906/246/16 Про визнання укладеним договору про постачання природного газу за регульованим тарифом - 20.06.2018 Прийняття

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Маціщук А.В. - головуючий, Грязнов В.В., Олексюк Г.Є. від 13 березня 2018 року та рішення Господарського суду Житомирської області у складі Маріщенко Л.О. від 23 травня 2016 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (далі - позивач) звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стрем" (далі - відповідач) про визнання укладеним договору про постачання природного газу за регульованим тарифом від 16.10.2015 №2015/ТП-КП-701237 з додатками 1, 2, 3 у редакції позивача.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 01.07.2015 функції з постачання природного газу споживачам, до яких належить відповідач, перейшли до ТОВ "Житомиргаз збут".

3. У зв'язку з тим, що укладення договору на постачання природного газу між постачальником, газотранспортним підприємством та споживачем є обов'язковим в силу вимог чинного законодавства, позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір та направляв останньому проекти договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КП-701237 від 16.10.2015 з додатками №1, 2, 3. При цьому в додатку №2 до договору в редакції позивача визначено, що у відповідача встановлено наступний тип обладнання: регулювальні клапани, які не потребують для своєї роботи стороннього джерела енергії і розміщені в шафовому регульованому пункті з допустимими витратами 15,4 м3 газу за добу.

4. Однак відповідач вказав на неможливість підписання договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2015/ТП-КП-701237 з додатками №1, 2, 3 в редакції позивача з посиланням на встановлення у нього іншого типу обладнання - комбінованого будинкового регулятору тиску з іншими нормативно допустимими витратами газу.

5. Недосягнення між сторонами згоди щодо умов договору і стало підставою для звернення ТОВ "Житомиргаз збут" до господарського суду з позовом про визнання договору укладеним у його редакції.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 23 травня 2016 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2018 року, позов задоволений.

6.1. Визнано укладеним з 01.07.2015 договір на постачання природного газу за регульованим тарифом від 16.10.2015 № 2015/ТП-КП-701237 з додатками 1, 2, 3 в редакції, зазначеній в резолютивній частині рішення суду першої інстанції.

7. Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до приписів чинного законодавства надання послуг постачання природного газу має відбуватись виключно на договірних засадах. При цьому умови таких договорів обов'язково повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №35 від 22.01.2015 (z0172-15) , що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

8. Судами встановлено, що проект договору від 16.10.2015 №2015/ТП-КП-701237 з додатками №1, 2, 3, який направлявся позивачем відповідачу, не суперечить положенням типового договору та одночасно констатовано правомірність віднесення позивачем обладнання відповідача до шафових газорегуляторних пунктів (ШРП), що також підтверджено і висновком проведеної у справі на стадії апеляційного перегляду судової будівельно-технічної експертизи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Договірними відносинами між ПАТ "Житомиргаз" та відповідачем було встановлено, що станом на 2008-2016 роки обладнання типу ШРП у відповідача не було. Єдиним належним та достовірним доказом цього є завірений відповідачем та залучений до справи акт розмежування межі обслуговування газових мереж та обладнання без жодних виправлень та дописок. У той же час наданий позивачем аналогічний акт таким доказом не є.

11. Відповідач не погоджується з висновком проведеної у справі експертизи оскільки він суперечить даним вищезазначеного акта, який є належним доказом у підтвердження типу наявного у відповідача обладнання, а також не відповідає вимогам щодо його оформлення, оскільки підпис експерта зроблено не власноруч, а за допомогою факсиміле.

12. Суд першої інстанції відобразив у резолютивній частині рішення лише текст договору, проте не зазначив змісту додатків до договору, які є його невід'ємною частиною.

13. Позов у даній справі поданий в порушення статті 23 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом), оскільки третя сторона договору - ПАТ "Житомиргаз" залучена до справи в якості третьої особи без самостійних вимог, а не в якості співпозивача.

14. Судами безпідставно розповсюджено дію договору на правовідносини сторін до дати його укладення, оскільки позивачем не надано доказів звернення до відповідача з пропозицією укладення договору з 01.07.2015.

15. Верховний Суд не розглядає надіслані відповідачем 26.04.2018 пояснення до касаційної скарги, які за своїм змістом є доповненням до касаційної скарги, як такі, що подані з порушенням порядку, встановленого частиною 1 статті 298 ГПК України.

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

16. Доводи касаційної скарги щодо встановленого у відповідача типу обладнання зводяться до фактичної переоцінки відповідачем доказів, тому не можуть братись до уваги при касаційному перегляді судових рішень.

17. Посилання відповідача на відсутність у тексті резолютивної частини судового рішення змісту додатків до договору не свідчить про порушення судами норм процесуального права, оскільки спірні питання, відображені у цих додатках, фактично вирішені в мотивувальній частині судових рішень.

18. Можливість розповсюдження дії договору на правовідносини сторін, які виникли до його укладення, передбачена чинним законодавством, тому суд правомірно вказав дату укладення договору 01.07.2015 - з моменту переходу до позивача функцій з постачання природного газу.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

19. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

16. У даній справі спір між сторонами при укладенні типового договору виник з приводу змісту додатку №2 до договору у частині визначення типу газового обладнання відповідача. Так, позивач стверджував (та відобразив у додатку №2), що у відповідача встановлено регулювальні клапани, які не потребують для своєї роботи стороннього джерела енергії і розміщені в шафовому регульованому пункті з допустимими витратами 15,4 м3 газу за добу. Проте відповідач вважає, що встановлене у нього обладнання відноситься до комбінованого будинкового регулятору тиску з іншими нормативно допустимими витратами газу.

17. За результатами дослідження та оцінки зібраних у справі доказів, у тому числі висновку судової експертизи, а також з урахуванням положень Методики визначення питомих виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затвердженої постановою Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, суди попередніх інстанцій встановили, що на підприємстві ТОВ "Стрем" фактично встановлений тип газорегуляторного обладнання - шафовий регуляторний пункт, що свідчить про наявність підстав для укладення спірного типового договору саме в редакції позивача.

18. З урахуванням наведеного, а також меж перегляду справи судом касаційної інстанції, доводи касаційної скарги в пункті 10 Постанови відхиляються, оскільки зводяться до переоцінки доказів та вимог про встановлення обставин справи.

19. Стосовно заперечень відповідача проти висновку судової експертизи (пункт 11 Постанови), то при його досліджені в сукупності з іншими доказами судом апеляційної інстанції дотримано приписів статей 86, 104 ГПК України (у редакції після 15.12.2017). Посилання відповідача на порушення порядку документального оформлення висновку у вигляді відтворення підпису експерта за допомогою факсиміле не підтверджуються жодними доказами. Більше того, відповідачем не зазначено, як саме вказані ним формальні недоліки такого документа впливають на зміст та обґрунтованість висновку експертизи.

20. Посилання відповідача в пункті 12 Постанови на недоліки резолютивної частини рішення суду першої інстанції не свідчить про порушення судом норм процесуального права, оскільки спірне питання щодо змісту додатку №2 до договору було вирішено судом в мотивувальній частині рішення.

21. Щодо доводів відповідача в пункті 13 Постанови про неправильне визначення процесуального статусу ПАТ "Житомиргаз" Верховний Суд зазначає, що вказана особа хоча і є стороною спірного договору, проте не є безпосередньо стороною спору, що виник при укладенні договору, оскільки здійснює у спірних правовідносинах виключно функції з розподілу (транспортування) природного газу, тобто є власником газових мереж, через які позивач постачає природний газ відповідачу. У зв'язку з чим судами правильно визначено процесуальний статус такої особи у даній справі з огляду на те, що рішення зі спору може вплинути на її права або обов'язки (стаття 27 ГПК України у редакції до 15.12.2017).

21.1. При цьому Верховний Суд наголошує, що положеннями статті 24 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) передбачено процесуальну можливість заміни судом після порушення провадження у справі виключно відповідача або залучення до участі у справі іншого відповідача. Проте ГПК України (1798-12) (як у чинній, так і у попередній редакції) не передбачає вчинення аналогічних процесуальних дій щодо позивача, тобто особи яка подала до суду позов.

22. Відносно доводів в пункті 14 Постанови, то можливість розповсюдження умов договору на відносини між сторонами, що існували до його укладення, встановлена частиною 3 статті 631 ЦК України. У даному випадку обов'язкове укладення між сторонами типового договору на постачання природного газу прямо встановлено приписами Закону України "Про ринок природного газу" (329-19) , тому судом правомірно визнано укладеним спірний договір з дати переходу до позивача функцій з постачання природного газу, тобто з 01.07.2015.

23. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд як джерелом права керується практикою Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації" де Суд дійшов висновку, що принцип правової визначеності вимагає, серед іншого те, що якщо суди ухвалили остаточне рішення з питання, то їх рішення не піддавалося би сумніву. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі.

24. Також Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, зокрема у справі "Устименко проти України", що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії").

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як законні та обґрунтовані.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Стрем" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13 березня 2018 року та рішення Господарського суду Житомирської області від 23 травня 2016 року у справі № 906/246/16 залишити без змін.