804/8584/16 Про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - 23.10.2019 Прийняття

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 (суддя Єфанова О.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 (судді: Шальєва В.А. (головуючий), Білак С.В., Олефіренко Н.А.) у справі № 804/8584/16 за поданням Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елтехкомп" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - позивач, контролюючий орган) звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Елтехкомп" (далі - відповідач, Товариство) про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна Товариства.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення перевірки відповідача зобов`язано надати первинні документи, проте, такі вимоги контролюючого органу не виконано, витребувані документи не надано. У зв`язку з ненаданням Товариством витребуваних документів позивачем прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017, в задоволенні подання відмовлено.

4. Рішення судів обґрунтовано висновком про те, що в ході розгляду справи не встановлено відмови платника податків від проведення документальної перевірки та не допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки. Крім того, судами вказано, що ненадання платником податку на вимогу контролюючого органу витребуваних документів не може бути підставою для застосування арешту майна платника податків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 та прийняти нове рішення, яким задовольнити подання контролюючого органу.

6. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом № 1162 від 03.11.2016 контролюючим органом призначено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.09.2016.

У зв`язку з недопуском посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки 24.11.2016 відбулось звернення позивача до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного майна підприємства у зв`язку з не допуском посадових осіб до проведення перевірки (справа №804/8262/16).

В процесі розгляду вказаної справи платником податків зазначено про допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки. 28.11.2016 посадові особи контролюючого органу допущені до перевірки, в ході проведення якої Товариством відмовлено у наданні до перевірки первинних документів, у зв`язку з чим контролюючим органом надано запити платнику податків від 28.11.2016 та від 29.11.2016, а 01.12.2016 складена та вручена бухгалтеру ТОВ НВП "Елтехкомп" під підпис письмова вимога про надання документів.

Станом 01.12.2016 надано лише частину запитуваних документів, у зв`язку з чим складено акти про ненадання документів від 29.11.2016 № 661/04-36-14-11/31251352, від 01.12.2016 № 665 /04-36-14-04/31251352, від 02.12.2016 № 665 /04-36-14-04/31251352.

У зв`язку з ненаданням документів контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0008601411, від 02.12.2016 № 0008681407, від 02.12.2016 № 0008671404, якими до відповідача застосовано штрафні санкції за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених Податковим кодексом (2755-17) .

Рішенням від 02.12.2016 заступника начальника ГУ ДФС застосовано повний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ НВП "Елтехкомп". Підставою прийняття вказаного рішення є ненадання платником податків документів до проведення документальної планової виїзної перевірки.

Предметом подання є підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права та зазначає, що судами невраховано ненадання платником податків в ході планової перевірки первинних документів, що підтверджено актами про ненадання документів. Також контролюючий орган вказує про порушення судом першої інстанції строку розгляду подання, встановлений ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

9. Відповідач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу позивача.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (2755-17) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункти 20.1.4, 20.1.9 пункту 20.1 статті 20.

Контролюючі органи мають право:

- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення;

- вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки. У разі відмови платника податків (його посадових осіб або осіб, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню, патентуванню та/або сертифікації) від проведення такої інвентаризації або ненадання для перевірки документів, їх копій (за умови наявності таких документів) застосовуються заходи, передбачені статтею 94 цього Кодексу.

10.2. Пункт 75.1 статті 75.

75.1. Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

10.3. Пункт 81.2 статті 81.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

10.4. Пункт 94.1 статті 94.

Адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

10.5. Підпункт 94.2.3 пункту 94.2. статті 94.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

10.6. Пункт 94.4 статті 94.

Арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

10.7. Підпункт 94.6.2 пункту 94.6 статті 94

Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

10.8. Пункт 94.10 статті 94.

Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

12. Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

13. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

14. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

15. Судами попередніх інстанцій у повній мірі встановлено фактичні обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

У справі, що розглядається, контролюючим органом не було доведено належними та допустимими доказами наявності обставин визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, зокрема не допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки, що є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суди обґрунтовано зазначили, що ненадання всіх витребуваних первинних документів до перевірки (частково такі документи були надано, що не заперечувалось контролюючим органом) не може розцінюватися як відмова платника податків від перевірки та не допуск фахівців контролюючого органу до її проведення. Ненадання платником податків в ході перевірки первинних документів обумовлюють інші наслідки для платника податків, ніж застосування арешту його майна.

16. Суди також обґрунтовано відхилили посилання контролюючого органу, як на підставу для застосування адміністративного арешту майна пп.20.1.9 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, оскільки вказаний підпункт регулює питання щодо проведення інвентаризації під час перевірки проте контролюючим органом не вимагалось від позивача проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

17. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив і доводи контролюючого органу відносно порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема не дотримання строку розгляду подання встановленого ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки таке порушення не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

18. Таким чином, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості повного адміністративного арешту майна Товариства.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

19. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 залишити без задоволення.

20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

21. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.12.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2017 у справі № 804/8584/16 залишити без змін.