910/10116/18 Про визнання недійсним договору застави та зобов`язання вчинити дії - 18.06.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2019 року

м. Київ

справа № 910/10116/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Селіваненка В.П. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "УКРВТОРЧОРМЕТ",

представник позивача - Шерстюк Д.В., адвокат (довіреність від 04.03.2019 № 04/03, свідоцтво від 30.12.1998 № 1519/10); Кравчук О.А., адвокат (довіреність від 08.01.2019 б/н, свідоцтво від 29.03.2012 № 4824/10),

відповідач - акціонерне товариство "Сбербанк",

представник відповідача - Гапон В.С., адвокат (довіреність від 01.02.2019 № 72, свідоцтво від 02.03.2018 № 000267),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 (головуючий Мартюк А.І, судді: Калатай Н.Ф. і Зубець Л.П.)

у справі № 910/10116/18

за первісним позовом публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ"

до акціонерного товариства "Сбербанк"

про визнання недійсним договору застави та зобов`язання вчинити дії

та за зустрічним позовом акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - Банк)

до публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" (далі - Товариство)

про визнання правочину дійсним.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Банка (з урахуванням зміни предмета позову) про:

- визнання недійсним договору застави від 25.05.2015 б/н (далі - Договір застави), укладеного Товариством та публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Банк, на забезпечення виконання зобов`язань Товариства за договором про відкриття кредитної лінії від 07.07.2011 №74-В/11/54КЛ (далі - Договір);

- припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження від 26.05.2015 № 15360588 на рухоме майно (корпоративні права), що належить Товариству (ідентифікаційний код 00191483; місцезнаходження: 02160, м. Київ, вул. Каунаська, буд. 27), переданого в заставу Банку на підставі недійсного Договору застави, та вилучення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису № 10, а саме: вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 26.05.2015 17:00:24 № 15360588, реєстратором: державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, тел. (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: Договір застави, Банк; об`єкт обтяження: корпоративні права, які належать Товариству, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі, що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених Цивільним кодексом України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), Господарським кодексом України (436-15) (далі - ГК України), Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та статутом юридичної особи, у тому числі, але не обмежуючись, права участі у загальних зборах учасників, отримання частини прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо; заставна вартість складає 4 455 000,00 грн.; відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати; обтяжувач: публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", код: 258959784, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. 247-43-31; боржник: Товариство, код: 00191483, 02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27; розмір основного зобов`язання 11 792 336,52 долара США; строк виконання зобов`язання: 06.07.2016; термін дії: 26.05.2020; звернення стягнення: не зареєстровано; додаткові дані: Договір, укладений Товариством і Банком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони, підписавши Договір застави, чітко передбачили умови набуття чинності цим правочином, а саме: з моменту його нотаріального посвідчення. Проте, оскільки Договір застави нотаріально посвідчений не був, наявні підстави для визнання його недійсним згідно з положеннями статті 14 Закону України "Про заставу" та частини другої статті 215 ЦК України. З огляду на недійсність спірного Договору застави Товариство також вважало, що у Банку не було підстав для внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна запису щодо обтяжень належних Товариству корпоративних прав, які виступали предметом застави за спірним Договором застави.

У свою чергу, Банк звернувся до господарського суду міста Києва із зустрічним позовом до Товариства про визнання дійсним Договору застави, укладеного Банком та Товариством на забезпечення виконання зобов`язань за Договором.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних умов Договору застави, здійснені певні дії, які направлені на виконання цього договору. Однак, за твердженням Банку, Товариство свідомо ухилилося від нотаріального посвідчення оспорюваного правочину, внаслідок чого наявні всі необхідні умови, передбачені частиною другою статті 220 ЦК України для визнання спірного правочину дійсним.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2018 первісний позов задоволено частково. Припинено у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження від 26.05.2015 № 15360588 на рухоме майно (корпоративні права), що належить Товариству, переданого в заставу Банку на підставі Договору застави, та вилучено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідний запис № 10, а саме: вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 26.05.2015 17:00:24 № 15360588, реєстратором: державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, тел. (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: Договір застави, Банк; об`єкт обтяження: корпоративні права, які належать Товариству, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі, що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та статутом юридичної особи, у тому числі, але не обмежуючись, права участі у загальних зборах учасників, отримання частини прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо; заставна вартість складає 4 455 000,00 грн.; відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати; обтяжувач: публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", код: 258959784, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. 247-43-31; боржник: Товариство, код: 00191483, 02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27; розмір основного зобов`язання 11 792 336,52 долара США; строк виконання зобов`язання: 06.07.2016; термін дії: 26.05.2020; звернення стягнення: не зареєстровано; додаткові дані: Договір, укладений Товариством і Банком.

Стягнуто з акціонерного товариства "Сбербанк" на користь публічного акціонерного товариства "Укрвторчормет" судовий збір у розмірі 1 762,00 грн.

В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

- Договір застави є неукладеним, а відтак не породжує будь-яких правових наслідків;

- Банк не надав належних та допустимих доказів на підтвердження як часткового виконання спірного Договору застави, так і ухилення іншої сторони від його нотаріального посвідчення.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2018 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги задоволено, а саме - визнано дійсним Договір застави, укладений Банком та Товариством на забезпечення виконання зобов`язань за Договором.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що:

- Банком доведено вчинення сторонами дії, які направлені на виконання Договору застави, та ухилення Товариства від нотаріального посвідчення оспорюваного правочину;

- враховуючи наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову та взаємовиключеність підстав первісного позову і зустрічного позову, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову в частині визнання Договору застави недійсним;

- відсутні й підстави для задоволення похідних первісних вимог у частині припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження та вилучення відповідного запису.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019, а рішення господарського суду міста Києва від 07.11.2018 залишити в силі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не застосовано норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме статтю 585, частину четверту статті 639, частину третю статті 640 ЦК України та статтю 13 Закону України "Про заставу".

Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що 25.05.2015 Товариством (заставодавець) та публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (заставодержатель), правонаступником якого є Банк, укладено Договір застави, за умовами якого на забезпечення виконання зобов`язань заставодавця, які випливають з Договору, укладеного заставодавцем та заставодержателем, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну дії Договору, зокрема з урахуванням змін до нього, внесених згідно з додатковим договором від 25.05.2015 № 5 (основний договір), які (зобов`язання) зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 Договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу право на частку у статутному фонді, зазначене у пункті 3.1 Договору застави.

Відповідно до пункту 1.2 Договору застави протягом дії цього договору предмет застави знаходиться під забороною його відчуження.

Згідно з пунктом 3.1 Договору застави предметом застави за цим договором є корпоративні права, які належать Товариству, яке засноване 29.09.1994 та зареєстроване за реєстраційним номером 10671050014002381 і здійснює свою діяльність згідно із законодавством України, зареєстрований офіс якої знаходиться за адресою: 02160, м.Київ, вул.Каунаська, 27, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", ЄДРПОУ 31781365, та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі, в розмірі 198 889 778,02 грн., що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та статутом юридичної особи, у тому числі, але не обмежуючись, права участі в загальних зборах учасників, отримання частки прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо.

Пунктом 3.2 Договору застави передбачено, що за взаємною згодою сторін вартість предмета застави складає 4 455 000,00 грн.

Відповідно до пункту 5.1 Договору застави право застави за цим договором виникає з моменту укладення цього договору в письмовій формі, а у випадку, коли цей договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з пунктом 9.1 Договору застави цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до моменту повного виконання усіх зобов`язань за основним договором.

Пунктом 9.3 Договору застави передбачено, що будь-які зміни або доповнення до цього договору є дійсними лише за умови, що вони здійснені в письмовій формі і посвідчені нотаріально.

Судами попередніх інстанцій вказано, що правовідносини у сфері застави регулюються, зокрема, положеннями Закону України "Про заставу" (2654-12) та ЦК України (435-15) .

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з частиною першою статті 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Частиною першою статті 584 ЦК України передбачено, що у договорі застави визначаються суть, розмір і строк (термін) виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, та (або) посилання на договір чи інший правочин, яким встановлено основне зобов`язання, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору.

Відповідно до частини другої статті 584 ЦК України опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про заставу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застава - це спосіб забезпечення зобов`язань, якщо інше не встановлено законом. У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Статтею 3 Закону України "Про заставу" передбачено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов`язання.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода. Опис предмета застави в договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо). При укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Згідно із статтею 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін. Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису. Нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу. На вимогу фізичної або юридичної особи будь-який правочин з її участю може бути нотаріально посвідчений.

Частиною четвертою статті 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини третьої статті 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Згідно із статтею 13 Закону України "Про заставу" договір застави повинен бути укладений у письмовій формі. Угодою сторін може бути передбачено нотаріальне посвідчення договору застави і в тих випадках, коли це є не обов`язковим в силу законодавства України, але на цьому наполягає одна із сторін.

Статтею 14 Закону України "Про заставу" передбачено, що недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про заставу" застава рухомого майна може бути зареєстрована відповідно до закону.

Згідно із статтею 16 Закону України "Про заставу" право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню - з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

Частинами третьою, четвертою статті 577 ЦК України передбачено, що застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Приймаючи рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при підписанні оспорюваного правочину сторонами не було дотримано передбаченої угодою сторін вимоги щодо його нотаріального посвідчення, у зв`язку з чим Договір застави є таким, що не вчинений (не укладений). Поряд з цим, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору застави дійсним.

Однак суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини другої статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

При цьому при вирішенні спорів, пов`язаних з визнанням правочинів, які підлягали нотаріальному посвідченню, дійсними (статті 219, 220 ЦК України), господарські суди повинні з`ясувати: чи підлягав відповідний правочин нотаріальному посвідченню, з яких причин його не було нотаріально посвідчено та чи втрачена можливість такого посвідчення, а також чи не суперечить зміст правочину вимогам закону, оскільки в такому разі позов не може бути задоволений. Правочини можуть визнаватися дійсними виключно з підстав, визначених частиною другою статті 219 та частиною другою статті 220 ЦК України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що під час укладення Договору застави дотримано вимоги щодо його письмової форми. Також сторони дійшли згоди щодо обов`язкового нотаріального посвідчення вказаного договору та узгодили усі, визначені законодавством істотні умови.

Крім того, з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 20.07.2018 № 56371823 вбачається, що 26.05.2015 о 17:00:24 за № 15360588 реєстратором: державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, тел. (044) 206-71-48, 206-71-49 до вказаного реєстру було внесено запис № 10 про реєстрацію: вид обтяження: приватне обтяження; тип реєстрації: поточна; тип обтяження: застава рухомого майна; зареєстровано: 26.05.2015 17:00:24 за №15360588, реєстратором: державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, тел. (044) 206-71-48, 206-71-49; підстава обтяження: Договір застави, Банк; об`єкт обтяження: корпоративні права, які належать Товариству, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі, що складає 90,27% статутного капіталу, а також підтверджують наявність всіх прав учасника юридичної особи, передбачених ЦК України (435-15) , ГК України (436-15) , Законом України "Про господарські товариства" (1576-12) та статутом юридичної особи, у тому числі, але не обмежуючись, права участі у загальних зборах учасників, отримання частини прибутку юридичної особи, активів у випадку ліквідації юридичної особи тощо; заставна вартість складає 4 455 000,00 грн.; відомості про обмеження відчуження: заборона відчужувати; обтяжувач: публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", код: 258959784, 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 46, тел. 247-43-31; боржник: Товариство, код: 00191483, 02160, м. Київ, вул. Каунаська, 27; розмір основного зобов`язання 11 792 336,52 долара США; строк виконання зобов`язання: 06.07.2016; термін дії: 26.05.2020; звернення стягнення: не зареєстровано; додаткові дані: Договір, укладений Товариством і Банком 07.07.2011.

Банк в обґрунтування зустрічних позовних вимог посилався як на дії, які направлені на виконання Договору застави, на:

- підписання між сторонами договору про відступлення права на частку в статутному капіталі від 25.05.2015 (далі - Договір відступлення прав), за умовами якого у випадку виникнення відкладальної обставини, визначеної пунктами 3.1, 3.2 цього договору Товариство як цедент зобов`язується відступити (відступає), а публічне акціонерне товариство "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Банк як цесіонарій зобов`язується прийняти право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (код ЄДРПОУ 31781365) у розмірі 90,27%, що становить 198 889 778,02 грн., яка належить цеденту на праві власності. За відступлення права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (код ЄДРПОУ 31781365) за цим договором від цедента до цесіонарія стягнення (сплати) винагороди не передбачається (пункт 1.1); цей договір укладений із відкладальною обставиною, визначеною у пункті 3.2 цього договору, як момент виникнення права звернення стягнення, відповідно до статті 212 ЦК України (пункт 3.1), цей договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами. Право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (код ЄДРПОУ 31781365), що є предметом цього договору, переходить до цесіонарія з моменту виникнення у цесіонарія права звернення стягнення на заставлене право на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (код ЄДРПОУ 31781365) за Договором застави, укладеним між сторонами, у тому числі у разі порушень зобов`язань, передбачених у статті 4 Договору застави з моменту виникнення підстави для звернення заставодержателем стягнення на предмет застави (пункт 3.2);

- видачу 26.05.2015 Товариством довіреності публічному акціонерному товариству "Дочірній банк Сбербанку Росії", правонаступником якого є Банк, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т.С. та зареєстрованої в реєстрі за № 464, терміном дії до 26.05.2017, на представництво інтересів Товариства на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" (код ЄДРПОУ 31781365) у межах всіх належних корпоративних прав, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", що складає 90,27% статутного капіталу товариства;

- внесення державним реєстратором до Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження від 26.05.2015 № 15360588 на рухоме майно (корпоративні права), що належать Товариству.

Водночас, відхиляючи доводи Банку щодо часткового виконання Договору застави, суд першої інстанції обмежився лише формальним аналізом вказаних обставин без взаємозв`язку із положеннями самого договору.

Зокрема, суд не встановив та не надав належної правової оцінки пункту 6.4.1 Договору застави, яким передбачено, що звернення стягнення у позасудовому порядку може здійснюватися шляхом прийняття предмета застави у власність згідно з договором відступлення прав, які є предметом застави. У такому випадку право власності на предмет застави виникає у заставодержателя з дня, вказаного у письмовому повідомленні про застосування такого способу звернення стягнення на предмет застави, яке направляється заставодавцю.

Для цього заставодавець підписує та надає заставодержателю, одночасно з укладенням цього договору, такі документи:

- Договір відступлення права на частку в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" у розмірі 90,27%, які є предметом застави з відкладальною умовою;

- рішення загальних зборів учасників Товариства про передачу заставодержателю прав на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" у розмірі 90,27%, які належать заставодавцю;

- відмову інших учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" від переважного права на придбання прав на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" у розмірі 90,27%, які належать заставодавцю у разі звернення стягнення на предмет застави;

- довіреність, згідно з якою заставодержатель буде мати право скликати загальні збори учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", брати участь у таких зборах та голосувати з питань продажу чи будь-яким чином відступлення або передання прав на частку в статутному фонді товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" у розмірі 90,27%, які є предметом застави третім особам, затверджувати зміни та доповнення до статуту товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" та проводити реєстрацію таких змін.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання пункту 6.4.1 Договору застави сторони уклали Договір відступлення права, а також Товариством видано Банку довіреність на представництво інтересів Товариства на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" у межах всіх належних корпоративних прав, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" та підтверджуються наявністю долі в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", що складає 90,27% статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ".

При цьому Товариство не заперечувало обставин надання інших документів, передбачених пунктом 6.4.1 Договору застави, про що неодноразово зазначав Банк. Зокрема, останній посилається на відповідні обставини у апеляційній скарзі та додаткових поясненнях від 07.03.2019. Крім того, Товариство підтвердило у відзиві на апеляційну скаргу, що згідно з протоколом засідання наглядової ради Товариства було прийняте рішення про надання повноважень на підписання договорів іпотеки/застави, затверджено проекти відповідних договорів. Також цим рішенням, як зазначає Банк та не заперечує Товариство, було передано в заставу спірні корпоративні права в забезпечення виконання зобов`язань за Договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підписання між сторонами Договору відступлення права, видача 26.05.2015 Банку довіреності на представництво інтересів Товариства на загальних зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ" у сукупності з іншими обставинами справи, є підтвердженням часткового виконання сторонами Договору застави.

Що ж до обставин ухилення Товариства від нотаріального посвідчення Договору застави, то суд першої інстанції зазначив, що Банк не звертався до Товариства з пропозицією/вимогою про нотаріальне посвідчення оспорюваного правочину протягом більше ніж три роки, які минули з моменту підписання Договору застави, а на пропозицію/вимогу Банку про нотаріальне посвідчення оспорюваного правочину від 16.07.2018 № 14292/4/06-2 Товариством було надано мотивовану відповідь, що ніяким чином не може свідчити про ухилення Товариства від нотаріального посвідчення спірного правочину.

Суд апеляційної інстанції також не погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що 16.07.2018 Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. з листом від 16.07.2018 № 14292/4/06-2 про передачу Товариству заяви про укладання та нотаріальне посвідчення Договору застави, для чого Товариству необхідно направити своїх представників 07.08.2018 о 12:00 до приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. за адресою: м. Київ, вул. В.Житомирська, буд. 6/11, оф. 22.

16.07.2018 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за індексним номером 02-24/884 було передано заяву Банку вказаного змісту Товариству, що зареєстровано в реєстрі за № 4361.

06.08.2018 Товариством було направлено на адресу Банку лист № 161, в якому повідомлено про відсутність підстав для вчинення дій щодо укладання та нотаріального посвідчення Договору застави корпоративних прав, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", код ЄДРПОУ 31781365, та зазначено, зокрема, про те, що Договір застави не набув чинності, як і не набули чинності похідні від нього договори.

07.08.2018 Банк звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В. з листом № 16459/4/06-2, в якому просив нотаріуса укласти з Товариством та нотаріально посвідчити Договір застави корпоративних прав, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", код ЄДРПОУ 31781365, у розмірі 198 889 778,02 грн., що складає 90,27% статутного капіталу цього товариства, які належать Товариству.

Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.08.2018, індексний номер 02-31/1024-1, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова С.В. відмовила Банку у вчиненні нотаріальної дії, а саме: посвідченні Договору застави корпоративних прав, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", код ЄДРПОУ 31781365, оскільки Товариство відмовилось укласти та посвідчити будь-які договори з Банком і не надало відповідних документів для укладення та нотаріального посвідчення Договору застави корпоративних прав, які складаються з права управління товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", код ЄДРПОУ 31781365, що підтверджують наявність долі в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-ГТВ", код ЄДРПОУ 31781365, у розмірі 198 889 778,02 грн., яка складає 90,27% статутного капіталу цього товариства.

Тобто Банком на виконання пункту 9.1 Договору застави вчинено дії щодо нотаріального посвідчення цього договору.

У свою чергу, Товариство відмовилось від нотаріального посвідчення Договору застави мотивуючи тим, що Договір застави не набув чинності, відповідно, не набули чинності і будь-які похідні від нього договори; Банк не звертався більш ніж три роки з необхідністю отримання додаткового забезпечення; ліміт кредитування не збільшувався тощо.

Судом апеляційної інстанції вказану відмову визнано необґрунтованою, оскільки у Договорі застави відсутні умови щодо отримання саме "додаткового забезпечення", залежності такого забезпечення від розміру кредитної лінії та не встановлено строків нотаріального посвідчення.

За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про те, що у даному випадку мало місце ухилення Товариства від нотаріального посвідчення Договору застави, що, у свою чергу, порушує право Банку на отримання предмета застави на забезпечення вимог, які випливають з Договору (з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом терміну його дії, зокрема, з урахуванням змін до нього, внесених згідно з додатковим договором від 25.05.2015 № 5).

Що ж до заяви Товариства про застосування позовної давності до зустрічних позовних вимог та наслідків спливу такого строку, то апеляційним судом встановлено, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених статтею 175 ГК України.

При цьому позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (стаття 267 ЦК України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини стосовно того, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено обставини порушення прав Банку, він дійшов висновку про наявність підстав для розгляду заяви Товариства про застосування позовної давності.

Апеляційним судом встановлено, що як на підставу для застосування позовної давності до вимоги Банку про визнання дійсним Договору застави Товариство посилається на обставину звернення до суду з позовом (21.08.2018) більш ніж через три роки після підписання спірного договору (25.05.2015), а також на обставину отримання заяви Банку від 16.07.2018 № 14292/4/06-2 та листа нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозовою С.В. за індексним номером 02-24/884 (18.07.2018), що підтверджує, на думку Товариства, обізнаність Банку з ймовірним порушенням своїх прав та можливість захистити це право у судовому порядку в межах позовної давності.

При цьому ні Договором застави, ані чинним законодавством не встановлено конкретних строків щодо нотаріального посвідчення вказаного договору, а сам факт порушення прав Банку пов`язується не з моментом укладення (підписання) спірного договору, а з моментом ухилення від нотаріального посвідчення відповідно до частини другої статті 220 ЦК України.

Враховуючи, що Товариство листом від 06.08.2018 № 161, направленим на адресу Банку (отримано згідно із відміткою на листі 07.08.2018), відмовилось від нотаріального посвідчення спірного договору, а також не прибуло в призначену дату - 07.08.2018 о 12:00 до приміщення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової С.В., за адресою: м . Київ, вул. В.Житомирська, буд. 6/11, оф. 22, внаслідок чого нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 10.08.2018 індексний номер 02-31/1024-1, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ухилення Товариством від нотаріального посвідчення Договору застави, тому відповідно до частини першої статті 261 ЦК України, саме з дати отримання Банком листа від 06.08.2018 № 161 та неприбуття представників Товариства в обумовлену дату, що мало місце 07.08.2018, почався перебіг позовної давності, тобто Банком не було пропущено позовну давність при зверненні з вимогою про визнання дійсним Договору застави.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зустрічні позовні вимоги визнав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У свою чергу, за взаємовиключеністю підстав первісного позову із зустрічним позовом, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову. При цьому апеляційним судом змінено мотиви відмови у задоволенні первісного позову в частині визнання недійсним Договору застави, а саме у зв`язку з визнанням Договору застави судом дійсним. Аналогічно відсутні підстави й для задоволення похідних вимог у частині припинення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна обтяження та вилучення відповідного запису, оскільки наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається, а сам Договір застави вважається дійсним з моменту його укладення (підписання).

Посилання в касаційній скарзі на те, суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не застосував норми права, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, а саме статтю 585, частину четверту статті 639, частину третю статті 640 ЦК України та статтю 13 Закону України "Про заставу", не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки апеляційним судом було прийнято постанову з дотриманням норм процесуального права, що надає підстави залишити її без змін.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін постанову суду апеляційної інстанції, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "УКРВТОРЧОРМЕТ" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 у справі № 910/10116/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Суховий