904/3943/18 Про визнання недійсним окремого пункту додаткової угоди до договору страхування майна - 11.06.2019 Прийняття

про визнання недійсним пункту 11.1 додаткової угоди від 08.11.2016 № 3 до договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314 щодо сплати страхових платежів після закінчення строку дії договору страхування майна від 03.06.2014 №.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами

1. 03.06.2014 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", страховик) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", страхувальник) укладений договір страхування майна № DNHSIM128314 (далі - договір), за умовами якого страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити страхове відшкодування страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхувальником, а страхувальник зобов`язується своєчасно сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

2. Предметом договору страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, вказаним у п. 5.1. договору. Перелік страхових випадків визначений в п. 7 договору. Згідно з п. 9 договору страховий платіж дорівнює 660 326, 82 грн.

3. Пунктом 10 договору (в первісній редакції) передбачено, що строк дії договору становить з 03.06.2014 по 02.06.2017 включно (але не більше, ніж сплачуємий період п. 11.1).

4. В пункті 11.1. договору (в первісній редакції) визначений графік сплати страхових платежів з датами оплати та розміром страхових платежів: до 30.07.2014 сума 660 326, 82 грн (за період 03.06.2014 - 02.06.2015), до 30.06.2015 сума 660 326, 82 грн (за період 03.06.2015 - 02.06.2016), до 30.06.2016 сума 660 326, 82 грн (за період 03.06.2016 - 02.06.2017).

5. Додатковою угодою від 19.06.2015 № 1 до договору, підписаною представниками сторін без зауважень та заперечень, пункти 7, 8, 9 та 11.1 договору були викладені в новій редакції. Зокрема, був змінений розмір страхового платежу з 660 326, 82 грн до 26 413 072, 91 грн.

6. Пунктом 3 додаткової угоди від 19.06.2015 № 1 до договору передбачено, що вона набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід`ємною частиною договору.

7. Додатковою угодою від 17.05.2016 № 2 до договору, підписаною представниками сторін без зауважень та заперечень, пункт 11.1 договору викладений в новій редакції, змінений графік сплати страхових платежів та узгоджено, що страхові платежі сплачуються за наступним графіком: до 30.07.2014 в сумі 660 326, 82 грн (за період 03.06.2014 - 02.06.2015), до 30.07.2015 в сумі 26 413 072, 91 грн (за період 03.06.2015 - 02.06.2016), до 30.07.2016 в сумі 26 413 072, 91 грн (за період 03.06.2016 - 02.06.2017), до 30.06.2016 в сумі 26 413 072, 91 грн (за період 03.06.2017 - 02.06.2018), до 30.06.2018 в сумі 26 413 072, 91 грн (за період 03.06.2018 - 02.06.2019), до 30.06.2019 в сумі 26 413 072, 91 грн (за період 03.06.2019 - 02.06.2020).

8. Пунктом 3 додаткової угоди від 17.05.2016 № 2 до договору передбачено, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід`ємною частиною договору.

9. Додатковою угодою від 08.11.2016 № 3 до договору, підписаною представниками сторін без зауважень та заперечень, пункти 6.1, 6.2, 9 та 11.1 договору викладені в новій редакції. Так, страховий платіж дорівнює 30 879 100 грн та зазначено, що страхові платежі сплачуються за наступним графіком: до 30.07.2014 в сумі 660 326, 82 грн (за період 03.06.2014 - 02.06.2015), до 30.07.2015 в сумі 26 413 072, 91 грн (за період 03.06.2015 - 02.06.2016), до 30.06.2016 в сумі 26 413 072, 91 грн (за період 03.06.2016 - 02.06.2017), до 16.12.2016 в сумі 2 605 182, 47 грн (за період 03.06.2016 - 02.06.2017), до 16.12.2016 в сумі 30 879 100 грн (за період 03.06.2017 - 02.06.2018), до 30.06.2018 в сумі 30 879 100 грн (за період 03.06.2018 - 02.06.2019), до 30.06.2019 в сумі 30 879 100 грн (за період 03.06.2019 - 02.06.2020).

10. Пунктом 3 додаткової угоди від 08.11.2016 № 3 до договору передбачено, що ця угода набуває чинності з моменту її підписання сторонами і є невід`ємною частиною договору.

Надходження позовної заяви до суду

11. У серпні 2018 року Акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" про визнання недійсним пункту 11.1 додаткової угоди від 08.11.2016 № 3 до договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314 щодо сплати страхових платежів після закінчення строку дії договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314.

12. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що оспорюваною додатковою угодою змінені графіки та розміри сплати страхових платежів та передбачено здійснення банком страхових платежів за межами дії договору страхування майна; вказує на невідповідність оспорюваної угоди таким засадам цивільного законодавства як справедливість, добросовісність, розумність; зазначає, що внесені зміни не мають наслідком вчинення зобов`язань за договором страхування майна для відповідача; при цьому посилається на положення частин першої, третьої статті 215, частин першої-третьої та п`ятої статті 203, статті 217, частини другої статті 236 ЦК України.

Розгляд справи судами

13. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019, у задоволенні позову відмовлено.

14. Рішення та постанова мотивовані тим, що позивачем та відповідачем вчинялись дії, спрямовані на виконання договору (в редакції додаткової угоди від 08.11.2016 № 3), тому додаткова угода від 08.11.2016 № 3 та її положення (пункт 11.1 в новій редакції) щодо сплати страхових платежів не можуть розцінюватись як такі, що вчинено без наміру створення правових наслідків, обумовлених цією додатковою угодою. Крім того, позивачем не доведено, що додаткова угода від 08.11.2016 № 3 укладена без вільного волевиявлення позивача, не відповідала його внутрішній волі, що її зміст був невідомий позивачу на момент підписання додаткової угоди, а також не доведено, що підписання додаткової угоди відбулося внаслідок введення позивача в оману або наявності інших обставин, які обґрунтовують недобросовісність дій контрагента при укладенні такої додаткової угоди.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, АТ КБ "Приватбанк" звернувся з касаційною скаргою, у якій наведено прохання скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

16. Посилання зроблені на безпідставність відновлення відповідачеві строку на подання відзиву на позов. Крім того, зазначено, що судом взято до уваги докази відповідача, які не були надіслано (надано) позивачеві. Скаржник вважає, що судами неправильно застосовано положення норм матеріального права, оскільки здійснення банком відповідно до п. 11.1 договору страхових платежів авансом за період після закінчення дії договору страхування, який визначено п. 10 договору, не матиме наслідком вчинення відповідачем дій для здійснення виплат при настанні страхового випадку. Тому п. 11.1 договору є недійсним.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

17. До Верховного Суду 03.05.2019 від ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому з посиланням на обґрунтованість висновків судів попередніх інстанцій наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

18. Заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Тому відхиляються доводи касаційної скарги про те, що судом взято до уваги докази відповідача, які не були надіслано (надано), оскільки ці доводи зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та наданою оцінкою доказів, а в силу положень частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

20. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що спір по справі стосується визнання недійсним укладеного між позивачем та відповідачем договору про внесення змін як такого, що не має наслідком вчинення зобов`язань за договором страхування майна для відповідача, тобто не направленого на реальне настання правових наслідків.

21. Згідно зі статтею 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

22. Статтями 15, 16 ЦК України унормовано, що особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.

23. Статтею 16 ЦК України визначено, що визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав і інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 ЦК України.

24. Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

25. Оскільки АТ КБ "Приватбанк" наполягає на тому, що додаткова угода від 08.11.2016 № 3 та її положення (пункт 11.1 в новій редакції) щодо сплати страхових платежів не зумовлюють наміру створення правових наслідків, обумовлених цією додатковою угодою, то судова колегія відзначає, що за змістом частини першої статті 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (не направлений на реальне настання результату), є фіктивним.

26. Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

27. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Причому такі цілі можуть бути протизаконними, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

28. Сам по собі факт невиконання сторонами умов правочину не робить його фіктивним. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.

29. Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, то завідомо на момент вчинення правочину об`єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов`язків. Однак не є такими правочини, за якими реальність настання правових наслідків поставлено в залежність від поведінки учасників чи інших обставин, до яких можна віднести і правочини щодо страхування майна.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з банківською випискою по рахунку відповідача № НОМЕР_1 за 16.12.2016, в цей день позивачем перераховано на рахунок страховика грошові кошти у розмірі 2 605 182, 47 грн та 30 879 100 грн з призначенням платежу: "Сплата страхового платежу по страхуванню майна відповідно до додаткової угоди № 3 від 08.11.2016 до договору № DNHSIM128314 від 03.06.2014".

31. Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання Закону України "Про страхування" (85/96-ВР) відповідач формував та вів технічні резерви незароблених премій з врахуванням зобов`язань за договором страхування майна в редакції оспорюваної додаткової угоди, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками та статистичною звітністю.

32. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що встановлені обставини свідчать, що як позивачем, яким проведено оплату у строки та у розмірах, встановлених договором страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314 в редакції додаткової угоди від 08.11.2016 № 3, так і відповідачем, яким формувались страхові резерви з урахуванням договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314 в редакції додаткової угоди від 08.11.2016 № 3, вчинялися дії, спрямовані на виконання договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314 в редакції додаткової угоди від 08.11.2016 № 3. Тому оспорюваний правочин та його умови не можуть розцінюватись як такі, що вчинені без наміру створення правових наслідків.

33. Крім того, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, графік сплати страхових платежів, викладений у п. 11.1 договору, збільшено було сторонами до 02.06.2020 додатковою угодою від 17.05.2016 № 2, а шляхом укладення додаткової угоди від 08.11.2016 № 3 відбулась зміна пункту 11.1 договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314 в редакції додаткової угоди від 17.05.2016 № 2, яка полягає у зміні дат оплати та розмірів страхових платежів.

34. Таким чином, додатковою угодою від 08.11.2016 № 3 графік сплати страхових платежів в частині періодів, що підлягають оплаті, не змінювався, що свідчить про безпідставність доводів позивача про встановлення пунктом 11.1 додаткової угоди № 3 до договору сплати страхових платежів за періоди після закінчення строку дії договору, оскільки такі зміни відбулись раніше шляхом укладення додаткової угоди від 17.05.2016 № 2, яка недійсною сторонами не визнавалась.

35. Згідно з положеннями статті 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

36. Статтями 626, 627 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

37. Статті 628, 629 ЦК України встановлюють, що сторони самостійно і на добровільних засадах визначають умови договору, у зв`язку із чим спірні умови оспорюваного правочину мали бути проаналізовані позивачем на предмет їх справедливості та прийнятності для нього в момент укладення правочину, а не за фактом подальшого виконання такого правочину.

38. Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що позивачем не доведено, що додаткова угода від 08.11.2016 № 3 була укладена без вільного волевиявлення позивача, не відповідала його внутрішній волі, що її зміст був невідомий позивачу на момент підписання додаткової угоди, а також не доведено підписання додаткової угоди внаслідок введення позивача в оману або за наявності інших обставин, які обґрунтовують недобросовісність дій контрагента при укладенні такої додаткової угоди.

39. У зв`язку з наведеним вище суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним п.11.1 додаткової угоди від 08.11.2016 № 3 до договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314.

40. Аналогічна правова позиція відображена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 904/3942/18, від 23.04.2019 у справі № 904/3941/18.

41. Доводи скаржника про безпідставність відновлення судом першої інстанції відповідачеві строку на подання відзиву на позов відхиляються судовою колегією з огляду на таке.

42. Частиною третьою статті 2 ГПК України встановлено, що однією із засад господарського судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

43. Принцип рівності сторін є одним із складових концепції справедливого судового розгляду та передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

44. Скаржник посилається на те, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2018 у справі № 904/3943/18 задоволено клопотання відповідача та поновлено строк для надання відзиву на позовну заяву без відповідних обґрунтувань.

45. Однак слід відзначити, що з метою повного, всебічного та неупередженого встановлення обставин справи суд першої інстанції задовольнив клопотання відповідача про поновлення ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" строку для надання відзиву та в таких діях місцевого господарського суду процесуальних порушень не вбачається.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. З урахуванням наведеного, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" та про залишення без змін постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 і рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/3943/18.

В. Висновки про правильне застосування норм права

47. Оскільки сторонами правочину вчинялися дії, спрямовані на виконання договору страхування майна від 03.06.2014 № DNHSIM128314 в редакції додаткової угоди від 08.11.2016 № 3, то оспорюваний правочин та його умови не можуть розцінюватись як такі, що вчинені без наміру створення правових наслідків. Крім того, умови оспорюваного договору страхування мали бути проаналізовані позивачем на предмет їх справедливості та прийнятності для нього в момент укладення правочину, а не за фактом подальшого виконання такого правочину.

Г. Судові витрати

48. Понесені АТ КБ "Приватбанк" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2018 у справі № 904/3943/18 залишити без змін.