906/209/18 Про спонукання до відновлення освітлення житлової зони у вечірній та нічний час - 02.10.2018 Прийняття

на рішення Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018 (суддя Тимошенко О. М.) і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 (судді: Петухов М. Г. (головуючий), Маціщук А. В., Олексюк Г. Є.) у справі

за позовом Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області

до Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України

про спонукання до відновлення освітлення житлової зони у вечірній та нічний час,

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Городоцька селищна рада Радомишльського району Житомирської області звернулася з позовом до Макарівської квартирно-експлуатаційної частини (району) Міністерства оборони України (далі - Макарівська КЕЧ (району) МОУ) про спонукання до відновлення освітлення житлової зони у вечірній та нічний час.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на базі військового містечка № 6 створено Городоцьку селищну раду Радомишльського району Житомирської області (селище Городок), однак військове майна у комунальну власність не було передано. Всупереч законам України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-IV (2807-15) (далі - Закон України № 2807-IV (2807-15) ) та "Про Статут гарнізонної та вартової служби Збройних Сил України" зовнішнього освітлення житлової зони військового містечка № 6 (селища Городок) у вечірній та нічний час немає.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Судові рішення аргументовано тим, що зовнішнє освітлення населеного пункту у вечірній та нічний час у селищі Городок мають забезпечувати місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, а непередача містечка у комунальну власність не звільняє позивача від обов'язку виконувати вимоги Закону України № 2807-IV (2807-15) .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Городоцька селищна рада Радомишльського району Житомирської області просить рішення і постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, позивач посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 143 Конституції України, статей 20, 24 Закону України № 2807-IV, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування", які зобов'язують установи та організації забезпечувати благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону; при цьому здійснення благоустрою території, у цьому випадку території Міністерства оборони України, яка не є комунальною власністю, не належить до обов'язків органів місцевого самоврядування.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. У відзиві на подану касаційну скаргу Макарівська КЕЧ (району) МОУ просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. Постановою Верховної Ради України від 05.07.2012 № 5173-VI (5173-17) населеному пункту Радомишльського району Житомирської області присвоєно найменування - селище Городок.

9. Рішенням одинадцятої сесії VI скликання Житомирської обласної ради від 16.08.2012 № 653 серед іншого було вирішено:

- віднести новоутворений населений пункт, селище, до категорії селищ міського типу Городок Радомишльського району Житомирської області;

- утворити Городоцьку селищну раду Радомишльського району Житомирської області із центром у селищі міського типу Городок.

10. Наказом Міністерства оборони України від 03.03.2015 № 90 "Про безоплатну передачу військового майна в комунальну власність територіальної громади селища Городок" зобов'язано начальника Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України організувати вилучення з балансу Макарівської КЕЧ (району) МОУ військового майна та його безоплатну передачу згідно з Переліком військового майна, що безоплатно передається в комунальну власність територіальної громади селища Городок Радомишльського району Житомирської області.

11. Рішенням Городоцької селищної ради від 15.03.2013 № 32 надано згоду та погоджено безоплатне прийняття у комунальну власність територіальної громади об'єктів соціальної інфраструктури, рухомого і нерухомого майна, що належить Міністерству оборони України, із забезпеченням недопущення відчуження окремих об'єктів цілісного майнового комплексу в процесі утворення адміністративно-територіальної одиниці на території військового містечка № 6 (Макарів-1) відповідно до переліку 1 в три етапи.

12. 20.03.2017 рішенням Виконавчого комітету Городоцької селищної ради № 80 вирішено забезпечити зовнішнім освітленням селище Городок у разі передачі у комунальну власність селищної ради відповідних електричних мереж на території селища.

13. 29.03.2017 на адресу голови Городоцької селищної ради надіслано лист № 658 про те, що у зв'язку з обмеженістю фінансування Макарівська КЕЧ (району) МОУ припиняє зовнішнє освітлення житлової зони смт Городок із 03.04.2017 та запропоновано відповідно до пунктів 12- 12.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 № 28 (у редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910), винести на розгляд селищної ради питання про укладання договору з енергопостачальною організацією (Радомишльським РЕМ) щодо постачання електроенергії для здійснення зовнішнього освітлення смт Городок.

Позиція Верховного Суду

14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

15. Згідно із статтею 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

16. За змістом статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

17. Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (частина 1 статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

18. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

19. Ураховуючи зазначені положення законодавства, територіальні громади самостійно або через уповноважені органи та посадових осіб місцевого самоврядування вирішують питання місцевого значення, розпоряджаються належним їм майном.

20. Відповідно до преамбули Закону України № 2807-IV (2807-15) цей Закон визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

21. Статтею 5 Закону України № 2807-IV передбачено, що управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

22. Тобто управління у сфері благоустрою населених пунктів, здійснюють, у тому числі, і органи місцевого самоврядування.

23. За змістом статті 20 Закону України № 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов'язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Фінансування місцевих програм з благоустрою населених пунктів проводиться за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

24. Елементами благоустрою, зокрема, є засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами (пункт 4 частини 1 статті 21 Закону України № 2807-IV).

25. Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що оскільки забезпечення організації благоустрою, до якого належить і зовнішнє освітлення, покладено на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, то зовнішнє освітлення населеного пункту - селища Городок у вечірній та нічний час мають забезпечувати місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

26. Колегія суддів наголошує, що за змістом статті 16 Цивільного кодексу України, якій кореспондують положення статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

27. Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Обраний позивачем спосіб захисту права щодо спонукання до відновлення освітлення житлової зони у вечірній та нічний час не відповідає ефективному засобу захисту, не забезпечує захисту та відновлення прав позивача за наведених обставин.

28. Господарські суди попередніх інстанцій, з чим погоджується суд касаційної інстанції, не установили протиправності поведінки відповідача, тобто вчинення ним дій, спрямованих на порушення саме прав позивача, тому правомірно відмовили у позові.

29. Підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону (стаття 24 Закону України № 2807-IV).

30. Викладені у касаційній скарзі доводи позивача про те, що здійснювати благоустрій території, належної до земель оборони, яка не є комунальною власністю, не належить до обов'язків органів місцевого самоврядування, є хибними, оскільки положеннями статті 20 Закону України № 2807-IV забезпечення організації благоустрою, у тому числі зовнішнє освітлення, покладено на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

31. Колегія суддів звертає увагу на те, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, у тому числі, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (стаття 10 Закону України № 2807-IV).

32. Частиною 2 статті 18 цього Закону передбачено, що підприємства, установи та організації у сфері благоустрою і населених пунктів зобов'язані: утримувати в належному стані об'єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об'єктів територію.

33. Відповідно до пункту 44 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

34. Контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, і вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів (стаття 38 Закону України № 2807-IV).

35. За порушення законодавства у сфері благоустрою населених пунктів до відповідальності притягаються особи, винні у неналежному утриманні об'єктів благоустрою, зокрема покриття доріг, тротуарів, освітлення територій населених пунктів тощо (пункт 10 частини 1 статті 42 Закону України № 2807-IV).

36. Статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення, передбачена відповідальність за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів. За змістом частини 1 статті 218 цього Кодексу адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад розглядають справи про адміністративні правопорушення.

37. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що сільським, селищним, міським радам згідно із законодавством надано можливість забезпечити організацію благоустрою населених пунктів, зокрема шляхом притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

38. Разом з тим касаційна інстанція погоджується з викладеними у відзиві на касаційну скаргу доводами відповідача, обґрунтованість та відповідність яких чинному законодавству і фактичним обставинам справи підтверджується наведеними вище висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

39. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

40. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Щодо судових витрат

41. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Городоцької селищної ради Радомишльського району Житомирської області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 22.05.2018 і постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі № 906/209/18 залишити без змін.