ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/14115/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач,
за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018р.
у складі колегії судів: К.В. Тарасенко - головуючий, Г.В. Корсакова, О.В. Тищенко
та на рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2017р.
суддя: В.О. Демидов
за позовом публічного акціонерного товариства "Київгаз"
до публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"
про визнання недійсним договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015р.
за участю представників:
від позивача: Лебедєв Ю.В.,
від відповідача: Кравченко С.В.
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
ПАТ "Київгаз" звернулося до господарського суду з позовом до ПАТ "Укртрансгаз" про визнання договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015р. недійсним.
Позов обґрунтований тим, що спірний договір не підписаний уповноваженою особою ПАТ "Київгаз", відсутні істотні умови договору та позивачем не вчинялося дій на схвалення чи виконання цього договору.
Позивач зазначив, що наказом від 30.05.2016р. № 329 створено комісію з метою встановлення обставин походження підпису та передачі проекту договору до ПАТ "Укртрансгаз". Висновками комісії було встановлено, що договір не проходив процедуру погодження та візування в жодному структурному підрозділі підприємства; уповноважений представник ПАТ "Київгаз", вказаний в договорі як підписант, не підписував вказаний договір. Підпис під договором було підроблено особою, яку неможливо встановити засобами, доступними членам комісії; відтиск печатки підприємства було проставлено помилково особою, яка не мала повноважень виступати від імені підприємства в договірні відносини та навіть не розцінювала свої дії як оформлення волевиявлення; жодна уповноважена особа ПАТ "Київгаз" не приймала рішення про укладання договору з ПАТ "Укртрансгаз" та не засвідчила від імені підприємства волю до прийняття договірних зобов'язань; ПАТ "Київгаз" не надсилав ПАТ "Укртрансгаз" примірники договору у відповідності до вимог, викладених у гл. 1 розд. 8 Кодексу ГТС та супровідному листі вих №16425/12 від 24.12.2015р.
2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. у справі №910/14115/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018р., позов задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані відсутністю вільного волевиявлення зі сторони позивача при укладені спірного договору, що підтверджується висновками судово-почеркознавчої експертизи від 07.09.2017р., в яких встановлено, що підпис від імені ОСОБА_8 вчинено іншою невідомою особою, волевиявлення якої встановити неможливо.
Встановивши відсутність доказів прийняття до виконання спірного договору позивачем, відсутність додатків до вказаного договору, пославшись на положення ст. 203 Цивільного кодексу України, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
ПАТ "Укртрансгаз", не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Скаржник стверджує, що підстави для задоволення позову ПАТ "Київгаз" відсутні в силу того, що в матеріалах справи наявні достатні належні докази, що підтверджують обов'язковість укладення між позивачем та відповідачем договору на транспортування природного газу на умовах Типового договору, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2497, та обов'язковість оплати позивачем наданих послуг з балансування обсягів природного газу в тому чи іншому звітному місяці, оскільки вказаний обов'язок визначений не лише умовами договору транспортування природного газу, але й положеннями Кодексу газотранспортної системи - Главою XIV.
ПАТ "Укртрансгаз" звертає увагу, що скріпивши печаткою спірний договір, ПАТ "Київгаз" разом з примірником договору для відповідача було надано ПАТ "Укртрансгаз" копію довіреності №Д-66/15 від 23.11.2015р. (термін дії до 24.12.2016р.) із підтвердженням повноважень ОСОБА_8 на підписання договорів.
Вказує, що дії позивача по відбору обсягів природного газу за відповідні періоди без підтверджених номінацій свідчать про прийняття позивачем до виконання договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015р., виходячи із фактичного виконання сторонами договору, та схвалення позивачем оспорюваного правочину.
4. Позиції інших учасників справи
ПАТ "Київгаз" у відзиві на касаційну скаргу вказує, що у грудні 2015 року була відсутня необхідність у врегулюванні новим договором відносин, пов'язаних з фізичним транспортуванням природного газу магістральними трубопроводами, оскільки газ закуповувався та транспортувався за іншими договорами, що були укладені ще в 2011 році, виключно в обсягах, необхідних для забезпечення власних технологічних потреб позивача.
Крім того, зазначає про відсутність істотних умов договору, зокрема вартості послуг та умов про обсяги і види послуг, оскільки додатки до договору сторонами підписані не були.
Позивач звертає увагу, що судовою експертизою встановлено підписання договору неуповноваженою особою, що свідчить про відсутність волевиявлення сторони. Жодних дій на схвалення чи виконання спірного договору позивач не вчиняв.
5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій
17 грудня 2015 р. між ПАТ "Укртрансгаз" як оператором, та ПАТ "Київгаз" як замовником було укладено договір транспортування природного газу №1512000736, відповідно до умов якого оператор надає замовнику послуги з транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Пунктом 2.3 договору передбачено, що за цим договором позивачу можуть бути надані наступні послуги: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі - розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Відповідно до п. 11.4 договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого позивачем відповідно до Кодексу ГТС та розділу IX договору.
Згідно з вказаним договором зі сторони ПАТ "Київгаз" його підписано першим заступником голови правління з економічних питань та інвестицій ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності №Д-66/15 від 23.11.2015р.
За висновком експерта, складеного за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 07.09.2017р. № 1745/17-32/1746/17-32, підпис від імені ОСОБА_8 у наданому на дослідження документі виконано рукописним способом без попередньої технічної підготовки та застосування технічних засобів. Підпис від імені ОСОБА_8, що міститься у договорі №1512000736 транспортування природного газу від 17.12.2015р. на 6 арк. (а. с. 76-81, том 1), виконано не ОСОБА_8, а іншою особою.
6. Норми права, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
За ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За положеннями ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
7. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови
Предметом даного спору є недійсність договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015р., укладеного між сторонами у даній справі.
Судами обох інстанцій на підставі дослідження доказів по справі встановлено, що на спірному договорі за ПАТ "Київгаз" підпис від імені першого заступника голови правління з економічних питань та інвестицій ОСОБА_8 здійснений не ОСОБА_8, а іншою, невідомою особою.
Як правильно враховано господарськими судами попередніх інстанцій, наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.
Врахувавши встановлений судами факт відсутності події підписання договору з боку позивача, доводи позивача про відсутність його наміру укладати спірний договір, посилання на те, що він не просив відповідача присилати проект договору, не писав та не надсилав відповідачу відповідних заяв та/чи проекту договору, тобто не здійснював акцепту, не надавав згоди на укладення договору, з огляду на неспростування таких тверджень відповідачем, суди дійшли висновку про відсутність волевиявлення позивача на укладення спірного договору.
Водночас господарськими судами встановлено відсутність наступного схваленнями спірного договору позивачем, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують вчинення дій, направлених на виконання договору.
Скаржник, всупереч встановленим судами попередніх інстанцій обставинам справи, наполягає на дійсності зазначеного договору, підписання його ОСОБА_8 та скріпленні його печаткою позивача з наступним його схваленням, про що, на його думку, свідчать дії позивача по відбору обсягів природного газу за відповідні періоди без підтверджених номінацій.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази повинні бути належними та допустимими.
Судами встановлено, що будь-які докази прийняття до виконання спірного договору позивачем в матеріалах справи відсутні.
Виходячи з положень ст. 300 ГПК України Верховний Суд позбавлений правової можливості надавати повторну оцінку доказам у справі.
Відтак, твердження скаржника про вчинення позивачем дій на схвалення спірного договору транспортування природного газу №1512000736 від 17.12.2015р. не приймаються до уваги Верховним Судом, оскільки виходить за межі наданої йому компетенції.
Господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним згідно зі ст. ст.ст. 203, 215 ЦК України, оскільки договір укладений особою, яка не мала не те відповідних повноважень, суперечить вимогам ст.ст. 92, 241 ЦК України, оскільки такий договір в наступному не був схвалений товариством, а відповідачем не доведено протилежного.
Відповідач у касаційній скарзі не спростував висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову та не довів неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.
8. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених господарськими судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2017р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2018р. у справі №910/14115/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Суддя Л.В. Стратієнко
Суддя І.В. Ткач