ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 913/422/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Державного підприємства
"Регіональні електричні мережі" - не з`явився,
Публічного акціонерного товариства
"Лисичанськвугілля" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 (у складі колегії суддів: Мартюхіна Н.О. (головуючий), Шутенко І.А., Плахов О.В.)
та рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2018 (суддя Зюбанова Н.М.)
у справі № 913/422/18
за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"
до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля"
про розірвання договору про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів,
ВСТАНОВИВ:
У вересні 2018 року Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (далі - ДП "Регіональні електричні мережі") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" (далі - ПАТ "Лисичанськвугілля"), у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило розірвати укладений між сторонами договір про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів від 28.12.2017 № 7.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань щодо оплати вартості електричної енергії, що є істотним порушенням умов договору та підставою для його розірвання.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 14.11.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено факт істотного порушення відповідачем умов договору відповідно до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), а, відтак, підстав для розірвання договору у судовому порядку немає.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2019 року ДП "Регіональні електричні мережі" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу ДП "Регіональні електричні мережі" обґрунтовує неповним з`ясуванням судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення. Зокрема, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано частину 2 статті 651 ЦК і не надано належної оцінки доведеності позивачем усіх ознак істотного порушення відповідачем умов договору, а саме: значної різниці між тим, на що позивач розраховував при укладенні договору, та тим, що фактично отримав, наявності реальних збитків у вигляді застосування до позивача штрафних санкцій, що стало наслідком невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленої електричної енергії.
Учасники справи в судове засідання своїх представників не направили, хоча були повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд у складі колегії дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 28.12.2017 між ДП "Регіональні електричні мережі" в особі Луганської філії (постачальник) і ПАТ "Лисичанськвугілля" (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів № 7, за умовами якого постачальник зобов`язався постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб його електричних установок, а споживач прийняв зобов`язання оплачувати її вартість. Згідно з пунктом 1 договору його загальна вартість орієнтовно становить 189 458 390,83 грн.
Договір набирає чинності з 01.01.2018 і укладається на термін до 31.12.2018, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (пункт 9.4 договору).
ДП "Регіональні електричні мережі" належним чином виконано прийняті зобов`язання та поставлено електричну енергію відповідно до умов договору.
Оскільки ПАТ "Лисичанськвугілля" як споживач електричної енергії належним чином не виконало зобов`язання за договором щодо оплати вартості отриманої електричної енергії, ДП "Регіональні електричні мережі" звернулося до суду з позовом про розірвання договору про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів від 28.12.2017 № 7 з підстав, передбачених частиною 2 статті 651 ЦК.
Відповідно до частин 1, 3 статті 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
У частині 1 статті 627 ЦК визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини 1 статті 651 ЦК сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом із тим законодавством передбачено випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною 2 статті 651 ЦК договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом, є обставини, наведені у частині 2 статті 651 ЦК, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у зазначеній нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. За імперативними приписами як статті 651 ЦК, так і статті 188 Господарського кодексу України, якою визначено, зокрема порядок розірвання господарських договорів, зміна (розірвання) договору можлива лише за згодою сторін або у виняткових випадках за рішенням суду у зв`язку з істотним порушенням стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених частиною 2 статті 651 ЦК. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Ці висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13, постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/21148/17.
Судами установлено, що за ПАТ "Лисичанськвугілля" за договором про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів від 28.12.2017 № 7 станом на 01.08.2018 обліковується заборгованість у сумі 69 762 945,30 грн і за висновками судів попередніх інстанцій ця сума боргу є значною.
Водночас суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши фактичні обставини та зібрані у справі докази у їх сукупності, надавши оцінку умовам договору та з огляду на положення законодавства, яке регулює порядок розірвання договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, дійшли таких висновків:
- ПАТ "Лисичанськвугілля" є вугледобувним підприємством до складу якого входять відокремлені підрозділи: "Управління по забезпеченню та збуту продукції", "Шахта Привільнянська", "Шахта ім. Г.Г. Капустіна", "Шахта ім. Д.Ф. Мельникова", "Шахта Новодружеська", "Шахтобудівельне управління", "Автобаза", "Інформаційно-обчислювальний центр", "Навчально-курсовий комбінат", "Вузол виробничо-технологічного зв`язку", Санаторій-профілакторій "Привілля", та основним видом діяльності цього підприємства є добування кам`яного вугілля. Отже, виробнича діяльність відповідача має стратегічне значення для енергетичної безпеки держави, у зв`язку із чим розірвання договору про постачання електричної енергії може спричинити завдання численних збитків державі;
- за наведених обставин, наслідком розірвання договору про постачання електричної енергії може бути не тільки зупинення виробничої діяльності підприємства вугільної галузі, а й виникнення техногенної катастрофи, зокрема, затоплення гірничих виробіток, прилеглих територій та населених пунктів, заповнення гірничих виробіток метаном, виходом шахтного газу на поверхню, виникнення займання газу, що може спричинити пожежі та вибухи відповідних об`єктів;
- ДП "Регіональні електричні мережі" займає монопольне становище на ринку передачі електричної енергії, що підтверджується інформацією, розміщеною на сайті Антимонопольного комітету України, і така обставина свідчить про відсутність правової можливості ПАТ "Лисичанськвугілля" обрати собі іншого постачальника електричної енергії, а, отже, встановлює певні обов`язки для позивача щодо постачання електричної енергії, однак не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання або невиконання взятих на себе зобов`язань, передбаченої умовами договору та чинним законодавством;
- у розділі 6 договору про постачання електричної енергії на підставі конкурсних торгів від 28.12.2017 № 7 сторони передбачили виключні випадки припинення та обмеження електропостачання, зокрема згідно з пунктом 6.1.3 договору встановлено, що електропостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником у разі несплати споживачем відповідних платежів у терміни встановлені додатком "Порядок розрахунків"; аналогічні положення містяться у Правилах роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312. При цьому будь-яких умов стосовно розірвання цього договору з підстав несвоєчасної оплати або несплати вартості поставленої електричної енергії зазначений договір не містить;
- неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості поставленої енергії не позбавляє позивача права стягнути зазначену заборгованість у судовому порядку, застосувати передбачені законом заходи погашення заборгованості, зокрема, шляхом складання графіку погашення, заліку, реструктуризації, а доводи позивача щодо існування перешкод в отриманні ним очікуваного за договором навіть після можливого стягнення такої заборгованості з відповідача у судовому порядку мають характер припущень і не підтверджено належними та допустимими доказами відповідно до вимог статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК (1798-12)
).
Крім того, судом апеляційної інстанції зауважено, що матеріали справи не містять, а сторонами не надано доказів продовження строку дії договору про постачання електричної енергії відповідно до його умов, наведених у пункті 9.4, отже, припинення строку дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати можливо лише діючий договір.
У зв`язку з наведеним, а також беручи до уваги зазначені положення законодавства, фактичні обставини у справі, встановлені судами під час її вирішення, підтверджують покладені в основу судових рішень висновки про відсутність обставин, які передбачали б можливість розірвання договору на постачання електричної енергії з підстав, заявлених у позові, та які свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору відповідно до положень частини 2 статті 651 ЦК. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно дослідили обставини справи, правильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які їх регулюють, та правомірно відмовили у задоволені позову.
Аргументи касаційної скарги не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки вони стосуються з`ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі. ДП "Регіональні електричні мережі" не спростовано наведених вище висновків судів попередніх інстанцій та не доведено такого неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, яке стало б підставою для скасування постановлених у справі судових рішень.
З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК Верховний Суд не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходив суд при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів касаційної скарги.
Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржених судових актів не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів колегія суддів не вбачає.
Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" залишити без задоволення.
2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 та рішення Господарського суду Луганської області від 14.11.2018 у справі № 913/422/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: І. С. Міщенко
В. Г. Суховий