44/232-б Про відмову відкрити апеляційне провадження та відмову поновити строк на апеляційне оскарження у справі про банкрутство - 01.10.2018 Прийняття

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2017 у справі № 44/232-б затверджено звіт ліквідатора, затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 17.08.2017, ліквідовано банкрута - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ел-Інвест" як юридичну особу в зв'язку з банкрутством, провадження у справі № 44/232-б припинено.

Не погоджуючись з ухвалою господарського суду м. Києва від 18.09.2017 у справі № 44/232-б Приватне акціонерне товариство "Енергомонтажвентиляція" (далі - ПрАТ "Енергомонтажвентиляція", заявник) 10.04.2018 через господарський суд м. Києва, звернулось з апеляційною скаргою, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 відмовлено ПрАТ "Енергомонтажвентиляція" у відкритті апеляційного провадження у справі № 44/232-б, апеляційну скаргу ПрАТ "Енергомонтажвентиляція" повернуто заявнику.

Судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали, визнано підстави зазначені апелянтом у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними та керуючись приписами пункту 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 44/232-б, ПрАТ "Енергомонтажвентиляція" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 скасувати, справу направити для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 260 та 261 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/232-б було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Катеринчук Л.Й., що підтверджується протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 30.07.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Катеринчук Л.Й., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 44/232-б було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., суддя - Білоус В.В., суддя - Жуков С.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2018.

Згідно з ч. 5 ст. 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. - головуючого, судді - Білоуса В.В., судді - Жукова С.В. від 13.08.2018 у справі № 44/232-б, касаційну скаргу ПрАТ "Енергомонтажвентиляція" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 44/232-б прийнято до провадження та ухвалено здійснити перегляд ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 04.09.2018.

Учасники справи, наданим правом не скористались, до дати визначеної ухвалою Верховного Суду від 13.08.2018 відзив на касаційну скаргу не подали.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом положень ст. 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч. 1 цієї статті).

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.".

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001 зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права.

У справі "Пелевін проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення від 20.05.2010р.).

Згідно з пп. 13 п. 1 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу (1798-12) в редакції, що діє з 15.12.2017р., судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст. 93 ГПК України в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення, апеляційна скарга подається на ухвалу місцевого господарського суду протягом п'яти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення.

За ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, ПрАТ "Енергомонтажвентиляція" оскаржило в апеляційному порядку ухвалу господарського суду м. Києва від 18.09.2017 про припинення провадження у справі № 44/232-б про банкрутство, останнім днем встановленого строку на апеляційне оскарження, з урахуванням приписів ст. 93 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) є 25.09.2017.

ПрАТ "Енергомонтажвентиляція" звернулось з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду на вказану ухвалу суду першої інстанції 10.04.2018, тобто з пропуском передбаченого процесуального строку.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

За положеннями ст. 261 ГПК суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на ухвалу господарського суду м. Києва від 18.09.2017, судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що в силу приписів ч. ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, у випадку подання апеляційної скарги після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, якщо підстави, вказані у заяві про поновлення строку, визнані неповажними, суду слід залишити апеляційну скаргу без руху.

При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право вказати інші підстави для поновлення строку. І лише у разі, якщо вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.

Проте, апеляційний господарський суд, визнавши неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку, відмовив у відкритті апеляційного провадження без надання останньому можливості навести інші підстави для поновлення строку в порядку ст. 260 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до ч. 6 ст. 310 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017) підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги ПрАТ "Енергомонтажвентиляція", скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 44/232-б про відмову у прийнятті апеляційної скарги ПрАТ "Енергомонтажвентиляція" та передачу матеріалів справи для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги з дотриманням порядку ст. ст. 260, 261 ГПК України.

Оскільки, у даному випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція"

задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 у справі № 44/232-б скасувати.

3. Справу № 44/232-б направити до Київського апеляційного господарського суду для продовження розгляду матеріалів апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Енергомонтажвентиляція" на ухвалу господарського суду м. Києва від 18.09.2017.