904/12141/16 Про стягнення плати за користування вагонами. та збору за зберігання вантажу - 22.06.2018 Прийняття

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 111353,04 грн. та збору за зберігання вантажу у розмірі 5916,36 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався неналежне виконання відповідачем умов договору та норм чинного законодавства щодо оплати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 у справі №904/12141/16, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" - задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" плату за користування вагонами у розмірі 111353,04 грн., збір за зберігання вантажу у розмірі 5916,36 грн. та 1759,04 грн. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що затримка вагонів на станціях підходу до станції призначення відбулася через неможливість приймання їх станцією призначення з причин скупчення на ній вагонів, що прибули на адресу відповідача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу та, відповідно, правомірністю нарахування відповідачу плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року у справі №904/12141/16 Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" подало касаційну скаргу, в якій останній просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 року у справі №904/12141/16 скасувати.

В касаційній скарзі скаржник зазначає, що зі сторони позивача не було належним чином доведено вина відповідача у затримці спірних вагонів на підходах до станції призначення, оскільки на час затримки на станції призначення були вільні колії, а позивачем не доведено факту неможливості доставити спірні вагони на станцію призначення, тому підстави для затримки вагонів на станціях підходу і, як наслідок, нарахування плати за їх користування за час затримки, були відсутні. Позивачем нарахування плати за користуванням вагонами здійснене з порушенням вимог Правил користування вагонами та контейнерами, у зв'язку з чим, нарахована плата є завищеною. Також, документи надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, жодним чином не підтверджують наявності вини Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у затримці спірних вагонів на під'їздах до станції призначення. Позивач при поновленні приймання вагонів вантажовласником у першу чергу відправив вагони, які були затримані за наказами, виданими пізніше, що свідчить про штучне подовження позивачем часу затримки спірних вагонів. Всі ці обставини є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і постанови апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2018 поновлено Приватному акціонерному товариству "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" строк на подання касаційної скарги. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі №904/12141/16. Призначено до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 18.04.2018 року у зв'язку з відрядженням судді Вронської Г.О. для розгляду справи №904/12141/16 визначено наступний колегії суддів Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі №904/12141/16 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2012 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", укладено договір №ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця".

Вказаний договір регулює взаємовідносини залізниці з ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо подачі та забирання вагонів.

Відповідно до п. 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації, інструкцій про порядок обслуговування та організацію руху на під'їзній колії власника.

Пунктом 6 договору передбачено, що вагони, які прибули на станцію Терни Придніпровської залізниці для ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються приймально-здавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю: повідомлення передає начальник зміни цеху зовнішнього транспорту (диспетчер зміни, черговий по станції) або диспетчер виробничого відділу УЗТ за телефоном відповідальному працівнику станції примикання залізниці не пізніше, ніж за 2 години до пред'явлення вагонів до здачі залізниці, з наступним наданням письмового повідомлення за формою, встановленою Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 за №113 (z0165-99) (п.8 договору).

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п.11 договору).

На кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України за №644 від 21.11.2000 (z0861-00) .

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 6 Статуту залізниць України (далі - Статут) накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 46, 47, 119, 125 Статуту визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.

Згідно ст. 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

За приписами п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України за №113 від 25.02.1999 (z0165-99) (далі - Правила) облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 4 Правил відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.

П. 6 Правил встановлює, що усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.

Згідно п. 8 Правил у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Пункт 9 Правил встановлює, що про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується особою, визначеною начальником залізниці.

За п. 10 Правил облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).

Відповідно до п. 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України та статті 307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Положеннями абзацу 1 статті 42 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (457-98-п) , залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня.

Статтею 46 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Як вбачається з матеріалів справи, за накладними №№41896366, 41896135, 41896127, 41896119, 41894478, 41892787, 41884164, 37350485, 37344595, 37344611, 37344348, 37350519, 37341047, 37341039, 37341187, 41918632, 41918806, 41897059, 41880709, 41880733, 41880725, 41880659, 41890419, 41890401, 41916461, 41851452, 37403722, 37403730, 37403748, 37403755, 37403763, 37403771, 37403789, 37403805, 37409919, 37409539, 37409737, 37409745, 37409604, 37403813, 37396637, 37396876, 37396603, 37396850, 37396991, 37396678, 37396918, 37396835, 37396959, 37396926, 37396843, 37396652, 37396942, 41926296, 41922121, 41969668, 41969635, 41943762, 41944133, 41943887, 41943879, 41943952, 41943994, 41943960, 41955691, 41955709, 41955717, 41944125, 41961418, 45288719 залізницею прийнято до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" порожні власні вагони.

На шляху прямування дані вагони затримано на підставі наказів №692 від 01.07.2016, №696 від 01.07.2016, №709 від 05.07.2016 через зайнятість колій станції призначення Терни у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою під'їзну колію.

Дані факти засвідчено в складених на станції призначення Терни актами загальної форми ГУ-23 по наказу №692 від 01.07.2016, №696 від 01.07.2016, №709 від 05.07.2016, які охоплюють період з моменту прибуття спірних вагонів на станції підходу Савро та Рядова Придніпровської залізниці і до закінчення їх затримки та які відповідальними працівниками ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" підписано без заперечень.

Зазначені акти доводять вину саме вантажовласника в затримці спірних вагонів за період з 01 години 15 хв. 01.07.2016 по 02.07.2016 08 години 20 хв. згідно наказу №692 від 01.07.2016; за період з 10 години 50 хв. 01.07.2016 по 07.07.2016 01 година 25 хв. згідно наказу №696 від 01.07.2016; за період з 09 години 50 хв. 05.07.2016 по 06.07.2016 11 години 30 хв. згідно наказу № 709 від 05.07.2016.

Пунктом 5 договору зазначено, що порожні вагони здаються на під'їзну колію по інтервалам 2 години. Повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2. Тож, не пізніше 2 годин після отримання повідомлення про прибуття на його адресу власних вагонів, ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" повинен був їх забрати на свою під'їзну колію з передавальних колій, які є приймально-відправними.

Позивач у відповідності до п. 5 Договору своєчасно повідомив відповідача про готовність залізниці передати на під'їзну колію відповідача вагони. Відповідні записи-повідомлення відображено в Книгах повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження ф. ГУ-2.

У зв'язку з тим, що ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" несвоєчасно вивільняв колії станції Терни від вантажу, який прибув на його адресу раніше, що спричинило ситуацію, з якої залізниця не мала можливості виконати свої зобов'язання за договором на перевезення по накладним та довести власні вагони на станцію призначення його одержувачу - ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат". При цьому, через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї з вини ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", була знижена пропускна спроможність для перевезення інших поїздів.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини у порушенні зобов'язання доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Недоречними є аргументи відповідача про відсутність його вини у затримці спірних вагонів, оскільки наявними у матеріалах справи доказам, підтверджується, що спірні вагони були затримані на шляху прямування з вини відповідача через скупчення на станції призначення вагонів і несвоєчасного вивільнення відповідачем колій від вантажу, що прибув на його адресу, що є порушенням пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту залізниць України.

Щодо доводів відповідача про те, що господарськими судами було порушено п.п.2, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами і контейнерами, ст. ст. 119, 121 Статуту залізниць України, то вони є безпідставними, оскільки господарські суди правильно застосували вказані норми до цих правовідносин.

Також є безпідставними доводи скаржника про наявність їх заперечень, наведених у відомостях плати за користування вагонами та накопичувальних картках, оскільки залізниця не мала можливості доставити спірні вагони на станцію призначення з огляду на знаходження на її коліях вагонів, що прибули на адресу ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" раніше та своєчасно не забирались ним на свою під'їзну колію. Дані факти засвідчено в актах загальної форми ф.ГУ-23 ст.Терни, які відповідальними працівниками відповідача підписано без заперечень.

З огляду на вищезазначене, суди попередніх інстанцій правомірно визнали обґрунтованими та стягнули з відповідача за весь час затримки вагонів з вини вантажовласника плату за користування вагонами за відомостями ф.ГУ-46 №04079174, №03079243, №04079246, №04079247, №04079250, №06079252, №08079259, №10079269, №08079260, №08079273, №08079176, №15079180, №08079268 у загальному розмірі 111 353,04 грн. та збір за зберігання вантажу за накопичувальними картками ф.ФДУ-92 №18079040, №12079039 у загальному розмірі 5916,36 грн.

Відповідно до п. 12 Інструкції, при поновленні приймання вагонів вантажовласником, зі станцій затримки у першу чергу повинні відправлятись вагони, які вказані у заявці вантажовласника, з урахуванням поїзної обстановки на дільниці, а за відсутності заявки - враховувати можливість відправлення вагонів, які були затримані першими.

Тобто, положеннями означеного пункту Інструкції черговість відправлення вагонів ставиться в залежність від поїзної обстановки та можливості відправлення вагонів, які були затримані першими.

Оскільки затримані спірні вагони були понаднормованими, тобто, не за графіком у зв'язку із скупченістю вагонів на станції призначення, з урахуванням зайнятості колій, наявності чи відсутності вільного локомотиву і локомотивної бригади, в першу чергу були відправлені вагони, затримані по наказам № 268 та № 700, які не є предметом розгляду по даній справі.

З огляду на викладене доводи скаржника про те, що позивач у порушення вимог Інструкції оформлення затриманих поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці при поновленні приймання вагонів вантажовласником у першу чергу відправив вагони, які були затримані за наказами, виданими пізніше, що свідчить про штучне подовження позивачем часу затримки спірних вагонів, є безпідставними.

Згідно Правил технічної експлуатації, який є нормативним відомчим документом Укрзалізниці, вбачається що порядок використання колій для приймання і відправлення поїздів має бути вказаний в технічно - розпорядчому акті станції.

Технічно розпорядчий акт (ТРА) - це нормативний документ, що регламентує безпечне і безперешкодне приймання, відправлення та проходження поїздів через станцію, безпеку внутрішньостанційної маневрової роботи й дотримання техніки безпеки.

При цьому, залізничні станції в своїй роботі керуються Загальним положенням про залізничну станцію, яке затверджено наказом Укрзалізниці від 30.12.2004р. № 1041-ЦЗ, де в п.1.10 зазначено, що основним призначенням вантажних станцій є виконання вантажної і комерційної роботи. На вантажних станціях виконується приймання до перевезення, зважування, зберігання, навантаження, вивантаження, сортування і видача вантажів; переадресування вантажів, оформлення перевізних документів, приймання, розформування, формування, комерційний огляд, технічне обслуговування і відправлення вантажних поїздів; інформування вантажовідправників і вантажоодержувачів про підхід, прибуття вантажів і подавання вагонів; виконання маневрової роботи з подавання (прибирання) вагонів на місця навантаження, вивантаження вагонів; обслуговування під'їзних колій підприємств; транспортно-експедиційне обслуговування.

Станція Терни за характером роботи являється вантажною, за класом " 1 класу", що вказує на значні обсяги вантажної роботи. В ТРА станції Терни колії №№1,2,3,4,5,6,7,8 визначені як приймально - відправні; дозволяється у разі відсутності маршрутів приймання та відправлення поїздів використовувати колії №№ 1,2,3,4,5,6,7,8 як сортувальні. Вантажна станція може виконувати свої функціональні обов'язки тільки за умови наявності вільних колій і сортувальних колій, які дозволяють приймати прибулі поїзди чи до відправлення, розформовувати, формувати поїзди (групи вагонів) на фронти навантаження (вивантаження) вантажовласників та інше. Сортувальні колії після закінчення накопичення складу поїзду використаються як відправні.

Взаємовідносини залізниці з контрагентами визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та відповідними договорами. Щодо порядку і умов експлуатації залізничних під'їзних колій, подачі та забирання вагонів згідно зі ст. 21 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст.71 Статуту визначаються договором.

Взаємовідносини залізниці з ПАТ "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" щодо подачі та забирання вагонів регулюються договором № ПР/М-12-2/14-1438 НЮдч від 21.09.2012р. "Про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо - збагачувальний комбінат", яка примикає до станцій Терни і Рядова ДП "Придніпровська залізниця". В пунктах 6,9 цього договору зазначено, що вагони які прибули на станцію Терни для ПАТ "Північний гірничо - збагачувальний комбінат" та повертаються з його під'їзної колії виставляються на одну з приймально-здавальних колій №№1,2,3,4,5,6,7,8,13 станції Терни.

По технології роботи станції з поїздами із порожніх і навантажених вагонів по прибуттю і відправленню, приймання поїздів на електротязі здійснюється на головну колію № 1 і приймально-відправні колії №№ 2,3,4,5,6,7,8. На колії станції № 13 відсутня контактна мережа, тому на ній, з метою дотримання заходів безпеки, проводиться комерційний огляд цистерн та їх наливних пристроїв.

Тобто, колія №13 не пристосована для використання під проведення приймально- здавальних операцій з відкритим рухомим складом, а тільки для закритого складу. По відомостям плати ф.ГУ-46 облік вівся по власним напіввагонам - це відкритий рухомий склад, який не може прийматись на колію № 13.

Крім того, по прибуттю вагонів на станцію призначення проводиться обробка состава поїзда у тій послідовності, що зазначена у Єдиному технологічному процесі від 14.06.2012 року і тільки на приймально-відправних коліях станції Терни № 1,2,2,4,5,6,7,8,13.

Щодо зайнятості колій на станції призначення з причин, які залежать від вантажоодержувача і через які залізниця не мала можливості доставити вагони на станцію призначення та затримала їх на підходах, то у відповідних питаннях господарським судам слід мати на увазі, що визначення можливості або неможливості доставити на станцію призначення затримані вагони у певний інтервал часу, відноситься до технології роботи залізниці для чого необхідні спеціальні знання диспетчера з руху поїздів; і вантажоодержувач повинен надавати суду документально підтверджені відомості про те, з яких причин готові до передавання на під'їзну колію і оброблені порожні власні вагони на його адресу простоювали на станції призначення більше нормативного часу і не забиралися на під'їзну колію.

Таким чином, наявність чи відсутність вільних колій відноситься до технології роботи залізниці і не може бути доведена відповідачем, який в свою чергу не довів відсутність своєї вини у не забиранні порожніх власних вагонів зі станції призначення, що є вирішальним у спорі.

Щодо посилання відповідача на те, що наявність вільних під'їзних колій свідчить про його готовність прийняти затримані вагони, то необхідно зазначити, що з урахуванням відсутності з боку відповідача доказів на підтвердження вживання ним передбачених договором заходів до забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу, є свідченням саме вини останнього у такому скупченні, внаслідок допущеної бездіяльності у забиранні вагонів зі станції призначення, за наявності вільних під'їзних колій.

Також безпідставними є доводи відповідача про неправомірність одночасного стягнення з нього плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, оскільки згідно з п. 15 договору №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами та плату за зберігання вантажів у вагонах - у разі їх затримки з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України та Правилами зберігання вантажів.

При цьому, порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за перевізними документами зі сплатою перевізної плати, мають статус "вантажу", який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати його одержувачу, зазначеному в накладній.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №904/7360/17.

ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" не було доведено порушення господарськими судами статей 41, 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), оскільки судами, згідно з вимог ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) було ретельно досліджені всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, і їм була надана належна оцінка, а також були почуті сторони, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа "Проніна проти України").

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судових рішень та ухвалення нового відповідно до вимог ст. 311 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції та апеляційний господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідили матеріали справи в їх сукупності, дали вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права вирішили спір у справі.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги про порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права під час прийняття оскаржуваних процесуальних документів не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових рішень колегія суддів Касаційного господарського суду України не вбачає.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд України дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України Суд -,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.03.2017 у справі №904/12141/16 - без змін.