910/4930/18 Про стягнення суми штрафу за договором поставки - 10.04.2019 Прийняття

1.1. У квітні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (далі - ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення штрафу в розмірі 3 871 017,86 грн за договором поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017.

1.2. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017 в частині повної та своєчасної поставки товару. У зв'язку з цим позивачем нараховано штраф на підставі Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 (далі - Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888).

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1. 24.11.2017 між ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (покупець) та філією "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах ПАТ "Українська залізниця" (продавець) укладено договір поставки №ЦЗВ-12-03017-02 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити брухт сталевий негабаритний великоваговий вид №500 згідно з ДСТУ 4121-2002, кількість і ціна якого вказується в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною договору.

2.2. Згідно з п. 2.1 договору ціна товару визначається даним договором і приймається сторонами в національній валюті - гривні. Постачання здійснюється за ціною, вказаною в специфікації №1, яка є невід'ємною частиною даного договору.

2.3. У специфікації №1 (зі змінами, внесеними додатковою угодою до договору №1 від 24.11.2017) сторони визначили, що загальна вартість товару становить 111 972 000,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору загальна кількість товару становить 17 200,00 тонн. Допустиме відхилення загальної ваги по договору у межах +/-10%.

2.4. Згідно з п. 2.6 договору (в редакції додаткової угоди до договору №1 від 24.11.2017) оплата вартості товару здійснюється на умовах попередньої оплати таким чином:

2.6.1. Сума попередньої оплати в розмірі 30% суми договору, яка становить 33 591 600,00 грн, вноситься покупцем на поточний рахунок продавця протягом трьох банківських днів з дати підписання договору на підставі рахунку, наданого продавцем.

2.6.2. Після здійснення відвантаження товару на суму попередньої оплати відповідно до п. 2.6.1 договору покупець сплачує 30% суми договору, яка становить 33 591 600,00 грн, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, який є підставою до сплати.

2.6.3. Після здійснення відвантаження товару на суму попередньої оплати відповідно до п. 2.6.2 договору покупець сплачує залишок суми договору, протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку на попередню оплату, який є підставою до сплати, за винятком суми гарантійного внеску в розмірі 10 268 400,00 грн, сплаченого в якості забезпечення участі в аукціоні, який зараховується як частина попередньої оплати за товар.

2.5. Пунктом 4.1 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань, передбачених п. 3.1 договору, продавець протягом 10 банківських днів зобов'язується повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця. В разі порушення строків повернення грошових коштів, продавець оплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми неповернутої попередньої оплати за кожний день затримання повернення коштів.

2.6. ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" було сплачено на користь філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" грошові кошти у розмірі 10 268 400,00 грн.

2.7. На виконання умов договору позивачем на користь відповідача було сплачено грошові кошти у загальному розмірі 67 183 200,00 грн. Позивачем вказано, що відповідач здійснив поставку товару у період з 02.12.2017 по 07.02.2018 частково, на загальну суму 52 387 076,70 грн, що підтверджується відповідними залізничними накладними.

З урахуванням допустимого відхилення загальної ваги по договору у межах +/-10% вартість непоставленого товару становить 48 387 723,30 грн.

2.8. Листом №ЦЗВ-20/747 від 09.02.2018 відповідач повідомив позивача про значне підвищення цін на ринку брухту чорних металів, зазначив, що вказане унеможливлює здійснення реалізації металобрухту по цінам, зазначеним у специфікаціях, та просив переглянути цінові пропозиції та підвищити закупівельні ціни на брухт.

У відповідь на вказаний лист позивач листом №382/3 від 15.02.2018 просив продовжити відвантаження брухту відповідно до умов договору.

Листом №ЦЗВ-20/1110 від 01.03.2018 відповідач звернувся до позивача з проханням прийняти товар по ціні, що відповідає ринковій вартості з урахуванням пропозиції під час аукціону.

ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" листом №739/3 від 29.03.2018 просило відповідача відновити поставки товару відповідно до умов договору.

У період з 26.03.2018 по 30.03.2018 відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти у загальному розмірі 25 131 348,45 грн як повернення грошових коштів за невідвантажений металобрухт згідно з договором поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017.

3. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1. 26 вересня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

3.1.1. Рішення мотивовано неможливістю застосування п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 до правовідносин сторін з огляду на положення п. 4.1 укладеного сторонами договору.

Суд першої інстанції зазначив, що п. 4.1 договору передбачено, що у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань, передбачених п. 3.1 договору, продавець протягом 10 банківських днів зобов'язується повернути суму, яка залишилася від попередньої оплати на поточному рахунку покупця. В разі порушення строків повернення грошових коштів, продавець оплачує покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої у період, за який сплачується пеня, від суми неповернутої попередньої оплати за кожний день затримання повернення коштів.

Суд врахував п. 4.1 договору та зазначив, що умовами договору поставки №ЦЗВ-12-03017-02 від 24.11.2017 передбачено дії філії "Центр забезпечення виробництва" ПАТ "Українська залізниця" у разі неможливості здійснення поставки, а саме зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, яка залишилась на поточному рахунку. Також вказаним пунктом передбачено відповідальність продавця у разі порушення строків повернення грошових коштів у вигляді пені, будь-якої іншої відповідальності у разі порушення умов договору для продавця не передбачено.

Суд звернув увагу, що у п. 4.1 договору не визначено підстав, з якими пов'язується неможливість здійснення поставки продавцем, а тому враховуючи протокол чергового засідання комісії ПАТ "Укрзалізниця" з питань заготівлі та використання брухту чорних та кольорових металів від 06.02.2018, відповідачем відповідно до умов договору було повернуто на рахунок ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" грошові кошти у загальному розмірі 25 131 348,45 грн, які є різницею між перерахованою позивачем сумою попередньої оплати у загальному розмірі 77 451 600,00 грн та вартістю поставленого відповідачем товару у розмірі 52 320 251,55 грн.

Отже, приймаючи до уваги пункти 4.1, 8.5 договору, суд дійшов висновку, що до відповідача не підлягає застосуванню п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, так як воно застосовується лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором. Проте, в даному випадку умовами договору визначено дії останнього у разі неможливості здійснення поставки, які полягають у поверненні суми попередньої оплати, яка залишилась на поточному рахунку, та передбачена відповідальність у разі порушення строків повернення грошових коштів у вигляді пені.

3.2. 24 січня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 залишено без змін.

3.2.1. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком господарського суду першої інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, однак з інших мотивів.

Постанова апеляційної інстанції обґрунтована тим, що у п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 йдеться про застосування до продавця штрафу, який є самостійним видом відповідальності, та може застосовуватися поряд з пенею.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що сторони не позбавлені права застосовувати вказане Положення у цій частині, однак з урахуванням загальних положень про забезпечення виконання зобов'язання, визначених чинним на час укладення правочину.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

При цьому згідно з ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Проаналізувавши умови договору, зокрема, розділ 4 "Відповідність сторін", суд апеляційної інстанції встановив, що сторонами правочину в його умовах питання щодо застосування штрафних санкцій за недопоставку товару не узгоджено, що відповідно до ст. 547 ЦК України виключає можливість накладення на відповідача штрафу у розмірі 8% від вартості недопоставленої продукції, визначеного п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888. При цьому, посилання в п. 8.5 договору (розділу 8 "Інші умови") на можливість застосування сторонами Положення №888 не виключає унормованого чинним законодавством імперативного припису закону щодо обов'язковості письмової форми правочину про неустойку, тоді як доказів внесення змін до договору в частині визначення умов щодо встановлення відповідальності продавця за недопоставку товару матеріали справи не містять.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. 20 лютого 2019 року ТОВ "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019, рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

4.1.1. На думку скаржника, Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 є частиною цивільного законодавства України та підлягає застосуванню на загальних підставах.

Частина 3 ст. 6 ЦК України надає сторонам можливість у договорі відступати від положень цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Отже, сторони не порушуючи імперативних норм цивільного законодавства, вправі вибрати правовий режим, якому певний договір підпорядковується. Так, сторони у п. 8.5 договору погодили, у всьому іншому, що не передбачено цим договором, керуватися в тому числі Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення №888, яким передбачена відповідальність за прострочення поставки або недопоставку продукції.

4.1.2. Позивач вважає, що повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу, не є мірою відповідальності, якою може забезпечуватись виконання зобов'язання та не звільняє відповідача від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону.

4.2. 22 березня 2019 року відповідач подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому він просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4.2.1. Відповідач зазначив, що умовами договору визначено дії продавця у разі неможливості здійснення поставки товару, які полягають у поверненні суми попередньої оплати, яка залишилась на поточному рахунку, та передбачена відповідальність у разі порушення строків повернення грошових коштів у вигляді пені. Натомість п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 може підлягати застосуванню лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором.

Іншої міри майнової відповідальності, ніж передбачена у п. 4.1. договору, у випадку неможливості виконання договірних зобов'язань договором не встановлено.

У зв'язку з цим, відповідач погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, що норми Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888 до правовідносин між сторонами не застосовуються.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується стягнення штрафу в розмірі 3 871 017,86 грн, який нараховано позивачем на підставі Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888.

5.2.2. Верховний Суд виходить з такого.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України, яка кореспондуються із ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

5.2.3. Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України (436-15) , іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом положень ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (ч. 1 ст. 199 ГК України).

5.2.4. Господарські суди попередніх інстанцій врахували наведені вимоги закону та правильно зазначили, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов'язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України засоби, які забезпечують належне виконання зобов'язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Суди встановили, що відповідальність сторін за невиконання умов договору передбачена у п. 4.1 договору.

Відповідно до п. 8.5 договору у всьому іншому, що не передбачено цим договором, сторони керуються вимогами нормативних документів ПАТ "Укрзалізниця", Положенням про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, Інструкцій П-6, П-7 та ІНКОТЕРМС редакції 2010 року.

Згідно з п. 57 Положення за прострочення поставки або недопоставку продукції постачальник сплачує покупцеві неустойку в розмірі 8 відсотків вартості не поставленої в строк продукції за окремими найменувань номенклатури (асортименту).

5.2.5. Водночас, суди правильно зауважили, що в даному випадку умовами договору визначено дії відповідача у разі неможливості здійснення поставки, які полягають у поверненні суми попередньої оплати, яка залишилась на поточному рахунку, та передбачена відповідальність у разі порушення строків повернення грошових коштів у вигляді пені.

Отже, враховуючи, що у п. 4.1 договору визначена відповідна відповідальність сторін за порушення умов договору поставки, яка не передбачає покладення на відповідача штрафу за прострочення поставки або недопоставку в розмірі 8% вартості не поставленої в строк продукції, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції, що до правовідносин сторін не підлягає застосуванню п. 57 Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення №888, оскільки воно застосовується лише в тому випадку, якщо інше не передбачено договором.

Отже, виходячи з підстав позову та фактичних обставин, встановлених у даній справі, відсутні правові підстави для задоволення позову.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень, а доводи відзиву на касаційну скаргу ґрунтуються на вказаних нормах права.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог обґрунтованим з мотивів, наведених у рішенні суду першої інстанції. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.