910/5133/16 Про визнання недійсним договору щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій Відкритому акціонерному товариству, та скасування державної реєстрації - 02.10.2018 Прийняття

1. 14.05.1993 року розпорядженням Кабінету Міністрів України № 302-р "Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві" затверджено техніко-економічні обґрунтування будівництва Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, розроблені Інститутами "Київметропроект" і "Київшляхпроект".

2. Згідно з п. 1, 3 розпорядження Київської міської ради № 1312 від 20.07.2004 року вирішено відновити у 2004 році роботи із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з будівництвом електродепо. Зобов'язано Комунальне підприємство "Київський метрополітен" розробити та затвердити в установленому порядку завдання на проектування та проектно-кошторисну документацію зі спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо, з урахуванням відновлення робіт зі спорудження Подільського мостового переходу через р. Дніпро у м. Києві.

3. 20.05.2008 року виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження № 696 "Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина".

4. Розпорядженням від 30.04.2008 року № 608 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" створено відповідну комісію та затверджено положення про неї.

5. Згідно з актом № 11 щодо визначення розмірів компенсацій, збитків та відшкодування витрат, пов'язаних з винесенням будівель та споруд ВАТ "Київоздоббуд", ВАТ завод "Супутник" та ВАТ "ДОК-3" з території будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві, затвердженим розпорядженням від 19.12.2008 року № 1759 виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вирішено погодити оціночну вартість збитків, у тому числі, Відкритого акціонерного товариства "ДОК-3", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, у зв'язку з будівництвом Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену на підставі незалежної оцінки, виконаної приватним підприємством "Автоексперт".

6. 29.12.2008 року, з метою виконання вказаних нормативно-правових актів, між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (далі - позивач, КП "Київський метрополітен") і Відкритим акціонерним товариством "ДОК-3" (далі - третя особа, ВАТ "ДОК-3") укладено договір № 158-ДБМ щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій Відкритому акціонерному товариству "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві (далі - Договір від 29.12.2008 року № 158-ДБМ).

За умовами Договору від 29.12.2008 року №158-ДБМ сторони прийняли на себе зобов'язання щодо врегулювання усіх земельних, технологічних та майнових питань комбінату, пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену, а саме: досягнення згоди з вирішення питання щодо розміру земельної ділянки та площі виробничих будівель, споруд і інженерних мереж (або їх частини), які підпадають в зону відчуження за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78; умови їх вилучення і надання відповідної компенсації комбінату, в тому числі, шляхом часткової реконструкції комбінату, метою якої є забезпечення нормального і безперебійного функціонування об'єктів комбінату, як єдиного технологічного і майнового комплексу, як під час будівництва так і в подальшій експлуатації Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену.

Пунктом 2.1 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ погоджено, що комбінат зобов'язується відмовитись від права власності на комплекс будівель і споруд, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78 (надалі іменується "об'єкт"), а підприємство зобов'язується сплатити комбінату компенсацію за нього, визначену в цьому договорі.

Відповідно до п. 2.3 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ комбінат зобов'язується передати підприємству одночасно з відмовою від права власності на об'єкт усі документи, що стосуються об'єкту та підлягають переданню разом з ним згідно з чинним законодавством України та вимогами, що звичайно ставляться.

Згідно з п. 2.4 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ комбінат гарантує, що об'єкт належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним законодавством.

У відповідності до п. 2.7 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ розмір грошової компенсації за об'єкт становить з врахуванням ПДВ 50 832 257 грн.

Умовами п. 2.9 Договору від 29.12.2008 року №158-ДБМ передбачено, що комбінат на умовах цього договору зобов'язується відмовитись від права користування земельною ділянкою загальною площею 1, 87 га в тому числі площею 1, 73 га, що підтверджується документами, яка знаходиться у м. Києві по вул. Межигірська, 78 і на якій розташовано об'єкт (далі - земельна ділянка), при умові виділення комбінату окремої рівноцінної земельної ділянки для перенесення виробничих потужностей.

Відповідно до п. 3.1 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ за відмову комбінату від права власності на об'єкт, підприємство сплачує комбінату суму грошової компенсації, визначеної в п. 2.7 Договору, з них зобов'язання на 2008 рік складають, з урахуванням ПДВ, 10 810 000 грн.

Пунктом п. 3.2 цього Договору встановлено, що виплата компенсації за ним здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно з п. 3.3 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ за відмову комбінату від права користування земельною ділянкою, комбінат має отримати рівноцінну земельну ділянку в користування для розміщення виробничих потужностей. Для цього комбінат повинен звернутися із відповідним клопотанням до Київської міської ради, підприємство має сприяти в прийнятті рішення Київської міської ради щодо надання в користування комбінату рівноцінної земельної ділянки.

За умовами п. 4.1 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ комбінат відмовляється від права користування земельною ділянкою та права власності на об'єкт при настанні одразу двох умов: винесення рішення Київською міською радою про надання комбінату в користування рівноцінної земельної ділянки та надходження на рахунок комбінату грошової компенсації в розмірі визначеному в п. 2.7 цього договору.

У відповідності до п. 4.2 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ, після настання одразу всіх умов визначених п. 4.1 Договору, комбінат здійснює відмову від права користування земельною ділянкою шляхом оформлення письмової згоди комбінату, складеної в довільній формі, яка підписується головою правління комбінату і скріплюється печаткою комбінату та відмову від права власності на об'єкт шляхом підписання акту приймання-передачі майна.

Як передбачено п. 7.1 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ (в редакції додаткової угоди від 12.08.2009 року), договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Пунктами 8.1, 8.2 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ одностороння відмова від виконання зобов'язань за цим договором, зміна та розірвання його в односторонньому порядку не допускається.

7. На виконання умов Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ КП "Київський метрополітен" платіжним дорученням від 29.12.2008 року № 793, яке проведено банком 30.12.2008 року, перерахував на користь ВАТ "ДОК-3" грошові кошти в розмірі 10 810 000 грн (т. 1, а.с. 20).

8. 27.11.2009 року між ВАТ "ДОК-3", як первісним кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промислово-інвестиційний союз" (далі - новий кредитор, ТОВ "Промислово-інвестиційний союз") було укладено Договір про відступлення права вимоги.

За умовами Договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009 року первісний кредитор на умовах цього договору передає (відступає), а новий кредитор набуває право вимоги до боржника (КП "Київський метрополітен"), що належало первісному кредиторові за зобов'язаннями боржника (КП "Київський метрополітен"). До нового кредитора переходять усі права первісного кредитора по зобов'язанню боржника (КП "Київський метрополітен") перед первісним кредитором в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав до нового кредитора.

Пунктом 2.3 Договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009 року визначено, що розмір зобов'язання боржника (КП "Київський метрополітен") перед первісним кредитором на момент підписання цього договору складає 40 022 913, 95 грн.

9. 18.12.2009 року між ВАТ "ДОК-3" та КП "Київський метрополітен" було підписано акт приймання-передачі під розбирання будівель та споруд ВАТ "ДОК-3", що попали в зону будівництва Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві (далі - Акт приймання-передачі від 18.12.2009 року) (т. 1, а.с. 19).

Відповідно до п. 1 Акту приймання-передачі від 18.12.2009 року ВАТ "ДОК-3" передало, а КП "Київський метрополітен" прийняло під розбирання частину будівлі лісоцеху (літ. Ь) в розмірі 62, 77 % площею 1 240, 32 кв.м вартістю 10 809 343, 05 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2 Акту приймання-передачі від 18.12.2009 року частина в розмірі 37, 23 % площею 735, 58 кв.м будівлі лісоцеху (літ. Ь) ринковою вартістю 6 410 625, 95 грн без ПДВ залишається власністю ВАТ "ДОК-3".

Пунктом 3 Акту приймання-передачі від 18.12.2009 року сторонами погоджено, що ВАТ "ДОК-3" здійснює подальшу експлуатацію будівлі лісоцеху (літ. Ь) в цілому, загальною площею 1 975, 9 кв.м, інженерно-технічних мереж і комунікацій, обладнання та інвентарю, їх обслуговування, ремонти силами власного персоналу на безоплатній основі.

Як визначено у п. 4 Акту приймання-передачі від 18.12.2009 року, КП "Київський метрополітен" набере право на розбирання будівлі лісоцеху (літ. Ь) в цілому, загальною площею 1 975, 9 кв.м, загальною вартістю 17 219 969 грн після повного виконання умов Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ та/або отримання письмової згоди від ВАТ "ДОК-3".

10. Тобто, на підставі Договору про відступлення права вимоги від 27.11.2009 року ВАТ "ДОК-3" передало вимогу ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" до КП "Київський метрополітен" за Договором від 29.12.2008 року № 158-ДБМ на отримання оплати у сумі 40 022 913, 95 грн. Після зазначеного відступлення вимоги, ВАТ "ДОК-3" також передало КП "Київський метрополітен" за Актом приймання-передачі від 18.12.2009 року 62, 77 % будівлі лісоцеху (літ. Ь) площею 1 240, 32 кв.м вартістю 10 809 343, 05 грн без ПДВ, проте будівля лісоцеху (літ. Ь) залишилася у користуванні ВАТ "ДОК-3" до остаточного виконання позивачем умов Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ або відповідної згоди ВАТ "ДОК-3" на її розбирання.

11. 21.01.2010 року між ВАТ "ДОК-3", як стороною-1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Деснянськпарксервіс" (далі - ТОВ "Деснянськпарксервіс", сторона-2) було укладено Договір співробітництва.

За умовами Договору співробітництва від 21.01.2010 року, його предметом є співробітництво сторін щодо здійснення модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1 745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1 975, 9 кв.м, які зареєстровані на праві власності за стороною-1 на умовах і в порядку, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.3 Договору співробітництва від 21.01.2010 року фінансування модернізації нежитлових будівель здійснюється стороною-1 шляхом внесення грошових коштів на банківський рахунок сторони-2, а стороною-2 шляхом капітальних вкладень у відтворення основних фондів.

Згідно з п. 2.5 цього Договору за умови виконання взятих на себе за цим договором зобов'язань сторони отримують у власність наступні частки в об'єкті модернізації нежитлових будівель, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1 745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1 975, 9 кв.м:

- сторона-1 отримує 50 % в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1 745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1 975, 9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки;

- сторона-2 отримує 50 % в об'єкті модернізації (нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1 745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1 975, 9 кв.м) або грошові кошти пропорційно розміру її частки, виходячи з балансової вартості об'єкту модернізації на дату виділення частки.

12. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2010 року у цивільній справі № 2-4141/10 за позовом ТОВ "Деснянськпарксервіс" до ОСОБА_11, за участю третьої особи - ВАТ "ДОК-3", про спонукання до виконання зобов'язання та визнання права власності на нерухоме майно позов було задоволено повністю, зокрема визнано за ТОВ "Деснянськпарксервіс" право власності на нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудову до будівлі (літера А) загальною площею 1 745, 1 кв.м; будівлю механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівлю лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1 975, 9 кв.м.

13. Тобто, на підставі Договору співробітництва від 21.01.2010 року та рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2010 року у цивільній справі № 2-4141/10, ТОВ "Деснянськпарксервіс" набуло право власності на перелічені будівлі ВАТ "ДОК-3", які були предметом Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ.

14. 15.12.2011 року між ТОВ "Деснянськпарксервіс", як продавцем, та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу № 2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4121 (далі - Договір купівлі продажу № 2, спірний договір).

За умовами Договору купівлі-продажу № 2 продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нерухоме майно, яким є 1/2 частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1 745, 10 кв.м, будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392, 40 кв.м, будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1 975, 90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78.

15. Згідно з Витягом про державну реєстрацію прав від 21.12.2011 року № 32616180 право власності на ці нежитлові будівлі зареєстровано 21.12.2011 року за ТОВ "Бетоніндустріяпроект".

16. 17.10.2014 року ТОВ "Бетоніндустріяпроект" було відчужено зазначені нежитлові будівлі на користь ОСОБА_5 та ОСОБА_10 за договорами купівлі-продажу.

17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року в справі № 31/271, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 року, за позовом ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" до КП "Київський метрополітен" про стягнення 40 022 913, 95 грн основного боргу за Договором про відступлення права вимоги від 27.11.2009 року, позовні вимоги були задоволені повністю.

18. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 року у справі № 31/271 встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2010 року в справі № 31/271 було виконано в примусовому порядку шляхом перерахування стягувачу коштів платіжним дорученням від 10.02.2015 року № 468; 20.02.2015 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 18.10.2010 року № 31/271, і вказана постанова надійшла до Господарського суду міста Києва 27.02.2015 року та зареєстрована під № 06-25.1/1329/15.

19. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 5011-62/8193-2012 за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації та КП "Київський метрополітен" до ПАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" про визнання договору недійсним було визнано недійсним договір про співробітництво від 21.01.2010 року, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Деснянськпарксервіс".

Вказане рішення в апеляційному та касаційному порядку не переглядалося.

20. Зазначеним рішенням у справі № 5011-62/8193-2012 було встановлено наступні обставини:

- укладання Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ між КП "Київський метрополітен" та ВАТ "ДОК-3" (з урахуванням додаткової угоди від 12.08.2009 року) щодо врегулювання земельно-майнових питань та виплати компенсацій ВАТ "ДОК-3", пов'язаних з будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві було обумовлено необхідністю виконання вищезазначених приписів нормативно-правових актів та метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України;

- ВАТ "ДОК-3", як сторона за Договором від 29.12.2008 року № 158-ДБМ, яка прийняла на себе зобов'язання відмовитись від права власності на нерухомість, що розташована у м. Києві по вул. Межигірська, 78, та отримала за це першочергово бюджетні грошові кошти у розмірі 10 810 000 грн, усвідомлювала негативні наслідки, які могло спричинити виконання Договору про співробітництво від 21.01.2010 року, що передбачав модернізацію та набуття відповідачем-2 у власність нерухомості, про відмову від якої йшлося у Договорі від 29.12.2008 року № 158-ДБМ;

- службові особи ВАТ "ДОК-3", усвідомлюючи, що нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, повинні бути передані КП "Київський метрополітен" за Договором від 29.12.2008 року № 158-ДБМ, вступили у попередню злочинну змову з службовими особами ТОВ "Деснянськпарксервіс" та 21.01.2010 року уклали з ними завідомо невигідний та вочевидь збитковий договір про співробітництво, використовуючи який та на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19.10.2010 року, передали право власності на нежитлові будівлі загальною площею 4 113, 4 кв.м, вартістю 25 240 223 грн, за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, ТОВ "Деснянськпарксервіс";

- нормативно-правові акти, прийняті у зв'язку із будівництвом Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві (розпорядження Кабінету Міністрів України "Про технічно-економічне обґрунтування будівництва четвертої лінії метро у м. Києві" від 14.05.1993 року № 302-р; розпорядження Київської міської ради "Про відновлення робіт із проектування та спорудження Подільсько-Вигурівської лінії Київського метрополітену від станції "Вокзальна" до житлового масиву Вигурівщина-Троєщина з електродепо" від 20.07.2004 року № 1312, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про затвердження проекту дільниці Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену в м. Києві від станції "Глибочицька" до станції "Райдужна" з відгалуженням в бік житлового масиву Вигурівщина-Троєщина" від 20.05.2008 року № 696, розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про створення комісії з вирішення земельно-майнових питань і визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" від 30.04.2008 року № 608), були опубліковані у визначеному законом порядку, внаслідок чого ТОВ "Деснянськпарксервіс" за всіма обставинами мало бути відомо, що об'єкти по вул. Межигірська, 78, у м. Києві, передані ВАТ "ДОК-3", як вклад у сумісну діяльність, підлягають знищенню з метою реалізації будівництва Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві;

- ТОВ "Деснянськпарксервіс" не було вчинено визначених Договором про співробітництво від 21.01.2010 року обов'язків, спрямованих на його виконання;

- не починаючи виконання договору та не проводячи роботи стосовно модернізації, ремонту, експлуатації і обслуговування нежитлових будівель, які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Межигірська, 78, а саме: заводоуправління, прибудова до будівлі (літера А) загальною площею 1 745, 1 кв.м; будівля механічного цеху (літера С) загальною площею 392, 4 кв.м; будівля лісоцеху (літера Ь) загальною площею 1 975, 9 кв.м, було ініційовано спір про право власності на вказане майно у Бориспільському міськрайонному суді Київської області, що, в тому числі, як вказувалося вище, фактично спричинило перешкоди при будівництві Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві та порушення інтересів суспільства;

- Договір про співробітництво від 21.01.2010 року було підписано ВАТ "ДОК-3" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- ВАТ "ДОК-3" при підписанні Договору від 21.01.2010 року з ТОВ "Деснянськпарксервіс" знало та усвідомлювало суспільно небезпечні наслідки, які виражалися у зупиненні робіт по будівництву Подільського мостового переходу через р. Дніпро та Подільсько-Вигурівської лінії метрополітену у м. Києві, неможливості реалізації проекту по створенню нової гілки метрополітену та порушенні, як результат, інтересів суспільства щодо забезпечення транспортним сполученням у визначеному напрямку.

21. Вироком Подільського районного суду м. Києва від 12.12.2013 року в справі № 758/15968/13-к ОСОБА_13 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365-1 КК України та призначено покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 7 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій строком на один рік.

Вказаним вироком встановлені наступні обставини, ОСОБА_13 своїми умисними діями, які полягають у перевищенні службових повноважень службовою особою юридичної особи приватного права, тобто у вчиненні дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень та виразились у незаконному відчуженні майна ВАТ "ДОК-3" вартістю 45 240 223 грн, за яке КП "Київський метрополітен" було сплачено 10 810 000 грн, що спричинили тяжкі наслідки інтересам Держави та акціонерів підприємства, вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 365-1 КК України.

22. Згідно з положеннями ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

23. Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2016 року в справі № 910/12281/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2016 року, за заявою ПАТ "ДОК-3" до ТОВ "Промислово-інвестиційний союз" про визнання правочину недійсним, було визнано недійсним Договір про відступлення права вимоги від 27.11.2009 року, укладений між ВАТ "ДОК-3" та ТОВ "Промислово-інвестиційний союз".

24. Позивач також звертає увагу, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2016 року в справі № 910/48/16 за позовом КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс" про визнання недійсним договору, позовні вимоги були задоволені частково. Визнано недійсним Договір купівлі-продажу від 15.12.2011 року, укладений між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4120, за умовами якого ТОВ "Бетоніндустріяпроект" прийняв у власність нерухоме майно, яким є 1/2 частина, що складає 1/2 ідеальну частку від нежитлових будівель: заводоуправління, прибудова до будівлі (літ. А) загальною площею 1 745, 10 кв.м, будівля механічного цеху (літ. С) загальною площею 392, 40 кв.м, будівля лісоцеху (літ. Ь) загальною площею 1 975, 90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, 78, - це другий договір від цієї ж дати на іншу ? частину будівель, аналогічний спірному у цій справі.

Зазначеним рішенням у справі № 910/48/16 були встановлені, зокрема такі обставини, що оспорюваний Договір купівлі-продажу від 15.12.2011 року (реєстровий номер № 4120), укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект" (який є аналогічним спірному договору, зареєстрованому за № 4121), порушує інтереси КП "Київський метрополітен" та унеможливлює виконання ним функцій, покладених чинним законодавством.

Обґрунтування позову

25. 22.03.2016 КП "Київський метрополітен" подало до Господарського суду міста Києва позов до ТОВ "Бетоніндустріяпроект" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 № 4121 та скасування державної реєстрації цього договору.

26. Позивач посилався на те, що всупереч вимогам п.п. 2.1, 2.3 Договору від 29.12.2008 року № 158-ДБМ ПАТ "ДОК-3" фактично не передало метрополітену право власності на комплекс будівель та споруд, розташованих по вул. Межигірська, 78, у м. Києві, а на момент звернення до суду із позовом власником цих будівель було ТОВ "Бетоніндустріяпроект", у зв'язку із чим КП "Київський метрополітен" просило визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 2 від 15.12.2011 року, укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4121 та скасувати державну реєстрацію цього договору.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, КП "Київський метрополітен" стверджувало, що оспорюваний договір порушує його інтереси за Договором № 158-ДБМ від 29.12.2008 року та унеможливлює виконання ним функцій, покладених на нього чинним законодавством.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

27. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.09.2016 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача, ОСОБА_5 та ОСОБА_10

28. Справа судами розглядалася неодноразово.

29. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.10.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016, у задоволенні позову відмовлено. При цьому суди виходили з того, що позивач не стороною оспорюваного правочину, а тому його права та охоронювані законом інтереси не порушені.

30. Постановою Вищого господарського суду України від 01.03.2017 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 і рішення Господарського суду міста Києва від 13.10.2016, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, зазначив, що судами не було з'ясовано, чи вливає оспорюваний договір купівлі-продажу від 15.12.2011, укладений між ТОВ "Деснянськпарксервіс" та ТОВ "Бетоніндустріяпроект", на права та обов'язки позивача.

31. Під час нового розгляду рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017, позов задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 15.12.2011 року № 2, укладений між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрований в реєстрі за № 4121. У задоволенні решти позову відмовлено.

32. Суди, визнаючи недійсним спірний договір, виходили з положень статті 228 ЦК України, частини першої статті 207, статті 208 ГК України та зазначили, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому судами підкреслено, що власний інтерес позивача полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності ПАТ "ДОК-3", оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем його прав та обов'язків по спорудженню Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, з метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33. ТОВ "Бетоніндустріяпроект" подало касаційну скаргу з проханням скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Посилання зроблені на невиконання вказівок Вищого господарського суду України, наведених у постанові від 01.03.2017, стосовно оплати грошової компенсації за Договором № 158-ДБМ від 29.12.2008; суди не з'ясували, чи впливає спірний договір на права та інтереси позивача. Також вказано про неправильне застосування положень частини першої статті 207 ГК України, оскільки позивач не є ані стороною спірного договору, ані органом державної влади.

Б. Доводи відзивів на касаційну скаргу

34. КП "Київський метрополітен" до Верховного Суду направив відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на правильність застосування судами норм права наведено прохання залишити без задоволення касаційну скаргу ТОВ "Бетоніндустріяпроект", а рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі - без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА

35. Цивільний кодекс України (435-15)

Стаття 203. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Стаття 204. Презумпція правомірності правочину

1. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215. Недійсність правочину

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 228. Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства

1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

36. Господарський кодекс України (436-15)

Стаття 207. Недійсність господарського зобов'язання

1. Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

2. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що:

виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків;

допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов;

вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

3. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Стаття 208. Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним

1. Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

2. У разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

37. Доводи касаційної скарги щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій судова колегія вважає обґрунтованими, виходячи з наступного.

38. Як зазначено вище, суди першої та апеляційної інстанцій, визнаючи недійсним спірний договір, виходили з положень статті 228 ЦК України, частини першої статті 207, статті 208 ГК України та вказали, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. При цьому судами підкреслено, що власний інтерес позивача полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності ПАТ "ДОК-3", оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем його прав та обов'язків по спорудженню Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, з метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.

39. Судова колегія відзначає, що статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

40. За змістом частини першої статті 215 вказаного Кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

41. Розглядаючи касаційну скаргу у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне проаналізувати практику Верховного Суду України та Верховного Суду зі спірних питань.

Так, у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та в постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 909/278/17 зроблено такі висновки.

Відповідно до частини 1, 2 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України (435-15) виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

З огляду на зазначене, зроблено висновок, що публічний порядок - це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.

Отже, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не вважаються такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

42. Крім того, у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 вказано, що Суд установив, що спірний у цій справі договір укладено за наявності умислу щодо настання протиправних наслідків лише з боку однієї зі сторін - продавця; покупець за договором є добросовісним набувачем.

Таким чином, спірні правочини не посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямовані на порушення публічного порядку, а відтак не є такими, що порушують публічний порядок.

43. У цій справі судами не було встановлено умислу ТОВ "Бетоніндустріяпроект" на настання протиправних наслідків.

44. Судова практика стосовно питання дотримання суспільних інтересів при укладенні договорів є усталеною і судова колегія не вбачає підстав відходити від викладених вище висновків судів, що потягло би за собою передачу справи на розгляд об'єднаної палати чи Великої Палати Верховного Суду.

45. При цьому слід зазначити, що у цій справі суди першої та апеляційної інстанції не визначили, в чому саме полягає порушення публічного порядку та яким чином порушені суспільні інтереси укладенням спірного договору купівлі-продажу, а лише вказали про порушення інтересу позивача стосовно необхідності залишити предмет правочину у власності ПАТ "ДОК-3", оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації позивачем його прав та обов'язків по спорудженню Подільсько-Воскресенської лінії Київського метрополітену та Подільського мостового переходу через р. Дніпро, з метою забезпечення суспільних інтересів територіальної громади міста Києва та держави України в цілому, враховуючи особливий статус міста Києва, як столиці України.

46. Таке твердження судів попередніх інстанцій є помилковим, оскільки, на переконання колегії суддів, у даному випадку позивач, неправильно використовуючи спосіб захисту порушеного права, подав позов за захистом прав іншої юридичної особи - ПАТ "ДОК-3".

47. При цьому у судовому засіданні представник позивача підтвердив, що КП "Київський метрополітен" є кредитором і членом комітету кредиторів ПАТ "ДОК-3" у межах справи про банкрутство останнього, а арбітражний керуючий боржника неналежно виконує свої обов'язки та його місцеперебування взагалі невідомо.

48. Судова колегія вважає, що КП "Київський метрополітен" не скористався всіма правами як кредитора у межах справи про банкрутство ПАТ "ДОК-3" задля вирішення питання повернення боржнику спірного майна від теперішніх власників, беручи до уваги можливість подачі віндикаційного позову арбітражним керуючим (боржником), як це неодноразово зазначав Верховний Суд України при вирішенні позовів про витребування майна від добросовісних набувачів - постанови Верховного Суду України від 16.12.2015 у справі № 6-1158цс15, від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15. Викладене свідчить про можливість КП "Київський метрополітен", як кредитора боржника, захистити свої права шляхом ініціювання питання заміни арбітражного керуючого (відсторонення керівника) в справі про банкрутство ПАТ "ДОК-3" та спонукання арбітражного керуючого за умови належного виконання ним своїх обов'язків подати відповідний позов у межах справи про банкрутство.

49. Крім того, колегія суддів надає критичну оцінку діям позивача стосовно виконання значного правочину за Договором від 29.12.2008 року № 158-ДБМ на користь контрагента без адекватного зустрічного забезпечення своїх майнових інтересів.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

З урахуванням наведеного вище колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, в зв'язку з чим вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсним спірного договору.

В. Судові витрати

Судові витрати за подачу касаційної скарги у відповідності з положеннями статті 129 ГПК України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 301, пунктом 3 частини першої статті 308, статтями 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 у частині задоволення позову Комунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бетоніндустріяпроект" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.12.2011 № 2, укладеного між ТОВ "Бетоніндустріяпроект" та ТОВ "Деснянськпарксервіс", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С.А., та зареєстрованого в реєстрі за № 4121, скасувати. Ухвалити у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині. В іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 у справі № 910/5133/16 залишити у силі.