914/1960/17 Про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища - 07.06.2019 Прийняття

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду у складі Огороднік К.М. - головуючий, Юрчук М.І., Демидюк О.О. від 11 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Рівненської області у складі Марач В.В. від 07 лютого 2018 року

за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі уповноваженого органу Державної екологічної інспекції у Рівненській області

до Державного підприємства "Костопільське лісове господарство"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Управління Західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області

про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища,

Історія справи

Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій

1. Державною екологічною інспекцією у Рівненській області в особі головного спеціаліста відділу екологічного контролю природно-заповідного фонду, рослинного та тваринного світу Держекоінспекції у Рівненській області державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Легкобита І.Й. було здійснено з 22 травня 2017 року по 02 червня 2017 року позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів відповідачем.

1.1. За результатами перевірки було складено відповідний Акт від 02 червня 2017 року та встановлено загальну суму шкоди, заподіяної лісу, внаслідок незаконної порубки дерев різних порід у кількості 226 шт. у кварталі 10 Базальтівського лісництва, у розмірі 288254,30 грн.

1.2. Раніше, посадовими особами ДП "Костопільске лісове господарство" було проведено ряд дій, спрямованих на з`ясування обставин по факту незаконної порубки та виявлення винних осіб, матеріали яких направлено до правоохоронних органів.

1.3. Так, ДП "Костопільське лісове господарство" листом від 27 лютого 2017 року № 385 матеріали передало до Костопільського відділу поліції ГУНП в Рівненській області. В повідомленні було зазначено про незаконну порубку в кварталі 10 Базальтівського лісництва орієнтовно 75 дерев сосни та 35 дерев ялини. Повідомлення зареєстроване в журналі порушень ДП "Костопільське лісове господарство" за № 7 від 25 лютого 2017 року під № 7 у журналі лісопорушень також зареєстровано скоєне лісопорушення у Базальтівському лісництві у кварталі 10 виділі 8 від 21 лютого 2017 року. Про вказані дії відповідача зафіксовано в Акті перевірки.

2. Разом з цим, до моменту здійснення вищевказаної перевірки, позивача було залучено до проведення державного фінансового аудиту діяльності відповідача.

2.1. Перевірка була проведена з 10 травня 2017 року по 31 травня 2017 року, за результатами якої державним інспектором з охорони навколишнього середовища Рівненської області Легкобитом І.Й. була складена довідка від 31 червня 2017 року, згідно якої встановлено загальну суму шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев різних порід у кварталі 10 Базальтівського лісництва у розмірі 80403,28 грн.

3. У зв`язку із наявністю двох суттєво різних між собою розрахунків розмірів шкоди, визначеної Державною екологічною інспекцією в Рівненській області в особі державного інспектора Легкобита І.Й. та з метою усунення сумнівів щодо правильності нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу, відповідач звернувся до Національного лісотехнічного університету України щодо визначення заподіяної шкоди, яка завдана самовільною рубкою у кварталі 10 Базальтівського лісництва, який на підставі договору видав своє наукове заключення щодо фактів виявлення самовільної рубки від 12.07.2017 року. Згідно наукового заключення загальна сума шкоди, завданої лісу становить лише 61605,78 грн.

4. 09 серпня 2017 року позивачем було надіслано відповідачу претензію про відшкодування збитків на суму 286379,63 грн., у відповідь на яку відповідачем було надіслано лист про відмову в задоволенні в повному обсязі претензії з нормативним обґрунтуванням такої відмови.

Короткий зміст позовних вимог

5. Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Рівненській області звернувся до місцевого господарського суду з позовом про стягнення з відповідача шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної порубки дерев у розмірі 286379,63 грн. до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища.

5.1. Позовні вимоги мотивовані тим, що саме відповідач зобов`язаний нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, як постійний лісокористувач, вина якого полягає у допущенні та не перешкоджанні його працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

6. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

7. Судові рішення обґрунтовано таким:

7.1. прокурором не визначено жодної дії, спрямованої на охорону лісових ресурсів, яка не була б дотримана з боку Державного підприємства "Костопільске лісове господарство", що в свою чергу призвело до незаконної порубки лісових ресурсів;

7.1.1. судами встановлено виконання відповідачем усіх залежних від нього дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду;

7.2. прокурором (позивачем) не доведено недотримання відповідачем процедури перевірки лісових ресурсів, які знаходяться у його постійному користуванні, та невжиттям останнім заходів реагування з питання незаконної вирубки лісів;

7.3. наявні розбіжності у розмірі заподіяних збитків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. У березні 2019 року заступник військового прокурора Західного регіону України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року у даній справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи скаржника (узагальнено)

9. З наданого Акту перевірки вбачається, що незаконні рубки здійснено невстановленими особами, а матеріалами справи та нормами Лісового кодексу України (3852-12) підтверджується існування у відповідача обов`язку забезпечувати охорону та захист лісових насаджень на земельній ділянці, на якій було виявлено незаконну рубку.

9.1. Оскільки відповідачем належний захист та охорону не забезпечено в результаті це призвело до незаконної вирубки лісу.

9.2. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, надбаних у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

9.2.1. Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справах №№ 927/1096/16 та 909/1111/16.

9.3. Висновки судів у вказаній частині зроблено з неправильним застосуванням статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України.

10. Судові рішення прийнято також і з порушенням норм процесуального права. а саме статті 86 Господарського процесуального кодексу України, адже судами неповно досліджено обставини даної справи щодо вжиття відповідачем заходів з охорони лісового фонду, не прийнято до уваги докази, якими підтверджується розмір завданої шкоди.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві (узагальнено)

11. Прокурором не доведено наявності в діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення.

12. Прокурором не доведено обґрунтованості заявленої до стягнення суми збитків.

13. Посилання у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду є необґрунтованими, оскільки висновки у тих справах надавалися судом касаційної інстанції за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій.

14. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.

Доводи третьої особи, викладені у письмових поясненнях (узагальнено)

15. Відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.

16. Висновки судів попередніх інстанцій суперечать правовим позиціям Верховного Суду, зокрема, у справах № 909/1111/16 та № 927/1096/16.

17. Касаційна скарга прокурора є обґрунтованою і третя особа повністю її підтримує.

Доводи відповідача, викладені ним у запереченнях на письмові пояснення третьої особи (узагальнено)

18. Притягнення до відповідальності має індивідуальний характер, а тому вимагати нести відповідальність за чужі протиправні шкідливі діяння невідомих осіб суперечить нормам Конституції України (254к/96-ВР) .

19. Розмір заявлених прокурором збитків нічим не підтверджено.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

20. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до приписів частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України полягає у перевірці правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.

20.1. У частині 2 цієї ж статті визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

22. Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

23. Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

23.1. Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

23.2. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

24. Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

25. Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

26. Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

27. Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

28. За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

29. Згідно з статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

30. Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

30.1. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

30.2. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

30.3. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

31. У вказаному висновку Суд звертається до правової позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 09 серпня 2018 року у справі № 909/976/17.

32. Оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач, як лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, він тим самим допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України.

33. За таких обставин, рішення судів у цій частині прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, що є безумовною підставою для їх скасування, оскільки відповідно до частини 3 статті 311 Господарського процесуального кодексу України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, зокрема, неправильне тлумачення закону і саме до такого "неправильного" тлумачення вдалися суди при розгляді цієї справи.

34. В контексті викладеного Суд зазначає, що згідно з положеннями пункту 1 частини 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

34.1. Так, Судами не надано належної оцінки розрахунку суми завданих збитків, які заявлялися до стягнення прокурором у цій справі, а такий розрахунок є визначальним при застосуванні вказаних вище положень цивільного законодавства про стягнення шкоди.

34.2. Формальних посилань на те, що у справі міститься інформація про чотири абсолютно різні суми таких збитків недостатньо, оскільки судам слід було дослідити легітимність таких розрахунків, їх правове та методологічне обґрунтування.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. Керуючись повноваженнями, що надані суду касаційної інстанції положеннями статті 308 Господарського процесуального кодексу України, з підстав, що закріплені у статті 310 цього ж Кодексу, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень у даній справі з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

36. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

37. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314 - 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України задовольнити.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 лютого 2019 року та рішення Господарського суду Рівненської області від 07 лютого 2018 року у справі № 914/1960/17 скасувати.