910/21214/17 Про розірвання договору поруки - 08.08.2018 Прийняття

1.1. У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" (далі - ТОВ "Софт-Альянс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк") про розірвання договору поруки від 08.11.2016 №4Р12253И/П.

1.2. Позов мотивований тим, що відповідач не передав позивачу належним чином завірені копії документів, що підтверджують обов'язки боржників за кредитними договорами, внаслідок чого позивач просить розірвати договір поруки від 08.11.2016 №4Р12253И/П з підстав істотного порушення умов договору відповідачем.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 08.11.2016 між ТОВ "Софт-Альянс" (поручитель) та ПАТ КБ "Приватбанк" (кредитор) укладено договір поруки №4Р12253И/П (далі - договір поруки).

2.2. Відповідно до п. 1 договору поруки предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання ТОВ "Річ-Ойл" (боржник) своїх зобов'язань за кредитними договорами від 25.06.2013 №4Р13392И (далі - кредитний договір-1), від 21.06.2013 №4Р13391И (далі - кредитний договір-2), від 11.10.2012 №4Р12253И (далі - кредитний договір-3), а саме з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитних договорів.

Згідно з п. 2 договору поручитель відповідає перед кредитором за виконання обов'язку боржника за кредитним договором з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Як передбачено п. 4 договору у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору.

Пунктом 5 договору сторони погодили, що у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п. 6 договору).

Відповідно до п. 7 договору у випадку порушення поручителем зобов'язання, передбаченого п. 6 цього договору, кредитор та поручитель дійшли згоди, що кредитор має право в рахунок погашення боргу за кредитним договором здійснювати договірне списання грошових коштів, що належать поручителю і знаходяться на його рахунках у ПАТ КБ "Приватбанк". Договірне списання грошових коштів згідно з умовами цього пункту оформлюється меморіальним ордером, у реквізити "Призначення платежу" якого зазначається інформація про платіж, номер, дату цього договору.

Згідно з п. 8 договору до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Цей договір укладено/підписано із використанням електронного цифрового підпису (печатки) з посиленим сертифікатом ключа Акредитованого центру сертифікації ключів ПАТ КБ "Приватбанк" в порядку, передбаченому Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (851-15) та Законом України "Про електронний цифровий підпис" (852-15) , а також на підставі угоди про використання електронного цифрового підпису з посиленим сертифікатом ключа від 07.07.2016, укладеної сторонами (п. 17 договору).

2.3. Згідно з платіжними дорученнями №23 від 09.11.2016 на суму 17 757 175,08 грн, №22 від 09.11.2016 на суму 31 000 010,83 грн, №23 від 09.11.2016 на суму 627 690 327,85 грн через Інтернет-банкінг Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 676 447 513,76 грн, в графі "призначення платежу" яких зазначено: виконання зобов'язань по кредитним договорам від 25.06.2013 №4Р13392И, від 21.06.2013 №4Р13391И, від 11.10.2012 №4Р12253И згідно з договором поруки №4М12137И/П від 26.10.2016.

2.4. Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивачем як поручителем було виконано обов'язок боржника за кредитними договорами, а саме сплачено заборгованість у розмірі 676 447 513,76 грн, у зв'язку з чим позивач став кредитором ТОВ "Річ-Ойл" за кредитними договорами від 25.06.2013 № 4Р13392И, від 21.06.2013 №4Р13391И, від 11.10.2012 №4Р12253И, а тому ПАТ КБ "Приватбанк" відповідно до умов договору поруки повинно було передати ТОВ "Софт-Альянс" документи, які підтверджують обов'язок ТОВ "Річ-Ойл" за кредитними договорами від 25.06.2013 №4Р13392И, від 21.06.2013 №4Р13391И, від 11.10.2012 №4Р12253И. Позивач вважає, що такими діями відповідач істотно порушив умови договору поруки від 08.11.2016 №4Р12253И/П.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 15 лютого 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

3.2. 10 травня 2018 року постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.2018 залишено без змін.

3.3. Приймаючи рішення, господарські суди виходили з необґрунтованості позовних вимог, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про дотримання сторонами порядку розірвання договору поруки відповідно до норм чинного законодавства та умов договору; відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження того, що на момент сплати позивачем грошових коштів заборгованість ТОВ "Річ-Ойл" перед банком становила саме 676 447 513,76 грн та була в повному обсязі погашена заборгованість боржника за кредитними договорами; матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогами про надання необхідних документів, передбачених п. 8 договору поруки, наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору зі сторони відповідача.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 08 червня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2018, рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій в порушення приписів частин 1 та 4 ст. 165 ГПК дійшли помилкового висновку, що в матеріалах справи немає доказів повного виконання зобов'язань ТОВ "Софт-Альянс" за договором поруки.

4.3. 19 липня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.4. Відповідач зауважив на тому, що позивач належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитними договорами, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував під час укладання договору.

4.5. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.08.2018, який міститься у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується розірвання договору поруки від 08.11.2016 №4Р12253И/П у зв'язку з істотним, на думку позивача, порушенням відповідачем умов договору (ненаданням належним чином завірених копій документів на підтвердження обов'язків боржника за кредитним договором та документів, які забезпечували виконання зобов'язань з боку боржника)

5.2.2. Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 627 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частин 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 554 цього Кодексу у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з пунктами 5, 6 договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язку пункту 1 цього договору кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, наведений у письмовій вимозі кредитора, упродовж 5 календарних днів з моменту отримання такої вимоги.

5.2.3. Господарськими судами встановлено, що згідно з платіжними дорученнями №23 від 09.11.2016 на суму 17 757 175,08 грн, №22 від 09.11.2016 на суму 31 000 010,83 грн, №23 від 09.11.2016 на суму 627 690 327,85 грн через Інтернет-банкінг Приват 24 позивачем перераховано відповідачу кошти у загальному розмірі 676 447 513,76 грн, в графі "призначення платежу" яких зазначено: виконання зобов'язань по кредитним договорам від 25.06.2013 №4Р13392И, від 21.06.2013 №4Р13391И, від 11.10.2012 №4Р12253И згідно з договором поруки №4М12137И/П від 26.10.2016.

За змістом частин 1, 2 статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Аналогічна позиція узгоджена сторонами в п. 8 договору поруки.

Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно.

5.2.4. Верховний Суд зазначає, що відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Таким чином, на позивача покладений обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто, довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

5.2.5. Господарськими судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що позивач звертався до відповідача з вимогою про надання документів, передбачених договором поруки або докази наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що в свою чергу свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору поруки відповідачем.

Водночас, предметом заявленого позову є розірвання договору поруки, укладеним між сторонами спору у зв'язку з істотним порушенням відповідачем умов договору.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 Цивільного кодексу України (435-15) . Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 Господарського кодексу України (436-15) .

За змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони у спірному договорі обумовили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за їх письмовою згодою.

За змістом статі 651 Цивільного кодексу України (435-15) договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

5.2.6. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та врахувавши положення законодавства, які регулюють порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не встановили обставин, які передбачали б можливість розірвання договору поруки від 08.11.2016 з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивачем не надано, як і не містять матеріали справи, доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором поруки, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що наявність складових елементів правопорушення, з якими законодавство пов'язує виникнення збитків (протиправна поведінка, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина) позивачем також не обґрунтована.

5.2.7. Верховний Суд вважає безпідставними аргументи скаржника про те, що суди попередніх інстанцій в порушення приписів частин 1 та 4 ст. 165 ГПК дійшли помилкового висновку, що в матеріалах справи немає доказів повного виконання зобов'язань ТОВ "Софт-Альянс" за договором поруки з огляду на таке.

Під час вирішення спору господарськими судами визнано недоведеним позивачем факт повного виконання зобов'язання за боржника перед кредитором з повернення кредитів і сплати відсотків за користування ними, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження обсягу таких зобов'язань і строків їх виконання, тобто фактичних обставин того, що заборгованість боржника перед кредитором становила саме погашену поручителем суму та, відповідно, була ним погашена в повному обсязі.

5.2.8. Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору поруки з заявлених ним мотивів, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову про розірвання договору поруки від 08.11.2016.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються,- без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт-Альянс" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.