914/2689/16 Про демонтаж об'єкта самочинного будівництва - 20.06.2018 Прийняття

У жовтні 2016 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Каряки І.О. про демонтаж об'єкта самочинного будівництва, а саме - дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул. Є. Коновальця - вул. Житомирській у м. Львові.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 позов задоволено. Зобов'язано ФОП Каряку І.О. демонтувати дерев'яні павільйони площами 80,50 кв.м та 17,00 кв.м та літні майданчики площами 17,80 кв.м, 12,00 кв.м та 115,00 кв.м в парковій зоні на вул. Є. Коновальця - вул. Житомирській у м. Львові.

Приймаючи рішення, господарський суд дійшов висновків, що ФОП Каряка І.О. протиправно не виконала розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 09.12.2014 № 563 "Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській" та не демонтувала вказані об'єкти.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 залишено без змін.

ФОП Каряка І.О. подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що вона не має жодного відношення до дерев'яних павільйонів площами 80,50 кв.м та 17,00 кв.м та літніх майданчиків площами 17,80 кв.м, 12,00 кв.м та 115,00 кв.м в парковій зоні на вул. Є. Коновальця - вул. Житомирській у м. Львові, а рішення судів стосуються об'єкту, якого не існує в природі і скаржник не може виконати судове рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2010 визнано за ФОП Карякою Інною Олександрівною право власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коновальця, 111 "а".

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 16.12.2013 у справі №465/2-5637/10 заочне рішення Франківського районного суду м. Львова від 30.12.2010 скасовано, у задоволенні позову ФОП Каряки Інни Олександрівни про визнання права власності на нежитлове приміщення - павільйон, загальною площею 250 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Коновальця, 111 "а", та його реєстрацію відмовлено.

Постановою № 287 адміністративної комісії при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради від 13.06.2013 на Каряку Інну Олександрівну накладено адміністративне стягнення - штраф в розмірі 1 700,00 грн за самовільне влаштування відкритого літнього майданчика по вул. Коновальця - Житомирській.

06.11.2014 працівниками ЛКП "Львівський ліхтар" в результаті обстеження встановлено, що по вул. Житомирській - вул. Є.Коновальця у м. Львів розміщено павільйони площею 80,5 кв.м та 17,00 кв.м та відкритий літній майданчик площею 17,8 кв.м, 12,0 кв.м та 115,0 кв.м, які використовує гр. Каряка Л.А. без права землекористування, про що складено відповідний акт.

09.12.2014 за наслідками розгляду вказаного акту, Франківською районною адміністрацією прийнято розпорядження за №563 "Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській" та зобов'язано ФОП Каряку І.О. в місячний термін за власні кошти демонтувати самочинно встановлені дерев'яні павільйони площами 80,50 кв.м та 17,00 кв.м та літні майданчики площами 17,80 кв.м, 12,00 кв.м та 115,00 кв.м в парковій зоні на вул. Є. Коновальця - вул. Житомирській у м. Львові.

20.01.2015 працівниками Франківської районної адміністрації складено акт, яким встановлено, що самочинно встановлені об'єкти в добровільному порядку ФОП Карякою І.О. не демонтовано.

08.06.2017 постановою Франківського районного суду м. Львова у справі №465/249/15-а скасовано розпорядження № 563 від 09.12.2014 "Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській".

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2017 скасовано постанову Франківського районного суду м. Львова від 08.06.2017 у справі №465/249/15-а та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ФОП Каряки І.О. до Франківської районної адміністрації про скасування розпорядження № 563 від 09.12.2014 відмовлено.

23.11.2017 працівниками Франківської районної адміністрації, за участю ЛКП "Львівський ліхтар" обстежено об'єкт самочинного будівництва та складено акт, яким встановлено, що об'єкт самочинного будівництва на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській не демонтовано.

Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права необхідно зазначити таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Згідно з п. 10 ст. 10 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить надання дозволу на розміщення на території об'єктів благоустрою будівель і споруд соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 16 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" на об'єктах благоустрою забороняється самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо.

За частинами 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів", організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Відповідно до Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244 (z1330-11) , підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди.

Згідно з пунктами 2.1, 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Відповідно до ст. 144 Конституції України, ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Факт самочинного будівництва було встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Відповідачем не надано суду доказів наявності в нього дозвільних документів необхідних для розміщення спірних тимчасових споруд - дерев'яних павільйонів площами 80,50 кв.м та 17,00 кв.м та літніх майданчиків площами 17,80 кв.м, 12,00 кв.м та 115,00 кв.м в парковій зоні на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській у м. Львові.

Враховуючи, що розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 563 від 09.12.2014 "Про демонтаж самочинно встановлених дерев'яних павільйонів та літніх майданчиків в парковій зоні на вул. Є.Коновальця - вул. Житомирській" є чинними, а останній не демонтував павільйони та літні майданчики, вимоги позивача про їх демонтаж є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи, викладені у касаційній скарзі, вищенаведених висновків судів попередніх інстанції не спростовують та по суті зводяться до заперечень щодо здійсненої судами оцінки доказів у справі та намагання довести інші обставини, ніж встановлені судами першої та апеляційної інстанцій, в той час як згідно з вимогами статті 300 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу фізичної особи - підприємця Каряки Інни Олександрівни залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018 у справі за № 914/2689/16- без змін.