926/1307-б/15 Про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з порушенням справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю - 19.06.2020 Прийняття

1.1. Кіцманська об`єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Чернівецької області звернулася до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Мамаївський агропромисловий комбінат" (далі - ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат") в порядку статей 10- 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

1.2. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.08.2015 порушено провадження у справі №926/1307-б/15 про банкрутство ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат".

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 23.03.2016 боржника визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2016, яку залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, провадження у справі №926/1307-б/15 припинено.

Постановою Верховного Суду від 11.04.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.12.2018 та ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 27.10.2016 скасовано, справу №926/1307-б/15 передано для розгляду на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду до Господарського суду Чернівецької області.

1.3. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2019 закрито провадження у справі №926/1307-б/15 про банкрутство ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" відповідно до пункту 8 частини 1 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12) України).

В ухвалі суду зазначено про те, що правові підстави для відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" відсутні, оскільки заявлені безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора спростовані в судовому порядку, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі про банкрутство за відсутності встановлених судом ознак неплатоспроможності боржника.

Поданні господарському суду заяви про звільнення арбітражного керуючого від виконання обов`язків ліквідатора ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат", клопотання засновника банкрута від 10.12.2019 (без електронного цифрового підпису), заяву про визнання недійсним правочину щодо продажу майна, вчиненого на аукціоні суд залишив без розгляду. Разом з цим, місцевий господарський суд наголосив на тому, що засновник банкрута у разі протиправності продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі не позбавлений права на судовий захист після закриття провадження у справі про банкрутство шляхом звернення до суду в загальному позовному порядку.

2. Короткий зміст рішення апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою засновника ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2019 у справі № 921/1307-б/15.

2.2. Суд апеляційної інстанції визнав неповажними наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду.

3. Встановлені судом апеляційної інстанції обставини

3.1 Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 апеляційну скаргу засновника ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2019 було залишено без руху та зобов`язано апелянта надати (надіслати) належні докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів учасникам у справі - лист з описом вкладення.

У вказаній ухвалі суд апеляційної інстанції зазначив, що скаржником додано докази надсилання копії апеляційної скарги ініціюючому кредитору у справі (опис вкладення у цінний лист) та фіскальний чек про надсилання копії апеляційної скарги боржнику у справі. Однак подані апелянтом докази про направлення апеляційної скарги учасникам у справі не є належними, оскільки належним доказом надсилання копії скарги іншій стороні у справі виступає лише лист з описом вкладення. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що у описі вкладення має бути зазначено номер поштового відправлення або додано фіскальний чек про відправлення поштового повідомлення.

3.2. Скаржник не виконав вимоги ухвали суду від 22.01.2020, подав заяву про усунення недоліків, у якій повторно подав такі ж докази про надсилання копії апеляційної скарги з додатками, які були долучені до апеляційної скарги, тобто, без зазначення номеру поштового відправлення чи фіскальних чеків про відправлення поштового повідомлення, у зв`язку з чим ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 апеляційну скаргу повернуто.

3.3. Скаржником подано повторно апеляційну скаргу з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що апелянтом подано апеляційну скаргу 17.01.2020. Після залишення апеляційної скарги без руху ухвалою суду від 22.01.2020, апелянтом подано 27.01.2020 заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, однак ухвалою суду від 10.02.2020 апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з тим, що скаржником подано неналежні докази надіслання апеляційної скарги іншим сторонам у справі. На думку скаржника, його вина у неналежному оформленні опису вкладення відсутня, оскільки відповідно до пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку саме працівник поштового зв`язку повинен зазначити номер поштового відправлення.

3.4. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.03.2020 апеляційну скаргу залишено без руху, зобов`язано скаржника надати інші причини пропуску строку.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги

4.1. 14.04.2020 засновник ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1. подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

5. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5.1. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, зокрема, статтю 236 ГПК України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення та позбавило скаржника доступу до правосуддя.

5.2. В обґрунтування оскаржуваної ухвали покладено висновок суду апеляційної інстанції про не виконання скаржником вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що унеможливлює визнання поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Однак такий висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки скаржник виконав вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 22.01.2020 при первісному зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 23.12.2019, на підтвердження чого до матеріалів справи додано оригінали фіскальних чеків та довідку територіального відділення "Укрпошти - Нікополь" про підтвердження факту пересилання конвертів (листів). Відтак, скаржник мав законні очікування, що виявлені судом недоліки апеляційної скарги від 11.01.2020 були ним усунуті.

5.3. Суд апеляційної інстанції не врахував, що строк на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 23.12.2019 було пропущено з поважних причин, які не залежали від волі скаржника, а не зазначення номеру поштового відправлення працівником відділення поштового зв`язку не може слугувати підставою для позбавлення права звернення до суду з апеляційною скаргою.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд не прийняв до уваги факт отримання апеляційної скарги іншими учасниками у цій справі.

5.4. Судом апеляційної інстанції не було враховано тривалість судового провадження у цій справі понад 5 років та неодноразове скасування судових рішень місцевого та апеляційного господарських судів Верховним Судом, що на думку скаржника свідчить про систематичне порушення його прав.

5.5. У цій справі суд апеляційної інстанції, всупереч завданням і принципам господарського судочинства, поставився до скаржника упереджено та не об`єктивно, а також припустився надмірного формалізму, внаслідок чого скаржник був безпідставно позбавлений доступу до правосуддя, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не відповідає практиці Європейського Суду з прав людини.

6. Узагальнені доводи інших учасників щодо касаційної скарги

6.1. ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" у письмових поясненнях підтримало касаційну скаргу з викладених у ній підстав, просило скаргу задовольнити, скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, мотивуючи це наступним:

- суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму та позбавив скаржника на доступ до правосуддя, справедливий та безсторонній суд;

- суд першої інстанції не врахував висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у цій справі, щодо необхідності реагування на допущені ліквідатором банкрута порушення та недобросовісність дій незалежно від їх оскарження самим боржником, та самоусунувся від вирішення всіх істотних питань, які виникли під час розгляду справи;

- апеляційний господарський суд штучно створив умови для повернення апеляційної скарги та подальшої відмови у відкритті апеляційного провадження, чим порушив охоронювані законом права засновника ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" та самого товариства;

- суд апеляційної інстанції не врахував виконання скаржником при зверненні з апеляційною скаргою вимог ГПК України (1798-12) та Правил надання послуг поштового зв`язку, а також отримання копії апеляційної скарги іншими учасниками провадження у справі, що підтверджено відповідними довідками Укрпошти та повідомленнями про вручення поштового відправлення. Наведене у сукупності свідчить про прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваної ухвали всупереч завдань і принципів господарського судочинства, з безпідставним покладенням на скаржника обов`язків інших осіб, а не з метою дотримання інтересів інших учасників.

7. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

7.1. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.2. Об`єктом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України і з`ясуванню підлягає питання щодо наявності чи відсутності поважних причин пропуску встановленого законодавством строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду та правомірності застосування судом апеляційної інстанції вищезгаданої процесуальної норми.

7.3. Право апеляційного оскарження закріплено у статті 254 ГПК України, згідно з частинами 1 та 2 якої учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Засновник ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1. оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду Чернівецької області від 23.12.2019.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі.

7.4. Як вбачається з матеріалів справи, засновник ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1. двічі подавала апеляційну скаргу на вищезгадану ухвалу місцевого господарського суду.

Первісно подану апеляційну скаргу від 11.01.2020 було повернуто ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, у зв`язку з невиконанням скаржником вимог ухвали від 22.01.2020 про залишення апеляційної скарги без руху в частині надання належних доказів надіслання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам у справі, оскільки всупереч пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку надані суду описи вкладення у цінний лист (як ті, що були додані безпосередньо до апеляційної скарги, так і ті, що були надані із заявою від 27.01.2020 про усунення недоліків) не містили відомостей про номер поштового відправлення.

7.5. Скаржник повторно подав апеляційну скаргу від 24.02.2020 з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 23.12.2019, мотивуючи поважність причин пропуску строку на звернення з апеляційною скаргою відсутністю вини скаржника у неналежному оформленні опису вкладення у цінний лист, оскільки обов`язок зазначення номеру поштового відправлення за змістом пункту 61 Правил надання послуг поштового зв`язку покладено на працівника відділення поштового зв`язку, а не на відправника.

Суд апеляційної інстанції ухвалою від 03.03.2020 залишив апеляційну скаргу без руху та зобов`язав скаржника навести інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки такі причини пропуску строку на апеляційне оскарження, як відсутність відповідальності за правильність оформлення поштового відправлення судом визнано неповажними. При цьому суд зазначив про те, що хоча обов`язок зазначення номеру поштового відправлення покладено на працівника поштового зв`язку, водночас обов`язок дотримання встановлених форми, змісту та порядку при поданні апеляційної скарги покладено на скаржника, у зв`язку з чим негативні наслідки недотримання вказаних вимог настають для апелянта у вигляді прийняття судом відповідного процесуального рішення про залишення апеляційної скарги без руху, а в разі не усунення недоліків - без розгляду. Скаржник може доводити неправомірність дій працівника поштового зв`язку у іншому процесі, але такі обставини не можуть слугувати для поновлення строку при поданні апеляційної скарги.

У клопотанні від 19.03.2020 про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданому на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 24.02.2020, скаржник зазначив наступне (мовою оригіналу): пропущення строку на апеляційне оскарження ухвали суду відбулось з поважних причин: ухвалення Західним апеляційним господарським судом ухвали від 22.02.2020 р. без урахування судом факту надіслання апелянтом описів вкладення в конверті № 5320702117073 з описом вкладення до Західного апеляційного господарського суду і отримання цим судом конверту № 5320702117073, що є підтвердженням факту надсилання апеляційної скарги сторонам згідно ст. 258, 259 ГПК України, а також без урахування позиції Пленуму Вищого господарського суду України згідно постанови № 7 від 17.05.2011 (v0007600-11) та практики правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку, яка відображена у постанові Вищого господарського суду України від 30.11.2016 р. у справі № 904/5747/16, що не залежать від волі скаржника".

Західний апеляційний господарський суд визнав наведені скаржником причини неповажними та ухвалою від 30.03.2020 відмовив у відкритті апеляційного провадження.

7.6. Суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду щодо не доведення скаржником поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 23.12.2019, з наступних підстав.

Питання поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК України, згідно з частиною 1 якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З правового контексту наведеної норми слідує, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Відтак, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Виходячи зі змісту частин 2 та 3 статті 256 ГПК України, клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку. При чому поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. ГПК України (1798-12) не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. У кожному випадку суд, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 918/115/16, від 19.06.2018 у справі №912/2325/17, від 18.01.2019 у справі № 921/396/17-г).

7.7. В пункті 3 частини 3 статті 258 ГПК України, яка містить вимоги щодо змісту і форми апеляційної скарги, зазначено про обов`язок особи, яка подає апеляційну скаргу, додати до останньої докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі. Відповідна процесуальна дія покликана забезпечити право інших учасників у справі ознайомитись з апеляційною скаргою та надати відзив на неї. У разі, якщо учасники у справі скористаються цим правом та подадуть відзив, йому кореспондується аналогічний відповідний обов`язок такої сторони (або іншого учасника справи) надіслати всім іншим учасникам судового розгляду зазначеної справи копії відзиву з метою забезпечення їх права ознайомитись з цим відзивом, в чому і полягає забезпечення в даному випадку рівності процесуальних прав та обов`язків сторін та інших учасників у справі (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 927/91/17).

7.8. Доводи скаржника, викладені у пунктах 5.2, 5.3 цієї постанови, щодо виконання ним вимог суду при первісному зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу місцевого господарського суду від 23.12.2019, надання доказів на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі та отримання останніми відповідних поштових відправлень, відхиляються колегією суддів, оскільки вказані доводи стосуються перевірки правильності постановлення ухвали Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 про повернення апеляційної скарги.

В пункті 3 частини 1 статті 287 ГПК України передбачено можливість касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.

Разом з цим, скаржник не подавав касаційної скарги на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020, що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" з обставинами, на які опирався суд апеляційної інстанції при постановленні ухвали про повернення апеляційної скарги, зокрема, щодо не надання належних доказів надіслання копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі, оскільки надані скаржником до апеляційної скарги описи вкладення не містять номеру поштового відправлення, а до заяви про усунення недоліків скаржником були подані ті ж самі докази, що й до апеляційної скарги.

Довідка Укрпошти від 18.03.2020 та оригінали описів вкладення у цінний лист та на підтвердження виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху при первісному поданні скарги були додані скаржником до клопотання від 19.03.2020 про поновлення строку на апеляційне оскарження, тобто вже при повторному зверненні з апеляційною скаргою та на виконання вимог ухвали від 03.03.2020 про залишення апеляційної скарги без руху.

В статті 14 ГПК України зазначено про те, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У своїй касаційній скарзі засновником ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1. заявлено вимогу про скасування ухвали Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 про відмову у відкритті апеляційного провадження і саме вказана ухвала, а не будь-яка інша, є об`єктом перегляду судом касаційної інстанції, у зв`язку з чим в даному випадку у касаційного господарського суду відсутні підстави для надання оцінки правильності застосування норм процесуального права Західним апеляційним господарським судом при постановленні ухвали від 10.02.2020 про повернення апеляційної скарги, яка не оскаржена засновником ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1. та набрала законної сили.

7.9. Доводи касаційної скарги, наведені у пункті 5.4 цієї постанови, відносно тривалості судового розгляду цієї справи та скасування прийнятих судових рішень як доказів, що свідчать про систематичне порушення прав скаржника, відхиляються колегією суддів, оскільки не мають відношення до питання щодо правильного чи помилкового застосування судом апеляційної інстанції норм статті 261 ГПК України.

При цьому колегія суддів зазначає, що наведені у пункті 5.4 цієї постанови обставини не впливають на обов`язковість дотримання скаржником, як учасником у справі, встановлених ГПК України (1798-12) вимог при оскарженні прийнятих судових рішень.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Надання переваги будь-кому з учасників у справі у вирішенні процесуальних питань (у даному випадку щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження) лише з огляду на тривалість судового провадження чи кількість задоволених апеляційних або касаційних скарг такого учасника не відповідає таким засадам (принципам) господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Особа має право на апеляційне та касаційне оскарження прийнятих судових рішень, у разі незгоди з їх правильністю, за умови дотримання встановлених процесуальним законом вимог щодо порядку подання відповідної скарги.

7.10. Доводи скаржника, наведені у пунктах 5.1, 5.5 цієї постанови, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас, як наголошує Європейський суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (пункти 37 - 38 рішення "Мушта проти України").

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

7.11. Перевіривши доводи скаржника щодо поважності причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду від 23.12.2019, колегія суддів дійшла висновку про те, що наведені скаржником обставини свідчать про пропуск процесуального строку не з об`єктивних причинам, а зумовлений суб`єктивними чинниками.

Так, зазначаючи про неправомірність дій суду з повернення апеляційної скарги, хоча витребувані судом докази були надані, скаржник не оскаржив до суду касаційної інстанції відповідну ухвалу, фактично погодившись з викладеними в цій ухвалі обставинами та поверненням апеляційної скарги саме з підстав неподання витребуваних судом доказів.

Посилання скаржником в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження на незастосування судом апеляційної інстанції при первісному поданні апеляційної скарги постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 (v0007600-11) щодо застосування норм процесуального права не є релевантним, оскільки названа постанова носить суто рекомендаційний характер та стосується положень ГПК (1798-12) України в редакції, яка не містила вимоги щодо надіслання копії апеляційної скарги з описом вкладення у цінний лист та втратила чинність з 15.12.2017.

З аналогічних підстав відхиляється посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 30.11.2016 р. у справі № 904/5747/16.

Твердження скаржника про те, що у цій справі апеляційним судом безпідставно застосовано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/28408/15, з огляду на різні предмети спору, відхиляється колегією суддів, оскільки у згаданій постанові наведено правовий висновок саме щодо встановлених вимог до опису вкладення у цінний лист, який має містити номер поштового відправлення, тобто з того ж питання, що виникло при з`ясування судом апеляційної інстанції належності поданих доказів на підтвердження надіслання копії скарги іншим учасникам.

Доводи про позбавлення скаржника доступу до правосуддя в частині розгляду заяви про визнання недійсним правочину щодо продажу майна боржника в ліквідаційній процедурі на аукціоні є необґрунтованими, оскільки скаржник не позбавлений права звернутися до суду з названою заявою в загальному позовному порядку.

Посилання ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" на неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 11.04.2019 у цій справі, щодо необхідності реагування на допущені ліквідатором банкрута порушення та недобросовісність дій незалежно від їх оскарження самим боржником, та самоусунення від вирішення всіх істотних питань, які виникли під час розгляду справи, не мають відношення до з`ясування питання про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Твердження скаржника та ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" про те, що суд апеляційної інстанції припустився надмірного формалізму відхиляється колегією суддів, оскільки як зазначалося вище можливість поновлення пропущеного строку судом не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується саме з наявністю поважних причин пропуску строку, які є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. Натомість наведені скаржником підстави не відповідають вищевказаним критеріям.

Доводи ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" про штучне створення апеляційним господарським судом умов для повернення апеляційної скарги та подальшої відмови у відкритті апеляційного провадження не знайшли свого підтвердження з огляду на обставини, викладені у пунктах 7.8 - 7.11 цієї постанови.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Оскільки засновник ТОВ "Мамаївський агропромисловий комбінат" ОСОБА_1. належним чином не обґрунтувала поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого господарського суду, судом апеляційної інстанції правомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги вказаних висновків не спростовують.

7.12. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

За результатами перегляду даної справи судом касаційної інстанції не було виявлено порушення законодавства, наслідком чого могло б бути скасування прийнятого судом апеляційної інстанції рішення, у зв`язку з чим ухвала Західного апеляційного господарського суду від 30.03.2020 у цій справі підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення з покладенням витрат по сплаті судового збору за її подання на скаржника.