357/13257/16-а Про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії за вислугую років на підставі довідки прокуратури у відсотковому розмірі від розміру місячної заробітної плати - 23.10.2019 Прийняття

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

м. Київ

справа №357/13257/16-а

адміністративне провадження №К/9901/21859/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області

на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2017 (головуючий суддя Дмитренко А.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Ганечко О.М., суддів Коротких А.Ю., Літвіної Н.М.)

у справі №357/13257/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області

про визнання протиправним рішення щодо відмови у перерахунку пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,

I. РУХ СПРАВИ

1. Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про зобов`язання Управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київській області з 01 жовтня 2016 року здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991, в редакції на час призначення пенсії та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 за №1013 (1013-2015-п) , у розмірі 82 відсотків від розміру його заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 27 вересня 2016 року № 18ф-393.

2. Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017, позов задоволено частково:

- визнано протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року (в редакції на час призначення пенсії);

- зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України у місті Білій Церкві Київській області з 01 жовтня 2016 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 року /в редакції на час призначення пенсії/ та постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року за № 1013 (1013-2015-п) у розмірі 82 відсотків від розміру його заробітної плати, зазначеної у довідці прокуратури Київської області від 27 вересня 2016 року № 18ф-393.

3. У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржувані судове рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 02.10.2008 ОСОБА_1 призначено управлінням ПФУ у місті Білій Церкві пенсію відповідно до Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 (1789-12) у розмірі 82 відсотків його місячної заробітної плати, що вбачається з листа УПФУ від 04.11.2016 № 480/О-01.

5. 06.10.2016 позивач звернувся з письмовою заявою до УПФУ у місті Білій Церкві про перерахунок його пенсії на підставі довідки про заробітну плату на посаді старшого помічника прокурора м. Біла Церква станом на 15 грудня 2015 року згідно постанови КМУ від 09.12.2015 № 1013 (1013-2015-п) , яку видано прокуратурою Київської області 27.09.2016 за № 18ф-393, що слідує з копій заяви позивача та довідки про заробітну плату.

6. Листом від 04.11.2016 за № 480/О-01 відповідач відмовив позивачу у здійсненні перерахунку пенсії з тих мотивів, що в Управлінні відсутні законодавчо визначені підстави для проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

7. Вважаючи незаконними зазначені дії та рішення відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміст та обсяг досягнутих працівниками прокуратури соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що норми законодавства, на підставі яких позивач просить перерахувати йому пенсію, втратили чинність, а тому суди попередніх інстанцій дійшли безпідставного висновку щодо наявності підстав для задоволення позову. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію, відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", в редакції, яка діяла на час призначення пенсії позивачу.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.

11. Відповідно до ч. 18 ст. - 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувались у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

12. Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VIII (76-19) внесені зміни до ст. - 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, зокрема ч. 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

13. 15.07.2015 набув чинності Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (1697-18) .

14. Відповідно до Розділу ХІІ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (1697-18) положення Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (1789-12) (крім окремих статей) визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (1697-18) .

15. Таким чином, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (жовтень 2016 року) ч. 13 та ч. 18 ст. - 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ, які регулювали порядок перерахунку пенсій, втратили чинність.

16. Згідно з ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

17. Відповідно до п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII (1697-18) на Кабінет Міністрів України покладено обов`язок у тримісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших відповідних центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.

18. На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України нормативно-правовий акт, яким визначено умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, прийнято не було, що в кінцевому випадку призвело до виникнення даного спору.

19. Верховний Суд вважає, що наведені зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. -

50-1Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ

20. Тобто, особи, яким пенсія призначена відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789-ХІІ (1789-12) , з набранням чинності Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) не втратили право на перерахунок раніше призначених пенсій.

21. Відповідно до ст. 22 Конституції України Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

22. У рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (v005p710-05) зазначено, що згідно зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

23. У Рішенні № 1-42/2011 від 26.12.2011 Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване ст. 48 Конституції України.

24. На залежність розмірів соціальних виплат особі від економічних чинників Конституційний Суд України вказав і у Рішенні від 19.06.2001 № 9-рп/2001, зазначивши, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів..

25. Крім того, у Рішенні від 08.10.2008 № 20-рп/2008 Конституційний Суд України вказав, що види і розміри соціальних послуг та виплат потерпілим встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей. Конституційний Суд України, вирішуючи це питання, врахував також положення актів міжнародного права.

26. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

27. Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Неприпустимим також є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій ст. 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи в суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме ст. 21 Конституції України. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

28. У контексті спору Верховний Суд дійшов висновку, що у зв`язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулось звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 (v005p710-05) . Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.

29. Верховний Суд констатує, що тривала бездіяльність Кабінету Міністрів України, яка полягає у невиконанні вимог п. 13 Розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII (1697-18) , призвела до правової невизначеності у спірних правовідносинах та ситуації, за якої пенсіонери з числа прокурорів не мають можливості реалізувати своє право на перерахунок пенсії, передбачене ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII.

30. У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що Пенсійний фонд України, як орган державної влади, в силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

31. Відтак, відсутність визначених Кабінетом Міністрів України умов та порядку перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій, призвела до того, що Пенсійний фонд України не має правових підстав та законного способу дій для реалізації своїх повноважень, що виключає можливість перерахунку зазначених пенсій відповідачем.

32. Враховуючи наведені положення чинного законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії, орган Пенсійного фонду України не діяв протиправно.

33. У справі №711/6019/16-а за результатом перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 18.09.2017 на предмет неоднакового застосування норм матеріального права в аналогічних правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 зробив висновок, що право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу. Тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь-яких умов для перерахунку не визначено, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку. Тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За відсутності постанови Уряду щодо умов та порядку перерахунку пенсій, призначених працівникам прокуратури (як це було передбачено ч. 18 ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру", а потім - ч. 20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VII), в пенсійного органу немає законодавчо-визначених підстав та правового механізму для їх перерахунку.

34. З огляду на викладене, колегія суддів не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

35. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норма матеріального права.

36. Відповідно до ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

37. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову.

38. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 341, 345, 351, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у місті Білій Церкві Київської області задовольнити.

2. Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2017 у справі №357/13257/16 скасувати.

3. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя А.А. Єзеров

Суддя О.П. Стародуб