає про відсутність у прокурора повноважень представляти у суді інтереси позивачів, які не є суб'єктами владних повноважень і державними підприємствами, а також про недоведення належними та допустимими доказами належності спірної земельної ділянки до земельної ділянки 5 га, які є особливо цінними землями.

5.2. Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Переглянувши судові рішення у касаційному порядку на підставі встановлених фактичних обставин справи, враховуючи визначені ГПК (1798-12) України межі такого перегляду, суд касаційної інстанції виходить із наступного.

6.3. Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.4. За змістом частини 2 статті 2 ЦК України одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 ЦК України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

6.5. Відповідно до пункту третього частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

6.6. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

6.7. Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

6.8. Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

6.9. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

6.10. Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

6.11. За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

6.12. Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

6.13. Згідно з частинами 1-3 цієї статті наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

6.14. Статтею 2 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді.

6.15. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

6.16. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

6.17. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у справі № 924/1237/17.

6.18. Таким чином, зі змісту статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 2, 29 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) вбачається, що участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наведення чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі.

6.19. Підстави представництва прокурором інтересів держави з'ясовуються судами першої та апеляційної інстанцій, які мають досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

6.20. У разі вирішення спору по суті безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового акта у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України.

6.21. Апеляційний господарський суд при розгляді справи дійшов висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній справі, оскільки при розгляді справи було встановлено, що ННЦ "ІЗ НААН" та ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "ІЗ НААН" не є органами державної влади, органами місцевого самоврядування чи іншими суб'єктами владних повноважень, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження. Судом також було встановлено недоведення належними та допустимими доказами належності спірної земельної ділянки до земельної ділянки 5 га особливо цінних земель.

6.22. Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

6.23. Доводи касаційної скарги про те, що спірну земельну ділянку було надано за рахунок земельної ділянки, користувачем якої є ДП "ДГ "Чабани" ННЦ "ІЗ НААН" та відноситься до особливо цінних земель не приймається до уваги, оскільки апеляційним господарським судом встановлено недоведення належними та допустимими доказами належності спірної земельної ділянки до земельної ділянки розміром 5 га особливо цінних земель, а за змістом статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

6.24. Аргумент скаржника про те, що органи контролю через бездіяльність не виявили зазначених у позові порушень, тому у прокурора виникло право на звернення до суду відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" також слід відхилити, оскільки згідно з пунктами 1, 2 частини 3 статті 23 даного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу; наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачі до числа таких органів не належать.

6.25. Посилання скаржника на рішення Європейського суду з прав людини щодо застосування положень статті 1 Першого протоколу стосовно захисту права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність (користування) є безпідставним, оскільки в даному випадку апеляційною інстанцією у задоволенні позовних вимог було відмовлено з підстав необґрунтування прокурором представництва інтересів держави в особі позивачів, а не законністю набуття відповідачами спірної земельної ділянки.

6.26. Таким чином, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених ним фактичних обставин справи, Верховний Суд дійшов висновку про правомірність постанови апеляційного господарського суду про відмову в позові.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.