911/1551/18 Про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, визнання недійсним договору та скасування реєстраційних дій - 13.05.2019 Прийняття

у липні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", ОСОБА_1 та Піріча Івіци про визнання недійними рішень загальних зборів, визнання недійсними договорів та скасування реєстраційних дій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", оформлені протоколом № 15 від 02.09.2016 є недійсними, а протокол підробленим, оскільки до протоколу занесені неправдиві відомості щодо повідомлення позивача про проведення загальних зборів та щодо присутності позивача на загальних зборах. На загальних зборах був відсутній кворум. ОСОБА_3 зазначав, що з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань він дізнався, що на підставі оскаржуваного рішення загальних зборів здійснювався подальший перепродаж його частки і вчинялися відповідні реєстраційні дії щодо внесення змін до установчих документів та відомостей про товариство. Так, 09.02.2018 ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 частину своєї частки в статутному капіталі товариства у розмірі 50% статутного капіталу, що становить 12 000 грн, яку раніше незаконно отримав від позивача. У результаті цього частка відповідача-2 була поділена.

Одночасно з позовом до суду подано заяву про його забезпечення шляхом накладення арешту на все майно ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", встановлення заборони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатися (продавати, дарувати, передавати чи іншим чином відступати, відчужувати, зменшувати частку, виходити зі складу учасників, передавати у заставу) своїми частками (їх частинами) у статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ".

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що існує загроза невиконання рішення суду у справі в разі задоволення позову, оскільки існує ймовірність, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2 будуть вживатись заходи для утруднення поновлення порушених прав та інтересів позивача шляхом перепродажу отриманих на підставі оскаржуваних рішень загальних зборів часток ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", їх поділу, розпорядження майном товариства.

Також позивач в заяві зазначав, що 06.02.2018 відповідачем-2, відповідачем-3 та ОСОБА_7 було створено нову компанію з майже аналогічною назвою як у відповідача-1, а саме товариство з обмеженою відповідальністю "Футбольний клуб "Арсенал (Київ)", одним з засновників якого є відповідач-1 з розміром внеску в статутний капітал 500 грн, що свідчить про виведення майна з ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", в якому позивач був засновником. Мало місце відчуження нерухомого майна ТОВ "ФК "Арсенал-Київ" - об`єктів першої черги будівництва "Центру вищої спортивної майстерності футбольного клубу "Княжа", що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 112715899 від 02.02.2018 та № 115284228 від 26.02.2018.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2018, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Заборонено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розпоряджатися (продавати, дарувати, передавати чи іншим чином відступати, відчужувати, зменшувати частку, виходити зі складу учасників, передавати у заставу) своїми частками (їх частинами) у статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ". В накладенні арешту на майно ТОВ "ФК "Арсенал-Київ" відмовлено.

Приймаючи рішення господарські суди вказали, що у цій справі позивачем оспорюється дійсність рішень загальних зборів учасників ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", відповідно до яких відбувся перехід частки ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суд вважав за доцільне забезпечити позов шляхом заборони таким особам розпоряджатись своїми частками у статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ". Вказали, що невжиття таких заходів унеможливить ефективний захист та поновлення прав позивача, у разі, якщо під час розгляду спору у цій справі будуть встановлені факти порушення прав позивача, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можуть вільно розпорядитись своїми частками, законність набуття права на які оспорюється позивачем.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали касаційну скаргу, в якій просять скасувати вказані рішення в частині часткового задоволення заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову.

Підставами для скасування судових актів відповідачі зазначають порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції, зокрема ст. 136 ГПК України. На думку скаржників припущення щодо ймовірного утруднення виконання рішення суду відповідачами шляхом продажу часток, їх поділу, розпорядження майном відповідача-1 не було підтверджено належними доказами та не є підставою для застосування заходів забезпечення позову. Посилаються на правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 26.07.2018 у справі № 911/396/18.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вказує, що невжиття заходів забезпеченні позову призведе до подання іншого позову про визнання недійсними рішень, оскільки існує загроза, що відповідачі надалі будуть здійснювати перепродаж його частки. Посилається на правову позицію щодо забезпечення позову у немайнових спорах викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За умовами ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

За змістом ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони: 1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору; 2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства; 3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства; 4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд зазначає, що ухвала господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена у ній, відповідають наведеним вимогам.

Предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідачів про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", оформленого протоколом № 15 від 02.09.2016, визнання недійсним договору відчуження частки в статутному капіталі товариства, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства, прийнятих на підставі укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору відчуження частки в статутному капіталі товариства, скасування реєстраційних дій, вчинених на підставі перелічених правочинів.

Враховуючи встановлений господарськими судами факт того, що 09.02.2018 ОСОБА_1 відчужив ОСОБА_2 частину своєї частки в статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ" у розмірі 50% статутного капіталу, що становить 12 000 грн, яку раніше, за твердженням позивача, незаконно отримав від ОСОБА_3 в результаті чого його частка була поділена, а позивач оскаржив такий продаж та поділ в судовому порядку шляхом подання позову про визнання недійними рішень загальних зборів, визнання недійсними договорів та скасування реєстраційних дій, через те, що вважав, що такі рішення прийнято, а договори укладено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом встановлення заборони відповідачам розпоряджатися частками) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду цієї справи ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 здійснять відчуження часток, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Тому в цьому випадку Касаційний господарський суд погоджується з висновком господарських судів про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони відповідачам розпоряджатися частками є ефективним способом забезпечення позову.

Поновлення в майбутньому прав та інтересів позивача в межах розгляду цієї справи, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент прийняття рішення у справі учасниками ТОВ "ФК "Арсенал-Київ", правомірність придбання часток у статутному капіталі вказаного товариства оспорюється позивачем.

Судами обґрунтовано враховано, що вжиття наведених заходів забезпечення позову не впливатиме на господарську діяльність ТОВ "ФК "Арсенал-Київ" та не порушує існуючі права та охоронювані законом інтереси осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що господарські суди дійшли правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 . та ОСОБА_2 розпоряджатися своїми частками у статутному капіталі ТОВ "ФК "Арсенал-Київ" може унеможливити поновлення порушеного права позивача у межах цієї справи, за захистом якого він звернувся до суду з позовом про визнання недійним рішення загальних зборів, визнання недійсним договору та скасування реєстраційних дій.

Посилання скаржників на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі № 911/396/18, відхиляються колегією суддів, оскільки відповідне судове рішення ухвалено за встановлених судами обставин та підстав позову, відмінних від тих, що мають місце в цій справі № 911/1551/18.

Окрім того, у справі № 911/396/18 підставою відмови у забезпеченні позову вказано, зокрема, що позивачем не було надано доказів на підтвердження наявності труднощів для виконання судового рішення, оскільки заявлений позов не потребував виконання судового рішення державною виконавчою службою. Проте у цій справі № 911/1551/18 досліджувалась така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, що узгоджується з правовою позицією щодо забезпечення позову у немайнових спорах, викладеною в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Одночасно з наведеним, слід зазначити, що приписами ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору. Дотримуючись викладеного, господарські суди попередніх інстанцій дослідили фактичні обставини, якими позивач обґрунтував необхідність застосування заходів забезпечення позову.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

З огляду на це, суд відхиляє доводи, викладені в касаційній скарзі, оскільки останні зводяться до оцінки доцільності вжиття в цьому випадку заходів забезпечення позову. Вказане вже було зроблено попередніми судовими інстанціями.

Крім того, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржників.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 16.07.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі за № 911/1551/18 - без змін.