905/1964/18 Про стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат за порушення умов договору купівлі-продажу природного газу - 11.06.2019 Прийняття

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р.

у складі колегії суддів: О. В. Шевель - головуючий, Я. О. Білоусова, О. О. Крестьянінов

та на рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2019р.

суддя: Г. Є. Курило

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Енергія"

про стягнення пені у розмірі 132 990,91 грн., 3% річних у розмірі 7 144,16 грн., інфляційних витрат у розмірі 77 336,53 грн.

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Квант Енергія" про стягнення пені у розмірі 132990,91грн., 3% річних у розмірі 7144,16грн., інфляційних витрат у розмірі 77336,53грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1518/15-БО-6 від 31.12.2014р. в частині оплати за отриманий природний газ.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.2019р. у справі №905/1964/18, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що заборгованість відповідача за поставлений природний газ у 2015 році погашена у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) , у зв`язку з чим до спірних правовідносин підлягають застосуванню імперативні приписи ч. 3 ст. 7 цього Закону, в силу яких у позивача відсутні підстави для нарахування суми неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "НАК "Нафтогаз України", не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії " та ч. 2 ст. 11, ч. ч. 1, 2 ст. 236 ГПК України, просить їх скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Скаржник зазначає, що застосування ч. 3 ст. 7 Закону України "Про заходи спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії" до спірних відносин є неправомірним, оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

4. Позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Квант Енергія" не погоджується з викладеними в ній доводами, вважає їх безпідставними, а оскаржувані судові рішення законними та обґрунтованими.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

31 грудня 2014р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як продавцем та ТОВ "Квант Енергія" як покупцем укладено договір купівлі-продажу природного газу №1578/15-БО-6 з подальшими додатковими угодами, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Умовами п. 7.2 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вищезазначеного договору позивачем та відповідачем було підписані акти приймання-передачі природного газу за січень, лютий, березень, квітень, вересень, жовтень, листопад та грудень 2015 року на загальну суму 1 583 450,86 грн.

Оплата газу здійснювалася відповідачем з порушенням встановлених договором строків, так, заборгованість відповідача за зобов`язаннями 2015 року у розмірі 1 583 450,86 грн. була погашена у повному обсязі лише 17.03.2016р.

6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) (далі - Закон), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі ст. 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

За положеннями ч. 1 ст. 3 Закону для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, (тобто до 30.11.2016р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заборгованість відповідача за природний газ, поставлений йому протягом періоду з січня по грудень 2015 року, погашена повністю в період з 10.03.2015р. по 17.03.2016р., тобто до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) .

Відмовляючи в задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку з приводу того, що з дня набрання чинності названим Законом (з 30.11.2016р.) не підлягали нарахуванню неустойка, інфляційні нарахування та 3% річних на заборгованість, погашену відповідачем до набрання чинності Законом.

Таким чином, нараховані позивачем неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування та 3% річних підлягали списанню.

Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на неправомірне застосування судами до спірних правовідносин норм Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (1730-19) з підстав не включення відповідача до реєстру, оскільки вказані доводи є результатом неправильного тлумачення позивачем норм закону.

Частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що за умовами п. 1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями, а з витягу із ЄДР судом апеляційної інстанції встановлено, що до видів діяльності ТОВ "Квант Енергія" належить постачання пару, гарячої води та кондиційованого повітря, з огляду на погашення відповідачем заборгованості повністю до набрання чинності вказаним вище Законом, господарські суди попередніх інстанцій правильно застосували наведені норми права та обґрунтовано відмовили в задоволенні позову.

Посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 14.02.2018 р. у справі №908/3211/16 відхиляються з тих підстав, що висновок щодо застосування норм права у вказаній постанові по суті не відрізняється від висновку у даній справі №905/1964/18.

Дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний суди всебічно, повно і об`єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали належну юридичну оцінку обставинам справи, а їх висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.

8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2019р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 12.03.2019р. у справі №905/1964/18 залишити без змін.