914/3050/14 Про стягнення штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Відділення Антимонопольного комітету України - 11.06.2019 Прийняття

У серпні 2014 року Відділення звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Підприємства про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог) 16 000,00 грн. штрафу та 49 500,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Відділення від 06.03.2012 № 18 у справі № 2-01-25/2012 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК).

Ухвалою господарського суду Львівської області від 27.08.2014 порушено провадження у справі № 914/3050/14 та прийнято позовну заяву до розгляду.

У період з листопада 2014 року по червень 2018 року провадження у справі № 914/3050/14 було зупинено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.10.2018 у справі № 914/3050/14, яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019, позов задоволено повністю з посиланням на його обґрунтованість.

Підприємство, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Так, згідно з доводами Підприємства, викладеними у касаційній скарзі, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не підлягають застосуванню до вимог органів Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу та пені, які нараховані на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) . Позивач не заявляв вимог до Підприємства в межах справи про банкрутство, у зв`язку з чим його вимоги вважаються погашеними.

У відзиві на касаційну скаргу Відділення просило залишити судові акти попередніх інстанцій без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, зазначаючи, зокрема, про їх законність та обґрунтованість.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представника Відділення, Касаційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- Рішенням АМК:

визнано дії Підприємства та ЛКП ШРП "Личаківського району" щодо узгодження своєї поведінки під час участі у конкурсних торгах на закупівлю робіт "Реконструкція проспекту Свободи (від вулиці Городоцької до вул. М. Вороного)" [оголошення № 090363 (БУД), опубліковане в державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель № 73 (519) від 20.06.2011] порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (пункт 1);

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, вказане у пункті 1 резолютивної частини цього рішення, на Підприємство накладено штраф у розмірі 50 000,00 грн. (пункт 2);

- Рішення АМК отримано Підприємством 19.03.2012;

- Рішенням АМК Підприємством у судовому порядку не оскаржувалося;

- рішенням Відділення від 24.04.2012 № 32 зі справи № 2-01-25/2012 "Про розстрочення сплати штрафу" розстрочено Підприємству сплату штрафу у розмірі 50 000,00 грн., що накладений згідно з Рішенням АМК рівними частинами: - по 6000,00 грн. з квітня по серпень 2012 року включно та по 5000,00 грн. з вересня по грудень 2012 року включно;

- Підприємством штраф у повному розмірі не сплачений;

- несплачена Підприємством сума штрафу складає 16 000,00 грн.;

- за прострочення сплати штрафу Відділенням нараховано до стягнення 49 500,00 грн. пені за період з 03.01.2013 по 09.03.2013 (розрахована Відділенням від суми штрафу, накладеного на Підприємство згідно з Рішенням АМК).

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з Товариства штрафу та пені за прострочення сплати штрафу, накладеного згідно з Рішенням АМК.

Відповідно до приписів статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції":

- рішення органів Антимонопольного комітету України є обов`язковими до виконання (частина друга);

- особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу (частина третя);

- за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду (частина п`ята);

- у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку (частина сьома);

- суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (частина дев`ята).

Абзацами третім - п`ятим частини п`ятої зазначеної статті Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) передбачено зупинення нарахування пені на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Отже, тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися.

Припинення та зупинення нарахування пені, про які йдеться у цих нормах, відбувається лише у зв`язку з прийняттям рішення, розглядом чи переглядом справи саме господарським судом, а не будь-яким органом, що вирішив (вирішує) спір.

Згідно із статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів на суб`єктів господарювання територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, фізичними чи юридичними особами подають, зокрема, позови до суду, в тому числі про: стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

З огляду на те, що штраф, накладений згідно з Рішенням АМК, Підприємством у повному обсязі не сплачений, при цьому Рішення АМК є чинним та обов`язковим до виконання, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з Підприємства 16 000,00 грн. штрафу.

При цьому суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що Закон України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки й захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму у господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин. Цей Закон встановлює види, склад правопорушень законодавства про захист економічної конкуренції, заходи відповідальності, що застосовуються за їх вчинення, і процесуальні норми, що визначають порядок притягнення до відповідальності.

Названий Закон не регулює цивільно-правових відносин або відносин у сфері оподаткування.

Накладений на Підприємство штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу.

Отже, зазначені нарахування, застосовані Відділенням на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції" (2210-14) , не пов`язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошових зобов`язань або зобов`язаннь зі сплати податків і зборів та не є заходами, спрямованими на забезпечення виконання цих зобов`язань відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З огляду на викладене приписи Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (2343-12) не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Аналогічний правовий висновок вміщено в постанові Верховного Суду України від 24.12.2013 № 922/770/13-г, і Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відходу від цього висновку. Крім того, аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 зі справи № 914/2401/16 та від 09.10.2018 зі справи № 922/4378/17.

Посилання Підприємства на постанову Верховного Суду від 26.06.2018 зі справи № 922/2726/17 в обґрунтування позиції про те, що Відділення мало звертатися з вимогами до Підприємства в межах справи про банкрутство і незвернення з такими вимогами у визначений Законом України "Про відновлення платопроможності боржника або визнання його банкрутом" строк є підставою вважати їх погашеними, Касаційний господарський суд відхиляє з огляду на те, що у межах справи № 922/2726/17 вирішувалося виключно процесуальне питання щодо правомірності об`єднання в одному позові позовних вимог до двох відповідачів, при цьому спір по суті не вирішувався.

Водночас позиція Підприємства про те, що справа № 914/3050/14 містить виключну правову проблему, вирішення якої необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, є необґрунтованою.

Проте, задовольняючи позов Відділення в частині стягнення нарахованої суми пені у розмірі 49 500,00 грн. за прострочення сплати штрафу, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що Відділенням нараховано пеню від суми штрафу, який визначений у Рішенні АМК, без урахуванням того, що штраф частково сплачений Підприємством у межах тих строків, які встановлені відповідно до рішення Відділення від 24.04.2012 № 32 зі справи № 2-01-25/2012 "Про розстрочення сплати штрафу", а несплачена сума штрафу складає 16 000,00 грн.

З огляду на викладене судові рішення попередніх інстанцій у відповідній частині підлягають зміні; з Підприємства в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню 15 840,00 грн. пені за визначений Відділенням період (з 03.01.2013 по 09.03.2013), яка розрахована від суми штрафу, що не сплачена Підприємством (16 000 грн. : 100 х 1,5 = 240 грн.; 240 грн. х 66 днів = 15 840,00 грн.).

Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України (1798-12) ) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та третьою статті 311 ГПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зважаючи на викладене, рішення та постанова у справі в частині стягнення з Підприємства 49 500, 00 грн. пені підлягають зміні.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 315 ГПК України, у зв`язку зі зміною судових актів попередніх інстанцій підлягають новому перерозподілу і судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також підлягають розподілу судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Так, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 308, 311, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Мірт" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 зі справи № 914/3050/14 змінити в частині стягнення з приватного підприємства "Мірт" в дохід Державного бюджету України 49 500,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу та в частині розподілу судових витрат.

3. Стягнути з приватного підприємства "Мірт" в дохід Державного бюджету України 15 840,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

В частині вимоги про стягнення з приватного підприємства "Мірт" в дохід Державного бюджету України 33 660,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу - у позові відмовити.

4. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 10.10.2018 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 18.02.2019 зі справи № 914/3050/14 залишити без змін.

5. Стягнути з приватного підприємства "Мірт" в дохід Державного бюджету України 888,12 грн. судового збору.

6. Стягнути з Львівського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на користь приватного підприємства "Мірт": 1032,77 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги, 1877,76 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.